02 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 760/23769/21
номер провадження 22-ц/824/3204/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_18.,
представник відповідача ОСОБА_1 ,
представник третьої особи ОСОБА_17.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року /суддя Зуєвич Л.Л./
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Альфа», Міністерства юстиції України, треті особи: закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія-Сервіс», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний, 4-В», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2021 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Альфа» (далі - ТОВ «СС Альфа») на користь мешканців (власників/співвласників квартир та приміщень) багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 всі технічні приміщення, що облаштовані та оформлені в житлові квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , які знаходяться на технічному (27-му) поверсі вказаного будинку;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_9 (номер запису про право власності 38256693), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031478280000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_10 (номер запису про право власності 38257031), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031519680000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_11 (номер запису про право власності 38257309), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031582880000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_12 (номер запису про право власності 38257484), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031636280000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_13 (номер запису про право власності 38257597), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031649080000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_14 (номер запису про право власності 38257701), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031664680000, із закриттям розділу;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_15 (номер запису про право власності 38255786), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2030341080000, із закриттям розділу;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031478280000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031519680000 із одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031582880000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031636280000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031649080000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2031664680000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати Міністерство юстиції України провести державну реєстрацію припинення речових прав (або припинити речові права) на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2030341080000 з одночасним закриттям розділу та скасуванням зазначеного реєстраційного номера об'єкта;
зобов'язати TOB «СС Альфа» залишити (звільнити) приміщення - квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_16 , разом з усіма його речами та усунути перешкоди у здійсненні співвласниками багатоквартирного будинку права користування і розпорядження своїм майном;
зобов'язати TOB «СС Альфа» повернути приміщення - квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_16 , в попередній стан.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 5 а.с. 196-215/
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі зазначають, що ніяких документів на виділення спірних квартир і на їх реєстрацію ані відповідач, ані попередні власники спірних квартир, які передали ці квартири в статутний фонд TOB «СС Альфа», не отримували. Попередні власники надали нотаріусу підроблені документи, а саме висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 12 лютого 2020 року, виконаний від імені ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації), а також технічні паспорти на спірні квартири 182б/2а, 185-190 від 12 лютого 2020 року, виконані від імені ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації». Після реєстрації права власності за ними на ці квартири, безоплатно передали їх в статутний фонд новоствореного ними ТОВ «СС Альфа», яке створено ТОВ 15 вересня 2020 року, передача права квартир в статутний фонд відбулась 16 вересня 2020 року. 22 вересня 2020 року вказані спірні квартири були передані в іпотеку за кредитним договором третіх осіб. Таким чином, ТОВ «СС АЛЬФА» незаконно набула право власності на незаконно облаштовані та зареєстровані квартири, які знаходяться на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 та є технічними приміщеннями, які не можуть бути передані у власність та належать всім власникам будинку. Однак, суд першої інстанції належної оцінки цим обставинам не надав. 18 березня 2021 року судовим експертом було проведено огляд об'єктів дослідження у присутності представників ОСББ «Червонозоряний, 4-В» та складено висновок експерта № 1210 від 13 квітня 2021 року за результатом проведення будівельно-технічного дослідження. Зазначений висновок експерта відповідає статті 102 ЦПК України, є належним та допустим доказом у даній справі. Однак, судом не надано жодної належної правової оцінки цим обставинам. Облаштування житлових квартир на технічному поверсі підтверджено також уповноваженими особами Солом'янського управління ГУ ДСНС у м. Києві. Фотокопії облаштованого під житлові приміщення технічного поверху містяться в матеріалах справи. Крім того, облаштування житлових квартир на технічному поверсі будинку підтверджується листом ГУ ДСНС у м. Києві від 11 березня 2020 року № 65/1/1669, який адресовано до ДАБІ України. Таким чином, у 26-ти поверховому будинку фактично виник 27 житловий поверх та зник технічний поверх, доступ до технічного поверху закритий TOB «СС АЛЬФА». На сьогоднішній день зібраними в справі матеріалами встановлено, що без будь-яких погоджень, дозволів та законних рішень, на технічному поверсі, з'явилися нові об'єкти нерухомості - житлові квартири. Підставою та мотивом звернення до суду з позовом є той факт, що в результаті незаконного переобладнання технічних приміщень технічного поверху під житлові квартири, виникла невідповідність будинку Державним архітектурно-будівельним нормам та санітарно-пожежним нормам, що загрожує життю та здоров'ю як позивачів й їх сімей, так і всіх мешканців будинку в цілому. Метою позову є повернення мешканцям необхідного для обслуговування будинку технічного поверху будинку, який містить інженерне обладнання та комунікації. Спірні квартири, що фактично знаходяться на технічному поверсі будинку, не могли бути облаштовані законно без приведення будинку у відповідність будівельним та пожежним нормам та без здійснення всіх заходів, про які зазначено у висновку спеціалістів, що ще раз підтверджує незаконність облаштування житлових приміщень на технічному поверсі будинку. Однак, суд першої інстанції цим доводам не надав належної правової оцінки та прийшов до необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції не обґрунтував чому саме обраний позивачами спосіб захисту не призведе до повернення спільного майна. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки згідно матеріалів справи вбачається, що TOB «СС Альфа» незаконно набула право власності на незаконно облаштовані та зареєстровані квартири, які знаходяться на технічному поверсі багатоквартирного будинку, що суперечить нормативно - правовим актам у галузі будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Міністерство юстиції України вказує про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини справи, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги до Міністерства юстиції України, так як останній є неналежним відповідачем у справі, що розглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СС Альфа» вказує про те, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог і заперечень, повно та об'єктивно досліджено докази, як були надані сторонами на підтвердження своїх доводів, та відповідно ухвалено законне і обґрунтоване рішення. З аналізу матеріалів справи вбачається, що застосування способів захисту, визначених позивачами у справі, не призведе до повернення спірного майна у власність співвласників багатоквартирного будинку, оскільки спірні квартири були сформовані шляхом поділу раніше існуючих багаторівневих квартир, а, отже, не буде досягнута мета позову. Право власності ТОВ «СС Альфа» підлягає захисту відповідно до ст. 328 ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а позивачем наразі не доведено, що заявлені позовні вимоги є пропорційними порушеному праву. Отже, за встановлених фактичних обставин справи порушене право позивача не може бути захищене у спосіб ним обраний, оскільки не призведе до очікуваних ним наслідків, а саме відновлення порушених прав.
Відповідач ТОВ «СС Альфа» та треті особи: ЗАТ «Українська будівельна компанія», ТОВ «Українська будівельна компанія-Сервіс», ОСББ «Червонозоряний, 4-В», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, а єдиними відомим суду адресами, судові повістки повернуті за відсутністю адресатів. Від ТОВ «СС Альфа» наявний відзив, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянтів, Міністерства юстиції України, представник третьої особи Вартаняна Д.В., які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_17 на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2020, що підтверджується витягом № 205842915 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а.с. 24).
Відповідно до довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 серпня 2020 року по т.ч. зареєстрована за адресою АДРЕСА_18 (т. 1, а.с. 22).
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2, а.с. 178-179), 2/3 частини квартири АДРЕСА_17 , на підставі договору дарування від 29 листопада 2021 року, належить ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т. 1, а.с. 36-42), право власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_19 зареєстровано за ТОВ «СС Альфа».
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, як стверджують позивачі, внаслідок незаконних дій на технічному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 виникли наступні об'єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , а відповідач (ТОВ «СС Альфа») незаконно набув право власності на незаконно облаштовані та зареєстровані квартири, які знаходяться на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 та є технічними приміщеннями, які не можуть бути передані у власність та належать всім власникам будинку.
Відповідно до Акта готовності об'єкта до експлуатації від 18 січня 2010 року, дозвіл на будівництво якого надано ЗАТ «Українська будівельна компанія» на підставі Рішення Київської міської Ради № 332/1207 від 23 грудня 2003 року, до експлуатації готові 26-ти поверхові житлові будинки АДРЕСА_20 (третя черга) та АДРЕСА_21 (четверта черга).
13 лютого 2010 року ЗАТ «Українська будівельна компанія» отримала Сертифікат відповідності КВ 000021, згідно з яким Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: Будівництво першої черги будівництва, що складається з чотирьох житлових будинків із вбудованими приміщеннями та підземними паркінгами на АДРЕСА_21 , проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено готовність до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_20 , загальною площею квартир - 14 912,5 кв.м., житловою площею квартир - 7 361,6 кв.м., кількість квартир - 153, кількість поверхів - 26; житлового будинку АДРЕСА_21 , загальною площею квартир - 15 293,7 кв.м., житловою площею квартир -7 221,4 кв.м., кількість квартир - 180, кількість поверхів - 26 (т. 1, а.с. 42).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач ОСОБА_2 на момент звернення до суду з позовом не була власником квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, є неналежним позивачем у справі. Міністерства юстиції України також є неналежним відповідачем у даній справі. Порушене право позивача ОСОБА_3 не може бути захищене у спосіб нею обраний, оскільки не призведе до відновлення порушених прав.
З таким висновком суду апеляційний суд погоджується з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом позивач ОСОБА_2 набула у власність частину квартири АДРЕСА_17 лише 29 листопада 2021 року, тобто, до підписання позову у даній справі та відкриття провадження у даній справі та після реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що така особа є неналежним позивачем у даній справі.
При повторному розгляді в апеляційному суді, представник апелянта ОСОБА_2 погодився з тим, що на момент позову, вона не була співвласником нерухомості в будинку АДРЕСА_1 , водночас, на момент оскарження рішення, вже була співвласницею частини квартири АДРЕСА_22 , а тому є належним апелянтом, що, водночас, не спростовує встановленої судом першої інстанції відсутності права, що підлягає захисту, а отже і права на подачу позову.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, а саме, повернення певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
З правового аналізу матеріалів справи вбачається, що застосування способів захисту, визначених позивачами у справі, не призведе до повернення спірного майна у власність співвласників багатоквартирного будинку, оскільки спірні квартири були сформовані шляхом поділу раніше існуючих багаторівневих квартир, а отже не буде досягнута мета позову. Спосіб захисту права залежить від способу вибуття такої власності.
13.02.2010 ЗАТ «Українська будівельна компанія» отримала Сертифікат відповідності КВ 000021 від 13.02.2010 на закінчений будівництвом об'єкт: чотири житлових будинки із вбудованими приміщеннями та підземними паркінгами на АДРЕСА_21 .
ОСОБА_3 набуває права власності на квартиру АДРЕСА_17 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2020 р.
З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення (квартири АДРЕСА_23 ) були сформовані шляхом поділу раніше існуючих багаторівневих квартир, які належали на праві власності попереднім власникам, а не шляхом незаконного переобладнання технічного поверху як такого. Отже, позовні вимоги про витребування цих приміщень як спільного майна співвласників багатоквартирного будинку не відповідають встановленим обставинам, оскільки такі приміщення були частиною індивідуально визначеного майна. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обраний спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права, адже не усуне наслідків поділу та реєстрації, проведених попередніми власниками.
Крім того, висновки суду першої інстанції узгоджуються з практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 918/655/20 вказано, що для ефективного захисту права на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, такі як технічні поверхи, належним способом є віндикаційний позов за умови доведення їх статусу як спільного майна. Однак, якщо приміщення сформовані шляхом поділу існуючих об'єктів нерухомості та зареєстровані як окремі квартири, вимога про витребування не може бути задоволена, оскільки не спростовує правову підставу набуття права власності відповідачем. У цій справі висновок експерта №1210 від 13 квітня 2021 року не спростовує факту формування квартир з приватного майна.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які позовні вимоги чи заяви від імені ОСББ «Червонозоряний, 4-В» щодо витребування спірних приміщень як спільного майна багатоквартирного будинку, скасування реєстраційних записів чи усунення перешкод у користуванні технічним поверхом. ОСББ, як представницький орган співвласників, не ініціювало аналогічного спору, не подавало відповідних позовів і не підтримувало вимоги позивачів у судовому засіданні. За таких обставин індивідуальні позови окремого співвласника (позивача на момент звернення з позовом) не можуть автоматично поширюватися на інтереси всіх мешканців, оскільки розпорядження спільним майном здійснюється за згодою співвласників (ст. 369 ЦК України).
З матеріалів справи також не вбачається жодних заяв, скарг чи позовів від інших власників квартир про усунення перешкод або визнання спірних приміщень допоміжними, про порушення їх прав на користування технічним поверхом чи про загрозу безпеці будинку внаслідок облаштування квартир. Реєстрація права власності на спірні об'єкти відбулася ще у 2020 році, і протягом тривалого часу (понад 5 років на момент розгляду апеляції) жоден інший співвласник не оскаржував такі дії, не вимагав скасування записів чи витребування майна.
Щодо позовних вимог до Міністерства юстиції України, апеляційний суд також вказує на те, що позивачами також безпідставно заявлені позовні вимоги до Мін'юсту, так як останній є неналежним відповідачем у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - відкриття та/або закриття розділу в Державному реєстрі прав, внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження здійснюється державним реєстратором, натомість, Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в силу ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивачами не доведено, яким чином Мін'юст порушив та чи взагалі міг порушити їх права чи інтереси.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
П.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону встановлено, що Міністерство юстиції України скасовує рішення про державну реєстрацію прав лише у разі задоволення скарги на таке рішення чи дії державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Докази звернень від позивачів на дії державного реєстратора стосовно реєстраційних дій щодо спірних квартир матеріали справи не містять, а відтак є безпідставними вимоги про зобов'язання Мін'юсту провести державну реєстрацію припинення речових прав на спірні квартири.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: