02 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 756/11899/24
номер провадження 22-ц/824/2331/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року /суддя Шролик І.С./
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року позивач Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 00075/FK від 14 грудня 2006 року, яка утворилася станом на 11 вересня 2024 року в розмірі 56537,01 доларів США та 3 000,00 грн., з яких: 27816,98 дол. США - заборгованість за строковим тілом кредиту; 15494,60 дол. США - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 151,69 дол. США - заборгованість за строковими відсотками; 13073,74 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3000,00 грн. - заборгованість за простроченою комісією; стягнути судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року задовольнити частково. /т. 2 а.с. 217-221/ Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором № 00075/FK від 14 грудня 2006 року, яка утворилася станом на 11 вересня 2024 року в розмірі 55721,07 доларів США, з яких: 27 816,98 дол. США - заборгованість за строковим тілом кредиту; 15 494,60 дол. США - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12409,49 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3 000,00 грн. - заборгованість за простроченою комісією.
Стягнуто в рівних частках зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 13 763,98 грн., з кожного.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» заборгованість за Кредитним договором №00075/FK від 14 грудня 2006 року, яка утворилася станом на 05 липня 2024 року в розмірі 54 419,76 доларів США, з яких: 27 816,98 дол. США - заборгованість за строковим тілом кредиту; 15 494,60 дол. США - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11108,18 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3 000,00 грн. - заборгованість за простроченою комісією.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказувала, що суд першої інстанції передчасно ухвалив рішення за перше засідання, ігноруючи клопотання про зупинення провадження через службу ОСОБА_1 у ЗСУ (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Судом першої інстанції не досліджено припинення поруки ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк договору не встановлено, застосовується трирічний строк за кожною частиною зобов'язання; суд неправильно нарахував прострочені відсотки після вимоги 05.07.2024 р,, оскільки право на відсотки за ст. 1048 ЦК України припинилось, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України. Також зазначала, що звернувшись до боржників з вимогою про дострокове повернення кредиту, а в подальшому - до суду з позовом в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання відповідачів зі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і право банку на їх нарахування та стягнення після 05 липня 2024 року, належних йому відповідно до положень статті 1048, 1050 ЦК України, припинилося, тому безпідставним є стягнення з відповідачів відсотків у розмірі 327,04 доларів США, 337, 21 доларів США та 151,69 доларів США з липня по вересень 2024 року. Також, замість стягнення 12409,49 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками - стягненню підлягають 11108,18 дол. США, оскільки в розрахунках суду допущено помилку.
Представник ПАТ «МТБ Банк» Мирко Р.О. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. Вказував, що клопотання про зупинення провадження обґрунтовано відхилене судом, оскільки не надано доказів переведення військової частини на воєнний стан та виконання бойових завдань (відсутній наказ по особовому складу, довідка Форми 6 тощо). Представник апелянта мала можливість брати участь у засіданні в режимі відеоконференції. Щодо поруки, вказував, що договір діє до повного виконання (п. 5.1), позов подано в межах трирічного строку за ч. 4 ст. 559 ЦК України. Отже, аргументи про припинення поруки безпідставні, порука не припинилася, висновки суду першої інстанції законні та обґрунтовані.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, через електронний кабінет, представник банку просив розглядати справу за їх відсутності, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 14 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «МАРФІН БАНК», а з урахуванням зміни найменування останнього тепер виступає ПАТ «МТБ БАНК» був укладений Кредитний договір № 00075/FK, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 120 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 10% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами договору, а також здійснювати погашення заборгованості за договором (а.с.13-15 Том №1).
23 січня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої п.1.1. Кредитного договору викладено в наступній редакції: «1.1. Банку зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 120 000,00 доларів США з 14 грудня 2006 року і терміном погашення 14 грудня 2011 року включно на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку кредиту.» (а.с.12 Том №1)
02 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до якої були внесені відповідні зміни до умов Кредитного договору, а саме: зміна найменування банку з ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» на ПАТ «МАРФІН БАНК», а також, що на момент укладення цієї Додаткової угоди заборгованість Позичальника перед Банком за основним боргом за Кредитом становить 84 084,88 дол. США (а.с.6 Том №1).
29 квітня 2015 року між ОСОБА_4 , Банком та ОСОБА_1 укладено Договір про переведення боргу за Кредитним договором № 00075/FK від 14 грудня 2006 року, відповідно до умов якого Первісний боржник ОСОБА_4 переводить свій борг у розмірі 120 000,00 дол. США, що виник на підставі Кредитного договору, а Новий боржник ОСОБА_1 погоджується виконати зазначене грошову зобов'язання. Загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на день укладення договору складає 81 639,42 дол. США та 263 079,60 грн., з яких: 71 838,21 дол. США - заборгованість за основним боргом за Кредитом; 9 801,21 дол. США - заборгованість за відсотками за користування Кредитом, а також 263 079,60 грн. - зафіксована сума пені та штрафів за порушення Первісним боржником ОСОБА_4 умов Кредитного договору станом на 29 квітня 2015 року (а.с.10-11, Том 2).
29 квітня 2015 року між ОСОБА_4 , ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, відповідно до якої були внесені відповідні зміни до умов Кредитного договору, а також підтверджено Сторонами, що на момент укладення цієї Додаткової угоди заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за основним боргом за Кредитом становить 71 838,21 дол. США (а.с.5 Том 1).
29 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, відповідно до якої були внесені відповідні зміни до умов Кредитного договору, а також в чергове підтверджено, що на момент укладення цієї Додаткової угоди заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за основним боргом за Кредитом становить 71 838,21 дол. США (а.с.5-6 Том 2).
17 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «МАРФІН БАНК» укладено Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору, відповідно до якої усунуто технічну помилку при укладенні Додаткової угоди № 4 (а.с.4 Том 2).
За рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол №56 від 28 грудня 2017 року) назву ПАТ «МАРФІН БАНК» змінено на ПАТ «МТБ Банк» (а.с.17 -19, том1).
Між ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк» 14 серпня 2020 року укладено Додаткову угоду № 6 до Кредитного договору, якою внесені зміни до кредитного договору, та визначена заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту 46 349,06 дол. США (а.с.1-3 Том 2).
30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк», та за письмової згоди ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 7 до кредитного договору, внесені відповідні зміни до кредитного договору, та визначена заборгованість за тілом кредиту 45 061,58 дол. США.
Також пункт 1.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: «1.1. Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти з 14 грудня 2006 року і на суму 120 000,00 дол. США на споживчі цілі із сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі: 8,0% річних за період користування кредитом з 29 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року включно; 9,0% річних за період користування кредитом з 29 квітня 2016 року і до закінчення строку дії кредитного договору, за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.»
Крім того, пункт 3.1.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: «3.1.1. Сторони затверджують, що на момент укладення Додаткової угоди № 7 до цього Договору заборгованість Позичальника перед Банком за нарахованими та несплаченими процентами становить 5 264,66 дол. США. Проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником у передбачений Кредитним договором Період сплати процентів у такому порядку: 1) проценти, нараховані та не сплачені на дату укладення Додаткової угоди № 7 до цього Договору, сплачуються Позичальником щомісячно рівними частинами, починаючи з дати укладення Додаткової угоди № 7 до цього Договору до серпня 2022 року включно; 2) проценти, які будуть нараховані з дати укладення Додаткової угоди № 7 до цього Договору і до закінчення передбаченого Кредитним договором терміну погашення Кредиту, сплачуються Позичальником щомісячно у повному обсязі».
Також кредитний договір доповнено п.п 3.1.2 Кредитного договору наступного змісту: «3.1.2. Позичальник сплачує банку комісію: а) за моніторинг кредиту та забезпечення у сумі 1 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 166,67 грн., що сплачуються щорічно, починаючи з другого року з дати укладення Додаткової угоди № 7 до цього Договору (в строк до 18 травня 2022 року) та надалі в строку до 18 травня кожного наступного року користування кредитними коштами. При несплаті комісійної винагороди у зазначені терміни, вона вважається простроченою.» (а.с.246 Том 1).
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_3 29 квітня 2015 року укладений договір поруки №06144-CK, за умовами пункту 1.1. якого поручитель зобов'язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов'язань по Кредитному договору № 00075/FK від 14 грудня 2006 року зі всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі (а.с.245 Том 1).
Банк виконав зобов'язання, надавши кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам з 01 вересня 2019 року по 11 вересня 2024 року (а.с. 23-237).
Відповідачі не виконали належним чином зобов'язання за кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений строк, внаслідок чого станом на 11 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 56 537,01 доларів США та 3 000,00 грн., з яких: 27 816,98 дол. США - заборгованість за строковим тілом кредиту; 15 494,60 дол. США - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 151,69 дол. США - заборгованість за строковими відсотками; 13 073,74 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3 000,00 грн. - заборгованість за простроченою комісією, відповідно до наданого позивачем розрахунку борг (а.с. 238-240).
05 липня 2024 року за вих. № 00/3384-0/62.1 позивачем направлено відповідачам вимогу про погашення заборгованості (а.с.244 Том 1).
Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтею 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; статтею 1049 ЦК України про те, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (кількість речей), яка була отримана, у строк та в порядку, передбачених договором; статтею 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; статтями 553 та 554 ЦК України про те, що за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником основного зобов'язання в повному обсязі чи в його частині, солідарно з боржником або субсидіарно, якщо інше не встановлено договором поруки чи законом; статтею 559 ЦК України про те, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни цього зобов'язання без згоди поручителя, що призвела до збільшення відповідальності останнього; статтею 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат за весь час прострочення; статтею 615 ЦК України про те, що боржник, який порушив зобов'язання, відповідає за завдані збитки та моральну шкоду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, відмовивши в стягненні відсотків за липень-вересень 2024 року після вимоги, оскільки нарахування 9% суперечить п. 4.8.1 ДУ №7 повинно застосовуватись ставка 16,2% річних.
Доводи апеляційної скарги, щодо припинення поруки, апеляційним судом відхиляються, оскільки порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11, провадження № 14-2 цс23).
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання. Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Пунктом 5.1. договору поруки передбачено, що договір діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього та до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором із всіма додатковими угодами до нього. На дату пред'явлення даного позову порука є чинною та банк має право вимагати від поручителя виконання забезпечених порукою зобов'язань.
За умовами Додаткової угоди №7 до кредитного договору, від 30 квітня 2021 року сторони узгодили новий графік погашення кредиту та відсотків зі строком погашення до 13 грудня 2026 року. Додаткова угода від 30 квітня 2021 року також узгоджена зі ОСОБА_3 .
Позивач направляв вимогу поручителю ОСОБА_3 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором 05 липня 2024 року. Вимагав протягом 60 днів з дати одержання вимоги виконати в повному обсязі зобов'язання, погасивши заборгованість, яка виникла станом на 04 липня 2024 року в сумі 56186,64 грн. Отже, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення кредиту, що врегульовано положенням п2.3.3 Кредитного договору /т. 1 а.с. 241-244/.
Згідно штампу вхідної кореспонденції суду позовна заява ПАТ «МТБ Банк» надійшла до суду 23 вересня 2024 року.
Отже, на підставі досліджених матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пропуску кредитором строку звернення до суду недопущено.
Кредитор з вимогою про дострокове погашення заборгованості звернувся в липні 2024 року та через два місці звернувся до суду з позовом про стягнення достроково заборгованість за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги щодо помилок у розрахунках позивача та безпідставного стягнення прострочених відсотків за період після 05 липня 2024 року апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують законності й обґрунтованості оскарженого рішення.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув прострочені відсотки в розмірі 12 409,49 дол. США, тоді як, на його думку, підлягає стягненню лише 11 108,18 дол. США, а також вказує на безпідставне нарахування відсотків у розмірі 327,04 дол. США, 337,21 дол. США та 151,69 дол. США за липень-вересень 2024 року після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Водночас апелянт не наводить альтернативного розрахунку, не вказує, в чому саме полягає помилка в наведеному позивачем розрахунку, не розкриває методики перерахунку, не посилається на конкретні пункти кредитного договору чи додаткових угод, які, на його думку, виключають нарахування відсотків після 05 липня 2024 року, та не подає власного контррозрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо відмови судом першої інстанції у зупиненні провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (участь відповідача ОСОБА_1 у Збройних Силах України), судове рішення про відмову не оскаржено, в апеляційному провадженні такого клопотання не заявлено, в суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат ОСОБА_1., яка також представляє його інтереси в апеляційній інстанції. За таких умов посилання на цю обставину в апеляційній скарзі є формальним і не може бути підставою для скасування рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: