Справа №755/3374/20Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3297/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
27 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року, -
Даною ухвалою суду обрано обвинуваченому ОСОБА_8 у запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 діб до 13 лютого 2026 року.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд врахував, що ОСОБА_7 неодноразово не з'являвся до суду та щодо нього було застосовано примусові приводи у судові засідання, що свідчить про нехтування процесуальними обов'язками обвинуваченого, його бажання уникнути відповідальності за вчинений злочин, у зв'язку з чим продовжують існувати обставини, які передбачені ст. 177, п.п.1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, визначити розмір застави.
Зазначає, що перебуваючи на волі після внесення застави, будь-яких процесуальних обов'язків не порушував. В судове засідання не з'явився з поважних причин.
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказує, що суд неналежно оцінив доводи обвинуваченого. Зокрема, у період з серпня по жовтень 2025 року ОСОБА_7 перебував у Одеському слідчому ізоляторі, його участь у судових засіданнях у м. Києві не забезпечувалась належним чином, на відеоконференцзв'язок його не залучали та адвокати його не повідомляли. Був звільнений з-під варти під заставу у м. Одеса. Крім того, судом не враховано стан здоров'я обвинуваченого. В обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки: має місце проживання та цивільну дружину.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи апеляційних скарг про належну процесуальну поведінку обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Підтверджень того, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора за матеріалами справи не встановлено.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання ризиків його неправомірної поведінки, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та цивільну дружину, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, на які посилається захисник та обвинувачений, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційних скарг.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування цього запобіжного заходу, та вмотивовано зробив висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя