справа № 761/5808/24
головуючий у суді І інстанції Юзькова О.Л.
провадження № 22-ц/824/1044/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада, Державна казначейська служба України про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просив суд:
стягнути солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої йому фізичної, моральної шкоди, приниження його честі та гідності, позбавлення його можливості вдосконалення, навчання та професійного росту, внаслідок незаконного затримання, поміщення до закладу без рішення суду, примусове введення до організму сильнодіючих психотропних препаратів 6 000 000 грн;
стягнути солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 72 913 грн;
зобов'язати Київську міську раду забезпечити наявність необхідної суми грошових коштів для виплати ОСОБА_1 завданої шкоди;
зобов'язати Державну казначейську службу України списати відповідні грошові кошти за рішенням суду та на підставі виконавчих документів з рахунків відповідачів на мою користь за цими позовними вимогами.
Позов обґрунтовано тим, що 02 липня 2021 року ОСОБА_1 було незаконно затримано та поміщено до психіатричного закладу КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», де йому примусово вводили до організму психотропні препарати, які змінюють свідомість і здійснюють шкідливий вплив на стан людини.
Вказує, що 07 липня 2021 року Подільським районним судом міста Києва ухвалено неправосудне рішення, яким безпідставно задоволено заяву директора НКП «Клінічна лікарня «Психіатрія» про примусову госпіталізацію позивача до психіатричного закладу.
Указане рішення суду було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.
Крім того, ОСОБА_1 був примусово госпіталізований до психіатричного закладу 29 березня 2022 року, де утримувався та піддавався лікуванню взагалі без рішення суду. Зазначає, що внаслідок дій першого та другого відповідачів ОСОБА_1 зв'язували та тримали так дві доби. Свою згоду на госпіталізацію позивач не надавав, всі документи є підробленими.
За таких обставин позивачу спричинено моральну шкоду, шкоду здоров'ю, його честі та гідності, а тому він просить суд стягнути солідарно з відповідачів КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як безпосередньо винного у спричиненні шкоди здоров'ю, честі і гідності, Київської міської ради, як власника підприємства, що завдало шкоди, Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, як розпорядника коштів та контролюючого органу, для першого відповідача, Державної казначейської служби України, з рахунків якої проводиться фінансування, на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 000 000 грн у рахунок відшкодування завданої фізичної та моральної шкоди, приниження його честі і гідності, позбавлення його можливості вдосконалення, навчання та професійного росту, внаслідок незаконного затримання, поміщення до закладу без рішення суду, примусове введення до організму сильнодіючих психотропних препаратів.
Вказує, що ним було укладено договір про надання послуг від 14 серпня 2021 року, сплачено суму відповідно з договору 46 800 грн (на той момент еквівалент 1 734 доларів США, за курсом гривні 27 за один долар США), розпочате навчання і позивач навчався до тих пір поки його не було примусово госпіталізовано до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», де йому знову без рішення суду примусово вводилися психотропні препарати, він піддавався знущанням і катуванню, перебував в цьому закладі зі зламаним ребром, забоями грудної клітини, обличчя та голови. Після виписки з цього психіатричного закладу він вже не міг продовжити навчання через значний пропуск навчання, а також через те, що він був вимушений лікуватися у звичайному медичному закладі і стан здоров'я, наразі у повному обсязі так і не був відновлений у порівнянні з тим що був до примусової госпіталізації до психіатричного закладу у 2022 році.
У зв'язку з цим позивачу завдано матеріальних збитків у розмірі 46 800 грн, а з урахуванням інфляції 65 876 грн (на момент укладення договору вартість 46 800 грн була 1 734 долари США а на теперішній час це становить 1 232 долари . Різниця становить 502 долари США або 19 076 грн. Тому реальні матеріальні збитки наразі становлять 46 800 грн +19 076 грн = 65 876 грн).
Окрім цього для захисту своїх прав позивач був вимушений наймати адвоката та сплачувати за його послуги із захисту в судовому засіданні в Подільському районному суді міста Києва від 07 липня 2021 року та за складання і подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року. Вартість послуг адвоката, що сплачена позивачем становить 5 000 грн, що з урахуванням рівня інфляції становить 7 037 грн.
Всього позивачу завдано майнових збитків на суму 72 913 грн (65 876 грн +7 037грн = 72 913 грн).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку, однак саме по собі скасування рішення суду першої інстанції не свідчить про неправомірність дій КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», оскільки відповідач діяв на виконання обов'язку, визначеному чинним законодавством України.
Відсутні підстави вважати, що лікування позивача в цей період (з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року) спричинило ОСОБА_1 шкоду його здоров'ю, честі та гідності. Госпіталізація ОСОБА_1 у березні 2023 року здійснена на підставі письмової згоди на лікування. Позивачем не було доведено, що під час лікування до нього застосовувались побиття, зв'язування тощо.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у вступній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що нібито ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист честі і гідності фізичної особи, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, що є неправдою оскільки позивач ОСОБА_1 , з такими позовними вимогами не звертався до суду. Така зміна формулювання назви позовної заяви фактично призвела до штучної зміни судом самого предмету позову і стала передумовою для подальшого розгляду справи за позовними вимогами, які позивач ОСОБА_1 не заявляв, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.
Вказує, що суд першої інстанції фактично зайняв виправдовувальну позицію щодо дій першого відповідача, незважаючи на те, що це не було предметом судового спору позивач не звертався з позовними вимогами, щодо як нібито за захистом честі і гідності і ділової репутації, а просив лише стягнути грошові кошти солідарно з відповідачів, у рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 6 000 000 грн і матеріальної шкоди у сумі 72 913 грн, завданої діями відповідачів, неправомірність яких встановлена постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.
Посилається, що суд першої інстанції порушив принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, взяв до уваги пояснення першого відповідача, відмовившись приймати до уваги доводи позивача та надані ним докази, які є належними і допустимими.
Суд першої інстанції, не взявши до уваги відповідь на відзив позивача, з формальних підстав, незважаючи на те що позивачем та його представником ці ж самі доводи були докладно викладені усно та письмово під час пояснень у судовому засіданні, що є грубим порушенням права позивача на судовий захист. Суд першої інстанції у своєму рішенні фактично спростував висновки постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, яким було встановлено незаконність примусової госпіталізації позивача до психіатричного закладу, що є неприпустимим порушенням.
Звертає увагу на те, що позивач та його представник весь час наголошували, що визначення правомірності дій відповідачів не є предметом спору, що предметом спору є лише стягнення грошових коштів на користь позивача.
Тобто, по суті заявлених позовних вимог справа фактично взагалі не була розглянута, а відбулось виправдовування неправомірних дій першого відповідача, неправомірність яких вже було встановлено постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.
Наголошує, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті письмових доказів, що підтверджують факт побиття та подальше лікування позивача.
Суд першої інстанції зовсім не звернув увагу на те що ОСОБА_1 незаконно утримувався без рішення суду, проти його волі у психіатричному закладі протягом трьох діб і йому примусово вводилися психотропні речовини.
Вказує, що судом першої інстанції, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, не розглядалось питання стягнення з відповідачів матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 72 913 грн, внаслідок протиправності дій відповідачів.
Від представника Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) - Гладун А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останній не несе відповідальність за діяльність КНП «КЛ «Психіатрія».
Вказує, що Департамент охорони здоров'я міста Києва здійснює організаційно-методичний супровід закладів охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
В апеляційній скарзі не наведено жодних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом порушення прав позивача Департаментом охорони здоров'я міста Києва по відношенню до ОСОБА_1 , тобто які фактичні обставини свідчать про те, що результатом невжиття департаментом заходів та/чи ухвалення рішень, які він в межах своїх повноважень був зобов'язаний зробити. Зазначає, що позивачем не надано підтверджень того, яких саме страждань він зазнав та не обґрунтовано суму саме такого відшкодування моральної шкоди та також не надано жодних підтверджень її обґрунтування.
Від представника КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Мішиєва В.Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що 02 липня 2021 року (п'ятниця) о 17.30 год. ОСОБА_1 був оглянутий лікарсько-консультативною комісією для прийняття рішення про доцільність госпіталізації.
За результатами огляду, враховуючи агресивні та соціально небезпечні дії ОСОБА_1 , що становлять собою небезпеку для оточуючих, які обумовлені психотичною симптоматикою, комісією лікарів-психіатрів встановлено необхідність госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
03 та 04 липня 2021 року були вихідні дні, КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» було подано заяву про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку 05 липня 2021 року - у перший робочий день після госпіталізації, яка була зареєстрована у канцелярії Подільського районного суду міста Києва 05 липня 2021 року.
Таким чином, подання КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» заяви про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку до Подільського районного суду міста Києва здійснено у чіткій відповідності до вимог законодавства України.
Рішенням Подільського районного суду від 07 липня 2021 року у справі № 758/9198/21 ухвалено госпіталізувати ОСОБА_1 до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку. Допущено негайне виконання рішення суду.
Вказує, що КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» здійснювалось лікування ОСОБА_1 у відповідності до стану та медичних потреб пацієнта.
19 липня 2021 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
У ході огляду встановлено, що під впливом лікування стан покращився, психопродуктивна симптоматика дектуалізувалась, впорядкувалась поведінка. На момент огляду спокійний, доступний формальному контакту. Маячні ідеї фрагментарні, не мають афективного забарвлення та не впливають на поведінку. Мислення резонерське. Критика суто формальна. Суїцидальні та антисоціальні думки заперечує, поведінкою тенденцій не виявляє.
З урахуванням зазначеного, 19 липня 2021 року ОСОБА_1 був виписаний з КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» додому та надано рекомендації щодо подальшого лікування.
Таким чином, госпіталізація та надання медичної допомоги ОСОБА_1 в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» відбувалось у порядку та на підставах, передбачених законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Зазначає, що при наданні медичної допомоги позивачу відповідачем застосовувались виключно лікарські засоби, дозволені до застосування в Україні.
Вказує, що 29 березня 2022 року ОСОБА_1 госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у зв'язку з погіршенням психічного стану та неадекватною поведінкою: виливав всі миючі засоби, оскільки вважав, що його хочуть отруїти, відкривав газ.
Щодо твердження позивача про, нібито, очевидне підроблення підпису позивача на вказаних згодах, слід звернути увагу, що вказані твердження є безпідставними, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» - Бондарчук Ю.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, вказаних у відзиві.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили, у судове засідання не з'явилися.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3890 ОСОБА_1 поступив до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» 02 липня 2021 року, виписаний 19 липня 2021 року, клінічний діагноз: Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, виражений апатико-дисоціативний дефект. Галюцинаторно-параноїдний синдром - F 20.00. Проведене лікування: галоперідол 0,5 % 0,5 мл в/м/д, аміназин 2,5 % 2,0 в/м/д (а.с. 148 т. 1).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі № 758/9198/21 задоволено заяву КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку (а.с. 172-174 т. 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви (а.с. 12-15 т. 1).
Згідно з виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 3113 ОСОБА_1 поступив до ТМО «Психіатрія» у місті Києві 29 березня 2022 року, виписаний 08 квітня 2022 року. Клінічний діагноз: Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, виражений апатико-дисоціативний дефект. Галюцинаторно-параноїдний синдром - F 20.00 (а.с. 244а т. 1)
29 березня 2022 року ОСОБА_1 надано засвідчені власними підписами усвідомлену письмову згоду проведення психіатричного огляду, усвідомлену письмову згоду на лікування у психіатричному закладі (а.с. 241б-241г т. 1).
08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» із заявою, у якій просив виписати його із психіатричного закладу (а.с. 241а т. 1).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» у редакції, чинній на час поміщення позивача до психіатричної лікарні (далі - Закон), психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Згідно із статтею 3 Закону кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг (стаття 4 Закону).
Відповідно до частин 1, 3 статті 11 Закону психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.
Згідно із частиною 3 статті 13 Закону особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Відповідно до статті 14 Закону особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно з частиною 1, 2 статті 16 Закону особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) (частина 4 статті 16 Закону).
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження.
За змістом статті 25 Закону особи, яким надається психіатрична допомога, мають право, зокрема, на відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов:
по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою;
по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні;
і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступень якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, що повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року та з 29 березня 2022 року по 08 квітня 2022 року.
У період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року, яке було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.
Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого відносно ОСОБА_1 проведене лікування лікарськими препаратами: галоперідол 0,5 % 0,5 мл в/м/д, аміназин 2,5 % 2,0 в/м/д.
За встановлених обставин апеляційний суд вважає, що сам факт протиправного примусового поміщення та утримання позивача у період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року у психоневрологічному лікувальному закладі, де він примусово отримував лікування нейролептичними препаратами, є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.
Частиною 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування колегією суддів враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).
ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Установивши, що внаслідок неправомірних дій КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з примусової госпіталізації, примусового психіатричного огляду, примусового проведення лікування, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із відновленням становища, колегія суддів враховує принципи законності, об'єктивності, розумності та справедливості.
Законом не визначено порядок обрахунку мінімального розміру моральної шкоди за незаконну госпіталізацію до психіатричного закладу та лікування.
Апеляційний суд враховує, що розмір моральної шкоди повинен бути не менший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди та справедливої сатисфакції, враховуючи ще і те, що відповідач КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» є неприбутковою, бюджетною організацією, а тому стягнення з нього моральної шкоди у більшому розмірі, ніж достатньому для позивача, буде становити для відповідача надмірний тягар.
Враховуючи указані норми права, а також керуючись принципом розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (огляду на те, що позивач був позбавлений можливості працювати), за кожен день перебування позивача на примусовому лікуванні у період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року, що становить 46 710 грн (2 595 грн * 18 днів).
При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за його лікування у психіатричному закладі у період з 29 березня 2022 року по 08 квітня 2022 року, оскільки таке здійснювалося на підставі його добровільної згоди, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовою згодою на проведення психіатричного огляду, усвідомленою письмовою згодою на лікування у психіатричному закладі.
Також ОСОБА_1 не було доведено, що під час лікування до нього застосовувались побиття, зв'язування, він піддавався знущанням і катуванню, перебував в цьому закладі зі зламаним ребром, забоями грудної клітини, обличчя та голови.
Надана до позовної заяви довідка травматологічного пункту від 28 лютого 2022 року не є доказом того, що тілесні ушкодження, діагностовані ОСОБА_1 такою довідкою, завдані йому під час лікування у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) працівниками цього медичного закладу.
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 72 913 грн, ОСОБА_1 посилається на те, що через примусову госпіталізацію до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» він не зміг закінчити розпочате ним навчання на підставі договору про надання послуг від 14 серпня 2021 року, за яким сплачено суму 46 800 грн, а також він поніс судові витрати на правову допомогу для оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі № 758/9198/21 про його госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку.
На підтвердження указаних доводів до позовної заяви додано копія договору про надання послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 серпня 2021 року, предметом кого є виконання запланованої програми занять, передбаченої Додатком № 1 до цього договору (а.с. 19 т. 1).
Відповідно до пункту 4 Додатку № 1 до указаного договору дата початку надання послуг - 15 серпня 2021 року, строк оплати - 15 серпня 2021 року, сума, що підлягає оплаті - 46 800 грн (а.с. 21 т. 1).
ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що через примусову госпіталізацію до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» він не зміг закінчити розпочате ним навчання на підставі договору про надання послуг від 14 серпня 2021 року.
Однак він був госпіталізований у період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року, а відповідно до умов договору про надання послуг дата початку надання послуг - 15 серпня 2021 року.
Наданий до позову чек на підтвердження здійснення ОСОБА_1 оплати за цим договором на користь ФОП ОСОБА_2 у розмірі 46 800 грн не містить відомостей про платника указаних грошових коштів та не підтверджує понесення ОСОБА_1 зазначених витрат.
Крім того, апеляційний суд вважає суперечливими доводи позивача про те, що після виписки з психіатричного закладу він вже не міг продовжити навчання через значний пропуск навчання та його стан здоров'я, оскільки оплата за наданим позивачем чеком здійснена вже після його виписки, коли за доводами позивача він вже не міг продовжувати навчання, але все ж здійснив оплату за навчання, яке не міг продовжити.
Щодо вимог про відшкодування судових витрат на правову допомогу для оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі № 758/9198/21, то питання про їх компенсацію підлягає вирішенню у межах справи № 758/9198/21 у якій вони і були понесені, а не у порядку відшкодування матеріальної шкоди у межах іншої цивільної справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з ухваленням нового судового рішення про стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 46 710 грн.
Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради на користь позивача моральної шкоди, то колегія апеляційного суду враховує таке.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідачем визначається особа, що порушила право позивача.
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, установлених договором або законом. Наслідки солідарного обов'язку передбачені статтею 543 ЦК України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у спірних правовідносинах солідарного обов'язку відповідно до частини першої статті 541 ЦК України на відшкодування моральної шкоди позивачу між відповідачами не виникло, а підстави для солідарного стягнення з Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради - моральної шкоди, завданої внаслідок протиправного примусового поміщення та утримання позивача у період з 02 липня 2021 року по 19 липня 2021 року у психоневрологічному лікувальному закладі, КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», де він примусово отримував лікування нейролептичними препаратами, - відсутні.
З огляду на це, в іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слід відмовити.
Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради на користь позивача матеріальної шкоди та зобов'язання відповідачів Київської міської ради та Державної казначейської служби України вчинити дії, то колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю. З огляду на це, в цій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 46 710 грн.
В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06 лютого 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська