23 січня 2026 року місто Київ
справа № 369/18527/25
апеляційне провадження № 33/824/727/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука Олексія Миколайовича на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенко В.В. від 1 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з постановою судді районного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Алексійчук О.М. 9 грудня 2025 року звернувся із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 грудня 2025 року та закрити провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Представник скаржника зазначає, що матеріли справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейськими не встановлено ознак наркотичного сп'яніння у скаржника. Наявний у матеріалах справи відеозапис з місця події також не відображає будь-яких ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 та не фіксує його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вказує, що ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху, підстав для зупинки не було, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не зобов'язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Також відеозапис, наданий працівниками патрульної поліції, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки він розпочинається не з моменту фактичної зупинки транспортного засобу, а орієнтовно через 15 хвилин після неї, у зв'язку з чим не відображено ні фіксації руху транспортного засобу, ні підстав зупинки, ні зафіксованих працівниками поліції ознак наркотичного сп'яніння у скаржника.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Алексійчук О.М. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП серед завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
25 вересня 2025 року о 09 год. 09 хв. поліцейським відділення поліції №1 (місто Боярка) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Васильчуком Р.Р. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464354 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 з якого убачається, що 25 вересня 2025 року о 08 год. 31 хв. в місті Боярка, по вулиці Вокзальній, 75/30, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість та рухливість мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
До матеріалів справи долучене направлення до КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
У відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту частини 1 статті 130 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Згідно з частинами 1, 3 статті 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464354 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 25 вересня 2025 року о 08 год. 31 хв. в місті Боярка, по вулиці Вокзальній, 75/30, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість та рухливість мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Разом з тим, з відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції неможливо встановити підстави зупинки транспортного засобу AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , оскільки відеофіксація розпочалася лише через 15 хвилин після фактичної зупинки автомобіля. Відтак поліцейським не було виконано обов'язок щодо інформування водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу із зазначенням підстав такої зупинки, визначених законом.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння визначено статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до вимог пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу I Інструкції).
Згідно з положеннями частини 2 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (частина 3 статті 266 КУпАП).
Як убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 не висловлював чіткої та однозначної відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я. У зазначених відеоматеріалах не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від освідування у закладі охорони здоров'я у розумінні вимог чинного законодавства.
Водночас із запису вбачається, що ОСОБА_1 звертався до працівників поліції із запитанням про юридичні наслідки відмови від огляду, при цьому прямо не заявляв про своє небажання його проходити. Незважаючи на це, працівники поліції фактично розцінили такі запитання як відмову, не вживши передбачених законом заходів для належної фіксації дій особи та отримання чіткого волевиявлення щодо відмови.
За таких обставин відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про фактичну відмову скаржника від проходження огляду. Для настання відповідальності необхідно, щоб були наявні належні та допустимі докази фактичного керування транспортним засобом у стані сп'яніння, яких у цій справі немає.
Пунктом 12 Розділу ІI Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У пункті 4 розділу I Інструкції перелічено ознаки наркотичного сп'яніння, якими є - порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З аналізу протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464354 вбачається, що працівники поліції зазначили про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, зокрема: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість та рухливість мови.
Однак під час перегляду відеозапису із нагрудної камери патрульного поліцейського, долученого до матеріалів справи, апеляційним судом установлено, що із вказаного відеозапису не вбачається наявності в ОСОБА_1 поведінки, що відповідала б типовим проявам наркотичного сп'яніння. Поведінка ОСОБА_1 була спокійною, урівноваженою, без агресії чи емоційної нестабільності, вимова була чіткою. У цьому контексті суд апеляційної інстанції доходить висновку, що формальна оцінка працівників поліції щодо ознак сп'яніння є суб'єктивною та не підкріплена об'єктивними доказами, зокрема результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я, проведення якого не відбулося.
Також апеляційний суд звертає увагу на виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 204384, що міститься у матеріалах справи, відповідно до якої у ОСОБА_1 25 вересня 2025 року виявлено геморагічний інсульт, що додатково підтверджує факт незадовільного стану його здоров'я у день настання події.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, дав неналежну оцінку доказам, зокрема протоколу та відеозапису.
Відповідно до статті 252 КУпАП, докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням суду, що базується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням вимог закону.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, згідно з вимогами статті 255 КУпАП. Однак у цій справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука О.М. підлягає задоволенню, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Алексійчуком Олексієм Миколайовичем, задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Я.В. Головачов