справа № 235/2637/24
провадження № 1-кп/208/183/26
06 січня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5
у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12023052410000726 від 12.11.2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що ризики, які були наявні під час досудового розслідування наразі не зникли та не зменшились, зокрема обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання щодо зміни місця тримання під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки заявляє бажання особисто бути присутній у залі судового засідання.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою, крім того просить визначити мінімальний розмір застави. Підтримала клопотання обвинуваченого щодо його переведення.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обізнаний з особами свідків у кримінальному провадженні, не має офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинувачену від переховування від суду, незаконного впливу на свідків та/або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання сторони захисту про переведення обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає необхідним його задовольнити з наступних підстав.
ОСОБА_5 на сьогоднішній день являється військовослужбовцем, зі списків особового складу військової частини не виключений, а тому на останнього покладаються права, обов'язки особи, яка проходить певний курс військовослужбовця.
Відповідно до п.2 ч.2 Розділу І «Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців» затвердженого Наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року №394 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12січня 2021р. за №38/35660) (далі Порядок) гауптвахта - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) для виконання покарання щодо військовослужбовців, засуджених до арешту, військовослужбовців, на яких накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців, або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням
Згідно п.10 ч.2 Розділу І Порядку, узятий під варту військовослужбовець - це військовослужбовець, стосовно якого у порядку та на підставах, визначених законом, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 Розділу VII Порядку, на гауптвахті окремо тримаються засуджені, узяті під варту, заарештовані та затримані: військовослужбовці строкової військової служби - окремо від військовослужбовців, які проходять службу за контрактом та за призовом під час мобілізації, на особливий період; обвинувачені або підозрювані в одному і тому самому кримінальному правопорушенні військовослужбовці - окремо від інших, за наявності рішення особи або органу, що здійснює кримінальне провадження.
Таким чином, військовослужбовці повинні триматися у спеціально створених для них місцях обмеження волі, тобто в цьому випадку в умовах гауптвахти, яка знаходиться окремо від військової частини, має свою охорону, медичний персонал, а тому з метою додержання прав заарештованого та приведення умов тримання ОСОБА_5 до вимог нормативно-правових актів, місце тримання останнього необхідно перевести ОСОБА_5 , з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 днів до 03 березня 2026 року, без визначення розміру застави.
Перевести з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, з подальшим його утриманням.
Копію ухвали вручити учасникам процесу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1