ЄУН 641/4972/25
Провадження № 2/932/4389/25
9 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Острянин В.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (представник відсутній),
відповідач ОСОБА_1 (відсутній),
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
І. Стислий виклад позиції позивача.
14.09.2019 між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір позики № 80022. В межах цього договору позивач надав відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Сума позики становить 2000 грн. ТОВ «Займер» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору позики. Відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту не виконав у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 01-28/102021, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за договором позики № 80022 від 14.09.2019.
Своїх зобов'язань за договором позики № 80022 від 14.09.2019 відповідач не виконав та має перед позивачем непогашену заборгованість в розмірі 4 880 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2880 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за кредитним договором та судовий збір позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача надав заяву про розподіл судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи.
Представник позивача до судового засідання не з'явився. При подачі позовної заяви до суду клопотав розглядати справу за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача в судове засідання проти прийняття заочного рішення не заперечував.
Відповідач до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи сповіщений у порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством України, клопотання про відкладення розгляду справи, будь-які заяви по суті справи від нього до суду не надходили. Правом на відзив не скористався.
Інших клопотань в порядку статті 222 Цивільного процесуального кодексу України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду. Враховуючи позицію позивача, та те, що відповідач належним чином двічі повідомлявся про час та місце розгляду справи, але до судового засідання не з'явився та відзиву не надав, суд цю справу розглядає у порядку заочного провадження.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Коваленко Т.О. від 04.11.2025 позовну заяву було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків.
Позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки 17.11.2025.
Ухвалою від 18.11.2025 у справі відкрите провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву. Судові засідання призначені на 22.12.2025 та 02.02.2026.
02.02.2026 суд перейшов до стадії прийняття рішення.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
14.09.2019 між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір позики № 80022. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 2000 грн на 30 днів, тобто зі строком повернення до 13.10.2019. Розмір процентів за користування позикою та розмір процентів на прострочену позику визначений цим договором. Договір позики підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL4812. Позику надано шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позивача. Відповідач зобов'язався повернути позику, сплатити проценти за користування позикою, але умови, передбачені договором № 80022 від 14.09.2019 не виконав.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з умовами якого ТОВ «Займер» передає (відступає) ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Займер» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до наданого витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 80022 від 14.09.2019.
За інформацією позивача за відповідачем рахується непогашена заборгованість у розмірі 4880 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2880 грн - заборгованість за процентами.
V. Оцінка суду.
Дослідивши представлені позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно пункту п'ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (п.3, 6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Положеннями частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту дванадцять статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У відповідності до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 в частині стягнення суми тіла кредиту є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.
Щодо розміру заборгованості за несплаченими відсотками по кредиту суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щоденну сплату процентів за кредитом, який наданий на 30 днів - з 14.09.2019 до 13.10.2019, про що зазначено в п. 1.2 договору № 80022 від 14.09.2019.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У випадку цієї справи сторонами погоджена щоденна виплата процентів.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тобто до 13.10.2019, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки на підставі умов договору.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 243/9032/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Керуючись узгодженою базовою процентною ставкою 2 % на день суд визначає розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору між сторонами з такого розрахунку: 2000 грн х 2% х 30 дн. = 1200 грн. Тобто на день закінчення строку дії кредитного договору 13.10.2019 заборгованість по відсотках складала 1200 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Первісний кредитодавець мав припинити нараховувати проценти за кредитним договором відповідачу 13.10.2019, нарахування за кредитом відсотків поза межами строку дії кредитного договору є безпідставним.
Згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1589,09 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу
За змістом частин з першої по шосту статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн, позивачем надано копію акту про отримання правової допомоги від 16.12.2025 з розрахунком наданих послух ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у справі ОСОБА_1 , платіжна інструкція № 39849 від 16.12.2025 на суму 10 500 грн, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю.
Зважаючи на складність справи, заявленого позивачем розміру відшкодування, часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Пархомчуком С.В., врахувавши принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, у розмірі рівнозначному сумі боргу яка підлягає стягненню з відповідача, тобто в сумі 3200 грн.
На підставі статей 526, 530, 610-612, 615, 625, 638, 642, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10-13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 280, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 80022 у сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень, суму судового збору у розмірі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 9 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники судового процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф.7;
Представник позивача - Пархомчук Сергій Валерійович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 08157, Київська обл. с. Софіївська Борщагівка, пр-т Героїв Небесної Сотні, 26/9;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.О. Коваленко