Справа № 450/911/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є
Провадження № 22-ц/811/1938/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
06 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,
ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2023 о 09 год. 22 хв. на вул. Городоцькій, 302, в м. Львові відбулась ДТП за участю транспортного засобу марки «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2023 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Майнові інтереси власника автомобіля марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП були застраховані у ПрАТ «Страхова група «ТАС» за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний Автозахист» AZEP-211943754 та полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211943754. 18.10.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило виплату потерпілому суми страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, тому позивач набув право вимоги до нього.
На підставі наведеного позивач просив задовольнити його позов.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.05.2025позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» 160 000,00 грн виплаченого страхового відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» 3028,00 грн судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував при розгляді справи долучені ним докази, а саме щодо фактичної вартості в Україні деталей до автомобіля Ford Fusion (VIN: НОМЕР_3 ), при цьому помилково визнавши їх доказами вартості деталей у США. Як наслідок, суд першої інстанції безпідставно поклав на апелянта обов'язок відшкодування позивачу не виключно реальну вартість втраченого ПП «Активур 1001» майна, тобто не виключно прямих збитків. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував при розгляді справи долучену позивачем Калькуляцію, а саме щодо фактичної вартості в Україні деталей до автомобіля Ford Fusion (VIN: НОМЕР_3 ), зокрема помилково визнавши її належним та допустимим доказом. За відсутності підтвердження правомірності використання комп'ютерної програми «Audatex» (тобто відсутність такої у переліку Методики) та з огляду на відсутність відомостей про суб'єкта оціночної діяльності, номера та терміну дії його сертифікату, докази надані позивачем не можуть вважатися належними. При цьому, суд першої інстанції відмовився задовольнити клопотання апелянта щодо витребування у позивача документів, які передбачені вимогами Методики, а саме для підтвердження кваліфікації суб'єкта оціночної діяльності законності та законності використання останнім комп'ютерної програми «Audatex». Варто зазначити, що у Калькуляції відсутні будь-які відомості про те, що автомобіль Ford Fusion (VIN: НОМЕР_3 ) був аварійним і мав ще до 05.10.2023 значні пошкодження, а саме після ДТП у США (фактично у цьому ж місці, що і під час ДТП 05.10.2023). Тобто, значна частина деталей автомобіля Ford Fusion не була новою (раніше підлягала заміні) і дана обставина не була врахована у Калькуляції. Таким чином, можна дійти висновку, що недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи (в частині визнання судом належними доказами акту огляду транспортного засобу від 09 жовтня 2023 року і Калькуляції, проведеної за допомогою не передбаченої Методикою комп'ютерною програмою "Audatex", та за відсутності відомостей про суб'єкта оціночної діяльності, номера та терміну дії його сертифіката), являються підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення в частині суми страхового відшкодування та порядку її виплати. Апелянт вважає, що у своєму рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність клопотання зі сторони апелянта про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, являється причиною не задовольняти клопотання апелянта щодо зобов'язання позивача надати докази проходження програмою «Audatex», яка використовувалась при складанні Калькуляції, апробації у державних спеціалізованих установах та проведення її прикладних наукових досліджень, а також доказів на підтвердження використання саме ліцензійного програмного забезпечення «Audatex». Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги і той факт, що у діях апелянта був відсутній будь-який умисел на керування незабезпеченим договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортним засобом і саме власник такого транспортного засобу, яким згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 568188 від 05.10.2023 являється ПП «Активур 1001» і який власне отримав страхове відшкодування від позивача, мав забезпечити автомобіль, яким керував апелянт, договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема незастосування закону, який мав застосовуватись (неврахування приписів частини четвертої статті 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди, нібито через відсутність доказів, які у матеріалах справи наявні), являються підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення в частині суми страхового відшкодування та порядку її виплати.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Від ПрАТ «Страхова група «ТАС» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від ПрАТ «Страхова група «ТАС» та представника ОСОБА_1 - Хлопецького О.О. надішли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому неявка учасників відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає
Судом встановлено, що 05.10.2023 о 09 год. 22 хв. на вул. Городоцькій, буд. 302, у м. Львові, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.19 ПДР України, не переконався у безпечності маневру, не надав перевагу у русі та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямо, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б, Д», 8.5, 10.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2023 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як вбачається з договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний Автозахист» № AZEP-211943754 та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211943754, автомобіль марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 , був застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС». Ліміт страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн.
Із заяв про настання події від 05.10.2023 та на виплату страхового відшкодування від 12.10.2023 вбачається, що представник ПП «АКТИВУР1001» звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» для отримання страхового відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 .
Страховим актом № 20343/42/923 від 16.10.2023 та додатком № 1 до нього встановлено, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» розраховано вартість матеріального збитку, яка становить 181 198,54 грн.
Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже підставою цивільно - правової відповідальності, як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову і моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно з частинами 1,2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (стаття 980 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування», до них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV), чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Судом встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_1 власнику автомобіля марки «Форд», д.р.н. НОМЕР_2 , ПП «АКТИВУР1001», було завдано матеріальної шкоди внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу. ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило ПП «АКТИВУР1001» виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Відповідач на час вчинення ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з нього, як винної особи, на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплаченого страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна відповідачем не надано. Клопотань про призначення відповідної судової експертизи ним також не заявлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що лише зазначення представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про скрутне матеріальне становище відповідача ОСОБА_1 , без належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту, не створюють безумовного обов'язку для суду для застосування положеннь ч. 4 ст. 1193 ЦК України, які передбачають можливість суду зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для застосування у цій справі правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2023 у справі № 910/14262/21, оскільки відповідач не надав доказів, що в момент завдання шкоди перебував у трудових відносинах із власником автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.р.н. НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 06.02.2026
Головуючий
Судді