Справа № 536/648/25 Номер провадження 22-ц/814/657/26Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Карпушин Г.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року, постановлене суддею Колотієвським О.О.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.03.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №100447357 від 09.12.2023 у розмірі 37823,50 грн та суму сплаченого судового збору, який склав 2422,40 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 09.12.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100447357, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 11000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим договором.
Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 37 823,50 грн, із якої: 11 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 26 053,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 770,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.
26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №107-МЛ/Т, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100447357 від 09.12.2023.
Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.05.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору відповідачем, а також первинних бухгалтерських документів, за якими можна було б установити факт дійсного перерахунку та отримання позичальником кредитних коштів, а також користування ними.
Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Із підстав раніше викладених у позовній заяві доводить, що підписання відповідачем кредитного договору свідчить про ознайомлення позичальника із правилами надання коштів у позику та вимогами частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Наведене, на думку позивача, свідчить, що відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначає, що на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів позивач надав суду копію платіжного доручення, з якої слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 11 000,00 грн, у дорученні вказано номер транзакції, її суму та дату, що збігається із датою укладення кредитного договору та реквізитами платіжної банківської картки, вказаної у договорі.
Наголошує, що товариство не є банківською установою, а тому не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, відтак, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Зазначає, що товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити, що указана самим позичальником в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. При цьому, з боку позивача порушень не відбулося та з урахуванням вимог законодавства здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Зауважує, що на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем одночасно із позовною заявою повідомлено суд про неможливість надання виписки за 09.12.2023 з особових рахунків, відкритих у ТОВ «ФК «Контактовий дім», та заявлено клопотання про витребування відповідних доказів судом, яким таке клопотання залишено без належного реагування.
Натомість, на підтвердження заявлених вимог позивачем надано відомості про щоденні нарахування та погашення, які містять деталізовані щодення нарахування процентів, комісій та штрафів, що дозволяє установити рух коштів та розмір заборгованості. Крім того, позивачем надано суду усі кредитні документи, отримані ним від первинного кредитора на підтвердження заборгованості за відповідним договором про споживчий кредит.
Наголошує, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання такої операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу та містять відомості про дату, назву підприємства, зміст та обсяг операцій.
Просить врахувати, що відповідачем не надано суду жодних власних контррозрахунків на спростування наявності та розміру заборгованості.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 28.10.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.12.2023 сформована анкета-заява на кредит №100447357 сайт: tengo.ua; яка містить персональні дані позичальника: ОСОБА_1 ; а також відомості про умови кредитування: сума кредиту: 11 000,00 грн; строк кредиту: 15 днів з 09.12.2023 по 24.12.2024; сума повернення кредиту: 13 337,50 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 770,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 7,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 1 567,50 грн, нараховуються за ставкою 0,95 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом./а.с.15/
09.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №100447357 (індивідуальна частина), за яким кредитодаець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п.1.1. Договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 11 000,00 грн (п.1.2.); кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.12.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.12.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.03.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3. договору).
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.12.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 23.03.2024 (п.1.4. договору).
Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2337,50 грн у грошовому виразі та 10771,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 36987,50 грн у грошовому виразі та 16643,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 47987,50 грн. Усі вказані у цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти у день укладення цього договору, а строк кредитування залишається незмінним та, що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно із п.1.4. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені у цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань та можуть не оновлюватися у випадку продовження позичальником строку кредитування (п.1.5. договору).
Комісія за надання кредиту: 770,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1.). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 567,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,95% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2.). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 34650,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3.). Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3. цього договору (п.1.6.). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1.). Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 754466./а.с.7-12/
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №100447357 від 09.12.2023 є графік платежів; Додаток №2 - заява на отримання кредиту №100447357; Додаток №3 - Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором./а.с.13-14/
ТОВ «Мілоан» сформовано довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір 100447357від 09.12.2023 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 754466 час відправки ідентифікатора позичальнику: 15:34:34 09.12.2023; номер телефону/електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 ./а.с.14/
ТОВ «Мілоан» сформовано платіжне доручення №78212861 від 09.12.2023 про перерахування через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 11 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 100447357./а.с.16/
ТОВ «Мілоан» складено відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за період із 09.12.2023 по 23.03.2024; та на підтвердження заявлених вимог надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №100447357 від 09.12.2023./а.с.16-17/
26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, за яким кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п.1.1. договору); на підтвердження відступлення за договором про споживчий кредит №100447357 від 09.12.2023 надано Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107МЛ/Т від 26.04.2024 (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025); додаткову угоду №1 до договору відступлення від 04.02.2025; акт приймання-передачі Реєстру боржників від 26.04.2024; платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) №1402 від 26.04.2024./а.с.18-25/
04.02.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сформовано досудову вимогу на ім'я ОСОБА_1 , якою повідомлено про відступлення права вимогу та інформовано про наявний розмір заборгованості у загальному розмірі 37823,50 грн із реквізитами для їх сплати./а.с.26/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували укладення кредитного договору в електронній формі, а також не підтверджено факт перерахування первинним кредитором на користь позичальника кредитних коштів.
При цьому, районний суд вказав, що належними доказами, які підтверджують перерахування коштів та їх отримання, наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому надана позивачем копія виписки з особового рахунка за кредитним договором не є належним та допустимим доказом.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не може погодитися із таких підстав.
Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відтак обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що факт надання кредитних коштів підтверджується копією договору про споживчий кредит, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.
При цьому колегія суддів ураховує, що зміст договору про споживчий кредит дозволяє установити істотні умови кредитування, а також умови виконання зобов'язання, у тому числі обов'язок кредитодавця надати позичальнику кредитні кошти безготівково на вказаний останнім рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
На виконання умов такого зобов'язання позивачем надано платіжне доручення №78212861 від 09.12.2023, за яким ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а надсилає суму позики на існуючий рахунок позичальника, який вказано самим позичальником ( НОМЕР_1 ).
За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, ставлячи під сумнів факт перерахування коштів позичальнику згідно із наданим позивачем платіжним дорученням №78212861 від 09.12.2013, суд першої інстанції мав можливість перевірити приналежність карти НОМЕР_1 позичальнику, установити у банківській установі факт зарахування кредитних коштів, рух коштів по рахунку в спірний період, а отже наявність заборгованості в цілому, про що заявляв позивач, ініціювавши клопотання про витребування доказів, які районний суд залишив не вирішеним, безпідставно надавши перевагу стороні відповідача, яка мала можливість, проте не спростувала факт належності їй карти НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 11000,00 грн 09.12.2013.
При цьому належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов'язання за яким виконуються його сторонами.
У справі, що переглядається відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських та платіжних документів на підтвердження наявності у відповідача непогашеної заборгованості. Оскільки поза увагою районного суду залишився той факт, що позивач є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно з Закону України «Про банки та банківську діяльність», у тому числі Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 27.12.2007 за №481.
Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо: укладення договору про споживчий кредит №100447357 від 09.12.2023, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн та разовою комісією погодженою позичальником у розмірі 750,00 грн.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В свою чергу, частини перша, друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
Частини перша та п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредити, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, у цій справі денна відсоткова ставка має обраховуватися у відповідності до вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування». Зокрема: за період із 09.12.2023 по 24.12.2023 - 0,95% на день (визначено самим договором про споживчий кредит); за період із 25.12.2023 по 23.03.2024 - 2,5% на день.
Відповідно, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, колегія суддів виходить із наступного розрахунку:
- за період із 09.12.2023 по 24.12.2023 заборгованість становить 1567,50 грн (104,50 грн (0,95%) х 15 дні);
- за період 25.12.2023 по 23.03.2024 заборгованість становить 24 750,00 грн. (275,00 грн (2,5%) х 90 днів);
- За таким розрахунком загальна сума заборговані за відсотками становить 26 317,00 грн, що узгоджується із положеннями Закону «Про споживче кредитування», із яких позивачем заявлено до стягнення 26 053,50 грн.
Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості за відсотками сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у загальному розмірі 37823,50 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 2422,40 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн, а всього 6056,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит №100447357 від 09 грудня 2023 року у розмірі 37823,50 грн (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять три гривні п'ятдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
Г.Л. Карпушин