ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6379/24
провадження № 2/753/396/26
09 лютого 2026 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Шепко А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Браги А.І.,
представника відповідача - адвоката Якимчука М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні зв правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивачка звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Просить суд:
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 240 386,00 грн;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 20 000,00 грн.
Позов позивачка обгрунтувала наступним.
22 листопада 2022 року о 16 годині 30 хвилин на автодорозі М-03 Киів-Харків-Довжанський 170 км+700 м. водій ОСОБА_2 (відповідач), керуючи автомобілем HYUNDAI-SANTA FE реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку від міста Пирятин до міста Лубни, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з належним їй автомобілем IVECO DAILY 60c15 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був під керуванням її чоловіка - ОСОБА_4 , що рухався попереду в правій смузі, після чого автомобіль IVECO DAILY відкинуло на відбійник. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Подія дорожньо-транспортної пригоди мала наслідковий зв?язок порушенням відповідачем ОСОБА_2 вимоги о 11 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження матеріальними збитками.
Про настання страхового випадку було повідомлено Приватне Акціонерне Товариство «Страхову групу «ТАС», оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля HYUNDAI-SANTA FE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована поліс ЕР 209561170 віл 18.06.2022 року.
Позивачка отримала погоджену компенсацію від ПрАТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 73 421,00 грн - як відшкодування завданої шкоди транспортному засобу, та 17 500,00 грн - як компенсацію за евакуацію автомобіля.
Однак, під час відновлювальних робіт її автомобіля IVECO DAILY 60с15 реєстраційний номер НОМЕР_2 , було встановлено, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження у вигляді значних деформацій, отримала рама автомобіля, що не досліджувалось спеціалістами Страхової компанії, які досліджували наявні пошкодження.
З огляду на наведене та те, що Страхова компанія не враховує зазначене пошкодження до загальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачка вимушена була звернутись до ТОВ «ІВЕКО Україна» з питанням щодо доцільності та вартості відновлення рами автомобіля, оскільки саме ця організація є офіційним представником IVECO в Україні.
ТОВ «ІВЕКО Україна» повідомила, що ремонт рами у керівництві по ремонту від заводу виробника не передбачено. Заміна рами може бути здійснена на авторизованих сервісних станціях мережі IVECO. Вартість заміни може бути визначена виключно сервісною станцією безпосередньо при зверненні за ремонтом. Приблизна роздрібна ціна (без ПДВ) рами на автомобіль IVECO Daily 60C15 може бути в гривневому еквіваленті на день виставлення рахунку - від 6210,42 Євро (копія відповідного листа-відповіді додається); Таким чином на сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 240 386,00 грн, яка еквівалентна 6 210,42 Євро згідно до курсу НБУ.
Цю суму матеріальної шкоди позивачка просить солідарно стягнути з відповідачів.
На обґрунтування наявності та розміру завданої моральної шкоди позивач у позові та її представник у засіданні зазначили, що дорожньою пригодою з вини відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, порушились її відносини з чоловіком, оскільки він не міг використовувати авто за призначенням, багато часу витратив на вчинення дій спрямованих на відновлення авто та її порушених прав.
В судовому засіданні 30.01.2026 позивачка та її представник адвокат Брага А.І. підтримали позов повністю, представник відповідача-1 адвокат Якимчук М.М. повністю заперечив проти задоволення вимог, подав суду вступне слово у судових дебатах у письмовому вигляді.
30.01.2026 Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомив учасників справи, що рішення буде проголошено 09.02.2026 о 16.55 год.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди з відповідачів у справі.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачена відшкодування у меншому або більшому розмірі. лків у результаті Збитками є: 1) втрати, або пошкодженням речі, а також витрати, які відновлення свого порушеного права (реальні реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв?язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов?язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
3 огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов?язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв?язок між ними.
Суд враховує висновки про застосування норм права, які викладено Верховним Судом у постановах від 09 квітня 2024 року в справі № 584/947/20 (провадження № 61-10387св22), від 15 січня 2025 року в справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540св24).
Суд установив наступні обставини.
Згідно з постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 2від 10.01.2023 у справі № 539/3572/22, 29 листопада 2022 року о 16 годині 30 хвилин на автодорозі М-03 Киів-Харків-Довжанський 170 км+700 м. водій ОСОБА_2 (відповідач-1), керуючи автомобілем HYUNDAI-SANTA FE реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку від міста Пирятин до міста Лубни, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з належним їй автомобілем IVECO DAILY 60c15 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був під керуванням її чоловіка - ОСОБА_4 , що рухався попереду в правій смузі, після чого автомобіль IVECO DAILY відкинуло на відбійник. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Подія дорожньо-транспортної пригоди мала наслідковий зв?язок порушенням відповідачем ОСОБА_2 вимоги о 11 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження матеріальними збитками (а.с. 10-13).
Отже, внаслідок ДТП, яке відбулось 29 листопада 2022 року, за участю Відповідачки 1, належний їй автомобіль IVECO DAILY 60c15, д.н.з. НОМЕР_2 зазнав ушкоджень.
Про настання страхового випадку було повідомлено Приватне Акціонерне Товариство «Страхову групу «ТАС», оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля HYUNDAI-SANTA FE реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована поліс ЕР 209561170 віл 18.06.2022 року.
Згідно з полісом ЕР 209561170 віл 18.06.2022 ліміт відповідальності Стьраховика за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн (а. с 16-17).
Позивачка отримала погоджену компенсацію від ПрАТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 73 421,00 грн - як відшкодування завданої шкоди транспортному засобу, та 17 500,00 грн - як компенсацію за евакуацію автомобіля, що визнається сторонами.
Однак, як зазначає Позивачка, під час відновлювальних робіт було встановлено деформацію рами автомобіля.
Проте доказів встановлення таких пошкоджень та причинний зв?язок з ДТП за участю Відповідачки 1, Позивачка до позову та під час розгляду справи не надала.
Так, згідно протоколу огляду колісного транспортного засобу № 40430 пошкодження рами автомобіля IVECO DAILY 60c15, д.н.з. НОМЕР_4 внаслідок ДТП не були зафіксовані (а.с. 10).
Позивачкою не надано доказів фіксації таких пошкоджень за участі Відповідачів чи Страхової компанії для можливості подальшої компенсації таких.
Також не було надано доказів фіксації пошкоджень транспортного засобу IVECO DAILY 60c15, д.н.3. НОМЕР_4 працівниками правоохоронних органів під час оформлення ДТП.
Наведене вказує на відсутність доказів наявності шкоди та причинного зв?язку між заявленою у позові матеріальною шкодою, наслідками ДТП та поведінкою заподіювача, тобто Відповідачки-1, а також визначення вартості такої шкоди.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститись позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Однак, як зазначає Позивачка, під час відновлювальних робіт було встановлено деформацію рами автомобіля.
Клопотання про призначення судової автотоварозначої експертизи для визначення розміру матеріального збитку та причинно-наслідкового зв'язку між подією ДТП і матеріальним збитком у вигляді пошкодження рами належного Позивачці автомобіля, заявлено не було.
Єдиним поданим до позову доказом наявності шкоди та визначення його вартості є відповідь на адвокатський запит від 18.07.2023 № OG $ 18072023, згідно ТОВ «ІВЕКО УКРАЇНА» повідомляє про відсутність можливості ремонту рами автомобіля IVECO DAILY 60c15 та лише здійснення її заміни, в цілому. Щодо автомобіля, що належить Позивачці, у запиті вказано, що можливо встановити вартість робіт при зверненні за ремонтом та приблизна роздрібна вартість рами IVECO DAILY 60c15 становить 6 210,42 Євро (а.с. 19).
Тобто, визначення вартості ремонту ТОВ «ІВЕКО УКРАЇНА» не було здійснено.
Сам адвокатський запит та поставлені у ньому питання до суду не було надано, що унеможливлює суд та сторону Відповідачів встановити коректність питань та оцінити відповідь ТОВ «ІВЕКО УКРАЇНА» щодо відношення до автомобіля IVECO DAILY 60c15, д.н.3. НОМЕР_5 , який належить Позивачці.
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов?язків у сторін.
Всупереч вказаних норм процесуального та матеріального права, Позивачка не підтвердила жодним належним та допустимим доказом заявлені позовні вимоги, а також обставини, на які вона посилається у позовній заяві щодо наявності матеріальної шкоди у зазначеному нею розмірі, а також причинного зв?язку за наслідками ДТП.
Окрім того, у цій справі, самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог Позивачки про стягнення матеріальної шкоди, є заявлення вимог до неналежного складу відповідачів.
Так, згідно зі ст. 1194 ЦК, а також з урахуванням ст. 22 Закону № 1961-IV, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежено різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
Суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17, згідно з яким: «Покладання обов?язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності».
Судом роз'яснено Позивачці і її представнику необхідність пред'явлення вимог в межах цієї справи, окрім винуватця ДТП та власника транспортного засобу, за участю якого сталося ДТП, - до Страхової компанії, у якій застрахована відповідальність винуватця ДТП (Відповідача-2) - ПрАТ «Страхова група «ТАС», оскільки сплачений Страховою компанією розмір страхового відшкодування становить суму (73 421,00 грн - як відшкодування завданої шкоди транспортному засобу, та 17 500,00 грн - як компенсацію за евакуацію автомобіля), яка є значно меншою за ліміт відповідальності Страховика, що за полісом становить 130 000,00 грн.
Однак сторона Позивача наполягала на розгляді судом вимог, заявлених саме до визначених у позові відповідачів.
Позивачкою також не надано суду доказів того, що вона зверталась до ПрАТ «Страхова група «ТАС» щодо перерахунку вартості відшкодування завданої шкоди транспортному засобу внаслідок виявлення нових ушкоджень, а також що Страхова компанія відмовила через відсутність обов?язку з виплати страхового відшкодування чи якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності Відповідачів, що також вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.
Системний аналіз положень статті 22 та статті 1192 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Суд враховує висновки про застосування норма права, викладені Верховним Судом у постанові від 30.10.2029 у справі № 753/19288/14-ц та від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц у подібних правовідносинах, та зазначає, що надані стороною Позивачки документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості проведеного Позивачкою ремонту автомобіля чи визначення розміру вартості проведення такого ремонту, що унеможливлює встановлення фактичного розміру, завданої їй збитків чи шкоди відповідно, та причинного зв?язку за наслідками ДТП, в зв?язку з чим, відсутні підстави брати до уваги визначену ТОВ «ІВЕКО УКРАЇНА» вартість рами атомобіля IVECO DAILY 60c15, що становить 6210,42 Євро, у відповіді на адвокатський запит від 18.07.2023 № OG $ 18072023, оскільки така відповідь не є визначальним доказом вартості відновлювального ремонту, оскільки у ній зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені Позивачкою, в свою чергу, після фактичного здійснення ремонту автомобіля, розмір збитку, про відшкодування якого просить Позивачка, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Оскільки Позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами факту завдання їй Відповідачами у справі матеріальної шкоди у заявленому розмірі, наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди у заявленому розмірі та причинно-наслідкового зв?язку між діями Відповідачів та завданою шкодою, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відсутні.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На обґрунтування наявності та розміру завданої моральної шкоди позивач у позові та її представник у засіданні зазначили, що дорожньою пригодою з вини відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, порушились її відносини з чоловіком, оскільки він не міг використовувати авто за призначенням, багато часу витратив на вчинення дій спрямованих на відновлення авто та її порушених прав.
Враховуючи, що автомобіль позивачки пошкоджено в результаті необережних дій відповідача, який керував належним його дружині автомобілем, що є джерелом підвищеної небезпеки, таке пошкодження майна позивача призвело до її душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна та відчуттям дискомфорту у зв'язку зі зміною звичайного способу життя на час ремонту автомобіля, необхідністю вчинення дій, спрямованих на самостійне відновлення майна, суд вважає установленим наявність усіх основних умов відповідальності за спричинену моральну шкоду, а саме: неправомірної поведінки відповідача-2, наявність моральної шкоди, причинного зв'язку між ними та вини заподіювача у її завданні.
Вивчивши доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди буде 5 000,00 грн, яку необхідно стягнути з Відповідача-2 на користь Позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 603,86 х 5 000,00) : 260 386,00 = 50,00 грн.
Керуючись ст. 141, 259, 247, 260, 293, 296-297, 299, 300, 353-355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди та судовий збір у розмірі 50,00 грн, разом - 5 050,00 грн.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідач-2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Маркєлова