П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13006/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №400/13006/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (стара назва - Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) про визнання протиправними та скасування постанов та про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (стара назва - Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 листопада 2025 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79603929;
- визнати протиправною та скасувати постанову №54453037 від 14 листопада 2025 року про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;
- зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) негайно зняти арешт з банківських рахунків та електронних гаманців позивача.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтування апеляційної скарги
Позивач не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, без належної оцінки доказів, із відступом від усталеної практики Верховного Суду.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року є необґрунтованим, зводиться до формального посилання на норми Закону України «Про виконавче провадження» та не спростовує ключових обставин справи, а саме, факту добровільної та фактичної сплати аліментів позивачем, відсутності реальних заходів примусового виконання з боку органів ДВС, відсутності заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення оскаржуваних постанов. Жоден доказ, який долучений відповідачем, не передбачає фактичного примусового виконання за всі 8 років, починаючи з 08 серпня 2017 року і до 14 листопада 2025 року, коли стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого листа без виконання. Стверджує, що суд не врахував, що до позовної заяви були долучені виписки з банку, де чітко вбачається виплата аліментів стягувачу у повному обсязі, а також сама розписка стягувача про те, що вона претензій до позивача не має та сума аліментів сплачена в повному обсязі.
Крім того, позивач вважає, що відсутній юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права на виконавчий збір, оскільки кошти не стягувались примусово, кошти не надходили на депозитний рахунок ДВС, державний виконавець не довів, які саме виконавчі дії ним були вчинені, а тому посилання суду на автоматичне нарахування збору є безпідставним.
Разом з тим, на думку ОСОБА_1 , оскаржувані постанови ДВС винесені без наявності передбачених законом підстав, порушують принцип пропорційності та справедливості, суперечать правовим позиціям Верховного Суду.
Так, апелянт вважає, що необхідно скасувати рішення першої інстанції та винести нове рішення яким позов задовольнити повністю.
16 січня 2026 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (стара назва - Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), в якому зазначено, що заява стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа без виконання не містить відомостей про повне або часткове виконання рішення суду боржником. Окрім того, у матеріалах виконавчого провадження №54453037 наявна заява ОСОБА_2 від 24 квітня 2018 року, якою вона повідомляє державного виконавця, що кошти на її користь не стягуються і не виплачуються, що підтверджує наявність заборгованості у боржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів.
Відповідач зазначає, що боржник, всупереч абзацу 1 частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомляв державного виконавця про повне або часткове виконання судового рішення, про зміну місця роботи, а також, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження, не надав державному виконавцю жодної квитанції, які б підтвердили щомісячні сплати аліментів на утримання дитини.
Відділ вважає, що дії державного виконавця, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 96351,96 грн, вчинені відповідно до вимог Закону, апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а, отже, такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач додатково повідомив, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1461/5 від 27 травня 2025 року змінено підпорядкування Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв'язку з чим змінено назву відділу на Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Рух справи
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
29 січня 2026 року матеріали №400/13006/25 надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду з Миколаївського окружного адміністративного суду.
04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №54453037 з примусового виконання виконавчого листа №489/5953/16-ц, виданого 26 квітня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки щомісячного заробітку, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного, починаючи з 01 грудня 2016 року і до досягнення сином повноліття.
08 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №54453037.
24 квітня 2018 року ОСОБА_2 подала до Інгульського ВДВС заяву про примусове відрахування аліментів за місцем роботи через ухилення від сплати аліментів позивачем.
12 листопада 2025 року до Інгульського ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, без виконання. Заява не містила відомостей про повне або часткове виконання рішення суду боржником.
Боржник ОСОБА_4 державного виконавця про повне або часткове виконання судового рішення в ході виконавчого провадження не повідомляв.
13 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС направив запит до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та у розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця відносно боржника.
Згідно відповіді на запит ОСОБА_4 (боржник) отримує дохід (ознака доходу: 101) у Миколаївській філії Приватного акціонерного товариства «Мультіплекс-Холдінг», податковий номер/ серія (за наявності) та номер паспорта податкового агента: 33784516.
14 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС склав розрахунок заборгованості за весь період, за яким борг по сплаті аліментів склав 963519,58 грн. Спір між сторонами з приводу арифметичного розрахунку відсутній.
14 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС виніс постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54453037 в сумі 96351,96 грн (10% від суми боргу).
14 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС у виконавчому провадженні №54453037 виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат 340 грн).
14 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №79603929 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54453037 в сумі 96351,96 грн.
14 листопада 2025 року заступник начальника Інгульського ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №79604269 з виконання постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження №54453037 в сумі 340 грн.
14 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №79603929 заступник начальника Інгульського ВДВС виніс постанову про арешт коштів боржника.
В рамках виконавчого провадження №79604269 постановою від 14 листопада 2025 року об'єднані виконавчі провадження № 79603929 та №79604269 у зведене виконавче провадження №79604811.
Стверджуючи про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору у сумі 96351,96 грн через погашення заборгованості ним у добровільному порядку, позивач вважає наявними підстави для визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54453037 в сумі 96351,96 грн та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79603929.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404- VІІІ сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Аналіз статті 19 Закону № 1404-VIII свідчить, що обов'язки сторін виконавчого провадження це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обов'язковим. Отже, невиконання обов'язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов'язків та зобов'язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Суд наголошує на тому, що за приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 1404- VІІІ саме боржник невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, зобов'язаний письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, чого у даному випадку зроблено не було.
Натомість державний виконавець наділений повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, що є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов'язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.
Більш того, заява про повернення виконавчого документу стягувачу від 12 листопада 2025 року містить прохання повернути виконавчий лист без виконання, а не з підстав повного погашення боргу позивача зі сплати аліментів.
Доводи позивача про ненадання оцінки документальним доказам добровільної сплати аліментів судом до уваги не беруться оскільки заява про сплату боржником заборгованості разом із копіями виписок з банку подана до органу ДВС 16 грудня 2025 року, тобто після винесення виконавцем спірних постанов.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що частина друга статті 27 Закону № 1404- VІІІ передбачала стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Така редакція діяла до 28 серпня 2018 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 14 листопада 2025 року, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що виконавчий збір у розмірі 10 відсотків вираховується із суми, що фактично стягнута.
Суд вважає, що стягнення виконавчого збору у разі повернення стягувачу виконавчого документа зі сплати аліментів є обов'язком державного виконавця та безумовною дією, яку він здійснює у межах виконавчого провадження, тож постанова про стягнення виконавчого збору від 14 листопада 2025 року ВП №54453037 скасуванню не підлягає.
Що стосується постанови від 14 листопада 2025 року ВП №79603929 про арешт коштів боржника, то такі дії є заходами примусового виконання з огляду на зміст ст.10 Закону №1404-VIII, а тому здійснені правомірно в межах виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
З приводу витрат в сумі 340 грн., суд наголошує на тому, що такі витрати понесені державним виконавцем на проведення виконавчих дій, опис яких вказаний в постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №54453037, а тому, в силу ст.42 Закону № 1404- VІІІ вони підлягають компенсації позивачем.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Повний текст судового рішення складений 09 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв