09 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/16065/25 (суддя Конєва С.О., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №160/16065/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 02 червня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, згідно з яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01 квітня 2025 року №047250024556 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи в колгоспі імені Котовського, далі - ТзОВ «Котовський», з 01 вересня 1990 року по 01 червня 2000 року на посаді тракториста;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24 березня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржене рішення відповідача є протиправним, оскільки позбавляє позивача права на реалізацію набутого права на призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 01 квітня 2025 року №047250024556 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд прийшов до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач вправі був долучити рішення Комісії, яка діє при Головному управлінні, про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах; відповідне право повинно бути підтверджено за результатами атестації.
Посилається на те, що сума у розмірі 1000 грн стягнута судом на відшкодування витрат на правову допомогу є завищеною та неспіввісною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 24.03.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої надав, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 та архівні довідки Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №047250024556 від 01.04.2025 р., яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону №1058, оскільки стаж роботи позивача на посаді тракториста-машиніста становить 17 років 4 місяці 16 днів та у рішенні зазначено зокрема про те, що заявник працював на посаді тракториста в колгоспі імені «Котовського», далі ТзОВ «Котовський» (в період з 1989 року по 2000 рік), яке згідно з даних ЄДРПОУ знаходиться в статусі «припинено», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 у період з 01.09.1990 по 31.05.2000р., працював трактористом в колгоспі імені «Котовського» (далі - ТзОВ «Котовський»), що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 та архівних довідок Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, наявних в матеріалах справи.
Вказаний період не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці), так як позивачем по справі не долучено пільгової довідки за спірний період, що підтверджується змістом відзиву відповідача.
Отже, вказаний період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальним працівником підприємства, на якому позивач працював.
Між тим, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції правильно врахував наступне.
Так, згідно з положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі - Інструкція №162) (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Згідно з п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь.».
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно з правовою позицією викладеною в постановах Верховного суду від 24.05.2018 р. №490/12392/16-а, від 29.03.2019 р. №548/2056/16-а,від 28.02.2018 р. №428/7863/17, від 04.09.2018 р. №423/1881/17 позивач не несе відповідальності за заповнення та зберігання трудових книжок. Не належний порядок заповнення трудової книжки з вини відповідальної особи підприємства не може бути підставою для обмеження права особи на призначення пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зважаючи на те, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, період роботи позивача з 01.09.1990 по 31.05.2000р. на посаді «тракториста», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржене рішення відповідача про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято протиправно та підлягає скасуванню.
Також, враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення і інших вимог позивача, оскільки вони мають похідний характер від зазначених.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач вправі був долучити рішення Комісії, яка діє при Головному управлінні, про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та відповідне право позивача повинно бути підтверджено за результатами атестації слід зазначити наступне.
Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач не пропонував позивачу надати йому зазначену довідку та оскаржене позивачем рішення відповідача не ґрунтується на її відсутності, як і на доводах щодо необхідності підтвердження відповідного право позивача результатами атестації, як наслідок ці доводи апеляційної скарги є безпідставним.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що сума у розмірі 1000 грн стягнута судом на відшкодування витрат на правову допомогу є завищеною та неспіввісною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки скаржник не надав суду апеляційної інстанції жодним доказів на підтвердження свого твердження на спростування висновків суду першої інстанції з цього питання.
Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №160/16065/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов