02 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/8349/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 р. (суддя Златіна С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еніта ЛТД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення-,
02.03.2024 р. ТОВ «Еніта ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, де просили визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA50080/2024/000008/1 від 03.02.2024 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 р. адміністративний позов задоволений повністю.
Не погодившись з рішенням суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 р., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджені належним чином обставини і докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2023 року ТОВ "Еніта ЛТД"(Покупець) уклало з компанією Beijing Silver Stone International Trade Co. Ltd.(Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № BJSS-EL20230907 напоставкув Україну товарів.
В подальшому компанією Продавцем відповідно умов даного зовнішньоекономічного контракту, проформи-інвойсу, банківських платіжних квитанцій, прайс-листа, довідки перевізника, митної декларації країни відправленняздійснено поставку товарів позивачу.
Товарна партія поставлялась на умовах FOB Шанхай згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС2010.
Позивач оплатив повністю поставлений товар, що підтверджується копіями банківських платіжних інструкцій та проформою-інвойсом, які містяться у матеріалах справи.
В якості понесених витрат на транспортування товару позивачем надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про виробника товару, що не дає можливості ідентифікувати зовнішньоекономічний контракт як такий, що укладений з виробником товару;
у зовнішньоекономічному контракті передбачено покриття витрат на страхування товару покупцем; документи про витрати на страхування товару не додано до митного оформлення.
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.
Позивач повідомив відповідача про неможливість подання інших документів.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу та на підставі ціни щодо ідентичних товарів митного оформлення яких проведено раніше, у зв'язку з чим прийняте оскаржуване рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані усі документи для необхідності обчислення митної вартості товару і відповідачем не доведено, які, саме, надані документи містили розбіжності.
Статтею 53 МК України передбачено, що « 3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
Як слідує з матеріалів справи, у відповідача були в наявності всі документи, що давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, та відповідачем, всупереч ч.2 ст. 77 КАС України, не доведений факт наявності обставини, зазначеної статтею 53 МК України, з врахуванням чого відповідач мав право вимагати надання додаткових документів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.315,316,321,322,325КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий