06 лютого 2026 рокусправа № 380/14139/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3, 49003, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 26373/03-16 від 04.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови за заявою від 27.06.2025 року ОСОБА_1 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.93 №3723 «Про державну службу», п.п 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» з урахуванням довідок №13/1-339 від 23.06.2025 року та №13/1-340 від 23.06.2025, виданих Рахунковою палатою для призначення пенсії державного службовця, визнавши протиправним незарахування до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 на посадах державного службовця в органах державної податкової служби згідно із записами її трудової книжки, оскільки станом на 01.05.2016 позивач займав посаду державної служби та його стаж як державного службовця складав більше 10 років, що відповідає вимогам Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ «Про державну службу» для призначення їй пенсії як державному службовцю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 27 червня 2025 року пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу", п. п 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» з урахуванням довідок №13/1-339 від 23.06.2025 та №13/1-340 від 23.06.2025, виданих Рахунковою палатою для призначення пенсії державного службовця, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 на посадах державного службовця органах податкової служби за період роботи з 13.02.1997 по 02.03.2001 та з 13.03.2001 по 02.11.2015, що складає 18 років 8 місяців 07 днів, згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 06.08.1985, оскільки станом на 01.05.2016 позивач займав посаду державної служби та його стаж як державного службовця складав більше 10 років, що відповідає вимогам Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ «Про державну службу» для призначення йому пенсії як державному службовцю та здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до третьої особи із заявою, в якій просив перевести його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-ІІІ «Про державну службу». За принципом екстериторіальності відповідач, розглянувши заяву позивача прийняв рішення №135050012644 від 02.07.2025, про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу". Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки робота на посадах державних службовців у державних органах, передбачених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та робота на посадах, на яких працював позивач в однаковій мірі зараховується до державної служби.
20.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і пунктами 10, 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж. До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано періоди роботи з 03.11.2015 по 01.05.2016 року, що складає 5 місяців 29 днів.
21.08.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій заперечує проти аргументів відповідача. Згадана відповідь мотивована тим, що частиною четвертою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто, такою нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. З системного аналізу вказаних норм встановлено, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності згаданим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
30.07.2025 від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, у яких проти позову заперечила повністю. Пояснення обґрунтовані тим, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 з 01.09.2003 присвоїли персональне звання, що не зараховуються до стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад держслужбовців. За результатом розглянутих матеріалів пенсійної справи та наданих заявницею документів, встановлено, що стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців ОСОБА_1 , складає 6 років 6 місяців 2 дні. Отже, станом на 01.05.2016 позивач не займає посади державної служби та не має 10 років стажу роботи на цих посадах. У зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 889 відповідач прийняв рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, згідно із заявою №5183 від 27.06.2025.
31.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на пояснення на позовну заяву, у якій просить позов задовольнити повністю. Вказана відповідь мотивована тим, що стаж роботи позивача як державного службовця в органах Державної податкової служби складає: за період з 13.02.1997 по 02.03.2001, що становить 4 роки 0 місяців 17 днів та за період з 13.03.2001 по 02.11.2015, що становить 14 років 7 місяців 20 днів, а в загальному - 18 років 8 місяців 07 днів позивачка працювала державним службовцем в органах податкової служби). З 03.11.2015 по 21.05.2025 позивач працював державним службовцем в Рахунковій палаті, що складає стаж державної служби 9 років 6 місяців 17днів, а загальний страховий стаж позивачки на посадах державного служби становить 28 років 2місяці 25 дні.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 14.07.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
27.06.2025 позивач звернувся до третьої особи із заявою щодо переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця.
Відповідно до пункту 4.2. розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відповідача.
Рішенням відповідача від 04.07.2025 за № 26373/03-16 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-ІІІ (надалі за текстом - Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Відповідно до пункту 17 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII «Про державну службу» визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.
Пунктом 2 вказаного порядку (у первинній редакції та чинності на час проходження позивачем служби в Податкових органах) визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що загальний страховий стаж позивача з 06.08.1985 на час звернення із заявою про перерахунок пенсії від 27.06.2025 становить 43 роки 7 місяців 13 днів та страховий стаж державного службовця становить 28 років 3 місяці 4 дні:
13.02.1997 прийнята на посаду начальника відділу кадрів Буської державної податкової адміністрації;
13.02.1997 присвоєно 13 ранг державного службовця;
13.02.1997 прийняла присягу державного службовця;
01.12.1999 присвоєно звання державного службовця 12 рангу;
12.06.2000 у зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції у Буському районі звільнена по ст. 36 п.5 КЗпП України по переводу в Бродівську МДПІ;
13.06.2000 призначена на посаду старшого державного податкового інспектора сектору оподаткування фізичних осіб Буського відділення Бродівської міжрайонної державної податкової інспекції;
13.06.2000 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби ІІІ рангу;
28.08.2000 переведена на посаду головного спеціаліста по контролю; 02.03.2001 звільнена із займаної посади по ст. 36 п. 2 КЗпП України у зв'язку із закінчення строку договору;
13.03.2001 прийнята за рішенням конкурсної комісії на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу з проведення перевірок в галузях ПЕК, фінансово-кредитних систем управління дослідчої перевірки Державної податкової інспекції у м. Львові;
19.03.2001 переведена у зв'язку із зміною штатного розпису на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу перевірок в галузях переробної сфери управління дослідчих перевірок;
18.06.2001 переведена за рішенням конкурсної комісії на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу перевірок в пріоритетних галузях економіки управління дослідчих перевірок;
15.08.2001 переведена у зв'язку із зміною штатного розпису на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу проведення зустрічних перевірок управління дослідчих перевірок;
11.02.2002 у зв'язку із змінами в штатному розписі переведена на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу контролю сплати прямих податків УДП ГВПМ у м. Львові;
26.08.2003 переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового ревізор-інспектора відділення перевірок сплати податку на прибуток відділу дослідчих перевірок ГВПМ ДПІ у м. Львові;
01.09.2003 присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІ рангу;
17.10.2005 у зв'язку із змінами в організаційній структурі та введенням нового штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора інспектора сектору викриття злочинів у базових галузях економіки та фінансових установ ГВПМ УПМ ДПА у Львівській області;
01.10.2006 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
26.02.2007 у зв'язку із затвердженням нового штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділення викриття злочинів у базових галузях економіки оперативного відділу ГВПМ ДПІ у м. Львові;
01.12.2010 у зв'язку із змінами в організаційній структурі переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділення протидії злочинам в базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу ГВПМ ДПІ у м. Львові;
06.12.2010 звільнена із займаної посади за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України;
07.12.2010 призначена на посаду завідувача сектору організації податкових розслідувань управління «Захід» з дислокацією в ДПА у Львівській області управління (служби) спеціальних розслідувань Головного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України, як така, що успішно пройшла стажування;
07.12.2010 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу»;
04.04.2011 звільнена із займаної посади у зв'язку із переводом її на роботу до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові п. 5 ст. 36 КЗпП України;
05.04.2011 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові;
29.03.2012 зарахована в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби головного відділу податкової міліції;
17.12.2012 звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшого працевлаштування в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області п.5 ст. 36 КЗпП України;
17.12.2012 зарахована в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС; 1
09.08.2013 - звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшого працевлаштування в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області п.5 ст. 36 КЗпП України;
20.08.2013 - прийнята як така, що успішно пройшла стажування та в порядку переведення з ГВПМ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту;
16.10.2013 - переведена як така, що успішно пройшла стажування, на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань податкового аудиту в ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області;
01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІI рангу»;
28.01.2015 - у зв'язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (шляхом приєднання) переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області;
02.11.2015 - звільнена з займаної посади за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України;
03.11.2015 - призначена на посаду провідного спеціаліста відділу з питань соціальної політики, гуманітарної сфери та міжбюджетних трансфертів територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (у м. Львів) як таку, яка пройшла конкурсний відбір з терміном випробування 3 місяці;
04.02.2016 - присвоєно 9 ранг державного службовця;
01.05.2016 - присвоєно 6 ранг державного службовця відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів як такий, яка має спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу;
18.01.2019 - у зв'язку з організаційними штатними змінами переведена на посаду провідного спеціаліста відділу аудиту видатків територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Рівненській та Тернопільській областях (у м. Львів);
19.06.2019 - призначено на посаду головного спеціаліста відділу контролю міжбюджетних трансфертів територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Рівненській та Тернопільській областях ( у м. Львів) за результатами конкурсу;
20.05.2024 - у зв'язку з організаційними штатними змінами на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу контролю міжбюджетних трансфертів Територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській та Тернопільській областях ( у м. Львів);
21.05.2025 - припинено державну службу та звільнено за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу»;
22.05.2025 - призначено на умовах контракту на посаду начальника відділу контролю міжбюджетних трансфертів Територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській та Тернопільській областях ( у м. Львів).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (надалі за текстом - Закон №509-XII) чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначався Конституцією України, згаданим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина шоста статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто такою нормою встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Також згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, справді перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності згаданим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Суд зазначає, що зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» при цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1, 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
З аналізу згаданих правових норм вбачається, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, відповідач під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
Частина друга статті 46 Закону №889-VIII та Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, визначає, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Враховуючи викладене, спірний період роботи позивача в органах податкової служби повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
З огляду на вказане, суд вважає, що рішення відповідача №о/р 134550028752 від 04.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним, а тому таке необхідно скасувати.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України "Про прокуратуру") та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №1380/5 від 23.06.2010, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21.05.2013 по справі №21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2025 про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", із зарахуванням стажу роботи позивача з 13.02.1997 по 02.03.2001 та з 13.03.2001 по 02.11.2015 в органах податкової служби до стажу державної служби для призначення пенсії та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Окрім цього, відповідач при прийнятті оскарженого рішення не досліджувалися подані із заявою зазначені довідки, не наводилося обґрунтувань щодо їх належності чи неналежності та чи повинні подані позивачем довідки враховуватись для призначення пенсії, а тому, суд вважає, що у позові у цій частині необхідно відмовити у зв'язку з передчасністю.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправне рішення, необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області о/р НОМЕР_3 від 04.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 13.02.1997 по 02.03.2001 та з 13.03.2001 по 02.11.2015 в органах податкової служби до стажу державної служби для призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2025 про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", враховуючи зарахований стаж з 13.02.1997 по 02.03.2001 та з 13.03.2001 по 02.11.2015 до стажу державної служби для призначення пенсії, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3, 49003 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович