09 лютого 2026 року м. Київ справа №320/10234/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» № 1629161-2408-1027-UА32020010000093088 від 21.12.2023, яким позивачеві враховане зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму 1047,72 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» № 1629163-2408-1027-UА32020010000093088 від 21.12.2023, яким позивачеві нараховане зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, на загальну суму 1 452,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ГУ ДПС у Київській області «Ф» № 1629768-2408-1027-UА32020010000093088 від 21.12.2023 року, яким позивачеві нараховане зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 1 573,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що не ґрунтуються на положення чинного законодавства, оскільки він не був власником об'єкта оподаткування станом на час прийняття спірних ППР. Крім того, позивач зазначає, що об'єкт нерухомості з 26.03.2016 року був відчужений на користь іншої особи на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом.
Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву скористався та повністю заперечив щодо обґрунтованості позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Також, відповідачем направлено до суду клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Водночас, зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
Більш того, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Дослідивши клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримав від Головного управління ДПС у Київській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення :
- форми «Ф» №1629161-2408-1027-UA32020010000093088 від 21.12.2023 року, яким позивачеві нараховане зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, на загальну суму 1 047,72 грн.;
- форми «Ф» № 1629163-2408-1027-UA32020010000093088 від 21.12.2023 року, яким позивачеві нараховане зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, на загальну суму 1 452,00 грн.;
- форми «Ф» № 1629768-2408-1027-UA32020010000093088 від 21.12.2023 року, яким позивачеві нараховане зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, на загальну суму 1 573,00 грн. по нерухомому майну, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що об'єкт нерухомості, а саме: нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , до 25.03.2016 року належав ОСОБА_1 .
Однак, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, складеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідченого 26.03.2016 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривеньким С.А., вищевказане нежитлове приміщення було відчужене 26.03.2016 на користь ОСОБА_2 .
Вказане нежитлове приміщення, яке відчужене, має загальну площу 24,2 кв. м.
З вищенаведених обставин справи вбачається, що об'єкт оподаткування (нежитлове приміщення), на підставі якого складені оскаржувані ППР, за спірні періоди (з 2020 по 2022 роки включно) на правах власності у позивача не перебував, відтак нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідачем були нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірні періоди та на той самий об'єкт оподаткування, що додатково вказує про безпідставність висновків контролюючого органу.
Належних доводів та доказів протилежного відповідачем не наведено та не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.12.2023 №1629161-2408-1027-UА32020010000093088,№1629163-2408-1027-UА32020010000093088 та №1629768-2408-1027-UА32020010000093088, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про визнання їх протиправними та скасування.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 3 633,60 грн., що документально підтверджується платіжним документом.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 3 633,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1629161-2408-1027-UА32020010000093088,№1629163-2408-1027-UА32020010000093088 та №1629768-2408-1027-UА32020010000093088.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП, АДРЕСА_3 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул.Святослава Хороброго, 5А, м.Київ, 03151).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.