09 лютого 2026 року м. Київ № 320/26043/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сковорода Інвест" до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сковорода Інвест" з позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 12.04.2024 №1991/ІПК/99-00-07-06-01;
- зобов'язати Державну податкову службу України надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація є протиправною і необгрунтованою, оскільки відповідачем не здійснено належного розгляду питань, наведених у зверненні. Відтак, на переконання позивача, спірна індивідуальна податкова консультація прийнята без дослідження дійсних фактичних обставин, що вказує про відсутність належного обґрунтування та поверхневий розгляд з боку контролюючого органу.
Відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація відповідача є обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити.
Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якому наголошено на обґрунтованості позовних вимог.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сковорода Інвест» 04.03.2024 звернулось листом (вих. № 0403/1) до Державної податкової служби України з питань застосування п. 102.1 ст. 102 та 85.2 ст. 85, п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України при призначенні і проведенні перевірки.
Зокрема, у вищевказаному листі позивач просив контролюючий орган надати відповіді на наступні питання :
1. з огляду на положення п. 102.1 ст. 102 ПКУ та з урахуванням конституційного принципу верховенства права, що діє в Україні, а також - презумпції правомірності рішення платника податків, закріпленого п.п. 4,1.4 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПКУ, чи вірно, що планова перевірка, призначена на червень 2024 року, може охоплювати як найдавніші періоди, так і наступні звітні періоди (окремо для місячних та квартальних звітних періодів):
по податку на прибуток підприємств, ПДФО/ВЗ (квартальний звітний
період) - 2-4 кв. 2021 року, 1-4 квартали 2022 та 2023 року;
по ПДВ (місячний звітний період) - з квітня/травня 2021 року (в
залежності від дати початку та закінчення перевірки)?
2. з огляду на п. 44.3 ст. 44 ПКУ товариство не зобов?язано забезпечувати для цілей податкового законодавства і, зокрема, запланованої на червень 2024 року планової документальної перевірки зберігання документів давніших, ніж пов?язані з вищевказаними періодами?
У відповідь відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію від 12.04.2024 №1991/ІПК/99-00-07-06-01.
Позивач вважає, що висновки, викладені відповідачем в індивідуальній податковій консультації, є хибними, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
У відповідності до підпункту 14.1.173 пункту 14.1. статті 14 ПК України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
За змістом статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
Наслідки застосування податкових консультацій визначені статтею 53 ПК України. За нормами цієї статті у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
При цьому, усталеною є практика Верховного Суду про те, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 826/2032/16, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/10111/18, від 28 січня 2020 року у справі № 804/8131/16, від 27 вересня 2023 року у справі № 804/4524/17, від 10 квітня 2024 року у справі № 826/6714/17.
З аналізу положень Податкового кодексу України убачається, що податкові органи мають право надати відповідь не як індивідуальну податкову консультацію, а у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», якщо звернення особи не містить ознак запиту на надання консультації щодо практичного застосування конкретної норми податкового законодавства.
Судом встановлено, що в наданій індивідуальній податковій консультації податковим органом щодо поставлених питань зазначено про наступне.
Щодо питання застосування п. 102.1 ст. 102 ПК України з урахуванням презумпції правомірності рішення платника податків, закріпленого п.п. 4,1.4 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПКУ контролюючим орган вказано таке.
Відповідно до статті 77 та підпункту 69.352 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ ТОВ "Сковорода Інвест" включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на червень 2024 року як платника податків, що має критерії ризику несплати податків за результатами діяльності за 2021 рік, а саме: «рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі» та «дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази» при відсутності позитивної динаміки рівня сплати податку на прибуток за результатами діяльності за 9 місяців 2023 року.
Проведення планової документальної перевірки товариства згідно з розділом І плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік заплановано на червень 2024 року. Період, який визначено для перевірки: з 01.07.2017 по 31.03.2024.
Предметом документальної перевірки, у тому числі планової, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Тобто, під час такої перевірки перевіряються питання дотримання платником податків вимог законодавства щодо всіх податків, зборів, внесків, платником яких є суб?єкт господарювання, у т. ч. і податок на доходи фізичних осіб, військовий збір і єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов?язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов?язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов?язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу (абзац одинадцятий пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).
Разом з цим, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених видів перевірок та реалізації їх матеріалів.
Підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у зазначеній редакції почав діяти відповідно до Закону України від 30 червня 2023 року №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» з 01 серпня 2023 року та застосовується до перевірок, які зазначеним Законом дозволено проводити.
Разом з цим відповідно до підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Кодексу відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого, зокрема, контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.
Тобто обрахунок строків проведення перевірок та визначення грошових зобов?язань при проведенні документальних перевірок здійснюється з урахуванням мораторію на проведення перевірок прямопропорційно строку зупинення, оскільки строки давності, визначені статтею 102 Кодексу, збільшено, починаючи з дати дії карантину до дати завершення мораторію на проведення відповідних видів перевірок.
При цьому, контролюючий орган дійшов правильного висновку, що вимогами ПКУ не передбачено особливостей визначення періоду, який підлягає перевірці по окремих видах податків, зборів, які справляються відповідно до вимог Кодексу.
Стосовно єдиного внеску контролюючий органу зауважив, що, відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно з абзацом третім пункту 4 розділу 1 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 документальною перевіркою в частині правильності обчислення, повноти 1 своєчасності сплати єдиного внеску охоплюється період з 01 січня 2011 року або період, що настає за періодом, який перевірено попередньою перевіркою із зазначеного питання.
Стосовно питання товариства про застосування положень п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині зберігання документів за податкові періоди, які передують червню 2024 року контролюючий орган вказав наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Кодексу платники податків зобов?язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов?язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу;
1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом
44.3.1 цього пункту;
1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
1095 днів - для документів, пов?язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строк подання такої звітності, а для документів, пов?язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Окремо зауважимо, що передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 Кодексу (абзац восьмий пункту 44.3 статті 44 Кодексу).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Кодексу).
Аналізуючи зміст відповіді, наданої контролюючим органом на лист позивача від 04.03.2024 № 0403/1, суди зазначили, що в ній наведено повне та всебічне обґрунтування порушених у зверненні питань, зокрема із посиланням на положення пункту п. 102.1 ст. 102 та 85.2 ст. 85, п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Питання, які позивач порушив у вищезазначеному листі, були розкриті відповідачем у відповіді повно, чітко й обґрунтовано.
Отже, суд погоджується із висновками відповідача щодо підстав застосування положень п. 102.1 ст. 102 та 85.2 ст. 85, п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України при призначенні і проведенні перевірки в межах питань, які були порушені позивачем в листі (вих. № 0403/1) до Державної податкової служби України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач виконав обов'язок щодо належного розгляду листа позивача відповідно до вимог чинного законодавства України. Обставини, які б свідчили про протиправність відповіді, відсутні.
Враховуючи встановлені судом обставини у цій справі суд враховує, що надана оскаржувана відповідь жодних управлінських висновків не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відтак, на переконання суду, покликання позивача на те, що надана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України є необґрунтованими, та такими, що базуються на довільному і помилковому трактуванні норм Податкового кодексу України.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Вищенаведене узгоджується із висновками наведеними Верховним Судом у постанові від 27.12.2023 у справі №520/1287/22.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваної індивідуальної податкової консультації та відсутність підстав для його скасування.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.