Справа № 636/8564/25 Головуючий суддя І інстанції Карімов І. В.
Провадження № 22-ц/818/1070/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
29 січня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року, у цивільній справі № 636/8564/25, за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
03.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з грудня 2004 по 11.08.2011.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, суд неправильно застосував норми процесуального права.
Вказала, що суд безпідставно вийшов за межі первинних вимог, дійшов передчасного висновку про майновий характер спору, хоча заявницею не було подано позов про поділ майна подружжя.
Зазначила, що у заяві не містилося жодних вимог майнового чи немайнового характеру, а лише прохання встановити юридичний факт.Суд не навів доказів існування спору про право, тому його висновок є передчасним і безпідставним.
У письмовому відзиві представник ОСОБА_2 -адвокат Пекарін А.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Вказав, що в проваджені Чугуївського міського суду Харківської області перебуває справа №636/4743/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та поділ спільного майна подружжя, що свідчить про реальну наміру апелянтки використовувати встановлюваний факт для вирішення майнових правовідносин і, отже, прямо підтверджує висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, а не про виключно «непозовне» встановлення факту. Факт існування справи №636/4743/21 у проваджені Чугуївського міського суду Харківської області належить до доказів та обставин справи й підкріплює законність відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту. При цьому, заявниця не спростовує наявність вказаного майнового позову і не надає доказів відсутності наміру використовувати встановлений факт у подальшому спорі про майно.
Зазначив, що судова практика підтверджує те, що самий факт передачі грошових коштів для придбання майна не свідчить про наявність сімейних стосунків між сторонами. Варто звернути увагу на долучені до заяви світлини, які ніби то мають довести факт спільного проживання сім'єю сторін у справі. Спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (Постанова Верховного суду від 12 грудня 2019 р., справа № 466/3769/16). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17; від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20; від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20). Таким чином, ОСОБА_1 свідомо і системно робить акцент у заяві саме на питанні придбання та належності конкретної квартири, описує процес відкладення коштів, нібито участь матері у вигляді «подарунка 5000 євро», укладення договору участі у фонді фінансування будівництва та отримання документів на саме на ім'я ОСОБА_2 . Такий майновий фокус заяви прямо свідчить про те, що встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне апелянтці не для встановлення самого факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, як такого, а саме для отримання майнових прав та подальшого вирішення майнових спорів. Цей висновок посилюється тим, що та сама квартира прямо зазначена як предмет поділу спільного майна у пов'язаній справі №636/4743/21.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржувана ухвала суду повністю відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частина 2 вказаної статті передбачає перелік справ, що підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження.
Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов'язано із вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як вбачається, із змісту поданої заяви ОСОБА_1 , що встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне заявниці для визнання у подальшому майна, набутого у період проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2004 по 11.08.2011, та поділу майна між ними (а.с.6).
Отже, у заяві вона вказала, що вона бажає встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, для доведення своїх майнових прав на спільне сумісне майно, яке нею та померлим було набуте у цей період (у тому числі і на грошові кошти сімейного бюджету)
Статтею 74 СК України передбачено - якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20) зроблено такі висновки: 41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). 42. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. 43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. 44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. 70. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Така позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2024 у справі №331/817/22 (провадження №61-555св23).
Предметом даного позову є встановлення факту, що має юридичне значення - факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період часу з жовтня 2004 по 11.08.2011.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначав, що метою встановлення зазначеного юридичного факту є визначення правового режиму майна, набутого подружжям у період спільного проживання без реєстрації шлюбу .
Таким чином, факт про встановлення якого просить заявник, та заявлена ним матеріальна вимога, не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право цивільного, який підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, правильно встановивши, що вимоги заявника про встановлення факту містять спір про право.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права та не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції, та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегії Ю.М.Мальований
Н.П.Пилипчук