Справа № 632/1228/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/236/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 20 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226120000040, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Шварц Кирєєвського району Тульської області, громадянина України, не судимого, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України.
Цим же вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково та постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь матеріальну шкоду у розмірі - 11378 грн. 13 коп., моральну шкоду у розмірі - 15 000 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 19 квітня 2024 року, приблизно о шістнадцятій годині, перебуваючи у приміщенні, що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 , де у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_9 та в ході конфлікту, який відбувався між зазначеними особами, у ОСОБА_8 раптово виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній, ОСОБА_8 , перебуваючи у вищевказаному приміщенні, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи перед ОСОБА_9 , правою рукою схопив за капюшон одягненого на ній одягу, та нахиливши голову потерпілої вперед, наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в середню частину голови.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - гостру закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його. Також просить відмовити потерпілій у задоволенні цивільного позову через відсутність події кримінального проступку.
В обґрунтування зазначаєпро недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Суд першої інстанції не повно з'ясував фактичні обставини, що мали важливе значення для вирішення справи, чим порушив норми матеріального і процесуального права.
Зібрані обвинуваченням матеріали справи не дають відповіді на питання механізму нанесення ушкодження.
Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції проігнорував грубий недолік обвинувального акту - не зазначення мотивів вчинення кримінального проступку. В підготовчому судовому засіданні не вирішив це питання.
Також зазначає, що в ході допиту в судовому засіданні свідки плутались та надавали суперечливі показання. А тому на думку апелянта, показання свідків свідчать лише про наявність конфлікту між потерпілою та обвинуваченим.
Суд першої інстанції проголосив вирок в даній справі, не спираючись на жодні докази, які б прямо вказували на причетність обвинуваченого до скоєння кримінального проступку. Отже, за версією апелянта, стороною обвинувачення не надано прямих переконливих доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 .
В судове засідання обвинувачений, захисники та потерпіла не з'явилися та надали до суду, кожен окремо заяви з проханням апеляційний розгляд провести без їх участі.
Враховуючи, що питання про погіршення стану обвинуваченого не порушується, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника за відсутності обвинуваченого та його захисника.
Також колегія суддів враховує позицію потерпілої та вважає за можливо провести апеляційний розгляд без її участі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні просила апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін, оскільки вина обвинуваченого повністю підтверджується наявними та дослідженими судом доказами.
Заслухавши доповідь судді, зваживши на доводи прокурора, яка відстоювала законність прийнятого судом рішення, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає за таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Проаналізувавши матеріали провадження, а також зміст оскаржуваного вироку, колегія суддів дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю та об'єктивно підтверджується дослідженими у ході судового розгляду доказами, які, в свою чергу, є належними, достовірним і допустимими, а також взаємодоповнюючими та, при їх системному аналізі, достатніми для вирішення кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду судом першої інстанції було допитано та надано об'єктивну оцінку показанням, а саме:
- потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 є її колишнім чоловіком, між ними з часу їх розлучення у 2016 році, склалися неприязні стосунки, також між ними існував конфлікт з приводу розподілу майна, що перебувало у їх спільній власності.
19 квітня 2024 року, близько шістнадцятої годин, вона та ОСОБА_8 приїхали до приміщення, яке в них орендує ОСОБА_10 . Одразу почався конфлікт, ОСОБА_8 поводив себе агресивно, кричав, вимагав щоб йому віддали гроші. Конфлікт між ними розпочався на вулиці. На її зауваження та прохання заспокоїтися він не реагував. Потім вона і ОСОБА_8 зайшли у приміщення, де конфлікт між ними продовжився, та ОСОБА_8 , який стояв навпроти, схопив рукою за капюшон надітого на ній одягу, та різко потягнув донизу, нахиливши її таким чином. Після чого, коли вона перебувала у такому положенні, обвинувачений наніс їй, як вона відчула, один удар зігнутими фалангами пальців у середню частину голови. Дій обвинуваченого з нанесення удару вона не бачила, оскільки у неї на голові був капюшон, до того ж вона була нахилена до низу. Від отриманого удару у неї потемніло в очах та заклало вуха. Коли вона повідомила, що викличе поліцію, ОСОБА_8 втік;
- свідка ОСОБА_11 , яка показала суду, що 19 квітня 2024 року між п'ятнадцятою і шістнадцятою годинами вона перебувала у ветеринарній клініці, що знаходилась у приміщенні в будинку АДРЕСА_2 , де окрім інших перебували ОСОБА_10 і ОСОБА_12 .
Обвинувачений і потерпіла почали з'ясовувати між собою питання щодо оплати комунальних послуг. Розмова між ними переросла у словесний конфлікт. ОСОБА_8 поводив себе агресивно. Потім побачила як ОСОБА_8 наніс прямий удар правою рукою ОСОБА_9 у верхню частину голови спереду;
- свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що він орендував приміщення, яке є спільним майном обвинуваченого та потерпілої. Вдень 19 квітня 2024 року до зазначеного приміщення прибули ОСОБА_9 і ОСОБА_8 для з'ясування питання оплати спожитих комунальних послуг, при використанні згаданого об'єкту оренди.
У підсобному приміщенні між потерпілою і обвинуваченим, з цього приводу, був конфлікт. Потім, обвинувачений і потерпіла стояли один до одного обличчям, він одразу побачив достатньо ризький рух правої руки ОСОБА_8 у бік голови ОСОБА_9 , після чого її голова нахилилася.
Після цього ОСОБА_8 одразу ж, швидким шагом, вийшов із приміщення, а ОСОБА_9 , яка перебувала у шоковому стані, присіла на стілець;
- свідка ОСОБА_12 , яка показала суду, що вдень 19 квітня 2024 року, вона перебувала у ветеринарній клініці, розташованій у приміщенні в будинку АДРЕСА_2 , до вказаного приміщення прибули ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які є його співвласниками.
Через незначний проміжок часу між обвинуваченим і потерпілою стався конфлікт, ініціатором якого був ОСОБА_8 . Потім, ОСОБА_8 під час конфлікту зробив прямий різкий рух правою рукою в бік ОСОБА_9 , після чого потерпіла закричала. Ліва рука обвинуваченого була зігнута.
Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені показання потерпілої та свідків об'єктивно підтверджуються, узгоджуються та доповнюються ще й наступними доказами:
- медичною документацією: електронного направлення; медичної карти стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_9 № 2241; історії хвороби; даних отриманих в результаті обстежень та досліджень; консультативного висновку спеціаліста; листка лікарських призначень; виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2241 на ім'я ОСОБА_9 , з яких вбачається, що остання 22 квітня 2024 року була госпіталізована до КНП «Первомайська ЦРЛ», де перебувала на стаціонарному лікуванні до 01 травня 2024 року у зв'язку з отриманням 19 квітня 2024 року гострої закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (т. 1 а.с. 244-255);
- висновком судово-медичної експертизи № 12-14/037-Пр/24, якою встановлено, що в результаті протиправних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у виді гострої закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які утворилися від дії тупого твердого предмету, могли виникнути в час, можливо при обставинах, на яких наполягає остання під час проведення експертизи, тобто в результаті одноразового нанесення удару кулаком по голові.
Гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я.
Взаєморозташування нападаючого та ОСОБА_9 могли бути любим, можливо обличчям один до одного, де остання знаходилась імовірно у вертикальному положенні, або близько до нього.
Судово-медичних даних за падіння з положення стоячи, як з прискоренням, так і без, не мається (т. 1 а.с. 177, 178);
- висновком судово-медичної експертизи № 12-14/055-Пр/24, якою у ОСОБА_9 встановлені тілесні ушкодження, які утворилися від одноразової дії тупого твердого предмету, з обмеженою контактуючою поверхнею, могли виникнути в час, можливо, при обставинах на яких наполягає потерпіла під час проведення слідчого експерименту, тобто в результаті одноразового нанесення удару кулаком по голові (т. 1 а.с. 204, 205).
Таким чином, суд першої інстанції дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані під час досудового розслідування докази та дав їм кожному окремо та у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Доводи обвинуваченого про те, що свідки в ході допиту плутались та надавали суперечливі показання, а тому на думку апелянта, показання свідків свідчать лише про наявність конфлікту між потерпілою та обвинуваченим, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Як убачається з показань потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , вони є послідовними та логічними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі з висновком судово-медичної експертизи щодо обставин та механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. А деякі незначні розбіжності, є несуттєвими, не ставлять під сумнів їх покази у цілому та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо посилання сторони захисту про те, що зібрані обвинуваченням матеріали справи не дають відповіді на питання механізму нанесення ушкодження, є безпідставними, оскільки в ході слідчих експериментів потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_11 , кожна окремо, добровільно, в умовах, що виключають сторонній тиск, детально розповіли про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , послідовно продемонстрували механізм нанесення останнім удару потерпілій та його локалізацію, а також за цих же обставин відповіли на уточнюючі запитання службової особи, що проводила ці слідчі дії та експерта, які були поставлені ними в межах наданих їм прав, передбачених ст.ст.40-1, 69, 240 КПК України(т.1 а.с. 179-182, 185; 197-203).
Поряд з цим, наведені вище показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про місце, час, спосіб, механізм заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та їх локалізацію, є достатньо конкретні, послідовні, узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, до того ж надані особами, які є не заінтересованими у справі, зокрема свідками, а також узгоджуються з даними, що містяться у наведених вище доказах: заяві потерпілої, медичній документації, протоколах такої слідчої дії, як слідчий експеримент та додатках до них, зокрема відеозаписах, висновку судово-медичної експертизи № 12-14/037-Пр/24, при цьому показання потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 , отримані під час слідчих експериментів, які за своїм змістом відповідають їх показанням у суді першої інстанції та узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз № 12-14/055-Пр/24 та 12-14/054-Пр/24.
При цьому, твердження сторони захисту, про те, що в ході проведення слідчих експериментів за участю потерпілої та свідка, ставилися запитання, які містили у собі твердження з метою отримання від потерпілої та свідка необхідних стороні обвинувачення відповідей, є неспроможними та такі судження носять виключно суб'єктивний характер.
Також не є слушними доводи захисника про те, що суд першої інстанції проігнорував грубий недолік обвинувального акту - не зазначення мотивів вчинення кримінального проступку, та в підготовчому судовому засіданні не вирішив це питання.
Так, відповідно до ч.1 ст.315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. Отже, питання невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України вирішується на стадії підготовчого судового засідання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 24 жовтня 2024 року у даному кримінальному провадженні відбулося підготовче судове засідання.
При цьому, згідно данихзвукозапису судового засідання від 24 жовтня 2024 року та журналу до нього, судом першої інстанції на стадії надання пояснень, усі учасники судового провадження, зокрема, і сторона захисту, вважали за можливе призначення судового розгляду на підставі поданого до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_8 . Поряд з цим, за наслідком підготовчого судового засідання, суд, не встановивши підстав для застосування положень п.5 ч.3 ст.314 КПК України, ухвалою від 24 жовтня 2024 року призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Отже, колегія суддів зазначає, що на стадії підготовчого судового засідання стороною захисту не було заявлено жодних клопотань щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
При цьому, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, затверджений прокурором та містить усі відомості, передбачені ч.2 цієї статті Кодексу, зокрема, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Окрім цього, в ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений та потерпіла були подружжям, до вчинення кримінального правопорушення, перебували в особистих неприязних стосунках, у тому числі з приводу поділу, використання та утримання майна, яке було у їх спільній власності, зокрема приміщення у будинку АДРЕСА_2 , поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стали висловлювання потерпілої з приводу утримання зазначеного об'єкту нерухомості, здійснені останньою під час словесного конфлікту, що стався між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ініціатором якого був саме обвинувачений, в процесі якого ОСОБА_8 натягнув на обличчя потерпілої капюшон, що був одягнений на її голову, після чого нанісши останній удар, заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що тілесні ушкодження заподіяні потерпілій умисно в ході конфлікту з мотиву особистої неприязні.
Враховуючи викладене, порушень вимог ст.290 КПК України колегією суддів не встановлено, а тому суд обґрунтовано взяв до уваги та поклав в основу вироку ті докази, які були відкриті сторонам та безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст.94 КПК України, критерію «поза розумним сумнівом» оцінив усі наявні докази, прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та цілком вірно кваліфікував його дії саме за ч.2 ст.125 КК України, а доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про недоведеність вини ОСОБА_8 не є слушними і не підлягають задоволенню.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено в межах санкцій та правил закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , то на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив його частково та постановив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь, матеріальну шкоду у розмірі - 11378 грн. 13 коп., моральну шкоду у розмірі - 15 000 грн., оскільки судовим розглядом встановлено факт заподіяння дійсної, реальної шкоди потерпілій ОСОБА_9 протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме, їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - гостру закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, наведеними у вироку.
Окрім цього, як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілій ОСОБА_9 був спричинений фізичний біль та страждання у момент заподіяння тілесних ушкоджень. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого на певний час у потерпілої змінився звичний спосіб її життя, оскільки вона проходила лікування, намагалася поновити свої порушенні права, її життя у вказаний період було переповненим негативними емоціями, психічними переживанням.
Отже, враховуючи вищенаведене, доводи захисника про необхідність відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілої не є слушними та задоволенню також не підлягають.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст.370 КПК України, підстав для його зміни та скасування, як на тому наполягає захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4