Провадження №2/447/346/26
Справа №447/3657/25
(заочне)
09.02.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Бачуна О.І. за участю секретаря Данилів О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, -
встановив:
12.11.2025 року до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійним. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що із відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2018 року, про що зроблено актовий запис №521 Галицьким районним у м.Львові відділом ДРАЦС ГУЮ у Львівській області. Після укладення шлюбу позивач зрозумів, що відповідачка не мала наміру одружуватися та створювати сім'ю. вести домогосподарство, народжувати дітей. Після укладення шлюбу відповідачка пішла проживати до своєї матері в м.Новий Розділ і припинила спілкуватися з позивачем, який зареєстрований в м.Львові. Дітей у подружжя немає. Сторони на даний час проживають окремо, а шлюбні відносини носять формальний характер, позивач прийняв рішення розлучитися остаточно, а тому просить суд винести рішення, яким визнати недійсним шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 який зареєстрований 26 вересня 2018року та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 25.11.2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.01. 2026року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача - адвокат Онацько В.В. не прибув, подав до суду телефонограму в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.
У судове засідання відповідач не з'явилася повторно, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності з винесенням заочного рішення
У зв'язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Обставини справи, що встановлені судом
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого повторно, 26 вересня 2018 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що вчинено відповідний актовий запис за № 521.
Мотиви, з яких виходить суд, ти застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов'язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов'язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім'ї.
Відповідно до статті 39 СК України, недійсним є шлюб: зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
Відповідно до ст..40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Крім цього,шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Статтею 41 Сімейного Кодексу України визначено випадки, коли шлюб, бути визнаний недійсним за рішенням суду. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним судам необхідно мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю.
Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним позивач посилалася на те, що відповідачка не мала наміру створити з ним сім'ю, проживає окремо, вони не ведуть спільного господарства і відповідачка не мала наміру народжувати дітей.
На підтвердження позовних вимог, позивач, окрім копії свідоцтва про шлюбу, не представив жодних належних та допустимих доказів. Інших доказів до суду не надано й судом не встановлено.
Відповідно до абзацу 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі ст. ст. 1, 3, 21, 24, 36, 40, 41 СК України, керуючись ст. ст. 77, 81, 273, 280-284,289, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 09.02.2026
Суддя Бачун О. І.