06 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1809/24
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025
(колегія суддів: Чус О. В. - головуючий, судді: Дармін М. О., Кощеєв І. М.)
у справі № 904/1809/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
про стягнення 173 472 829, 67 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз", відповідач) заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 у загальній сумі 173 472 829,67 грн, з яких: 127 463 358,46 грн - основний борг, 31 603 997,45 грн - пеня, 5 089 960, 73 грн - 3 % річних, 9 315 513,03 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню разом з пенею, інфляційними втратами та 3% річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі № 904/1809/24 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 127 463 358,46 грн основного боргу, 12 545,24 грн пені, 2 137,52 грн 3% річних, 5 026,85 грн інфляційних втрат та розподілено судові витрати. В решті позову відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який є обов'язковим до виконання сторонами. Встановивши, що відповідач не виконав умови договору щодо оплати отриманого природного газу, суд дійшов висновку про існування заборгованості, яка підлягає стягненню разом з нарахованими позивачем сумами пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про невиконання позивачем обов'язку, визначеного в п.4.3 договору, щодо направлення відповідачеві рахунку на оплату від 10.10.2022 № 25819, позаяк саме з отриманням рахунку у відповідача виникає обов'язок здійснити розрахунок з позивачем.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі № 904/1809/24 і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 522 653,34 грн вартості безпідставно набутого природного газу. В решті позовних вимог відмовлено.
6. За висновком суду апеляційної інстанції, у позивача як постачальника "останньої надії" були відсутні правові підстави для постачання природного газу відповідачу у спірному періоді з 01.08.2022 по 30.09.2022, оскільки станом на 01.08.2022 позивач вже здійснював постачання природного газу відповідачу з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором з 01.01.2022 до 28.02.2022, а відповідач станом на 01.08.2022 мав прострочену заборгованість перед позивачем на загальну суму 360 373 263,93 грн. Крім того, відповідач є споживачем, який не належить до категорії осіб, на яких поширюються виключення, передбачені частиною 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу". З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України 19 522 653, 34 грн вартості безпідставно набутого природного газу.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
7. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 та направити справу № 904/1809/24 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вважає, що:
- апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19, від 09.10.2024 у справі № 922/412/24, від 22.01.2025 у справі № 916/3889/23, від 09.04.2025 у справі № 916/586/24, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20;
- наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах відносно можливості постачання природного газу постачальником "останньої надії" поза межами договірних правовідносин, враховуючи те, що правовідносини на ринку природного газу є чітко регульованими на підставі Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС);
- відповідач перебував в реєстрі позивача як постачальника "останньої надії", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема листом оператора ГТС від 04.07.2023, який підтверджує факт укладання між сторонами Типового договору.
9. Відповідач у поданому Верховному Суду відзиві на касаційну скаргу просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
10. 16.12.2025 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 907/1809/24 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата), оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати, викладеного у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, та у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24 щодо застосування статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у подібних правовідносинах.
11. Пославшись на визначений Цивільним та Господарським кодексами України загальний порядок укладення договорів, а також положення Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), Закону України "Про ринок природного газу" у контексті правил постачання природного газу та суб'єктів ринку природного газу, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила наступне.
12. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
13. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
14. Відповідно до статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії". Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
15. На переконання колегії суддів наведені положення статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", зокрема, щодо наявності простроченої заборгованості, неможливості постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року (за винятком оператора газорозподільної системи у певний період), не можуть свідчити про те, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є неукладеним у разі непереривного фактичного постачання природного газу споживачу. Наявність вищенаведених обставин (тобто, прострочена заборгованість, перевищення граничного терміну постачання природного газу постачальником "останньої надії") не може звільняти споживача від обов'язку оплатити вже поставлений природній газ. До того ж, Верховний Суд неодноразово зазначав, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
16. Колегія суддів вважає, що підтверджене даними оператора ГТС фактичне постачання природного газу споживачу є належною та достатньою підставою для визнання укладеним відповідного договору в силу норм статті 15 Закону України "Про ринок природнього газу" та виключає можливість застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України. Перекваліфікація у цьому разі договірної вимоги на кондикційну, враховуючи принцип "jura novit curia" (суд знає закони), підриватиме стабільність відносин на ринку газу, створюючи правову невизначеність щодо розрахунків, суперечить самій правовій природі діяльності постачальника "останньої надії", що недопустимо. Обставина наявності системних недоліків у роботі інформаційної платформи також не може нівелювати чіткі норми Закону щодо моменту визнання договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладеним.
17. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що постачання природного газу відповідачу у спірних період підтверджується, зокрема: фактом включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" (лист оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006); даними інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів споживання; рахунками на оплату від 12.09.2022 № 23433, від 10.10.2022 № 2581. Тобто, у цій справі суд першої інстанції встановив, що укладення відповідного договору відбулося в порядку публічної оферти та акцепту, який (акцепт) був реалізований через фактичне постачання природного газу споживачу, що прямо передбачено законодавством.
18. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постачання позивачем природного газу відповідачу у спірному періоді здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника "останньої надії" умовами Типового договору та керуючись принципом "jura novit curia", статтею 1212 Цивільного кодексу України, статтею 269 ГПК України, стягнув з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого природного газу. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, з огляду на те, що відносини є кондикційними, і не застосував відповідальність, передбачену в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про стягнення вартості безпідставно отриманого (набутого) майна.
19. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що у подібних правовідносинах до справи № 904/1809/24, Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з споживача коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, вказавши при цьому, що постачання газу відбулося за відсутність правової підстави (за відсутності договірних відносин між постачальником "останньої надії" і споживачем). Водночас, у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24 Верховний Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні таких коштів.
20. При цьому, в ухвалі від 18.12.2025 про передачу справи № 904/1809/24 на розгляд об'єднаної палати наведено наступні висновки Верховного Суду, від яких колегія суддів пропонує відступити:
- у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 Верховний Суду виснував таке: "колегія суддів, ураховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, встановлені судами фактичні обставини цієї справи, зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника "останньої надії", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії", а саме: неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60 добового терміну протягом календарного року (ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу"; п. 3.3 Типового договору; п. 2 розд. VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60 терміну постачання (ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", п. 5 розд. VI Правил), узгоджуються з правовими висновками щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 01.05.2022 ПАТ "Гадячгаз" мало перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн. Зміни до Закону України "Про ринок природного газу", внесені Законом № 2479-IX в частині включення до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", "оператора газорозподільної системи" застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 до 28.02.2022, а оскільки станом на 01.05.2022 ПАТ "Гадячгаз" мало перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн, то відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" ПАТ "Гадячгаз" у цих правовідносинах не підпадає під зазначені виключення. Отже, оскільки ПАТ "Гадячгаз" не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", то ПАТ "Гадячгаз" не мало отримувати від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" постачання природного газу як постачальника "останньої надії". Колегія суддів зазначає, що у постанові від 20.11.2024 у цій справі Верховний Суд виснував, що застосування умов типового договору в ситуації, коли договірні відносини між сторонами не були належним чином оформлені, не відповідає засадам цивільного та господарського права. Типовий договір постачання природного газу є стандартною формою угоди, яка регулює договірні правовідносини між постачальником і споживачем, але лише за умови досягнення взаємної згоди сторін. Застосування умов типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права, а тому за встановленими судами обставинами спору отримання відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку, а відповідні правовідносини між сторонами є кондикційними. Таким чином, на виконання вказівок Верховного Суду перед судами попередніх інстанцій на вирішення постало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України за період з 01.05.2022 до 31.05.2022. Здійснивши розрахунок вартості безпідставно отриманого відповідачем природного газу, суди попередніх інстанцій встановили, що вартість природного газу у період з 01.05.2022 до 31.05.2022, яка підлягає відшкодуванню, становить 2 943 002,88 грн з ПДВ (20 434,54 грн - ціна газу за тис. м3 з ПДВ х 144,02100 тис. м куб - обсяг газу). Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суди дійшли висновку про часткове задоволення позову у розмірі 2 943 002,88 грн. Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами ст.ст. 86, 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, застосувавши ст. 76-79 ГПК України, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову";
- у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24 Верховний Суд зазначив таке: "на початок спірного періоду, а саме на 01.05.2022, у відповідача перед позивачем як постачальником "останньої надії" була наявна заборгованість за поставлений на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" газ в розмірі 902 914 897,35 грн, тоді як ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" містить заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості за виключенням визначених у цій нормі випадків, а саме якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії. Внесені Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX, який набрав чинності 19.08.2022 (Закон № 2479-IX), зміни в абз. 3 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", а саме доповнення його словами "та оператор газорозподільної системи" не розповсюджуються на спірні в цій справі правовідносини, так як відповідні зміни до Закону України "Про ринок природного газу", які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 по 28.02.2022. Таким чином, у разі наявності в споживача простроченої заборгованості перед постачальником "останньої надії", за відсутності підстав для застосування передбачених ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та таким споживачем також є неправомірним, про що цілком обґрунтовано виснували суди попередніх інстанцій у цій справі. Доводи скаржника стосовно того, що реєстрація відповідача в реєстрі постачальника "останньої надії" (позивача) здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку позивача, так як останній не бере участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника "останньої надії", з посиланням на постанову Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, в якій підтверджено практику автоматичної реєстрації операторів ГРМ, які мають прострочену заборгованість, у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора ГТС (ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", розд. IV Кодексу ГТС), суд відхиляє з огляду на таке. У п.п. 79, 82 цієї постанови Верховний Суд дійсно зазначив, що: "79. У цій справі (№ 910/1007/22) та справах № 913/283/23, № 913/264/23 фактично підтверджено практику автоматичної реєстрації операторів ГРМ, які мають прострочену заборгованість, у реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора ГТС, зокрема у період, коли це було заборонено, - як до того коли дія Закону № 2479-IX почала поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, так і після того. Проаналізувавши зміст абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, Верховний Суд зазначає, що реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії", яким є скаржник, на інформаційній платформі здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку оператора ГТС. Наведене безпосередньо випливає з буквального тлумачення цієї норми.". Водночас у п. 83 цієї постанови Верховний Суд зауважив, що: "83. Разом із тим, автоматичний режим такої реєстрації може не узгоджуватися з приписами абз. 3 ч. 2 ст. 15 Закону "Про ринок природного газу", зокрема, за наявності у споживачів простроченої заборгованості (що унеможливлює укладення договору між такими споживачами та постачальником "останньої надії"), що за текстом касаційної скарги скаржник у цій справі жодним чином не спростовує. Наявність системної проблеми в роботі інформаційної платформи, яка, як зазначив у наведеній постанові від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 Верховний Суд, не враховує вимоги та критерії, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС, а також впровадження механізму автоматичного виключення операторів ГРМ із Реєстру споживачів постачальника "останньої надії", яке, як стверджує скаржник, пов'язане з прийняттям НКРЕКП постанови від 28.10.2022 № 1355, що відбулось вже після закінчення спірного періоду (травень 2022), в якому відповідача було включено до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії", жодним чином не скасовують встановлену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості. З огляду на наведене, зокрема, враховуючи встановлені судами обставини стосовно того, що станом на 01.05.2022 (1) ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вже здійснювало постачання природного газу АТ "Полтавагаз" з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), (2) АТ "Полтавагаз" мало перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" газ в розмірі 902 914 897,35 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у спірний період (з 01.05.2022 до 31.05.2022) не мало правових підстав для постачання АТ "Полтавагаз" природного газу в статусі постачальника "останньої надії" за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно, зобов'язане було припинити таке постачання природного газу. Відсутність на момент виникнення правовідносин сторін правового механізму самостійного припинення постачання природного газу постачальником "останньої надії", про що за текстом касаційної скарги стверджує скаржник, не може створювати (продовжувати) правомірність постачання природного газу відповідачу за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", зокрема з огляду на те, що законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії", серед яких встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60-ти добового строку постачання (ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", п. 5 розд. VI Правил), про що неодноразово виснував Верховний Суд".
Позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
21. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 904/1809/24 об'єднаною палатою з огляду на таке.
22. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
23. Згідно з частиною 4 статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1 - 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
24. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
25. Об'єднана палата звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21 в якій зазначено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
26. В ухвалі від 27.09.2024 у cправі № 922/3929/23 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що наявності висновків в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Так, обов'язковою умовою є застосування таких норм права у правовідносинах, які є подібними правовідносинам у справі, що передається від яких колегії суддів або палати вважає за необхідне відступити.
27. Застосування юридичної норми може здійснюватися шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми із застосуванням належних способів щодо такого тлумачення.
28. З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом під час розгляду конкретної справи про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який (висновок) має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.
29. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати, є конкретний висновок, який здійсненний саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
30. Також Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі № 909/1167/17 дійшов висновку, що умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є:
1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати;
2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.
31. У постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23, перевіряючи аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та можливості обґрунтування судами рішення про стягнення заборгованості за природний газ, поставлений постачальником "останньої надії", споживачу, який перебуває в реєстрі споживачів такого постачальника, загальними нормами права, що регулюють інститут набуття майна без достатньої правової підстави, незважаючи на спеціальні нормам права, які регулюють правовідносини на ринку природного газу, Верховний Суд вказав про врахування ним правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, зокрема, щодо застосування Кодексу ГТС та Закону України "Про ринок природного газу".
32. Так, в постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що:
- наведені приписи законодавства та умови типового договору свідчать про: встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року; встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання (див. постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 та інші);
- постачальник "останньої надії" не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника "останньої надії". Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника "останньої надії". Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника "останньої надії", фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку (див. постанову Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23);
- за змістом частини другої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2479-IX). Зміни до Закону України "Про ринок природного газу", які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 до 28.02.2022. Закон № 2479-IX включив операторів ГРМ до кола суб'єктів, з якими у період січень-лютий 2022 року договір постачання міг бути укладений навіть попри наявність простроченої заборгованості (абзац 3 частини другої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" (див. постанову Верховного Суд від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22).
33. Крім того, у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 зазначено про те, що судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовувалося питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна (природного газу) на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 на виконання вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 20.11.2024 у цій справі.
34. Враховуючи наведене вище тлумачення поняття "висновок щодо застосування норми права", об'єднана палата вбачає, що у справі № 917/1297/23 колегія суддів Касаційного господарського суду не робила власних правових висновків щодо застосування норм статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" або положень Кодексу ГТС, а лише здійснила правову оцінку застосування судами попередніх інстанцій наведених норм у спірних відносинах в межах встановлених судами обставин конкретної справи.
35. Відтак, проаналізувавши наведені колегією суддів в ухвалі від 18.12.2025 у справі № 904/1809/24 аргументи для розгляду цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, об'єднана палата вважає, що мотиви колегії суддів зводяться до необхідності відступу саме від висновків касаційного суду у справі № 917/1297/23, а не від висновків щодо застосування норм права.
36. Відносно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24, об'єднана палата зазначає наступне.
37. За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду у справі № 917/692/24 вбачається, що як і у справі № 917/1297/23 колегією суддів були враховані правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, про які зазначалося вище.
38. Тобто, у справі № 917/692/24 колегія суддів Касаційного господарського суду не робила власних правових висновків щодо застосування статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", про відступ від яких порушено питання в ухвалі від 18.12.2025 у справі № 904/1809/24.
39. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 917/692/24 зазначено про те, що правовою підставою постачання позивачем (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") природного газу відповідачу (АТ "Оператор ГРС "Полтавагаз") був договір купівлі-продажу природного газу № 101, укладений між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення ПСО).
40. При чому, згаданий договір № 101 сторони уклали (підписали) з відкладальною умовою (з посиланням на частину першу статті 212 Цивільного кодексу України), про яку (відкладальну умову) прямо зазначено в пункті 10.1 цього договору та яка пов'язує момент набуття ним чинності з датою видачі відповідачу банком-резидентом України банківської гарантії, якої, як встановили суди, відповідач не надав, з огляду на що не можна стверджувати, що такий договір №101 у розмінні цього пункту 10.1 набув чинності.
41. Верховний Суд у постанові від справі 19.11.2025 у справі № 917/692/24, з посиланням на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема, стосовно виконання сторонами своїх обов'язків з передання та отримання природного газу за договором № 101, належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати природного газу за цим договором, а також за відсутності підстав вважати, що у спірний період позивач поставив відповідачу природний газ на підставі іншого правочину, а саме на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (як він стверджує), Суд визнав обґрунтованими та законними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, а саме для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", а також нарахованих на неї сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
42. Наведене свідчить про те, що у справі № 904/1809/24 та справі № 917/692/24 суди ухвалювали рішення за різними встановленими обставинами, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні передбачені частиною 2 статті 302 ГПК України підстави для передачі справи № 904/1809/24 на розгляд об'єднаної палати задля відступу від висновку, викладеного в постанові, ухваленій за результатами здійснення касаційного провадження у справі № 917/692/24.
43. Підсумовуючи вищевикладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає, що наведені колегією суддів в ухвалі від 18.12.2025 мотиви не відповідають критеріям для передачі та здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, а тому справа № 904/1809/24 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду
Справу № 904/1809/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Васьковський
Судді І. Бенедисюк
Г. Вронська
Т. Дроботова
О. Кібенко
з окремою думкою
Т. Малашенкова
В. Пєсков
з окремою думкою
Л. Рогач
з окремою думкою
Ю. Чумак