12 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/659/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Миколаїв» про стягнення 87088,96 грн., -
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Миколаїв» про стягнення 87088,96 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 250 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018, розташованою по вул. Колодязній, 4-а, в м. Миколаєві, посилаючись на наступне.
Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.11.2009 за № 40/25 надала в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Медіа» земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018, загальною площею 250 кв.м для обслуговування нежитлових будівель по вул. Колодязній, 4-а в м. Миколаєві. В подальшому, на підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ «Прогрес-Медіа» укладено договір оренди землі від 21.12.2009 за № 7274, зареєстрований в управлінні Держгеокадастру у м. Миколаїв, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.01.2010 № 041050000009. Як стверджує позивач, зазначений договір оренди діяв протягом 15 років з дати його державної реєстрації тобто до 13.01.2025 та в подальшому продовжений не був.
Як вказує позивач з посиланням на інформацію з Державного земельного кадастру від 02.04.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018 має площу 250 кв.м, знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Колодязна, 4-а. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2025 № 420578349 право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля відкритої естакади) по вул. Колодязній 4а в Миколаєві належало ТОВ «Прогрес-Медіа» на підставі договору купівлі продажу комунального майна від 17.04.2009 № 1086, який посвідчений Ласурією С.А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу. Як стверджує позивач, 16.04.2013 зазначене майно було набуте у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про право власності від 19.04.2013. В подальшому, як вказує позивач, 05.08.2016 на підставі договору купівлі-продажу №948, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І.М., право власності на нежитлову будівлю відкритої естакади за адресою вул. Колодязній, 4а, в м. Миколаєві набуло ТОВ «Прайм Миколаїв».
Відтак, з 05.08.2016 ТОВ «Прайм Миколаїв» набуло речове право власності на нерухоме майно за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 4а, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018 загальною площею 250 кв.м.
Так, позивач зазначає, що у період з 05.08.2016 по теперішній час фактичним користувачем земельної ділянки площею 250 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018, на якій розташований нежитловий об'єкт нерухомого майна є Відповідач, який не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки.
Позивач з посиланням на приписи п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст.14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України зазначає, що відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв'язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
Крім того, позивач зазначає, що ним здійснювалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема шляхом направлення до відповідача листа від 04.12.2024 № 22867/02.02.01-22/3/24, про добровільну сплату коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати за період 01.11.2019 по 01.12.2024 в розмірі 87 088,96 грн., але, як стверджує позивач, жодних дій щодо сплати відповідних коштів відповідачем не було зроблено.
Позивачем здійснено розрахунок недоодержаного доходу у розмірі орендної плати у зв'язку з безоплатним використанням відповідачем земельної ділянки площею 250 кв.м, кадастровий номер 4810137200:08:018:0018 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Колодязній, 4-а в м. Миколаєві, згідно якого у період з 01.11.2019 до 01.12.2024 розмір несплаченої орендної плати Миколаївській міській раді складає 87088,96 грн.
На підставі вище викладеного позивач вважає, що вказані кошти в загальній сумі 87088,96 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7, 21, 22 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 р. позовну заяву Миколаївської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/659/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.05.2025 р. о 14:30.
Розгляд справи в судовому засіданні 22.05.2025 р. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 р. у справі № 915/659/25 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.06.2025 р. о 16:30.
Під час з'ясування обставин справи в судовому засіданні 30.06.2025 року судом виявлено необхідність у наданні позивачем додаткових доказів по справі щодо можливого внесення орендної плати за спірну земельну ділянку за спірний період попереднім орендарем - ТОВ “Прогрес-Медіа», з яким позивачем було укладено договір оренди землі від 21.12.2009 року № 7274 на строк до 13.01.2025 року. При цьому представник позивача просив суд відкласти розгляд справи з урахуванням перебування його у відпустці до кінця липня місяця.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 р. у справі № 915/659/25 розгляд справи відкладено на 04.08.2025 р. о 10:30, постановлено розгляд справи здійснити у розумний строк, понад встановлений ГПК України.
Між тим розгляд справи у судовому засіданні у даній справі 04.08.2025 р. не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2025 р. у справі № 915/659/25 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.09.2025 р. о 16:00.
28.08.2025 р. від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 12345/25), згідно з яким позивач просить долучити до матеріалів справи копії листів головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.10.2019 № 138/9/14-29-50-05-16 та від 12.11.2024 № 10594/5/14-29-04-02-07-2 щодо внесення орендної плати по спірній земельній ділянці.
Під час судового засідання 10.09.2025 року судом з'ясовано відсутність доказів щодо можливого внесення орендної плати за спірну земельну ділянку за заявлений позивачем період попереднім орендарем - ТОВ “Прогрес-Медіа», з яким позивачем було укладено договір оренди землі від 21.12.2009 року № 7274 на строк до 13.01.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025 у справі №915/659/25 розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2025 року о 09:30.
01.10.2025 від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №13909/25), згідно з яким заявником надано для долучення до матеріалів справи копію листа Держгеокадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25; копію рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18; копію судового рішення господарського Миколаївської області від 03.10.2022 у справі № 915/1887/21.
08.10.2025 від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №14194/25), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи №915/659/25, оскільки з метою надання до суду інформації та підтверджуючих документів (в разі наявності) щодо того, чи надходила орендна плата по договору оренди від попередніх власників нерухомого майна від ТОВ “Прогрес-Медіа» чи Лахтіонова А.А. та ОСОБА_2 у період з 01.11.2019 до 01.12.2024, позивачем направлено відповідний запит до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, однак на даний момент відповіді не отримано.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2025 р. у справі №915/659/25 розгляд справи відкладено на 03 листопада 2025 року о 15:30 з огляду на клопотання позивача та неявку сторін в судове засідання.
Під час судового засідання 03.11.2025 представник позивача просив суд відкласти розгляд справи, оскільки представником на даний час ще не отримано доказів щодо можливого внесення орендної плати попереднім користувачем, про необхідність надання яких було встановлено під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.11.2025 у справі №915/659/25 розгляд справи відкладено на 21 листопада 2025 року о 09:00 з огляду на клопотання представника позивача, неявку у судове засідання відповідача, а також враховуючи неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
10.11.2025 від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №15734/25), згідно з яким позивачем надано для долучення до матеріалів справи довідку Головного управління ДПС У Миколаївський області від 20.10.2025 № 9783/5/14-29-04-01-08 щодо надходження орендної плати по зазначеному договору оренди від попередніх власників нерухомого майна.
13.11.2025 від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №16008/25), згідно з яким позивачем надано для долучення до матеріалів справи копію рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 у справі № 915/881/20.
17.11.2025 від представника позивача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №16129/25), в якому позивач просить суд проводити розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ, наразі заявник зазначає, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Так, розгляд справи в судовому засіданні 21.11.2025 р. об 09:00 не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2025 розгляд справи №915/659/25 призначено в судовому засіданні на 12 грудня 2025 року о 13:00.
В судове засідання, призначене на 12.12.2025 року, представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслані на адресу відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2025, ухвали суду від 22.05.2025 про повідомлення, ухвали суду від 30.06.2025 про відкладення розгляду справи, ухвали суду від 13.08.2025 про повідомлення, ухвали суду від 10.09.2025 про відкладення розгляду справи, ухвали суду від 08.10.2025 про відкладення розгляду справи, ухвали суду від 21.11.2025 про повідомлення були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою.
За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - сучасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Миколаївської міської ради №40/25 від 2009-11-12 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Медіа» в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 250 кв. м для обслуговування нежитлових будівель по вул. Колодязній, 4-а (п. 6.1. вказаного рішення).
21.12.2009 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ “Прогрес-Медіа» (орендар) укладено договір оренди землі № 7274, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.11.09 № 40/25 надає, а ТзОВ “Прогрес-Медіа» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель по вул. Колодязній, 4-а /Центральний район/ (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 250 кв.м, у тому числі 22 кв.м під спорудами, 228 кв.м під проїздами, проходами та площадками, без права передачі її в суборенду.
Пунктом п. 2.2 договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться будівлі, які належать ТОВ “Прогрес-Медіа».
Відповідно до п. 2.3 договору об'єктом оренди є тільки земельна ділянка.
Згідно з п. 3.1 договору договір діє протягом 15 /п'ятнадцяти/ років з дати його державної реєстрації.
Відповідно до п. 4.1 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
В п. 4.2 договору визначено розмір орендної плати:
- річна орендна плата за земельну ділянку (250 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (250 кв.м.) у 2009 році становить: 185195 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за цим договором у 2009 році складає: 5555,85 грн.
Згідно з п. 4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється з зв'язку з проведенням її щорічної індексаціїта внесення змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
Відповідно до п. 4.4 договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:
- орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації цього договору щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним за реквізитами, що зазначені у договорі.
Згідно з п. 4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати (3%) переглядаються на вимогу однієї із сторін: у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати, у разі зміни орендарем напряму діяльності у нежитлових будівлях (банківська діяльність, обмін валюти, аптека, технічне обслуговування автомобілів, ресторан) та у разі передачі після зміни напряму діяльності нежитлових будівель в оренду суб'єктам підприємницької діяльності та громадянам, які зареєстровані, та юридична адреса яких знаходиться поза межами м. Миколаєва, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.
Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлових будівель.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки (1.11.6 УКЦВЗ) - землі іншої комерційної діяльності.
Згідно з п. 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 9.4 договору визначено, що орендар зобов'язаний, зокрема: своєчасно вносити орендну плату та для перевірки своєчасного внесення орендної плати за землю виконувати вимоги п. 4.8 цього договору.
Відповідно до п. 12.8. договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору
Згідно п. 14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП “Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.01.2010 року за № 041050000009. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 13.01.2010 року за № 7274.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Отже, строк дії договору оренди становить до 13.01.2025 року.
Судом встановлено, що 13.01.2010 року Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення міської ради від 12.11.09 № 40/25 передала, а ТОВ “Прогрес-Медіа» (орендар) прийняло в оренду земельну ділянку по вул. Колодязній, 4-а для обслуговування нежитлових будівель загальною площею 250 кв.м, про що між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.01.2010 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2025 № 420578349 право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля відкритої естакади) по вул. Колодязній 4а в Миколаєві належало ТОВ «Прогрес-Медіа» на підставі договору купівлі продажу комунального майна від 17.04.2009 № 1086, який посвідчений Ласурією С.А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу. Як стверджує позивач, 16.04.2013 зазначене майно було набуте у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про право власності від 19.04.2013. В подальшому, 05.08.2016 на підставі договору купівлі-продажу №948, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І.М., право власності на нежитлову будівлю відкритої естакади за адресою АДРЕСА_1 набуло ТОВ «Прайм Миколаїв».
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 04.08.2016 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі» (в редакції від 10.12.2015 року) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Статями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19).
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17; постанова від 26.11.2019 у справі № 917/92/19; постанова від 18.02.2020 у справі № 907/132/19). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).
Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).
Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості (шляхом внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи) також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.
У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, постанова ВС від 20.08.2025 у справі № 908/1144/23).
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
Відтак, до нового власника нерухомого майна в силу ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично переходить право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов'язок зі сплати орендної плати за землю.
Отже, враховуючи те, що на спірну земельну ділянку 21.12.2009 року між Миколаївською міською радою та ТОВ "Прогрес-Медіа" був укладений договір оренди землі № 7274 зі строком дії 15 років з дати державної реєстрації, тобто до 13.01.2025 року, відповідно після відчуження на користь відповідача - ТОВ "Прайм Миколаїв" нерухомого майна по вул. Колодязній, 4-а /Центральний район/ до останнього перейшло право оренди земельної ділянки загальною площею 250 кв.м за вищевказаним договором оренди землі, який діяв до 13.01.2025 року.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), суд дійшов висновку, що договір оренди землі № 7274 від 21.12.2009 року не був припинений повністю 05.08.2016 року, а припинився лише щодо зобов'язань для попереднього власника нерухомості ТОВ «Прогрес Медіа», тому відповідно з 05.08.2016 року відповідач - ТОВ “Прайм Миколаїв» (новий власник нерухомого майна) фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, в частині орендаря не звільняє нового власника (відповідача) від обов'язку сплати орендної плати.
Суду не подано жодних доказів припинення договору оренди землі № 7274 від 21.12.2009 року, а саме доказів укладення письмової угоди про розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією.
Судом також встановлено, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/881/20 за позовом Миколаївської міської ради до ТОВ “Прайм Миколаїв» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 59698,73 грн. за користування з 01.11.2016 року по 01.11.2019 року земельною ділянкою площею 250 кв.м. для обслуговування нежитлових будівель по вул. Колодязній, 4-а у м. Миколаєві.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2023 у справі № 915/881/20, яке набрало законної сили 27.10.2020, позовні вимоги Миколаївської міської ради були задоволені.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області № 138/9/14-29-50-05-16 від 03.10.2019, ТОВ «Прогрес-Медіа» за податкові періоди 2016-2019 роки податкова звітність з плати за землю до ДПІ не надавалась, сплата орендних платежів за 2016-2019 роки не здійснювалась. Плата за землю за податкові періоди 2016-2019 ТОВ "Прайм Миколаїв" не здійснювалась, податкова звітність з плати за землю до ДПІ не надавалась, оскільки обов'язок щодо нарахувань та сплати грошових зобов'язань з плати за землю у платника виникає після оформлення та реєстрації прав власності або користування земельними ділянками.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №10594/5/14-29-04-02-07-2 від 12.11.2024 за даними інформаційної системи ДПС за період 2019-2024 рр. ТОВ «Прайм Миколаїв» податкову звітність з плати за землю (орендної плати з юридичних осіб / земельного податку) за земельну ділянку загальною площею 250 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:018:0018) не надавало.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №9783/5/14-29-04-01-08 від 20.10.2025, за даними інформаційної системи ДПС згідно податкових декларацій нарахування за відповідний рік ТОВ «Прогрес Медіа» за період з 01.01.2020 по 01.12.2024 за договором оренди землі від 13.01.2010 №7274 податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності - не подано, сплата коштів по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600) відсутня. Відповідно до інформації ІКС «Податковий блок» Лехтіонов А.А. та Глонза Т.Є. перебувають на обліку як платники орендної плати з фізичних осіб (коду бюджетної класифікації - 18010900), проте, інформація стосовно укладених договорів на оренду зазначеної земельної ділянки з Миколаївською міською радою Лехтіоновим А.А. та Глонза Т.Є. від органів місцевого самоврядування не надходила.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.11.2019 до 01.12.2024 в сумі 87088,96 грн. відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі».
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, а саме грошових коштів у розмірі 87088,96 грн., позивач звернувся до відповідача листом №22867/02.02.01-22/12/3/24 від 04.12.2024. Факт направлення листа підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0600990205270 та копією конверта.
Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України).
Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 1 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 № 1378-IV).
Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 04.08.2016) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» (тут і далі - в редакції від 20.12.2015) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов'язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про оренду землі» розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Щодо наданого позивачем розрахунку недоодержаної орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки за період з 01.11.2019 по 01.12.2024 суд зазначає наступне.
За умовами п. 4.2, 4.3 договору розмір орендної плати визначено на рівні 3% від її нормативної грошової оцінки. Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється з зв'язку з проведенням її щорічної індексаціїта внесення змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
В п. 4.4 договору встановлено термін і порядок внесення орендної плати за землю, а саме: орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації цього договору щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця, наступного за звітним за реквізитами, що зазначені у договорі.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.
Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року). Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку (п. 45 постанови КАС ВС від 19.12.2024 у справі № 560/853/20).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата) (п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов'язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).
Рішенням Миколаївської міської ради №52/18 від 10.07.2019 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва. Дане рішення набирає чинності 01.01.2020 (п. 1,2 вказаного рішення).
Як вбачається з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.10.219 № 1232/0/205-19 (дата формування витягу 29.10.2019) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018, площею 250,00 кв.м. складає 665339,55 грн.
Відповідно до витягу №НВ-4800693552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018 станом на 25.11.2024 становить 795384,95 грн.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Відтак, згідно із здійсненим позивачем розрахунком неодержаної орендної плати за використання земельної ділянки ТОВ «Прайм Миколаїв» в період з 01.11.2019 по 01.12.2024 орендна плата за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою складає 87088,96 грн., а саме:
- за період часу з 01.11.2019 по 01.01.2020 на суму 3326,70 грн.;
- за період з 01.01.2020 по 01.01.2021 на суму 17947,56 грн.;
- за період часу з 01.01.2021 по 01.01.2022 на суму 17947,56 грн.;
- за період часу з 01.01.2022 по 01.03.2022 на суму 3290,39 грн.;
- за період часу з 01.01.2023 по 01.01.2024 на суму 22703,66 грн.;
- за період часу з 01.01.2024 по 01.12.2024 на суму 21873,09 грн.
Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що він виконаний позивачем вірно, з урахуванням вартості 3% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки (яка підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.10.2019 № 1232/0/205-19 та витягом №НВ-4800693552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.11.2024), з урахуванням її індексації, що за період з 01.11.2019 по 01.12.2024 становить загальну суму 87088,96 грн.
Враховуючи вище викладене, відповідач в порушення умов договору оренди землі №7274 від 21.12.2009 року та норм чинного законодавства не виконав належно взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди землі в сумі 87088,96 грн.
Суду не подано доказів оплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі № 7274 від 21.12.2009 року в розмірі 87088,96 грн., строк оплати якої настав в силу умов п. 4.3 договору, як і не спростовано позовних вимог.
Тим самим відповідачем порушено п. 9.4 договору, в якому визначено обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 87088,96 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 87088,96 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Миколаїв» (54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 17А/1; код ЄДРПОУ 39004730) про стягнення 87088,96 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Миколаїв» (54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 17А/1; код ЄДРПОУ 39004730) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573; отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок UA588999980314000611000014483) заборгованість з орендної плати в загальній сумі 87088/вісімдесят сім тисяч вісімдесят вісім/грн. 96 коп. за користування земельною ділянкою площею 250 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:018:0018, розташованою по вул. Колодязній, 4-а, в м. Миколаєві.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Миколаїв» (54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 17А/1; код ЄДРПОУ 39004730) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок UA448201720344230028000027733) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.02.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року, та у період з 05.01.2026 по 19.01.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва