01 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/269/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до Приватного підприємства "Гранит-Юг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про стягнення заборгованості в загальній сумі 803054,99 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Гранит-Юг" про стягнення заборгованості в загальній сумі 801471,78 грн., у т.ч. заборгованості за тілом кредиту в сумі 646385,89 грн. та заборгованості за відсотками 155085,89 грн., посилаючись на наступне.
14.10.2010 року ПП "Гранит-Юг" (відповідач) в АТ «ОТП Банк» (кредитор) відкрито рахунок шляхом укладення договору № 403/1377/10 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг.
В подальшому, 25.04.2017 року між ПП "Гранит-Юг" та АТ «ОТП Банк» (Банк) укладено додатковий договір про надання банківської послуги овердрафт «Гостинний» до договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг № 403/1377/10 від 14.10.2010 року.
Як стверджує позивач, договір про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг № 403/1377/10 від 14.10.2010 року (далі-договір) та додатковий договір про надання банківської послуги овердрафт «Гостинний» від 25.04.2017 року до договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг № 403/1377/10 від 14.10.2010 року (далі -додатковий договір) складають єдиний кредитним договір № 0344644/2017(OV-W)*.
Відповідно до п. 1.1. додаткового договору банк надає клієнту банківський кредит овердрафт у валюті UAH, що є банківською послугою, а клієнт отримує його та зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цим договором та Правилами надання та користування банківською послугою овердрафт «Гостинний» (надалі - Правила). Банківська послуга надається у розмірі ліміту банківської послуги, та який визначений у Правилах. На момент укладення цього договору доступний ліміт банківської послуги становить UAH [14000,00]. Відповідно до п. 1.2. додаткового договору, за користування банківською послугою, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі стандартного розміру процентної ставки, розмір та порядок оплати якої визначаються Правилами. На дату укладення цього договору стандартний розмір процентної ставки становить 25% річних. Клієнт також сплачує банку комісійну винагороду, порядок нарахування та строк оплати якої визначається тарифами банку. Банківський рахунок, що використовується для надання банківської послуги: 26005301344644. Відповідно до п. 2.1. додаткового договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом строку дії ліміту банківської послуги, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Так, позивач вказує, що підприємством не виконано належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 16.11.2023 р. згідно умов договору відступлення права вимоги № 16/11/23 (далі - «договір відступлення») АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166) відступлено право вимоги за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) (далі - «новий кредитор»).
Відповідно до умов п. 2.1. договору відступлення первісний кредитор передає (відступає) у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі вимог, наведеному у додатку 1 до цього договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме: первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов'язань, які виникли за кредитними договорами в розмірах, зазначених в реєстрі вимог (згідно додатку 1 до цього договору), та які можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога) за кредитними договорами, право вимоги виконання всіх інших обов'язків та зобов'язань боржників/поручителів/майнових поручителів, передбачених кредитними договорами та договорами забезпечення (далі за текстом право вимоги), за суму, встановлену в п. 3 цього договору. Відповідно до п. 2.4. договору відступлення, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Пунктом 2.5. договору відступлення, сторони визначили, що право вимоги за кредитними договорами переходять до нового кредитора з моменту виконання зобов'язання щодо сплати всіх платежів, в обсязі та в порядку визначених в п. 3 цього договору. Згідно з п. 2.7. договору відступлення, передача прав вимоги здійснюється сторонами на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі реєстру вимог. Укладення цього договору не тягне за собою будь-яких змін умов кредитних договорів та здійснюється без згоди боржників. Пунктом 3.2. договору визначено, що новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору суму, вказану в п. 3.1. цього договору, до 14 години дня в день підписання акту прийому-передачі реєстру вимог шляхом перерахування коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: м. Київ, вул. Жилянська, 43, т/р: UA723005280000037390500900000, код банку: 300528, ідентифікаційний код 21685166, свідоцтво платника ПДВ № 100234906, ІПН 216851626652, отримувач: АТ «ОТП Банк», призначення платежу: «Оплата згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р».
Разом з цим на підтвердження зарахування коштів згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р. заявник надає копію платіжної інструкції № 5586 від « 16» листопада 2023р. Проте, при внесенні інформації «Призначення платежу» було допущено описку: замість «№ 16/11/23 від 16 листопада 2023 р.» помилково вказано «№ 14/11/23 від 14 листопада 2023р.», у зв'язку з чим на підтвердження зарахування коштів за платіжною інструкцією № 5586 від « 16» листопада 2023 р. саме за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р. заявник надає копію повідомлення № 73-5-2-1212 від 25.07.2024 р., відповідно до якого АТ «ОТП Банк» підтверджує, що ТОВ «Діджи Фінанс» здійснено повний розрахунок за договором про відступлення права вимоги№ 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р. згідно п. 3.2. вищезгаданого договору відступлення.
Як стверджує позивач, відповідно до договору відступлення ТОВ «Діджи Фінанс» набуто прав кредитора до відповідача. Згідно договору відступлення сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 801471,78 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 646385,89 грн.; заборгованість за відсотками становить 155085,89 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Водночас, позивач зазначає, що компанія відкрила в АТ «ОТП Банк» поточний рахунок і вже до нього на підставі саме відповідної заяви отримала кредит у вигляді овердрафту «Гостинний» (тобто, підключили до рахунку кредитний ліміт). Овердрафт видавався на основі додаткового договору. На підтвердження видачі кредитних коштів, позивачем додано до позову меморіальні ордери та виписки з особового рахунку.
Крім того, позивач також зазначає, що згідно зі ст. 512-514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 0344644/2017(OV-W) від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
З метою досудового врегулювання спору 19.02.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» направлено досудову вимогу щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W) за адресою місцезнаходження відповідача: 54001, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця вул. Вадима Благовісного (Нікольська), будинок, 53, квартира, 2, отриману ТОВ «Діджи Фінанс» із договору та яка є аналогічною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За ствердженням позивача, станом на сьогодні жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W), зі сторони позичальника не здійснювалося.
Наразі, як стверджує позивач, сума заборгованості, яка наявна у боржника перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W), так і не була повернута.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/269/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 20.03.2025 р. о 10:00.
03.03.2025 р. від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь представника у підготовчому засіданні, яке призначене на 20.03.2025 р. о 10:00, та в подальших судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням власних технічних засобів (вх. № 3104/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 р. у справі № 915/269/25 задоволено клопотання представника позивача про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 20.03.2025 р. о 10:00, та у всіх наступних судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Наразі в підготовчому засіданні 20.03.2025 р. господарським судом було з'ясовано, що позивачем не дотримано вимоги процесуального законодавства при поданні позовної заяви, зокрема щодо надання всіх доказів, на які позивач посилається в позовній заяві.
З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до Приватного підприємства "Гранит-Юг" про стягнення заборгованості в загальній сумі 801471,78 грн. залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. При цьому вказаною ухвалою суду встановлено заявнику 5-деннний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня отримання даної ухвали суду.
31.03.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 4878/25), до якої позивачем долучено копії вимоги вих. № 0344644/2017(OV-W) з доказами направлення її відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2025 р. продовжено розгляд справи № 915/269/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", при цьому підготовче засідання по справі призначено на 17.04.2025 р. о 15:30.
Під час підготовчого засідання 17.04.2025 р. судом з'ясовано ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку суми нарахованих відсотків, що заявлено до стягнення, належних та допустимих доказів направлення позивачем відповідачу вимоги з повідомленням щодо переуступлення права вимоги за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W)* від первісного кредитора АТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Діджи Фінанс", доказів здійснення позивачем на користь первісного кредитора платежів за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023 р., з моментом якого пов'язано набрання чинності договором.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 р. до участі у справі № 915/269/25 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "ОТП Банк", також підготовче засідання відкладено на 19.05.2025 р. о 09:30. Наразі вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача надати детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми нарахованих відсотків, належні докази направлення позивачем відповідачу вимоги про сплату боргу з повідомленням про відступлення права вимоги, докази здійснення позивачем на користь первісного кредитора платежів за договором про відступлення права вимоги №16/11/23 від 16.11.2023 р.
23.04.2025 р. від представника позивача ТОВ "Діджи Фінанс" - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 6066/25), згідно з якою позивач зазначив, що докази направлення третій особі копії позову з доданими до нього документами містяться у матеріалах справи та подані разом із позовом (додаток № 24 до позову: "Квитанція про надсилання стороні Акціонерне товариство "ОТП Банк"), наразі позивачем повторно додано вищезазначену квитанцію про направлення копії позову з доданими до нього документами третій особі АТ "ОТП Банк" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС. Стосовно детального обґрунтованого розрахунку стягуваної суми нарахованих відсотків позивач вказує, що його додано до позову, а саме додаток № 12 до позовної заяви: "Копія розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0344644-2017-OV-W від 25.04.2017.pdf.". Також позивач зазначає про неможливість надання іншого обґрунтованого розрахунку, оскільки наданий розрахунок заборгованості сформований та переданий первісним кредитором АТ "ОТП Банк" із зазначенням деталізовано щодо розміру складових кредитної заборгованості, зокрема суми нарахованих відсотків (період, відсоткова ставка, розмір). Як вказує позивач, відповідно до наданого разом із позовною заявою розрахунку заборгованості станом на 16.11.2023 р. сума боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 803054,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 646385,89 грн., сума наданого овердрафту 646385,89 грн. (дата виходу овердрафту на прострочку 30.06.2022 р.), заборгованість за відсотками становить 156669,10 грн. (132989,01+23680,09); нараховано за період з 01.04.2022 по 29.06.2022 р. на строкову заборгованість (процентна ставка 14,9%) у розмірі 23680,09 грн., нараховано за період 30.06.2022-15.11.2023 р. (після дати виходу овердрафту на прострочку 30.06.2022 р.) (процентна ставка 14,9%) у розмірі 132989,01 грн.
За ствердженнями позивача, перевіривши матеріали позовної заяви з додатками, згідно переліку, позивачем встановлено, що при складанні позову допущено арифметичну помилку у сумі заборгованості по відсоткам: замість правильної 156669,10 грн. помилково вказано 155085,89 грн., у зв'язку із чим ціна позову вказана неправильно, а саме: замість правильної суми загальної заборгованості до стягнення 803054,99 грн. помилково вказано 801471,78 грн., а тому позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог із доказами направлення учасникам справи. Відтак, позивач вважає, що у додатках до позовної заяви міститься деталізований розрахунок заборгованості, у якому міститься інформація щодо строку видачі кредиту, періоду нарахування, суму простроченої заборгованості, відсоткової ставки та загального розміру заборгованості, сформований первісним кредитором АТ "ОТП Банк" станом на 16.11.2023 р.
Також на виконання ухвали господарського суду від 17.04.2025 р. позивач вказує, що належні докази направлення позивачем відповідачу вимоги про сплату боргу з повідомленням про відступлення права вимоги, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, були надані до суду разом із позовною заявою та заявою про усунення недоліків, а саме додаток № 9 до позову "Копія витягу списку відправлення вимоги про сплату заборгованості.pdf" та додаток № 7 до заяви про усунення недоліків "чек та список згрупованих відправлень.pdf". Позивач зазначає про неможливість надання інших доказів направлення повідомлення-вимоги відповідачу щодо обов'язку сплати боргу та відступлення права вимоги. Позивачем надано чек та список поштового відправлення, що відповідає вимогам чинного законодавства, містить опис направленого листа (кому, куди направлено, код, що ідентифікує лист - 0600251427566*), дату направлення та чек - як доказ здійснення оплати за направлення вимоги повідомлення.
Як вказує позивач, відповідно до п.4.3. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржників та поручителів/майнових поручителів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення протягом 5 (п'яти) робочих днів із дати такого відступлення та про передачу персональних даних боржників, а також надати інформацію про нового кредитора відповідно до вимог Закону України "Про споживче кредитування" за допомогою відправлення СМС повідомлень. За ствердженнями позивача, первісним кредитором не було направлено СМС у зв'язку із відсутністю мобільних номерів телефону, електронної пошти, як станом на дату відступлення, так і станом на сьогодні, що унеможливило повідомлення боржника та підтверджується витягом із ЄДР щодо ПП "Гранит-Юг". Таким чином, позивачем як новим кредитором направлено вимогу-повідомлення засобами поштового зв'язку задля можливості здійснення досудового врегулювання та повідомлення про відступлення права вимоги.
Щодо доказів здійснення позивачем на користь первісного кредитора платежів за договором про відступлення права вимоги №16/11/23 від 16.11.2023 р. позивач зауважує, що докази здійснення позивачем на користь первісного кредитора платежів за договором про відступлення права вимоги №16/11/23 від 16.11.2023 р. надано разом із позовом та додаються повторно до даної заяви, а саме додаток № 19 до позову копія платіжної інструкції № 5586 від 16.11.2023.pdf. та додаток № 20 до позову копія повідомлення № 73-5-2-1212 від 25.07.2024.pdf. Водночас позивач вказує, що на підтвердження зарахування коштів згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023 р. позивачем надано копію платіжної інструкції № 5586 від 16.11.2023 р., в якій, за ствердженням позивача, при внесенні інформації "Призначення платежу" було допущено описку, а саме замість "№ 16/11/23 від 16 листопада 2023 р." помилково вказано "№ 14/11/23 від 14 листопада 2023р.", у зв'язку із чим на підтвердження зарахування коштів за платіжною інструкцією № 5586 від 16.11.2023 р. саме за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023 р. позивач надав разом із позовом та надає повторно копію повідомлення № 73-5-2-1212 від 25.07.2024 р., відповідно до якого АТ "ОТП Банк" підтверджує, що ТОВ "Діджи Фінанс" здійснено повний розрахунок за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023 р. згідно п. 3.2. вищезгаданого договору відступлення. Відтак, позивач вважає, що всі витребувані в ухвалі господарського суду від 17.04.2025 р. надано разом із позовною заявою та повторно на виконання вимог ухвали додаються до даної заяви, інших доказів позивач та первісний кредитор не мають у своєму розпорядженні.
Також 23.04.2025 р. від представника позивача ТОВ "Діджи Фінанс" - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 6071/25), згідно з якою позивачем збільшено розмір позовних вимог до 803054,99 грн., при цьому позивач просить вважати правильним ціну позову 803054,99 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, додатком 1 та додатком 4 до договору відступлення, які додані до позовної заяви, разом із випискою з особового рахунку з 01.02.2022 по 16.11.2023 р. Враховуючи вищевикладене, позивач у поданій заяві просить стягнути із ПП "Гранит-Юг" на свою користь заборгованість за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W) у розмірі 803054,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 646385,89 грн., заборгованість за відсотками становить 156669,10 грн.
Під час підготовчого засідання 19.05.2025 р. судом розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 6071/25 від 32.04.2025), та встановлено, що позивачем до заяви про збільшення позовних вимог не додано доказів доплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. у справі №915/269/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025 р. (вх. № 6071/25) залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків заяви про збільшення розміру позовних вимог шляхом подання суду доказів доплати судового збору до встановленого законом розміру.
Також ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. по справі № 915/269/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 09.06.2025 р. о 13:30, та зобов'язано позивача і третю особу надати детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми нарахованих відсотків, що заявлено до стягнення, із зазначенням суми, на яку нараховані відсотки, та кількості днів у періоді нарахування.
23.05.2025 р. від представника позивача ТОВ "Діджи Фінанс" - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 7881/25). Так, позивач надав докази доплати судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, а також зазначив, що втретє додає детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми нарахованих відсотків, який було ним додано до позову та до заяви від 22.04.2025 р. Позивач вказує про неможливість надання іншого обґрунтованого розрахунку, оскільки наданий розрахунок заборгованості сформований та переданий первісним кредитором АТ "ОТП-Банк" із зазначенням деталізованої інформації щодо розміру, складових кредитної заборгованості, зокрема суми нарахованих відсотків (період, відсоткова ставка, розмір). За ствердженням позивача, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на 16.11.2023 р. (дату відступлення права вимоги), сума боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 803054,99 грн. за загальний період 25.04.2017 - 16.11.2023 рр. (від дати оформлення овердрафту до дати відступлення права вимоги), із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 646385,89 грн., сума наданого овердрафту 646385,89 грн. (дата виходу овердрафту на прострочку 30.06.2022р.), заборгованість за відсотками становить 156669,10 грн. (132989,01+23680,09), нараховано за період з 01.04.2022 по 29.06.2022 р. на строкову заборгованість (процентна ставка 14,9%) у розмірі 23680,09 грн. нараховано за період 30.06.2022 - 15.11.2023 р. (після дати виходу овердрафту на прострочку 30.06.2022р.) (процентна ставка 14,9%) у розмірі 132989,01 грн. Відтак, позивач вважає, що в матеріалах справи міститься деталізований розрахунок заборгованості, у якому міститься інформація щодо строку видачі кредиту, періоду нарахування, суму простроченої заборгованості, відсоткової ставки та загального розміру заборгованості, сформований первісним кредитором АТ "ОТП Банк" станом на 16.11.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 р. у справі №915/269/25 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025 р., та підготовче засідання відкладено на 14.07.2025 р. об 11:00 з огляду на неявку учасників справи та неможливість вирішення всіх завдань підготовчого провадження.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 14 липня 2025 року по справі №915/269/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 30 липня 2025 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 14.07.2025 року в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача та третю особу.
25.07.2025 р. від представника позивача ТОВ "Діджи Фінанс" - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 10968/25), згідно з яким заявник просив суд долучити до матеріалів справи Правила надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний" в редакції станом на 21.02.2023 року, а також просив витребувати у третьої особи Правила надання та користування банківською послугою овердрафт, які діяли на момент укладення кредитного договору № 0344644/2017(OV-W), а саме за період, що включає 25 квітня 2017 р.
Під час підготовчого засідання 30.07.2025 р. судом було розглянуто клопотання позивача про долучення до матеріалів справи Правила надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний" в редакції станом на 21.02.2023 року та про витребування у третьої особи Правил надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний", які діяли на момент укладення кредитного договору № 0344644/2017(OV-W), а саме за період, що включає 25 квітня 2017 р., за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання, а також про зобов'язання третьої особи згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України надати докази щодо кінцевого строку повернення відповідачем кредитних коштів за договором № 0344644/2017 від 25.04.2017 р. та докази встановлення за вказаним кредитним договором відсоткової ставки 14,9%, оскільки матеріали справи не містять такого та докази щодо застосованої процентної ставки після 25.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 р. по справі №915/269/25 підготовче засідання відкладено на 15.08.2025 р. о 15:30. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано Акціонерне товариство "ОТП Банк" надати до суду Правила надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний", які діяли на момент укладення кредитного договору № 0344644/2017(OV-W) з відповідачем, а саме за період, що включає 25 квітня 2017 р.; докази щодо кінцевого строку повернення відповідачем кредитних коштів за договором № 0344644/2017 від 25.04.2017 р. та докази встановлення за вказаним кредитним договором відсоткової ставки 14,9%.
15.08.2025 р. від представника позивача ТОВ "Діджи Фінанс" - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11825/25), згідно з яким позивач просить відкласти розгляд справи № 915/269/25 у зв'язку із зайнятістю представника позивача в слідчих діях.
В підготовче засідання, призначене на 15.08.2025 р., представники сторін та третьої особи не з'явились. При цьому направлена на адресу відповідача копія ухвали суду від 30.07.2025 про відкладення підготовчого засідання повернута до суду без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою.
Під час підготовчого засідання 15.08.2025 р. судом встановлено, що ухвала суду від 30.07.2025 р. була доставлена до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС третій особі 01.08.2025 р., однак третьою особою вимоги вказаної ухвали не виконані, та витребувані судом документи і пояснення до суду не надані.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 р. по справі №915/269/25 до Акціонерного товариства "ОТП Банк" вжито заходи процесуального примусу шляхом накладення на останнього штрафу у розмірі 3028,00 грн. за невиконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 р. по справі № 915/269/25. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано Акціонерне товариство "ОТП Банк" надати до Господарського суду Миколаївської області у дводенний строк з дня вручення даної ухвали документи, які витребувані у третьої особи відповідно до ухвали суду від 30.07.2025 р. у справі № 915/269/25.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 р. у справі №915/269/25 підготовче засідання відкладено на 15.09.2025 р. о 15:30, приймаючи до уваги клопотання позивача, неявку представників сторін і третьої особи у підготовче засідання, а також невиконання третьою особою вимог ухвали суду від 30.07.2025 р.
20.08.2025 р. від третьої особи - АТ "ОТП Банк" до господарського суду поштою надійшов лист (вх. № 12253/25), до якого третя особа надала CD-диск з витребуваною судом інформацією.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2025 у справі №915/269/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 жовтня 2025 року о 09:30.
16.09.2025 від представника позивача - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №13157/25), до якої заявником додано інформацію, що міститься на CD диску, який подано до суду третьою особою, у розархівованому вигляді, яку заявник просить приєднати до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2025 р. розгляд справи №915/269/25 відкладено на 10 листопада 2025 року о 09:00.
05.11.2025 від представника позивача - Романенка М.Е. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №15530/25), в якій позивач просить суд провести судове засідання, призначене до розгляду на 10.11.2025 року о 09:00 год., та усі наступні судові засідання без участі представника позивача за наявними матеріалами. Заявник також зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 розгляд справи відкладено № 915/269/25 на 01 грудня 2025 року о 15:00.
В судове засідання, призначене на 01.12.2025 р., представники сторін та третьої особи не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також у судові засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки представника відповідач не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою місця реєстрації, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2025 та ухвала про продовження розгляду справи від 01.04.2025, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання та повідомлення від 17.04.2025, від 19.05.2025, від 09.06.2025, 14.07.2025, від 30.07.2025, від 15.08.2025, ухвали суду від 15.10.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15.10.2025 та від 10.11.2025 були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв'язку з ним.
Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі. Наразі слід зазначити, що судом вжито всі можливі заходи щодо своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи і забезпечення реалізації ним своїх прав у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву на позов, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
14.10.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та Приватним підприємством «Гранит-Юг» (клієнт) укладено договір №403/1377/10 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг, відповідно до умов п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок(и), а також виконує за рахунком операції відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору.
Згідно з п. 2.1.3. договору банк не здійснює кредитування рахунку, якщо інше не передбачено окремою угодою сторін.
Відповідно до п. 6.1. договору останній стає чинним з моменту його підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку, до його розірвання у випадках та порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення власника Приватного підприємства «Гранит-Юг» №1 від 24.04.2017, власником було прийнято рішення отримати в установі АТ «ОТП Банк» кредит-оведрафт терміном на 1 рік (365 календарних днів) шляхом укладення відповідного договору на умовах погоджених з АТ «ОТП Банк».
Також 24.04.2017 відповідач звернувся до АТ «ОТП Банк» з листом від 24.04.2017 р., в якому просив розглянути можливість надання кредиту-оведрафту терміном на 1 рік (365 календарних днів) в розмірі 14000,00 грн. для поповнення обігових коштів.
В подальшому, 25.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та Приватним підприємством «Граніт-Юг» (клієнт) укладено додатковий договір від 25.04.2017 про надання банківської послуги овердрафт «Гостинний» до договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг №403/1377/10 від 14.10.2010, відповідно до умов п. 1.1. якого банк надає клієнту банківський кредит овердрафт у валюті UAII, що є банківською послугою, а клієнт отримує його та зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цим договором та правилами надання та користування банківською послугою овердрафт «Гостинний» (надалі - правила). Банківська послуга надається у розмірі ліміту банківської послуги, та який визначений у правилах. На момент укладення цього договору доступний ліміт банківської послуги становить UAH [14000,00].
Згідно з п. 1.2. додаткового договору за користування банківською послугою, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі стандартного розміру процентної ставки, розмір та порядок оплати якої визначаються правилами. На дату укладення цього договору стандартний розмір процентної ставки становить 25% річних. Клієнт також сплачує банку комісійну винагороду, порядок нарахування та строк оплати якої визначається тарифами банку. Банківський рахунок, що використовується для надання банківської послуги: 26005301344644.
Відповідно до п. 2.3. додаткового договору банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за договором третій особі. Підписанням цього договору клієнт надає свою згоду на таке відступлення права вимоги за договором третій особі.
Договір та додатковий договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Правила надання та користування банківською послугою овердрафт «Гостинний», що затверджені службовим розпорядженням АТ «ОТП Банк» №243 від 18.07.2016, встановлюють порядок та умови надання, обслуговування і погашення овердрафту, дані Правила є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1 Правил наступні терміни в Правилах вживаються в наступному значенні:
- доступний ліміт банківської послуги - клієнту в результаті перерахунку ліміту Банківської послуги в порядку, передбаченому пунктом 13 Правил. Загальна сума заборгованості за овердрафтом не повинна перевищувати встановленого Банком доступного ліміту банківської послуги. Розмір доступного ліміту банківської послуги залежить від середньомісячних обсягів чистих кредитових оборотів, частоти надходжень коштів на поточний рахунок клієнта, їх регулярності та диверсифікованості, а також від інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку;
- заявка про надання кредитних коштів - платіжне(і) доручення/документ(и), що подається(ються) клієнтом Банку в порядку, передбаченому Правилами, для цілей отримання банківської послуги;
- овердрафт - кредитна лінія, що надається шляхом здійснення Банком оплати платіжного(их) документа(ів) / доручення(ь) клієнта з банківського рахунку, понад наявний на такому рахунку клієнта залишок грошових коштів.
Відповідно до п. 3 Правил відповідно до умов договору Банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.
Згідно з п. 4 Правил ціна (сума) договору дорівнює ліміту банківської послуги.
Пунктом 5 Правил передбачено, що строк дії договору дорівнює строку дії ліміту банківської послуги за обставини, що відсутній випадок невиконання умов. За обставини наявності випадку невиконання умов, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі. Договір не поширюється на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, якщо інше прямо не передбачене ним. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 6 Правил банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом Банку в порядку та на умовах договору та Правил виключно в безготівковій формі. Видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плати. Розмір плати визначається в Правилах та в Тарифах Банку. У випадках збільшення розміру плати передбачених цими Правилами є такими, що прямо передбачено цими Правилами та не потребують додаткового погодження сторонами шляхом укладення договору/правочину про таке збільшення. Таке збільшення плати цілком відповідає волі сторін, і така зміна не може розглядатися як одностороння зміна умов договору, оскільки сторони наперед обумовили настання або зміну своїх прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.
Проценти розраховуються на підставі процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентної ставки встановлюється як для стандартного розміру та може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001 до 100,000001 процентів річних. Проценти можуть розраховуватися від розміру боргових зобов'язань, їх частини або будь-якої іншої суми, що погоджена сторонами та/або відома сторонам, оскільки є загальнодоступною (загальновідомою). Якщо сторонами письмово не домовлено інше, проценти мають сплачуватися клієнтом Банку в валюті банківської послуги, відносно якої вони розраховуються. База нарахування становить 365 днів. Розрахунок процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти розраховуються протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання Банком банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання клієнтом всіх зобов'язань щодо такої Банківської послуги (день припинення / закінчення строку дії банківської послуги, інше), не включаючи останній день такого виконання (день припинення / закінчення строку дії банківської послуги, інше). Проценти щодо такої банківської послуги, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, мають сплачуватися клієнтом Банку щомісячно протягом останнього банківського дня поточного місяця, в якому клієнт користувався такою Банківською послугою, з урахуванням процентів, нарахованих станом на останній календарний день поточного місяця. За обставини, що протягом місяця, на який припадає останній день строку дії ліміту банківської послуги, відбувалося використання клієнтом овердрафту, то проценти за такий місяць підлягають нарахуванню та сплаті клієнтом банку в останній день строку дії ліміту банківської послуги. Проценти щодо банківської послуги, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом з порушеннями (невчасно та/або неналежним чином), розраховуються кожного дня протягом строку дії такого порушення та повинні сплачуватися клієнтом банку негайно (за першої нагоди) в повному обсязі таких нарахованих процентів.
Згідно з п. 7 Правил Банк здійснює надання банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку засобами електронного зв'язку (через електронну систему «клієнт-банк») та в межах доступного ліміту банківської послуги. Клієнт набуває права подавати заяву про надання банківської послуги лише після настання обставин, передбачених в пункті 8 Правил, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами. Після отримання будь-яка заява про надання банківської послуги розглядається Банком, і, якщо Банк погодився її виконати, вона має бути виконана згідно з умовами, зазначеними в такій заяві про надання банківської послуги. Якщо Банк не погоджується з умовами, викладеними в заяві про надання банківської послуги, він не приймає таку заяву про надання банківської послуги до виконання. Банк має право, проте не зобов'язаний, повідомити клієнта про будь-яке неприйняття заяви про надання банківської послуги до виконання у той же банківський день, коли Банк прийняв рішення про таке неприйняття. При цьому за умови подання клієнтом вимоги/заяви про надання такого повідомлення Банк зобов'язаний повідомити клієнта про неприйняття заяви про надання банківської послуги до виконання протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги/заяви. Після надання Банку заяви про надання банківської послуги, клієнт не має права відкликати / відізвати таку заяву про надання банківської послуги та/або відмовитися від прийняття банківської послуги, зазначеної в такій заяві про надання банківської послуги, та зобов'язаний виконувати боргові зобов'язання, що виникають у зв'язку з наданням Банком банківської послуги, зазначеної в такій заяві про надання банківської послуги.
Відповідно до п. 18.1. Правил вид банківської послуги: овердрафт.
Згідно з п. 18.2 Правил ліміт банківської послуги: UAH 1,000,000,00 (один мільйон гривень).
Відповідно до п. 18.3. Правил валюта банківської послуги: UAH (гривня).
Згідно з п. 18.6 Правил (в редакції станом на 18.07.2016) стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH (гривні): 25% річних. Протягом строку дії договору Банк має право змінювати стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH в межах, передбачених в пункті 6 Правил та в порядку, встановленому пунктом 13 Правил.
Згідно з п. 18.6 Правил (в редакції, що вступає в дію з 27.02.2023) стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH (гривні): 14,9 % річних. Протягом строку дії договору банк має право змінювати стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH в межах, передбачених в пункті 6 Правил та в порядку, встановленому пунктом 13 Правил.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор, має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як встановлено судом, між відповідачем та АТ «ОТП Банк» виникли договірні правовідносини, за умовами яких банк зобов'язався надати відповідачу на відповідних умовах банківську послугу «Овердрафт «Гостинний», а відповідач в свою чергу зобов'язався використати та повернути кредит банку, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірах та в строки, визначені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме ПП «Гранит-Юг» було отримано від АТ «ОТП Банк» грошові кошти у розмірі 646385,89 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №40682487 від 30.06.2022 на суму 646385,89 грн., та випискою з особового рахунку ПП «Гранит-Юг» за період з 01.02.2022 по 16.11.2023.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання перед АТ «ОТП Банк» за вказаним кредитним договором щодо повернення отриманих кредитних коштів на суму 646385,89 грн., протилежного відповідачем не доведено.
Так, судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість за кредитом розмірі 646385,89 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 156669,106 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ПП «Гранит-Юг» за додатковим договором про надання банківської послуги овердрафт «Гостинний» до договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг 0344644/2017 (OV-W) від 25.04.2017 станом на 16.11.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2023 між Акціонерним товариством «ОТП Банк», що є правонаступником ПАТ «ОТП Банк» (первісний кредитор) та Товариством зо обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №16/11/23, відповідно до мов п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає (відступає) у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі вимог, наведеному у додатку 1 до цього договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов'язань які виникли за кредитними договорами в розмірах, зазначених в реєстрі вимог (згідно додатку 1 до цього договору), та які можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога) за кредитними договорами, право вимоги виконання всіх інших обов'язків та зобов'язань боржників/поручителів/майнових поручителів, передбачених кредитними договорами та договорами забезпечення (далі за текстом - право вимоги), за суму, встановлену в п 3 цього договору.
Згідно п. 2.2. договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає та відступає новому кредитору сукупність прав, належних первісному кредитору за договорами поруки, перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору, що укладені між первісним кредитором та поручителями, з дати підписання цього договору, одночасно з переходом права вимоги за кредитними договорами на підставі цього договору, без необхідності укладення окремого договору відступлення прав вимог за договорами поруки.
Відповідно до п. 2.4.3. договору відступлення права вимоги новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
Згідно з п. 2.5. договору відступлення права вимоги права вимоги за кредитними договорами переходять до нового кредитора з моменту виконання зобов'язання щодо сплати всіх платежів, в обсязі та в порядку визначених в п 3 цього договору
Пунктом 2.7. договору відступлення права вимоги передбачено, що передача прав вимоги здійснюється сторонами на підставі підписаного сторонами акту прийому - передачі реєстру вимог. Укладення цього договору не тягне за собою будь-яких змін умов кредитних договорів та здійснюється без згоди боржників
Відповідно до п. 3.1. договору відступлення права вимоги сторони домовились, що сума, за яку здійснюється відступлення права вимоги, згідно цього договору зазначена в додатку 4 до цього договору.
Пунктом 3.2. договору відступлення права вимоги визначено, що новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору суму, вказану в п. 3.1. цього договору, до 14 години дня в день підписання акту прийому-передачі реєстру вимог шляхом перерахування коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: м. Київ, вул. Жилянська, 43, т/р: UA723005280000037390500900000 , код банку: 300528, ідентифікаційний код 21685166, свідоцтво платника ПДВ № 100234906, ІПН 216851626652, отримувач: АТ «ОТП Банк», призначення платежу: «Оплата згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р».
Згідно з 4.1. договору відступлення права вимоги після здійснення оплати, в обсязі та порядку визначених в п. 3. цього договору первісний кредитор повинен передати новому кредитору кредитні документи, а також інші документи, які засвідчують права, що відступаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за актом прийому-передачі кредитних документів (згідно додатку 3 до цього договору) в день внесення оплати, але не пізніше ніж протягом 90 (дев'яноста) робочих днів після дати підписання цього договору. Розкриття банківської таємниці у зв'язку з передачею кредитних документів та, зокрема, кредитних договорів новому кредитору вважається дозволеним розкриттям банківської таємниці та не є порушенням чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.3. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржників та поручителів/майнових поручителів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення протягом 5 (п'яти) робочих днів із дати такого відступлення та про передачу персональних даних боржників, а також надати інформацію про нового кредитора відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» за допомогою відправлення СМС повідомлень.
Відповідно до п. 13 таблиці реєстру вимог, що є додатком 1 до договору про відступлення права вимоги, первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги до ПП «Гранит-Юг» щодо стягнення заборгованості у загальній сумі 803054,99 грн.. яка складається з суми основного боргу у розмірі 646385,89 грн. та заборгованості за процентами , що нараховані на суму заборгованості у розмірі 156669,10 грн. за кредитним договором 0344644/2017 (OV-W) від 25.04.2017.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру вимог від 16.11.2023, що є додатком до договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимог, визначені у реєстрі вимог, зокрема вимог до ПП «Гранит-Юг» (п. 13 реєстру вимог). Вартість відступлення прав вимоги за кредитними договорами складає 0,99% та становить 423260,64 грн.
Договір про відступлення права вимоги з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Судом також встановлено, що на виконання умов п. 3.2. договору відступлення прав вимоги позивачем перераховано кошти у розмірі 423260,64 грн. згідно з платіжною інструкцією №5586 від 16.11.2023, з призначенням платежу «оплата згідно договору про відступлення права вимоги №14/11/23 від 14.11.2023».
Судом також враховано, що відповідно до інформації АТ «ОТП Банк» №73-5-2/1212 від 25.07.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» виконано повний розрахунок згідно п. 3.2. договором про відступлення прав вимоги №16/11/23 від 16.11.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2024 позивачем направлено відповідачу вимогу №0344644/2017 (OV-W) від 19.02.2024, в якому ТОВ «Діджи Фінанс» на правах нового кредитора радить підприємству належним чином виконати свої зобов'язання за кредитним договором №0344644/2017(OV-W) від 25.04.2017 р. в добровільному порядку в строк до 31.03.2024 р. та сплатити борг, що становить 801471,78 грн. Факт направлення вимоги, підтверджується наявними в матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальним чеком.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідачем були порушені зобов'язання перед банком, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 803054,99 грн., з яких борг по кредиту 646385,89 грн. та борг по процентам 156669,10 грн. В цей же час, матеріалами справи підтверджується набуття позивачем від Банку права вимоги до відповідача за кредитним договором на вищевказану суму.
Приймаючи до уваги те, що відповідач був повідомлений про відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором, про що свідчить направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про погашення заборгованості, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо визнання договору про відступлення прав вимоги від 16.11.2023 № 16/11/23 недійсним, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Приватного підприємства «Гранит-Юг» на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 646385,89 грн. та за відсотками в сумі 156669,10 грн. що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9636,66 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в прохальній частині позову заявником заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 р. з додатковою угодою №32612903 від 01.01.2025 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.01.2025 р. Разом з цим, позивачем у тексті позовної заяви зазначено, що згідно із нормами ГПК України, кожна із сторін судового процесу має право на професійну правничу допомогу, Позивач скориставшись цим правом, звернувся до адвоката Білецького Богдана Михайловича та отримав професійну допомогу задля можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду.
Як вбачається зі змісту договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем (адвокат), відповідно до умов п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.
Згідно з п.п. 2.1.1.- 2.1.7. договору адвокат, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:
- перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів КЛІЄНТА, візує їх, надає допомогу клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів;
- приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичним особами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання;
- представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Підписувати та подавати до суду від імені клієнта позовні заяви, відзиви та заперечення;
- адвокат (виступаючи як захисник), здійснює, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України.
- узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій; практику укладення та виконання договорів; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;
- надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що. виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності;
- інформує клієнта на його запит про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності.
Відповідно до п.п. 3.1.4. договору клієнт приймає на себе зобов'язання, зокрема, 3.1.4. оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного договору. Юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі.
Згідно з п. 4.2. договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Відповідно до п. 4.4. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком, поштою або на електронну пошту, вказану в договорі.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
Відповідно до п. 4.6. договору сума, вказана в п. 4.1. даного договору є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно з п. 4.7. договору в акті, зазначеному в п. 4.4. договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
Пунктом 4.8. договору визначено, що тарифікація наданих послуг клієнту, відбувається за наступною сіткою*:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу 3000 (1 том);
- участь у судовому засіданні 3000 (1 година);
- написання заяви/клопотання 1500-3000;
- адвокатський запит 1500-3000;
- позовна заява 3500-7000;
- клопотання про зняття арешту 1500-7000;
- апеляційна скарга 3000-10000;
- касаційна скарга 5000-20000;
- написання відзиву на позов, заперечення на відзив 2500-7000;
- письмове пояснення 1500-5000;
- отримання рішення суду 1000;
- перебування у відрядженні (окремо оплачується:
харчування, транспортні затрати та проживання у відрядженні) 4000 (1 день).
*Вартість наданих послуг може бути змінена залежності від умов/складності.
Відповідно до п. 4.9. договору у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 6000 гривень. Оплата здійснюється в гривневому еквіваленті, відповідно до місцевого курсу на дату укладення цього договору та у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору даний договір укладений на строк до 31.12.2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.
В подальшому, 01.01.2025 між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та клієнтом ТОВ «Діджи Фінанс» укладено додаткову угоду №32612903 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони погодили розширити розділ «І. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту:
« 1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ПП «Гранит-Юг». Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором».
Згідно з п. 2 додаткової угоди сторони вирішили доповнити розділ « 4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: « 4.9. За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом».
Договір з додатковою угодою підписано сторонами та скріплено печаткою позивача (клієнта). До суду не подано доказів розірвання договору та визнання його недійсним.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.01.2025 р., сторонами погоджено склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих адвокатом) послуг, зокрема:
- попередня (усна) консультація клієнта - кількість витраченого часу 0,5 год, загальна вартість послуг 250,00 грн.;
- письмова консультація клієнта щодо кредитних правовідносин - кількість витраченого часу 1 год, загальна вартість послуг 1800,00 грн.;
- здійснення перевірки кредитної справи боржника - кількість витраченого часу 1,5 год, загальна вартість послуг 1200,00 грн.;
- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - кількість витраченого часу 2 год, загальна вартість послуг 1500,00 грн.;
- аналіз первинних банківських документів та розрахунків згідно кредитної справи - кількість витраченого часу 2,5 год, загальна вартість послуг 1375,00 грн.;
- юридична перевірка статусу боржника щодо доцільності здійснення претензійно-позовної роботи - кількість витраченого часу 2,5 год, загальна вартість послуг 3125,00 грн.;
- направлення запитів для отримання необхідних інформації та документів для подання позову - кількість витраченого часу 2 год, загальна вартість послуг 3000,00 грн.;
- здійснення досудового врегулювання спору - кількість витраченого часу 1,5 год, загальна вартість послуг 1500,00 грн.;
- складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - кількість витраченого часу 3,5 год, загальна вартість послуг 5250,00 грн.;
- формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - кількість витраченого часу 1 год, загальна вартість послуг 1000,00 грн.
Судом встановлено, що 01.01.2025 між адвокатом Білецьким Б.М, та клієнтом ТОВ «Діджи Фінанс» складено та підписано акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), відповідно до якого сторонами підтверджено, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу (правову) допомогу загальною вартістю 20000,00 грн., зокрема:
- попередня (усна) консультація клієнта - кількість витраченого часу 0,5 год, загальна вартість послуг 250,00 грн. (п. 1 акту);
- письмова консультація клієнта щодо кредитних правовідносин - кількість витраченого часу 1 год, загальна вартість послуг 1800,00 грн. (п. 2 акту);
- здійснення перевірки кредитної справи боржника - кількість витраченого часу 1,5 год, загальна вартість послуг 1200,00 грн. (п. 3 акту);
- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - кількість витраченого часу 2 год, загальна вартість послуг 1500,00 грн. (п. 4 акту);
- аналіз первинних банківських документів та розрахунків згідно кредитної справи - кількість витраченого часу 2,5 год, загальна вартість послуг 1375,00 грн. (п. 5 акту);
- юридична перевірка статусу боржника щодо доцільності здійснення претензійно-позовної роботи - кількість витраченого часу 2,5 год, загальна вартість послуг 3125,00 грн. (п. 6 акту);
- направлення запитів для отримання необхідних інформації та документів для подання позову - кількість витраченого часу 2 год, загальна вартість послуг 3000,00 грн. (п. 7 акту);
- здійснення досудового врегулювання спору - - кількість витраченого часу 1,5 год, загальна вартість послуг 1500,00 грн.(п. 8 акту);
- складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - кількість витраченого часу 3,5 год, загальна вартість послуг 5250,00 грн. (п. 9 акту);
- формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - кількість витраченого часу 1 год, загальна вартість послуг 1000,00 грн. (п. 10 акту).
Таким чином, відповідно до вищевикладеного, позивачем визначено суму витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правиламистатті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 р. з копією додаткової угоди №32612903 від 01.01.2025 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.01.2025 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №918/535/23 сформульовано правову позицію, відповідно до якої такі дії як надання консультацій щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду касаційної скарги з урахуванням судової практики та правових висновків, підготовки відзиву (ознайомлення, визначення предмета та підстав відзиву, доказів на обґрунтування відзиву) є складовою процесу підготовки відзиву на касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що попередня (усна) консультація клієнта (п. 1 акту), письмова консультація клієнта щодо кредитних правовідносин (п. 2 акту), здійснення перевірки кредитної справи боржника (п. 3 акту), направлення запитів для отримання необхідних інформації та документів для подання позову (п. 7 акту), здійснення досудового врегулювання спору (п. 8 акту), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (п. 10 акту) відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у справі № 925/1287/24 від 06.08.2025, послуги щодо зустрічі з клієнтом, вивчення правової проблеми, матеріалів господарської справи, консультування, вивчення матеріалів, складання правової позиції, підготовка позовної заяви та додатків до позову є єдиним комплексом юридичних послуг з формування правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у позовній заяві.
Водночас суд вважає цілком обґрунтованими віднесення до складу судових витрат на правову допомогу витрати в загальній сумі 11250,00 грн., в т.ч. за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (п. 4 акту) у розмірі 1500,00 грн., аналіз первинних банківських документів та розрахунків згідно кредитної справи (п. 5 акту) у розмірі 1375,00 грн., юридична перевірка статусу боржника щодо доцільності здійснення претензійно-позовної роботи (п. 6 акту) у розмірі 3125,00 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач (п. 9 акту) у розмірі 5250,00 грн.
В свою чергу з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що вище встановлений необхідно неминучий розмір витрат на правову допомогу у даній справі в сумі 11250,00 грн. може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.
Відтак, дослідивши надані ТОВ "Діджи Фінанс" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у справі № 915/269/25 в розмірі 20000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача за надані послуги правової допомоги.
Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь позивача, відповідно витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи № 915/269/25, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 11250,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до Приватного підприємства "Гранит-Юг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про стягнення заборгованості в загальній сумі 803054,99 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства "Гранит-Юг" (54001, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного (Нікольська), 53, кв. 2; код ЄДРПОУ 32612903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; е-mail: n.podsevalova@dgfinance.com.ua; код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 0344644/2017(OV-W) в розмірі 803054,99 грн., у т.ч. заборгованість за тілом кредиту у розмірі 646385/шістсот сорок шість тисяч триста вісімдесят п'ять/грн. 89 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 156669/сто п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять/грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9636/дев'ять тисяч шістсот тридцять шість/грн. 66 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11250/одинадцять тисяч двісті п'ятдесят/ грн. 00 коп.
3. В задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.02.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року та з 05.01.2026 по 19.01.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва