Ухвала від 09.02.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

09 лютого 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Донецька область, Покровський район, м.Мирноград, (вх.№ 15 Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25 (суддя Величко Н.В., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 17.11.2025) за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вх.№ 2503/25 від 21.04.2025 та вх.№ 2852/25 від 28.04.2025),

за заявою: ОСОБА_2 , Донецька область, м.Покровськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське», Донецька область, м.Краматорськ,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №905/169/25, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» (№ 75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області заяви про грошові вимоги до боржника, а саме: 20.04.2025 - на суму 258511,11грн. (вх.№ 2503/25 від 21.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати, що не виплачена роботодавцем після звільнення; 25.04.2025 - на суму 879595,35грн. (вх.№ 2852/25 від 28.04.2025), що є розрахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» в розмірі 258511,11грн.; в решті вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25 в частині відмовлених вимог та прийняти нове рішення, яким грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до боржника задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/169/25 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вх.№ 2503/25 від 21.04.2025 та вх.№ 2852/25 від 28.04.2025); відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

22.01.2026 матеріали справи №905/169/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

19.01.2026 боржником подано до апеляційного господарського суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження (вх.№700), в яких просить суд відмовити у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25.

В обґрунтування поданих заперечень зазначає, що апеляційна скарга подана на судове рішення, а саме ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25 про часткове задоволення заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 до боржника, що не підлягає оскарженню окремо від ухвали постановленої за результатами попереднього засідання.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення даної апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви стосовно строків їх подання та/або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, в тому числі в провадженні у справі про банкрутство - нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.

Так, частиною другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Нормами частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 частини 1 зазначеної статті визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас, в Кодексі України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 КУзПБ встановлено правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Частиною першої вказаної статті передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини другої цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України обмеження щодо оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ.

Так, відповідно до частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачений частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, а також в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.

Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені Кодексу України з процедур банкрутства та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, в тому числі щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що в апеляційному порядку оскаржується "індивідуальна" ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора ( ОСОБА_1 ), яка в силу прямої вимоги закону, встановленої в частині 2 статті 47 КУзПБ, не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатом попереднього засідання.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Донецької області від 02.02.2026 оголошено перерву в попередньому засіданні у справі №905/169/25 до 10.02.2026.

Тобто, станом на теперішній час ухвала за результатами попереднього засідання не постановлена. Заявником оскаржується ухвала суду про часткове задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника, яка, з огляду на норми ч.2 ст.47 КУзПБ не може бути оскаржена окремо від ухвали за результатами попереднього засідання, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду.

Обмеження права на апеляційне оскарження певних ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено законодавцем у ГПК України виключно з метою ефективного здійснення правосуддя та жодним чином не унеможливлюють для учасників справи доступ до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки в силу положень статті 254 ГПК України та частини третьої статті 255 ГПК України учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду. Тому сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Зазначені усталені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 03.12.2020 у справі №923/1/19, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, від 04.08.2023 у справі №910/5849/22, від 01.04.2024 у справі №904/5514/23.

Пунктом 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржується ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25, якою розглянуто вимоги окремого кредитора, підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі №905/169/25 повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий