Постанова від 29.01.2026 по справі 918/793/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Справа № 918/793/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Романюк Ю.Г.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: Красовського В.Б. адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК № 1201094 від 02.12.2025

відповідача: Авраменко Ю.С., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК №1195703 від 10.11.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 04.11.25р. суддею Качур А.М. о 12:54 у м.Рівному, повний текст складено 10.11.25р. та на додаткове рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 18.11.25р. суддею Качур А.М. о 13:01 у м.Рівному, повний текст складено 19.11.25р. у справі №918/793/25

за позовом: Фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни

про: стягнення 28 468,69 євро

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Ругало Ірина Василівна звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни про стягнення 28 468,69 євро збитків.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2023 між ТОВ "Баядера Логістик" та Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. укладено договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № ECL 25102023.

06.01.2025 між ТОВ "Баядера Логістик" та Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. (експедитор) укладено договір-заявку відповідно, до якої клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (алкоголь) з м. Рига, Латвія до м. Київ, Україна.

На виконання зазначеного замовлення з організації перевезення вантажу, 06.01.2025 між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та фізичною особою - підприємцем Ругало Іриною Василівною укладено договір-заявку №ЮВ000023901 в рамках договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024.

У свою чергу, на виконання прийнятого замовлення 06.01.2025 фізичною особою - підприємцем Ругало Іриною Василівною, як замовником укладено договір-заявку №ЮВ000023901 з фізичною особою-підприємцем Шепель Анною Петрівною як перевізником, яка зобов'язалася доставити вантаж за маршрутом Рига - Київ, термін доставки 13.01.2025.

15.01.2025 одержувачем вантажу ТОВ "Баядера Логістик" в особі уповноваженого представника Шаха М.А., а також за участі перевізника ФОП Шепель А.В. в особі водія Кузьмича Р.А. та Шепель О.В., експедитора Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. в особі представника Шабаровського Б.В. складено акт приймання-передачі продукції №15/01, яким встановлено, що фактично поставлено: найменування товару - алкогольний напій на основі Карибського рому Captain Morgan "Spiced Gold" 1 л; кількість в заявці/інвойсі - 13 824; різниця - 3 шт. - бій, 573 шт. - нестача; 2908 шт. - брак, з яких: 638 шт. - пошкоджені етикетки/акциз внаслідок пожежі, 270 шт. - пошкоджені етикетки/акциз внаслідок гасіння пожежі.

Даний товар не підлягає подальшій реалізації, прийнято всього як товар, який відповідає умовам контракту - 10340 шт. Відповідно до розрахунку вантажоотримувачу та власнику товару ТОВ "Баядера Логістик" внаслідок нестачі та пошкодження вантажу (3484 пляшки) завдано збитку на суму 1 224 478,38 грн.

При розвантаженні та прийнятті товару з'ясувалося, що в ході виконання перевезення частина вантажу, в зазначеній а акті кількості, була пошкоджена або знищена повністю у зв'язку із пожежею, яка сталася в напівпричепі ВК8461FX автомобіля Вольво д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, 261 км, поблизу с. Кисоричі 12.01.2025 орієнтовно о 18 год. 25 хв. внаслідок механічного пошкодження колеса причепа, яке зі слів водія лопнуло під час руху.

16.01.2025 ТОВ "Баядера Логістик" було виставлено претензію до Europejskie Centrum Logistyczn.e Sp. z o.o. про відшкодування збитків на суму 1 224 478,38грн, яка повинна бути сплачено в євро за курсом НБУ на день оплати.

12.02.2025 Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. перерахувало на рахунок ТОВ "Баядера Логістик" 28 468,69 євро.

24.01.2025 ФОП Ругало І.В. було надіслано на адресу ФОП Шепель А.П. як безпосереднього перевізника вантажу вимогу про відшкодування збитків у сумі 1 224 478,38грн.

На вказану вимогу позивачем отримано відповідь листом №8 від 27.01.2025, в якому ФОП Шепель А.П. не заперечила факту загоряння автомобіля, пошкодження та знищення частини вантажу внаслідок пожежі, але відмовила у задоволенні вимоги, оскільки вважає такий випадок форс-мажором. Окрім того, вказує, що начебто вантаж був застрахований вантажоодержувачем.

Однак, ТОВ "Баядера Логістик" не отримувало жодних виплат від будь-яких страхових компаній.

03.03.2025 Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. виставило претензію позивачу - фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні про відшкодування збитків в сумі, сплаченій на користь ТОВ "Баядера Логістик" 28 468, 69 євро.

У зв'язку з обґрунтованістю претензії 07.03.2025 позивач подав до обслуговуючого банку заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 1 для проведення платежу в сумі 28 468, 69 євро на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o.. Однак за результатом розгляду вказана заява була відхилена обслуговуючим банком з обґрунтуванням того, що операція з переказу резидентом коштів на користь нерезидента як відшкодування шкоди відповідно до умов експортного договору заборонена п. 14 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи, що між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та ФОП Ругало Ірина Василівна також склалися договірні відносини, у яких ФОП Ругало І.В. надає транспортно-експедиційні послуги на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o., частина з яких є неоплаченою з його сторони, Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. скористалося своїм правом, передбаченим частинами 2, 3 ст. 32, ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, на зарахування зустрічних однорідних вимог, надіславши відповідну заяву від 27.06.2025 та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2025.

Відповідно до зазначених документів Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. в односторонньому порядку зарахувало свої грошові зобов'язання на суму 28 468,69 євро перед фізичною особою-підприємцем Ругало Іриною Василівною за надані та неоплачені послуги за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні в рахунок погашення зобов'язання фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни з відшкодування збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучення №0112/2024 від 01.12.2024 та договором заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025.

Таким чином, ФОП Ругало І.В. зазнала збитків на суму наданих на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. транспортно-експедиційних послуг в розмірі 28 468,69 євро, які позивачу не будуть оплачені внаслідок зарахування в рахунок погашення зобов'язання з відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі №918/793/25 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на користь фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни 28 468 євро 69 євро центів, 16 559 грн 59 коп судового збору за подання позовної заяви та 1 514 грн 00 коп судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 у справі №918/793/25 заяву фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на користь фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни 42 000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із винесеним рішенням ФОП Шепель А.П. звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року у справі №918/793/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні в повному обсязі.

Вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, судом не взято до уваги відзив, у якому скаржник просила повернутися до стадії підготовчого провадження; поновити строк для подання зустрічного позову; поновити строк для подачі відзиву; долучити відзив до матеріалів справи.

Крім того було подано клопотання про витребування доказів, що мали важливе значення у справі, оскільки не відомо з матеріалів справи чи було отримано замовником перевезення ТОВ “Баядера Логістик» страхове відшкодування. Ухвалою від 04.11.2025 суд відмовив відповідачу повністю зазначивши, що дану ухвалу можливо оскаржити протягом десяти днів з моменту її постановлення до Північно-західного апеляційного господарського суду України.

Вважає, що прийняття судом рішення без відкладення розгляду справи для можливості оскаржити ухвалу на підставі ст.255 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю на підставі ст.277 ГПК України, оскільки це позбавило відповідача можливості клопотати про долучення доказів, про витребування доказів та подати зустрічний позов. Крім того Відповідач мала право надати свої заперечення проти позовних вимог, які подаються саме у підготовчому засіданні (ст.177 та ч.2 ст.182 ГПК України), а суд мав обов'язок відкласти підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках неможливості заслухати таке заперечення в даному судовому засіданні.

На думку скаржника, суд хибно дійшов висновку, що закриття провадження на 51 день без заслуховування заперечення відповідача не порушує його право передбачене ч.1 ст.42 ГПК України.

Щодо фактичних обставин справи, які були нез'ясовані судом, і які мають значення для справи (п. 1 ч.1 ст. 277 ГПК України) вказує наступне.

На думку скаржника, суд дійшов хибного висновку, що заявка 7600, яка є додатком 1 до договору №ECL 25102023 від 25.10.2023 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом і де Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. виступає Експедитором укладена в межах договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №ECL 25102023 від 25.10.2023, де Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. виступає Перевізником.

Заважує, що суд не взяв до уваги усні доводи відповідача, що договір №ECL 25102023 від 25.10.2023 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом і договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №ECL 25102023 від 25.10.2023 це не один і той самий договір, оскільки функції, повноваження, завдання в експедитора та перевізника відрізняються.

Зазначає, що у договорі перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024, так само як і в Договорі-заявці №ЮВ000023901 від 06.01.2025 між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. та ФОП Ругало Іриною Василівною відсутні будь які інші форми розрахунків крім оплати у валюті євро.

Скаржник звертає увагу, що експедитор в межах заявки №7600 (додаток 1 до договору №ECL 25102023 від 25.10.2023 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом) згідно п.7 та перевізник в межах договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №ECL 25102023 від 25.10.2023 відповідно п.3.2.3. зобов'язується забезпечити наявність CMR страхування для перевезення вантажу клієнта. Судом не було встановлено, а позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо належного виконання експедитором умов заявки, а перевізником умов договору, а саме наявності у Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. CMR страхування.

Окрім того, як зазначено в договорах між замовником та перевізником 1/експедитором зазначено про обов'язок останнього забезпечити CMR страхування вантажу (п.3.2.3. договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024 та п.7 заявки №7600 додатку 1 до договору транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №ECL25102023 від 25.10.2025).

Відповідно до умов договору між ФОП Ругало Іриною Василівною та ФОП Шепель Анною Петрівною такого обов'язку не було.

Таким чином відповідачу не відомо чи виконав свій обов'язок Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. щодо забезпечення CMR страхування вантажу, та чи отримав він страхове відшкодування.

Зауважує, що в позовній заяві відсутній інвойс, а позивачем не надано розрахунок збитків складений органом, який володіє спеціальними знаннями. Хоч і зазначено, що загальна сума по Інвойсу становить 62 254,08 GBP, проте позивач не надав такий доказ до суду. Крім того позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача суми 28 468,69 євро не обґрунтувавши чому саме цю суму вважає завданим збитком.

Вказує, що сума збитків у розмірі 28 468,69 євро жодним чином не підтверджується ні висновком експерта, ні висновком спеціаліста, ні рішенням суду, тощо. Так, Сторонами було складено Акт по зовнішнім ознакам товару, проте пошкодження зовнішнього виду товару не свідчить про його знищення. До того ж оскільки товар є підакцизним, то саме спеціалістом повинно було б визначено чи вважається товар таким, що не маркований в розумінні Постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. № 1251.

Позивач не надав доказів про те, що товар був знищений та не витребував у власне володіння такий товар. Згідно доказів наданих позивачем місцезнаходження товару - склад в м.Києві, вул.Автопаркова, 7 під пломбою №митниця 06222 (склад одержувача Вантажу).

Звертає увагу, що при неможливості реалізації товару у зв'язку з пошкодженням акцизу за який було сплачено акцизний збір та податок на додану вартість він підлягає поверненню згідно п.25-32 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251 та норм Податкового кодексу України. При цьому Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджували б про те, що товар не можна реалізувати.

Також вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими з огляду на таке.

Зазначає, що Europejskie Centrum Logistyczne Sp.z.o.o направив позивачу вимогу від 03.03.2025 у якій на виконання договору-заявки №06-2/01/2025/KY від 06.01.2025 просив невідкладно відшкодувати завдані збитки шляхом перерахування 28 468,69 євро.

Вважає, що документ, який подано до суду, як доказ, платіжка, складений на польській мові, належним чином не завірений, переклад якого не здійснено і який не містить жодної відмітки банківської установи суд встановив належним підтвердженням здійсненого Europejskie Centrum Logistyczne Sp.z.o.o перерахунку коштів ТОВ "Баядера Логістик". Суд виносячи рішення по справі посилався на поданий позивачем доказ, а саме документ, який складений на польській мові та який містить незрозумілі реквізити. Клопотання представника відповідача про недопустимість даного доказу судом не було взято до уваги.

Між позивачем та Europejskie Centrum Logistyczne Sp.z.o.o було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Заяви від 27.06.2025 та Акту від 27.06.2025.

Відповідно до Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII для зарахування зустрічних вимог необхідно щоб сторони підписали окремий бартерний (товарообмінний) договір, або у заключеному договорі має бути наявний пункт про те, що розрахунок здійснюється шляхом взаємозаліку. Із Договору поданим позивачем очевидно, що договором таке зарахування зустрічних вимог не передбачене.

Таким чином позивачем не надано докази того, що фінансовий моніторинг банку пропустив таке зарахування зустрічних вимог, а для суду не надано: інвойси (рахунки) з двох сторін; акти виконаних робіт / наданих послуг; CMR / ТТН / коносаменти; акт взаємозаліку.

При цьому позивач вимагає від відповідача сплатити збитки понесені ним на підставі акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2025, не додаючи до нього акту звірки взаєморозрахунків, який фіксував би реальність наявності взаємних зобов'язань у позивача та Europejskie Centrum Logistyczne Sp.z.o.o, як експедитора. Крім того позивачем не було надано копії договорів-заявок зазначених в п.2 акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2025, копій CMR та підтвердження з банку про проведення таких взаєморозрахунків, оскільки саме вони підтверджують реальність проведеної операції.

Таким чином позивач вимагає від відповідача кошти у розмірі 28 468,69 євро на підставі здійсненого взаєморозрахунку з експедитором у розмірі 28 770 євро по договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024 та договору-заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025 на суму 28770,00 здійсненого в добровільному порядку без отримання будь якої вимоги. При цьому замовник жодних вимог до експедитора не направляв, лише мав вимогу до перевізника на суму 1 224 478,38 грн в межах договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні № ЕCL 25102023.

Суд не досліджував чи отримало ТОВ "Баядера Логістик" станом на подачу позовної заяви виплати від страхових компаній.

При цьому розрахунок був проведений третіми особами самостійно та жодним чином не підтверджена фактична сума збитків, а ні добровільна сплата коштів Позивачем, яка була проведена шляхом зарахування зустрічних вимог, наявність яких Позивачем теж підтверджено не було» .

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Вважає, що у даному випадку відсутня вина відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шепель Анни Петрівни на рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі №918/793/25 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі №918/793/25 - без змін.

Крім того, не погодившись із винесеним додатковим рішенням, відповідач звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/793/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зауважила, що ні Красовським Віталієм Борисовичем, ні Лавренчук Тетяною Віталіївною не підтверджено обсяг їх повноважень відповідно до Договору про надання правової допомоги від 11.08.2025.

Також з посиланням на Положення про ордер про надання правничої допомоги затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 зазначає, що адвокат Красовський Віталій Борисович долучив до заяви про забезпечення позову в інтересах Фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни (надалі - Позивач/Клієнт) ордер серії ВК №1191334 від 29.09.2025 -24.10.2025.

Оскільки адвокат Красовський В.Б. скористався можливістю подати не підписаний керівником та не скріплений печаткою адвокатського бюро ордер під час дії воєнного стану, то він мав би надати внутрішні документи, якими підтверджував би врегульовані правовідносини, чого зроблено не було.

Зазначає, що в суді першої інстанції адвокат Красовський Віталій Борисович повідомив, що здійснює адвокатську діяльність у адвокатському бюро “Миколи Бляшина», як найманий працівник на посаді “адвокат». При цьому в якій формі здійснює адвокатську діяльність Лавренчук Тетяна Віталіївна їм не відомо.

На думку скаржника, оскільки адвокат здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та отримує гонорар за надану правничу допомогу, то здійснювати адвокатську діяльність, яка є незалежною професійною діяльністю адвоката, на підставі трудового договору (контракту) та отримувати від роботодавця заробітну плату за надану правничу допомогу клієнту суперечить самому змісту адвокатської діяльності.

Крім того при здійсненні адвокатської діяльності у формі адвокатське бюро, останнє може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності (ч.6 ст.14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не трудових, які передбачені КЗпП України.

Зауважує, що адвокат Бляшин Микола Степанович, яким обрано організаційно-правову форму адвокатське бюро та створеною адвокатське бюро "Миколи Бляшина", не надавав правничу допомогу ФОП Ругало Ірині Василівні.

Також з посиланням на ч. 8 статті 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України вказує, що як вбачається з доданих до заяви позивачем копії рахунку №INV- 003577 від 12.08.2025 та копії платіжної інструкції №706 від 20.08.2025, вони існували станом на час ухвалення рішення по суті позовних вимог, але не були подані ФОП Ругало Іриною Василівною. Також позивачем не було обґрунтовано поважність такого не подання цих документів до закінчення судових дебатів у даній справі, а тому судом першої інстанції в порушення норм процесуального права було винесення рішення про задоволення заяви про стягнення понесених витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шепель Анни Петрівни на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 у справі № 918/793/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 у справі № 918/793/25 - без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в своїх скаргах та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить їх задоволити.

Представник позивача заперечив проти апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

25 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (замовник) та Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №ECL 25102023, відповідно до предмету якого визначено порядок взаємовідносин, що виникають між перевізником та замовником при організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а також порядок взаємовідносин при розрахунках за ці перевезення.

Згідно з умовами пункту 2.2. вказаного договору, кількість перевезень, відомості про вантаж, терміни та вартість перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення в межах цього договору визначаються в заявці. Заявки на перевезення вантажів, що являються невід'ємною частиною цього договору, подаються замовником по факсу або електронній пошті, але не пізніше ніж за 1 день до початку перевезення.

6 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (замовник/клієнт) та Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. (перевізник/експедитор) укладено договір-заявку №7600 відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (алкоголь) з м. Рига, Латвія до м. Київ, Україна. Кількість/тоннаж вантажу: 21,546.240 kg. Вартість вантажу: 62,254.08 GBP. Дата завантаження вантажу: 06.01.20254, час завантаження до 10:00. Найменування вантажоотримувача: ТОВ "Баядера Логістик". Експедитор зобов'язується забезпечити наявність CMR страхування для перевезення вантажу клієнта.

06.01.2025 між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. та фізичною особою підприємцем Ругало Ірина Василівна укладено договір-заявку №ЮВ000023901, за яким виконавець фізична особа - підприємець Ругало Ірина Василівна взяв на себе зобов'язання з перевезення вантажу за маршрутом Рига-Київ, дата завантаження 07.01.2025 року, вага - 22 т., термін 13.01.2025, місце завантаження - Bullu street 47A, Riga, LV-1067, Latvia (LV), місце розвантаження - wg CMR, номери автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дані водія - Kuzmych Rostyslav, НОМЕР_3 , тел. 1 0 (98) 9912940, тел. 2.

Так, згідно з вказаною заявкою, вартість фрахту включає в себе всі витрати, понесені перевізником, а плата за послуги буде виплачуватися після виконання всіх умов замовлення.

06.01.2025 між фізичною особою - підприємцем Ругало Іриною Василівною (замовник/позивач) та фізичною особою - підприємцем Шепель Анною Петрівною (перевізник/відповідач) було укладено договір-заявку №ЮВ000023901, за умовами якої відповідач зобов'язався доставити вантаж за маршрутом Рига - Київ, термін доставки - 13.01.2025. Вага - 22 т., місце завантаження - Bullu street 47A, Riga, LV-1067, Latvia (LV), місце розвантаження - wg CMR, ціна - 2 100 EUR all in по курсу НБУ на дату розвантаження, номери автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дані водія - Kuzmych Rostyslav, НОМЕР_3 , тел. 1 0 (98) 9912940, тел. 2.

Згідно з умовами пункту 10.2. заявки, водій зобов'язаний негайно повідомити у випадку, якщо вантаж, який перевозиться, пошкоджений в процесі навантаження або ще до його початку, а також зробити відповідний запис у СМR.

Відповідно до пункту 12 заявки, перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження товару, які виникли від моменту завантаження до моменту розвантаження.

З міжнародної товарно-транспортної накладної LV-118180439 встановлено наступні обставини перевезення вантажу: відправник - "PRODIMPEKSS LOGISTICAS GRUPA" SIA; одержувач - ТОВ "Баядера Логістик"; місце розвантаження - м. Київ, вул. Автопаркова; місце та дата завантаження - м. Рига, Латвія; вантаж - 1152 ящики алкогольних напоїв на 32 палетах; вага брутто - 21546,24 кг; перевізник - ФОП Шепель Анна (код НОМЕР_4 ); вантаж одержано - ТОВ "Баядера Логістик", 15.01.2025 з приміткою - без акта №15/01 від 15.01.2025 не дійсно.

Як слідує з матеріалів справи, 15.01.2025 одержувачем вантажу (ТОВ "Баядера Логістик"), за участі перевізника (ФОП Шепель А.В.), експедитора (Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o.) складено акт приймання-передачі продукції №15/01, яким встановлено, що 15 січня 2025 року на території складу ТОВ "Баядера Логістик", під час прийому товару в асортименті, згідно інвойсу №118180439/9615163509 від 17.12.2024 року поставленого: Diageo Brands BV, вантажовідправник: PRODIMPEKSS LOGISTIKAS GRUPA SIA, згідно з міжнародною товарно-транспортної накладної (CMR) №118180439, митна декларація № 25UA100350365432U2 від 14.01.2025, відповідно до умов контракту на поставку продукції №2 від 1.07.2024, який був поставлений в транспортному засобі VOLVO, держ. номер НОМЕР_1 напівпричіп держ. номер НОМЕР_5 , водій: ОСОБА_1 , встановлено наступне.

Відповідно до вказаних вище товаросупровідних документів вказано наступне: алкогольний напій на основі Карибського рому Captain Morgan "Spiced Gold" 1 л - 13 824 шт.

Фактично було поставлено: алкогольний напій на основі Карибського рому Captain Morgan "Spiced Gold" 1 л - 10 340 шт. прийнято всього, як товар, який відповідає умовам вказаного контракту.

Різниця: 3 шт. бій; 573 шт. нестача; 2 908 шт. брак (з яких: 2 638 шт. пошкоджені етикетки/акциз внаслідок пожежі, 270 шт., пошкоджені етикетки/акциз внаслідок гасіння пожежі. Даний товар не підлягає подальшій реалізації)

Пошкодження товару відбулось у зв'язку з тим, що в ході виконання перевезення частина вантажу, була пошкоджена або знищена повністю у зв'язку із пожежею, яка сталася в напівпричепі ВК8461FX автомобіля Вольво д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, 261 км, поблизу с. Кисоричі 12.01.2025 орієнтовно о 18 год. 25 хв. внаслідок пошкодження колеса причепа.

Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 12.01.2025 та реєстраційною формою Єдиного обліку відділення поліції №2 (селище Рокитне) Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області.

Як видно з матеріалів справи, 16.01.2025 за вих.№ 16/01, ТОВ "Баядера Логістик" (замовник) було виставлено претензію Europejskie Centrum Logistyczn.e Sp. z o.o. про відшкодування збитків на суму 1 224 478,38грн, яка повинна бути сплачено в євро за курсом НБУ на день оплати.

У вказаній претензії зазначено, що 12.01.2025, близько 18.25 год. під час транспортування вантажу за СМR LT-118180439 та Інвойс № 118180439/9615163509 від 17.12.2024, у процесі руху транспортного засобу лопнуло колесо, що призвело до загоряння напівпричепу і товару, що знаходився в середині. Негайно було викликано пожежну службу та поліцію, які оперативно загасили пожежу. На місці події співробітниками ДСНС був складений акт про пожежу для фіксації обставин інциденту. В результаті вказаного інциденту, частина вказаного вище товару була знищена, частина зіпсована і не підлягає подальшій реалізації.

При прийманні товару було складено акт №15/01 від 15 січня 2025 року у відповідності до якого було встановлено прийняття: 10 340 пляшок, які відповідають умовам первинних документів, 3 пляшки бою, 573 пляшки нестачі, 2 908 пляшок брак (з яких: 2 638 пляшок пошкоджені етикетки/акциз внаслідок пожежі, 270 пляшок пошкоджені етикетки/акциз внаслідок гасіння пожежі. Товар не підлягає подальшій реалізації). Таким чином підприємству було спричинено збитків на загальну суму 1 224 478,38 грн, що підтверджується документально, а також розрахунком збитків.

На виконання вказаної претензії, 12.02.2025 Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. перерахувало на рахунок ТОВ "Баядера Логістик" 28 468,69 євро, що підтверджується платіжною транзакцією №97404141861 від 12 лютого 2025 року.

У свою чергу, Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. виставило претензію фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні про відшкодування збитків в сумі, сплаченій на користь ТОВ "Баядера Логістик", а саме 28 468, 69 євро, про що свідчить наявний у справі лист, в якому вказано про отримання претензії від вантажоодержувача (ТОВ "Баядера Логістик") вих. № 16/01 від 16.01.2025 про відшкодування завданих збитків у розмірі 1 224 478,38 грн (в євро за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати).

Також позивача проінформовано, що 12.02.2025 року було сплачено вантажоодержувачу (ТОВ "Баядера Логістик") 28 468,69 євро, чим завдана шкода відшкодована.

Позивач вказує, що у зв'язку з обґрунтованістю претензії 07.03.2025 подав до обслуговуючого банку заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 1 для проведення платежу в сумі 28 468, 69 євро на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. Однак за результатом розгляду вказана заява була відхилена обслуговуючим банком з обґрунтуванням того, що операція з переказу резидентом коштів на користь нерезидента як відшкодування шкоди відповідно до умов експортного договору заборонена п. 14 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 (лист АТ "Кредобанк" від 20 травня 2025 року).

З огляду на зазначені обставини та враховуючи, що між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та ФОП Ругало Ірина Василівна склалися договірні відносини, у яких ФОП Ругало І.В. надає транспортно-експедиційні послуги на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o., частина з яких є неоплаченою з його сторони, Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. скористалося своїм правом, передбаченим частинами 2, 3 ст. 32, ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, на зарахування зустрічних однорідних вимог, надіславши відповідну заяву від 27.06.2025 та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2025.

В матеріалах справи наявна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 червня 2025 року, за умовами якої Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. має грошову вимогу до фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни про відшкодування завданих збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 0112/2024 від 01.12.2024 та договором заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025 на суму 28 468,69 Євро, які були сплачені власнику пошкодженого вантажу ТОВ "Баядера Логістик".

3 березня 2025 року Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. надіслало претензію фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні про відшкодування зазначених понесених збитків.

У зв'язку із законодавчими обмеженнями України щодо здійснення платежів у валюті на користь нерезидентів та як наслідок неможливістю отримання відшкодування понесених збитків, керуючись частинами 2, 3 ст. 32, ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського Кодексу України, Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. в односторонньому порядку зарахувало свої грошові зобов'язання на суму 28 468,69 євро перед фізичною особою-підприємцем Ругало Іриною Василівною за надані та неоплачені послуги за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024 та договорами-заявками: №ЮВ000022921 від 13.12.2024, №ЮB000023564 від 27.12.2024, №ЮВ000023566 від 27.12.2024, №ЮB000024049 від 08.01.2025, №ЮВ000024422 від 13.01.2025, №ЮВ000024736 від 16.01.2025, №ЮB000024744 від 16.01.2025, №ЮВ000024833 від 17.01.2025, №ЮВ000025099 від 22.01.2025 в рахунок погашення зобов'язання фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни з відшкодування збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучення №0112/2024 від 01.12.2024 та договором-заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025.

Вищевказані зустрічні зобов'язання сторін одна перед одною на суму 28 468,69 євро з 27.06.2025 вважаються припиненими.

Згідно з актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 червня 2025 року, Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та фізична особа-підприємець Ругало Ірина Василівна зарахували зустрічні однорідні вимоги, а саме Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. має грошову вимогу до фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни про відшкодування завданих збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01.12.2024 та договором-заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025 на суму 28 468,69 євро.

Фізична особа-підприємець Ругало Ірина Василівна має грошові вимоги до Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. за надані послуги за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучення №0112/2024 від 01.12.2024 та наступними договорами - заявками: №ЮВ000022921 від 13.12.2024 на суму 3 950,00 євро, №ЮB000023564 від 27.12.2024 на суму 2 781,00 євро, №ЮВ000023566 від 27.12.2024 на суму 2 781,00 євро, №ЮB000024049 від 08.01.2025 на суму 5 140,00 євро, №ЮВ000024422 від 13.01.2025 на суму 2 731,00 євро, №ЮВ000024736 від 16.01.2025 на суму 2 785,00 євро, №ЮB000024744 від 16.01.2025 на суму 2 683,00 євро, №ЮВ000024833 від 17.01.2025 на суму 3 100,00 євро, №ЮВ000025099 від 22.01.2025 на суму 2 820,00 євро.

Грошові зобов'язання фізичної особи-підприємця Ругало Ірини Василівни перед Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. про відшкодування завданих збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №0112/2024 від 01 грудня 2024 року та договором - заявкою ЮВ000023901 від 06 січня 2025 року припиняються на суму 28 468,69 євро.

Грошові зобов'язання Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. перед фізичної особи-підприємця Ругало Іриною Василівною за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучення №0112/2024 від 01.12.2024 та договорами-заявками, зазначеними у пункті 2 цього акту припиняються в сумі 28 468,69 євро із залишком не виконаних грошових зобов'язань в сумі 301,31 євро за договором-заявкою №ЮB000025099 від 22.01.2025.

Позивач вказує, що станом на 27.06.2025 ФОП Ругало І.В. зазнала збитків на суму наданих на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. транспортно-експедиційних послуг в розмірі 28 468,69 євро, які позивачу не будуть оплачені внаслідок зарахування в рахунок погашення зобов'язання з відшкодування збитків.

Також в матеріалах справи наявний лист ТОГВ "Баядера Логістик" адресований Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. вих.№19/06 від 19 червня 2025 року, в якому вказано, що станом на 19 червня 2025 року, по страховому випадку від 12.01.2025, який стався під час транспортування вантажу на підставі CMR LT-118180439 та Інвойсу №118180439/9615163509 від 17.12.2024 не отримувало жодних виплат від страхових компаній.

У січні 2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, в якій зазначено про обставини пошкодження вантажу на суму 1 224 478,38 грн (в євро за офіційним курсом НБУ на дату оплати), та позивач просив відповідача відшкодувати вказані збитки.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив позивачу лист в якому зазначив, що між сторонами був укладений договір-заявка № ЮВ000022901 від 06.01.2025 на здійснення перевезення вантажу за маршрутом м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна).

У процесі виконання договору-заявки № ЮВ000022901 від 06.01.2025 було здійснено доставку вантажу автомобілем VOLVO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_5 за маршрутом м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна).

12.01.2025 під час транспортування вантажу, в ході руху транспортного засобу, лопнуло колесо, що спричинило загоряння напівпричепу і товару, що знаходився в середині.

Одразу після інциденту були вжиті всі необхідні заходи: викликано пожежну службу та поліцію, складено відповідний акт про пожежу співробітниками ДСНС. В результаті вказаного інциденту, частина вантажу була знищена, частина зіпсована і не підлягає подальшій реалізації.

Згідно з п. 12 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, перевізник дійсно несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу. Проте, відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Також згідно зі статтею 920 ЦК України, перевізник звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу, якщо доведе, що це сталося через: непереборну силу (форс-мажор); особливі властивості вантажу; недостатність або непридатність тари чи упаковки, яка була надана відправником.

У даному випадку пошкодження вантажу було спричинено непередбачуваною технічною несправністю - раптовим розривом колеса, який призвів до загоряння напівпричепу. Ця обставина має ознаки форс-мажору та була зафіксована відповідними органами (ДСНС та поліцією).

Окрім того, транспортний засіб перед початком перевезення пройшов необхідний технічний огляд, і його технічний стан відповідав встановленим стандартам.

Під час складання акту приймання - передачі товару від 15.01.2025 були присутні представники страхової компанії, яка застрахувала вантаж. Згідно з наданими документами, вантаж був застрахований вантажоодержувачем. Таким чином, компенсація збитків за пошкоджений вантаж повинна бути вирішена шляхом звернення до страхової компанії згідно з умовами укладеного договору страхування між вантажоодержувачем та страховою компанією.

Відповідач вказав про готовність надання всіх необхідних документів та інформації для сприяння в урегулюванні питання зі страховою компанією.

Враховуючи вищезазначене, відповідач не вбачає підстав для задоволення вимоги. Перевізник діяв у межах чинного законодавства, а пошкодження вантажу сталося через обставини, які перевізник не міг контролювати.

Позивач вважає, що згідно з умовами договору на відповідача покладено обов'язок відшкодування збитків завданих йому у зв'язку з пошкодженням товару, а саме у зв'язку з тим, що позивач відшкодував збитки у розмірі вартості пошкодженого майна, на переконання позивача він має право на відшкодування таких збитків винною особою - перевізником, який в силу умов договору несе відповідальність за втрату та пошкодження майна (товару що перевозився).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 28 468,69 євро.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає, що він, як замовник послуги перевезення сплатив вартість пошкодженого вантажу відповідно до умов договору перевезення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Оскільки пошкодження вантажу і відповідно завдання збитків відбулося з вини відповідача внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань, то позивач вважає, що він набув право зворотної вимоги до відповідача про відшкодування збитків.

Як убачається із матеріалів справи, 6 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (замовник/клієнт) та Europejskie Centrum Logistyczne Sp. zo.o. (перевізник/експедитор) укладено договір-заявку №7600 відповідно до якої клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (алкоголь) з м. Рига, Латвія до м. Київ, Україна.

Відповідно статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини другої статті 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Згідно з нормами статті 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього.

Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Перевізник не може посилатися на підпункт f) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з правовою позицією, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Так, з матеріалів справи убачається, що 15.01.2025 одержувачем вантажу (ТОВ "Баядера Логістик"), за участі перевізника (ФОП Шепель А.В.), експедитора (Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o.) складено акт приймання-передачі продукції №15/01, яким встановлено, що в процесі виконання перевезення при прийнятті товару виявлено різницю: 3 шт. бій; 573 шт. нестача; 2 908 шт. брак (з яких: 2 638 шт. пошкоджені етикетки/акциз внаслідок пожежі, 270 шт., пошкоджені етикетки/акциз внаслідок гасіння пожежі. Даний товар не підлягає подальшій реалізації)

У акті про пожежу від 12.01.2025 вказано, що причиною пожежі була несправність гальмівної системи.

У рапорті відділення поліції № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненскій області від 12.01.2025 зазначено, що загорання причепу виникло внаслідок механічного пошкодження колеса причепу.

У рапорті Управління патрульної поліції у Рівненській області від 12.01.2025 зазначено, що зі слів водія під час руху транспортного засобу загорілося колесо автомобіля.

Разом з тим у своїй відповіді №8 від 27.01.2025 на претензію позивача відповідач зазначив, що пошкодження вантажу відбулося внаслідок непередбачуваної технічної несправності.

В зв'язку із вказаними обставинами, 12.02.2025 Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. перерахувало на рахунок ТОВ "Баядера Логістик" 28 468,69 євро, що підтверджується платіжною трансакцією №97404141861 від 12 лютого 2025 року.

Позивач не зміг задоволити претензію Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. шляхом перерахування коштів в іноземній валюті з огляду на законодавчі обмеження у зв'язку з чим Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. скористалося своїм правом на зарахування зустрічних однорідних вимог.

Матеріалами справи стверджено зарахування зустрічних однорідних вимог між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та фізичною особою-підприємцем Ругало Іриною Василівною про відшкодування завданих збитків за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 0112/2024 від 01.12.2024 та договором заявкою ЮВ000023901 від 06.01.2025 на суму 28 468,69 Євро.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Слід вказати, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог статті 601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Колегія суддів враховує можливість відшкодування шкоди в іноземній валюті, що стверджується чинною судовою практикою (постанови ВС від 26 липня 2022 року у cправі №924/887/20, від 14 липня 2022 року у cправі №907/93/20).

Крім того, як встановлено судом, договором - заявкою від 06.01.2025 №ЮВ000023901 встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження товару, які виникли від моменту завантаження до моменту розвантаження (п.12).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що заява про зарахування від 27.06.2025 та Акт зарахування підтверджують припинення взаємних зобов'язань між Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. та ФОП Ругало І.В. на суму 28 468,69 євро.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, сума збитків саме 28 468,69 євро підтверджується наступними документами: Актом приймання-передачі продукції № 15/01 від 15.01.2025, підписаним представниками всіх сторін, включаючи представника Відповідача (водій ОСОБА_1 та Шепель О.В.); Претензією ТОВ «Баядера Логістик» від 16.01.2025 з розрахунком збитків; Платіжним документом від 12.02.2025 на суму 28 468,69 євро.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що підписання Акту № 15/01 від 15.01.2025 представниками відповідача є визнанням факту та обсягу пошкодження вантажу. Акт приймання-передачі, підписаний сторонами, є належним доказом стану товару на момент його передачі вантажоотримувачу.

При цьому, скаржник не скористався своїм правом заявити про необхідність призначення експертизи ні під час складання Акту, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції в установленому порядку.

Таким чином, доводи скаржника про недоведеність суми збитків спростовується наведеним вище та не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, з приводу страхового відшкодування, колегія суддів зауважує, що ні чинне національне законодавство України, ні Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не ставить в залежність можливість чи неможливість відшкодування збитків в результаті пошкодження вантажу під час перевезення перевізником з наявністю чи відсутністю CMR страхування. Наявність або відсутність СМR страхування у Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. не звільняє відповідача від відповідальності за пошкодження вантажу, що стався під час перевезення, яке здійснював саме відповідач.

Крім того, щодо доводів скаржника щодо неналежності та недопустимості платіжних документів, складених польською мовою, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів зауважує, що Україна та Польща є учасницями Гаазької конвенції про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів.

Крім того, слід вказати, що ГПК не містить жодної норми про обов'язковість здійснення офіційного перекладу документів, викладених не іноземною мовою, а відтак відсутність офіційного перекладу документа не є безумовною підставою для визнання його неналежним доказом, якщо зміст документа є зрозумілим для суду.

Так, платіжна транзакція № 97404141861 від 12.02.2025 містить достатню інформацію для ідентифікації платежу (дата, сума, отримувач).

А тому доводи скаржника про протилежне спростовуються наведеним вище.

Норми статті 1191 ЦК України, встановлюють право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу.

За змістом статей 559 та 1191 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою. Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України. Наведених висновків дійшла Велика Палата у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Як встановлено судом, збитки внаслідок пошкодження товару були заподіяні ТОВ "Баядера логістик", при цьому вказане товариство не перебувало у договірних відносинах з відповідачем.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;· шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

В даному випадку протиправною поведінкою є поведінка, що суперечить обов'язкам та відповідальності позивача, які передбачені в укладеному між сторонами договорі. Пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків під час перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками полягає в нездійсненні перевізником своїх обов'язків щодо схоронності вантажу під час перевезення, що спричинило пошкодження вантажу.

Як підтверджується матеріалами справи, що вантаж відповідачем було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому вигляді, який унеможливлює його ремонт та експлуатацію, що свідчить про те, що перевізник зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, в розмірі вартості вантажу, так як пошкодження вантажу відбулось під час перевезення, яке він здійснював.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17 зазначив, що враховуючи приписи статей 17, 18 Конвенції у співвідношенні із статтями 22, 611, 623, глави 64 (Перевезення) ЦК України, статтями 224, 225, глави 32 (Правове регулювання перевезення вантажів) Господарського кодексу України, уже надавав висновок про те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку та вини. При цьому, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.

У зазначеній вище постанові Верховний Суд акцентував увагу на тому, що з аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 ЦК України вбачається, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).

Щодо обставини непереборної сили слід вказати таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Матеріали справи не містять сертифікату про такі обставини.

Враховуючи наведені обставини, наявні у справі докази, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження факту відшкодування позивачем збитків на користь Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o., яке в свою чергу відшкодувало збитки на користь ТОВ "Баядера логістик", завданих пошкодженням вантажу внаслідок загоряння транспортного засобу.

Щодо доводів скаржника про порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції вказує таке.

Щодо відсутності відзиву та забезпечення права на захист.

Скаржник стверджує, що був позбавлений можливості подати відзив через різні обставини, включаючи неефективне представництво першим адвокатом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі 918/793/25 у задоволенні заяви про повернення на стадію підготовчого провадження відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову відмовлено; у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Вказана ухвала була оскаржена до суду апеляційної інстанції та постановою від 13.01.2026 у даній справі, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі № 918/793/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі № 918/793/25 залишено без змін.

Вказана ухвала суду першої інстанції була переглянута в частині відмови у поновленні пропущеного процесуального строку для подачі відзиву та для подачі зустрічного позову.

Щодо клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, частиною 3 статі 177 ГПК України в імперативному порядку встановлено обмеження строку підготовчого провадження 60 днів та 90 днів за умови продовження строку.

Як убачається зі матеріалів справи, з відкриття провадження у справі (1 вересня 2025 року) до закриття підготовчого провадження (21 жовтня 2025 року) пройшов 51 день, протягом яких відповідачем не було здійснено дій для реалізації своїх процесуальних прав, які охоплені стадією підготовчого провадження.

Ухвалу суду від 1 вересня 2025 року відповідач отримав 6 вересня 2025 року, про що свідчать відомості відстеження поштового відправлення 0610277408204 з веб сайту АТ "Укрпошта", проте до суду першої інстанції повідомлення про вручення поштового повідомлення до суду не повернулось.

Обставини отримання вказаної ухвали суду 6 вересня 2025 року визнані в поданому клопотанні.

Водночас, відповідач був обізнаний про наявний спір, про що свідчить залучення представника, та подання клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з клопотанням про повернення на стадію підготовчого провадження, відповідач не довів суду наявність вагомих обставин в обґрунтування такого повернення. Заявник посилався на бажання реалізувати свої процесуальні права щодо вчинення процесуальних дій на стадії підготовчого провадження. Однак обставин, що завадили йому здійснити відповідні дії, заявник суду не навів.

Слід зазначити, що відповідач мав достатньо часу для реалізації своїх прав та обов'язків, які передбачені Главою 3 (Підготовче провадження) ГПК України. Водночас процесуальним законом встановлено строки в межах яких має бути проведене підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, а тому суд вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Неналежне виконання представником відповідача своїх професійних обов'язків не свідчить про поважність причин пропуску строків, встановлених судом у визначених законом межах.

Водночас, бажання реалізації права відповідача на подання зустрічного позову не свідчить про виключну необхідність повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки: по-перше законом передбачений процесуальний строк для подання зустрічного позову, а по-друге відповідач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом подання окремого позову.

Суд звертається до правової позиції, згідно з якою суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. (постанова ВС КГС, справа №921/174/21 від 14.03.2023)

А проте, наведені відповідачем підстави не є вагомими, а по суті зводяться до не реалізації відповідачем його передбачених законом прав у строки, які було визначено законом та судом, проте пропущені з вини самого відповідача. А також повернення на стадію підготовчого провадження з вказаних підстав нівелюватиме саме значення стадій господарського процесу.

За наведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні заяви про повернення на стадію підготовчого провадження.

Щодо клопотання про витребування доказів колегія суддів вказує таке.

4 листопада 2025 року у день розгляду справи по суті відповідач подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд:

- Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик": Договір добровільного страхування вантажів укладений ТОВ "Баядера Логістик";

- Витребувати у ПАТ "Страхова Компанія "Колоннейд Україна": Інформацію чи надходила від ТОВ "Баядера Логістик" заява про настання страхової події; Інформацію чи здійснювалося нарахування страхових збитків для ТОВ "Баядера Логістик"; Інформацію чи здійснювалася виплата ТОВ "Баядера Логістик" по страховому випадку від 15.01.2025;

- Витребувати у Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o.: Договір СМR страхування укладеного з метою належного виконання Заявки №7600 Додатку 1 до Договору транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №ECL25102023 від 25.10.2023; Інформацію чи подавалася Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. заява про настання страхової події; Інформацію чи здійснювалося нарахування страхових збитків для Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o.; Інформацію чи отримував Europejskie Centrum Logistyczne Sp. z o.o. виплату по страховому випадку від 15.01.2025.

Згідно з приписами статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, всупереч вимогам статті 81 ГПК України, клопотання про витребування доказів не містить обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача.

Згідно з правилами частини 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено зокрема: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Натомість, попри вимоги частини 2 статті 81 ГПК України, клопотання відповідача про витребування доказів не містить відомостей щодо здійснення відповідачем заходів для отримання вказаних доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

Подане відповідачем клопотання без виконання вимог статті 81 ГПК України по суті зводиться до перекладення на суд власного обов'язку зі збирання доказів, що суперечить принципам рівності, змагальності, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

А тому суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Щодо відмови у відкладенні судового засідання.

Скаржник вказує на те, що клопотання про відкладення розгляду справи неправомірно не були задоволені. Проте суд апеляційної інстанції зауважує, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду. Суд, оцінюючи клопотання про відкладення, також повинен враховувати необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, на що неодноразово звертає увагу Європейський суд з прав людини.

Перерва в підготовчому засіданні надавалася 30.09.2025 з продовженням до 21.10.2025, що забезпечило відповідачу додатковий час на подання відзиву та інших документів.

Відсутність відповідача з причини хвороби 21.10.2025 не є безумовною підставою для відкладення, оскільки у відповідача був представник, який міг брати участь у засіданні.

30.09.2025 адвокатом Аврамишиним С.В. було подано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості в інших судових процес, однак під час розгляду цього клопотанням судом першої інстанції було звернуто увагу, що відповідних доказів на підтвердження зайнятості до клопотання не було додано.

Клопотання відповідачки Шепель А.П. про відкладення судового засідання 21.10.2025 також було подано без будь-яких підтверджуючих доказів тимчасової непрацездатності та неможливості прибуття до суду, на що також судом першої інстанції було акцентовано. Як убачається із матеріалів справи, що такі докази - довідка сімейного лікаря від 13.10.225 та електронне направлення, були подані лише з апеляційною скаргою до апеляційного суду, а до суду першої інстанції такі докази не подавалися.

Отже, станом на 21.10.2025 відповідач та її представник двічі не з'явилися в судові зсідання без поважних причин, про які належним чином були проінформовані і це не заперечується, ні відзиву, ні зустрічного позову не було подано, будь-яких клопотань про надання додаткового строку на їх подання також від них не надходило, строк підготовчого провадження, визначений ст. 177 ГПК України завершувався, а відтак в суду першої інстанції були достатні підстави закривати підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті.

Також варто зауважити на безпідставності доводів апелянта щодо того, що суд хибно дійшов висновку, що закриття підготовчого провадження на 51-й день без заслуховування заперечення відповідача не порушує його право, передбачене ч. 1 ст. 41 ГПК України, оскільки 60-денний термін закінчувався 31.10.2025.

Як убачається із матеріалів справи відзив було подано лише 04.11.2025 представником відповідача адвокатом Авраменко Ю.С. безпосередньо в судове засідання, при тому що договір з Шепель А.П. було укладено 31.10.2025.

Щодо залишення відзиву від 04.11.2025 без розгляду.

Так, згідно з правилами статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначає про те, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважних причин пропуску строку відповідач не довів. Твердження про неефективність власного представника не є обставиною, яка не залежала від відповідача.

Як вбачається з картки руху протокол судового засідання №5312895 від 21.10.2025 був доставлений до електронного кабінету адвоката Аврамишина С.В. в день судового засідання - 21.10.2025 об 11 год 25 хв., а відтак представник відповідача був належним чином проінформований про закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду справи по суті на 04.11.2025.

Щодо важливості дотримання процесуальних строків усіма учасниками господарського судочинства неодноразово наголошує Верховний Суд.

Так, у постанові від 06.12.2023 у справі №918/604/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує наступне:

«3.24. Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.

3.25.Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько- процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

3.26.Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

3.27.Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.

3.28.Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків».

За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом щодо задоволення позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі №918/793/25 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Щодо оскарження додаткового рішення, слід вказати таке.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 4 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на користь фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни 28 468 євро, 69 євро центів, 16 559 грн 59 коп судового збору за подання позовної заяви та 1 514 грн 00 коп судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

5 листопада 2025 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з відповідача 42 000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 6 листопада 2025 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 18 листопада 2025 року.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 у справі №918/793/25 заяву фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) 42 000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з огляду на таке.

Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 42 000 грн витрати на професійну правничу допомогу у формі фіксованого гонорару за договором про надання правової допомоги від 11.08.2025.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 4 листопада 2025 року. У судовому засіданні представник позивача зробив заяву про подання доказів на підтвердження судових витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 5 листопада 2025 року. А тому, наявні правові підстави для розгляду заяви про розподіл судових витрат по суті, при цьому доводи скаржника про протилежне є помилковими та спростовуються наведеним вище.

Так, згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2025 року, рахунок № INV-003577, платіжну інструкцію № 706, звіт про надану правову допомогу.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2025 року, який укладений між АБ "Миколи Бляшина" та ФОП Ругало Іриною Василівною, за цим договором адвокатське бюро (захисник) зобов'язується надати правову (правничу) допомогу клієнту у формі захисту та представництва його інтересів в суді у справі за позовом до фізичної особи-підприємця Шепель Анни Петрівни про відшкодування збитків, завданих під час перевезення вантажу (надалі по тексту договору - судова справа) та яка включає в себе: збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі; правовий аналіз відомостей, фактів та обставин правовідносин що мають відношення до предмету договору; складання та підготовка процесуальних документів (позов, відповідь на відзив, клопотання, тощо) та документів правового характеру для подачі до суду в судовій справі; представництво в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час всього розгляду судової справи; отримання будь-яких документів та здійснення необхідних дій для забезпечення виконання рішення суду, прийнятого на користь клієнта (в тому числі представлення інтересів перед державними і приватними виконавцями, органами казначейства та іншими особами з усім обсягом повноважень); здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням цього договору.

Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору у відповідності до умов договору.

Під час здійснення діяльності за цим договором захисник/та або залучені ним особи має право вчиняти всі дії та користуватися всіма професійними правами адвоката вказаними в Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без обмежень, в тому числі збирати докази та інформацію, звертатися з адвокатськими запитами до всіх осіб, користуватися всіма правами представника вказаними у процесуальних кодексах, підписувати та подавати всі види процесуальних документів та інших документів, представляти клієнта у відносинах з усіма особами з усіма правами клієнта/захисника та вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та цим договором, необхідні для належного виконання цього договору, в тому числі, якщо інше не зазначено сторонами додатково, адвокатське бюро та/або залучені ним адвокати та інші особи мають право на вчинення всіх процесуальних дій відповідно до закону в кримінальному, цивільному, адміністративному, господарському та всіх інших процесах і у відносинах з усіма судами, в тому числі третейськими, реалізовувати всі права та обов'язки клієнта під час виконання рішення, його оскарження чи перегляду, та всіма іншими правами без встановлення обмежень.

Згідно з розділом 3 договору ("Гонорар"), сторонами з урахуванням принципу свободи договору погоджено, що розмір гонорару за цим договором визначено відповідно до принципу свободи договору у формі нарахування та виплати гонорару в фіксованому розмірі за судову інстанцію/етап: за представництво в суді першої інстанції фіксована сума в розмірі 42000,00 грн; за стадію апеляційного провадження фіксована сума в розмірі 32000,00 грн - за умови представництва в суді апеляційної інстанції; представництво та супровід на стадії виконавчого провадження тривалістю до 4 місяців включно фіксована сума в розмірі 12000,00 грн; у випадку тривалості виконавчого провадження понад 4 місяці - додатковий гонорар в розмірі 10000,00 грн.

При встановленні розміру гонорару враховано складність справи та її обставини, кваліфікація і досвід захисника, важливість справи для клієнта та інші істотні обставини. Гонорар визначений за цим договором сторонами є розумним і співмірним та враховує витрачений адвокатом час.

Гонорар за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включає підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів по справі при потребі, участь в судових засіданнях при потребі, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, інших витрат захисника.

Оплата гонорару здійснюється не пізніше 3 робочих днів з дня виставлення рахунку в безготівкову порядку. Повернення сплаченого гонорару та відшкодування фактичних витрат не здійснюється.

Захисник має право призупинити повністю чи частково надання послуг та/або розірвати договір у випадку наявності заборгованості. У цьому разі договір є розірваним по завершенню 30 денного строку з дати направлення на адресу клієнта вказану в цьому договорі/чи останню відому адресу повідомлення про розірвання договору.

Надання правової допомоги та її обсяг і вартість засвідчується звітом, який складається захисником.

12 серпня 2025 року адвокатським бюро виставлено позивачу рахунок №INV-003577 про обов'язок сплатити до 13.08.2025 року 42 000,00 грн гонорару за правову допомогу.

Згідно з платіжною інструкцією №706 від 20.08.2025 позивач сплатив адвокатському бюро 42 000,00 грн згідно з рахунком №INV-003577.

У матеріалах справи наявний звіт від 5 листопада 2025 року про надану правову допомогу Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" фізичній особі-підприємцю Ругало Ірині Василівні по справі №918/793/25, у відповідності до якого зазначено опис наступних робіт:

- збір та аналіз документів, матеріалів, фактів та обставин щодо понесених збитків у зв'язку із пошкодженням товару, організацію перевезення якого забезпечувала ФОП Ругало І.В. - 3 год. 00 хв.;

- узгодження із ФОП Ругало І.В. правових підстав позову та стратегії ведення судової справи. Підготовка позову, забезпечено направлення позову з додатками відповідачу, подання позову до суду з використанням ЄСІТС - 8 год. 00 хв.;

- представництво інтересів позивача у двох судових засіданнях в Господарському суді Рівненської області на стадії підготовчого провадження - 1 год. 00 хв.;

- переговори з відповідачем та представником відповідача щодо можливості укладення мирової угоди у справі - 1 год. 30 хв.;

- підготовка протоколу огляду сторінки в соціальній мережі TikTok користувача olegse2 Олег Шепель щодо фіксації намірів відповідача відчужувати майно після відкриття провадження у справі - 1 год. 00 хв.;

- підготовка заяви про вжиття заходів забезпечення позову, подання заяви про забезпечення позову до суду з використанням ЄСІТС - 3 год. 00 хв.;

- отримання ухвали про забезпечення позову в суді, підготовка заяви та подання її приватному виконавцю для виконання ухвали - 1 год. 30 хв.;

- представництво інтересів позивача у судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області на стадії розгляду справи по суті - 2 год. 30 хв..

Відповідач з заявами про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, обґрунтування неспівмірності витрат до суду не звертався.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У постанові ВС від 13 лютого 2024 року у справі №910/12155/22 зазначені висновки про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Щодо доводів скаржника про відсутність у адвокатів, що представляли інтереси позивача у цій справі, повноважень на представництво, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правил господарського процесу, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 56 ГПК України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Норми статті 60 ГПК України визначають перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Так, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Позовну заяву у цій справі підписано від імені позивача адвокатом Лавренчук Тетяною Віталіївною. На підтвердження повноважень представника до позовної заяви було додано ордер від 22 серпня 2025 року №1186010 на представництво позивача адвокатом Лавренчук Тетяною Віталіївною, виданий адвокатським бюро "Миколи Бляшина" на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 11 серпня 2025 року, копія договору про надання правової допомоги б/н від 11 серпня 2025 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Лавренчук Тетяною Віталіївною.

Інтереси позивача у судових засіданнях представляв адвокат Красовський Віталій Борисович. На підтвердження повноважень представника суду надано ордер від 29 вересня 2025 року серія ВК№1191334 на представництво позивача адвокатом Красовським Віталієм Борисовичем, виданий адвокатським бюро "Миколи Бляшина" на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 11 серпня 2025 року.

Крім того, згідно із абз. 2 п. 10 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 20.09.2024 року №50) визначено, під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро.

Отже, ордер адвоката Красовського В.Б., виданий без підпису керівника та печатки, є належним. При цьому, в матеріалах справи міститься, також, ордер від 29 вересня 2025 року серія ВК№1191334 з підписом та печаткою адвокатського бюро "Миколи Бляшина".

Крім того, вказаним вище положенням передбачено, що внутрішні документи врегульовують правовідносини між адвокатом та адвокатським бюро, однак не визначено обов'язку надання таких документів третім особам, клієнтам або суду для підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси клієнта. Внутрішні документи організаційно-правових форм адвокатської діяльності регулюють внутрішні відносини між адвокатським бюро та адвокатом, а не зовнішні відносини з клієнтом.

Також, слід звернути увагу, що вимога про надання внутрішніх документів адвокатського бюро (трудових або цивільно-правових договорів) третім особам не передбачена жодною нормою законодавства як обов'язкова умова для підтвердження повноважень адвоката перед судом.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Термін «договірні засади» в контексті законодавства України включає як цивільно- правові договори, так і трудові договори. Більше того, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не забороняє адвокатському бюро залучати адвокатів на підставі трудових відносин, що спростовує доводи скаржника про протилежне.

Отже суд першої інстанції з'ясував наявність у вказаних вище адвокатів повноважень на представництво позивача у справі № 918/793/25.

Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є доведеним та покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову. Суд вважає, що розмір заявлених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу відповідає вимогам та критеріям наведеним у статті 126 ГПК України.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення від 18.11.2025 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.25р. та на додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.25р. у справі №918/793/25 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.25р. та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.25р. у справі №918/793/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/793/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "06" лютого 2026 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Романюк Ю.Г.

Попередній документ

133905140

Наступний документ

133905142

Інформація про рішення:

№ рішення:	133905141
№ справи:	918/793/25
Дата рішення:	29.01.2026
Дата публікації:	10.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.01.2026)
Дата надходження:	02.12.2025
Предмет позову:	стягнення 28 468,69 євро

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

30.09.2025 10:30	Господарський суд Рівненської області
21.10.2025 11:00	Господарський суд Рівненської області
04.11.2025 10:30	Господарський суд Рівненської області
18.11.2025 12:30	Господарський суд Рівненської області
18.12.2025 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
29.01.2026 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд