Єдиний унікальний номер 626/1357/24
Номер провадження 22-ц/818/920/26
05 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року в складі судді Дудченка В.О. по справі № 626/1357/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що з 29 серпня 2009 року по 20 лютого 2023 року вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 20 лютого 2023 року.
Від шлюбу сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний, дочку ОСОБА_3 залишено проживати з матір'ю.
Судовим наказом від 19 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, до повноліття дитини.
Наразі дочка проживає разом з позивачкою. Проте, у сторін виникли суперечності щодо визначення місця проживання дитини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею за місцем її проживання.
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, у травні 2024 року звернувся до суду до ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів.
В обґрунтовування зустрічної позовної заяви зазначив, що після розірвання шлюбу донька постійно проживала разом із матір'ю. Згодом дитина за власним бажанням проживала 2 тижні у будинку батька, а потім 2 тижні у будинку матері. З лютого 2024 року дитина самостійно визначила власне місце проживання разом із батьком.
Дитина часто відвідує матір, проте, власним домом вважає місце проживання батька, який бере безпосередню участь в житті дитини.
Разом із батьком ОСОБА_3 проживають її баба та дід, в будинку батька дитина завжди не одна та під наглядом дорослих. Оскільки батько працює вахтовим методом 2 тижні на 2 тижні, то дитина відвідує матір та час від часу залишається у неї із ночівлею під час перебування батька на вахті.
Дитина не вважає місце проживання матері власним будинком. ОСОБА_1 не надає дитині необхідне тепло, відчуття потрібності, любові, зв'язок матері та дитини частково втрачено, а побут матері не задовольняє звички та потреби дитини.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька;
- припинити з 18 березня 2024 року стягнення аліментів за судовим наказом № 626/1108/24 з нього на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Берестинського районного суду Харківської області 16 вересня 2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області № 626/1108/24 від 19 березня 2024 року та припинено стягнення аліментів з дня набрання даного рішення законної сили.
В іншій частині зустрічної позовної заяви - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення місця проживання дитини у судовому порядку є передчасним у зв'язку з фактичної відсутності спору між сторонами, оскільки дитина фактично проживає у батьків по черзі за спільною домовленістю та жодна із сторін не заперечує проти того що дочка проживає в них по черзі. Зважаючи, що дитина перебуває на утриманні матері та батька, витрати несуть батьки у двох, тому підстави для стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсутні, що є підставою для звільнення від сплати аліментів позивача за зустрічним позовом.
На вказане судове рішення 25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов та залишити зустрічний позов без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що нею подано позовну заяву саме через наявність суперечностей із відповідачем щодо визначення місця проживання дитини, ОСОБА_2 подано зустрічний позов щодо цих обставин, що вже свідчить про наявність спору між сторонами з вищевказаного питання.
Посилалась на висновок органу опіки та піклування, який вважає за доцільне рекомендувати визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір'ю.
Зазначала, що ухвалою Красноградського районного суду Харківської області у справі № 626/1049/24 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів за заявою відповідача, оскільки останнім не доведено проживання дитини разом із ним, що не було враховано судом першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 лютого 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано 31 жовтня 2025 року (т. 2, а.с. 36 );
Адвокатом Хлоповим Андрієм Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 22 жовтня 2025 року (т. 2, а.с. 30);
ОСОБА_2 отримано 31 жовтня 2025 року (т. 2, а.с. 35);
Службою у справах дітей Наталинської сільської ради отримано в електронному кабінеті 22 жовтня 2025 року (т. 2, а.с. 29).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції (не) відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що з 29 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Красноградського районного суду Харківської області у справі № 626/227/23 від 20 лютого 2023 року (том 1, а.с. 10-11).
Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 14).
Судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 19 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дитини (том 1, а.с. 12-13).
Згідно з Довідкою Виконавчого комітету Наталинської сільської ради від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає АДРЕСА_2 та має такий склад сім'ї - донька ОСОБА_3 , 2013 року народження (том 1, а.с. 18).
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського району Харківської області, затвердженого розпорядженням начальника сільської військової адміністрації від 29 квітня 2024 року № 414 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати Красноградському районному суду визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір'ю (том 1, а. 49 - 51).
За Висновком органу опіки та піклування Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського району Харківської області, затвердженого розпорядженням начальника сільської військової адміністрації від 22 листопада 2024 року № 979 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати за можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укласти мирову угоду щодо вирішення спору або нотаріальний договір про визначення місця проживання дитини (том 1, а.с. 182-184).
Згідно з Висновком органу опіки та піклування Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області від 24 квітня 2025 року № 3114 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати Красноградському районному суду визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір'ю.
Відповідно до вказаного висновку Службою у справах дітей Наталинської сільської ради було рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укласти мирову угоду щодо вирішення спору або нотаріальний договір про визначення місця проживання дитини. Станом на 10 лютого 2025 року сторони не уклали мирову угоду щодо вирішення спору. На сьогоднішній день донька проживає як з батьком так і з матір'ю, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 18 березня 2025 року. Батько дитини працює вахтовим методом, коли він вдома дитина знаходиться разом з батьком, коли він знаходиться на роботі - дитина проживає з матір'ю. Проте, у колишнього подружжя виникли суперечності щодо визначення місця проживання дитини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має на меті отримати окреме судове рішення з цього приводу. На підтвердження факту щодо виховання, розвитку дитини та її місця проживання надано інформацію, отриману від наступних установ: 1. Лукашівська гімназія. Мама та батько приєднані до групи Viber, де щоденно бачуть повідомлення класного керівника та вчителів предметників. На уроки дитина підключається із дому мами. Батько працює вахтовим методом, коли він вихідний, ОСОБА_3 підключається на уроки із дому батька. 18 березня 2025 року працівниками служби у справах дітей та КЗ «Центру соціальних служб» був здійснений візит у сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Працівники служби у справах дітей провели бесіду з малолітньою дитиною. ОСОБА_3 повідомила, що хоче проживати із матір'ю та батьком, що в них хороші взаємовідносини. Дитина перебуває на утриманні матері та батька, які виконують свої батьківські обов'язки, турбуються про її навчання, фізичний та розумовий розвиток. Зі слів психолога, яка була присутня на засіданні Комісії, при розлученні батьків доцільніше, щоб дитина залишалася з мамою, бо мама на енергетичному та ментальному рівнях завжди ближче до дитини. Саме мама може створити такі умови дитині, які будуть сприяти гарному психологічному здоров'ю дитини та гармонійному розвитку її особистості. Безперечно кожен з батьків може надати увагу, любов та турботу дитині, і має на це право, але мама, яка народила цю дитину надасть цього їй більше. Саме мама забезпечує дитині так званий контакт-комфорт, який має величезне значення для всього її подальшого життя. Саме мамина любов може впливати на дитину позитивно. Також, мама завжди несе більшу відповідальність за безпеку своєї дитини. Так як мама не веде аморального способу життя, не має шкідливих звичок, не здійснює насильницьких дій щодо дитини, не ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків, то немає підстави для того, щоб дитина з нею не проживала. Діти в підлітковому віці схильні до навіюваності з боку дорослих, легко піддаються маніпуляціям та самі в такому віці визначитися і прийняти правильне рішення ще не можуть. Також не достатньо сформоване критичне мислення, яке дозволяє аналізувати інформацію таким чином, щоб на її підставі ухвалювати раціональні рішення (том 1, а.с. 203 - 205).
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У будь-якому судовому чи адміністративному провадженні стосовно прав дитини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) діти, здатні формулювати власні думки, мають достатньою мірою бути залучені до процесу прийняття рішення, їм повинна бути надана можливість бути почутими і висловити свою думку («М. і М. проти Хорватії» (M. and M. v. Croatia), 2015, § 181, «C проти Хорватії» (C v. Croatia), 2020, § 78, а щодо відповідних міжнародних інструментів див. рішення у справах «М.К. проти Греції» (M.K. v. Greece), 2018, §§ 91-92 і «C проти Хорватії» (C. v. Croatia), 2020, § 76).
Діти мають право висловлювати свою думку і бути почутими під час розгляду питань, що зачіпають їхні інтереси. Зокрема, в міру того, як діти дорослішають і з часом стають здатними формулювати власну думку щодо свого спілкування з батьками, суди повинні надавати дедалі більшого значення їхнім поглядам та почуттям, а також їхньому праву на повагу до приватного життя («Н.Ц. та інші проти Грузії» (N.Ts. and Others v. Georgia), 2016, § 72).
Стаття 8 Конвенції не містить прямих процесуальних вимог, проте дитина повинна бути достатнім чином залучена до процесу прийняття рішень щодо її сімейного та приватного життя. Загальні принципи, спершу викладені в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» (Sahin v. Germany) [ВП], 2003, §§ 72-74 і «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany) [ВП], 2003, §§ 70 і 72, були розроблені для того, щоб надати дитині право висловлювати свою думку і бути почутою, з метою захисту її найкращих інтересів. Залежно від віку та рівня зрілості відповідної дитини для суддів можуть вважатися достатніми опитування експертами та подальші звіти, посилання на які містяться в рішеннях суду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення/обмеження батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, й першочергово повинні бути визначені і враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин, відповідної сімейної ситуації в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання, школу, друзів); бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати, чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.
У статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з Висновку органу опіки та піклування Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області від 24 квітня 2025 року № 3114 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати Красноградському районному суду визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір'ю.
Матеріали справи не містять даних, що донька добровільно виявила бажання проживати саме з батьком.
Заперечуючи проти позову та звертаючись з зустрічним позовом, ОСОБА_2 не надав достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, та визначення її місця проживання з батьком, з огляду на вік дитини, прихильність до батьків тощо.
Відповідач не довів обставин, за наявності яких визначення місця проживання доньки з ним матиме більш позитивний вплив на дитину.
Колегія суддів також зазначає, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язківк із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Доказів, що ОСОБА_1 не має можливості виконувати батьківські обов'язки щодо доньки та забезпечити їй належні умови проживання, як і доказів існування між батьком і донькою неприязних стосунків, матеріали справи не містять. Обставин, за яких дитина буде зростати у неблагополучній сім'ї не встановлено.
За таких обставин, взявши до уваги висновки, викладені органом опіки та піклування, а також те, що батько дитини працює вахтовим методом, тобто, тривалий час відсутній за місцем проживання, судова колегія вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю, що відповідатиме інтересам дитини, оскільки сприятиме забезпеченню її розвитку у безпечному, спокійному, стійкому середовищі.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що визначення місця проживання доньки із матір'ю не впливає та не обмежує можливостей батька щодо участі у вихованні дітей. У разі зміни істотних обставин, сторони не позбавлені можливості визначити місце проживання дитини за взаємною згодою або звернутись з відповідним позовом.
В іншій частині рішення суду також підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною 4 статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, закон передбачає можливість звільнення особи від сплати аліментів.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).
Тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20, від 12 травня 2023 року у справі № 686/12480/22, провадження № 61-12518св22.
З урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження N 61-3738св22).
Зважаючи, що місце проживання дитини визначено з матір'ю, судова колегія не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати аліментів.
Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 та залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без задоволення.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено 968,96 грн (том 1 а.с. 7), при зверненні до суду з апеляційною скаргою 2906,88 грн (том 2, а.с. 6, 22).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 84 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина