03 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 644/3997/24
провадження № 22-ц/818/739/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів -Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське» на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року в складі судді Сітало А.К.,-
В травні 2025 року ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок б/н від 04.02.2014 року укладені між ОСОБА_1 та СТОВ «Грозянське» щодо земельних ділянок кадастрові номери: 6325785800:02:002:0019, 6325785800:04:002:0017 та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 32298,14 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 6325785800:04:002:0017, площею 5,8617 га, та кадастровий номер 6325785800:02:002:0019, площею 5,8613 га, що розташовані на території Петропільської сільської ради Куп'янського району Харківської області(надалі Земельна ділянка1, Земельна ділянка 2).
04.12.2014 між позивачем та СТОВ «Грозянське» було укладено договір оренди б/н Земельної ділянки 1 строком на 7 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.01.2015 , номер запису про право оренди 8583401. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 04.12.2020 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 04.12.2027 з правом автоматичної пролонгації та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16 149,07 грн за один календарний рік оренди земельної ділянки. (далі Договір оренди 1)
Також 04.12.2014 між позивачем та СТОВ «Грозянське» було укладено договір оренди б/н Земельної ділянки 2 строком на 7 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.01.2015, номер запису про право оренди 8583580. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 04.12.2020 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 04.12.2027 з правом автоматичної пролонгації та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16 149,07 грн за один календарний рік оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 11 вищевказаних договорів, орендар вносить орендну плату один раз на рік до 25 грудня поточного року (далі Договір оренди 2). У 2022 та 2023 роках СТОВ «Грозянське» за Договорами 1 та 2 повинно було нарахувати та сплатити орендну плату у сумі 64596,28 грн (орендна плата за рік за кожним договором оренди землі становить 16149,07 грн, а отже 16149,07 +16149,07 +16149,07 +16149,07 = 64596,28 грн), проте орендну плату не виплачувало. Позивач неодноразово звертався до керівника СТОВ «Грозянське» з питання щодо виплати заборгованості, але до цього часу заборгованість по орендній платі не було сплачено, що є підставою для розірвання Договорів оренди 1, 2 у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.02.2014 року б/н, земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:02:002:0019, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Грозянське».
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.02.2014 року б/н, земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:04:002:0017, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Грозянське».
Стягнуто з СТОВ «Грозянське» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди від 04.02.2014 року б/н, земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:02:002:0019 у розмірі 32298,14 грн, з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів, заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди від 04.02.2014 року б/н, кадастровий номер 6325785800:04:002:0017 у розмірі 32298,14 грн, з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів, та витрати понесені по сплаті судового збору в сумі 3633,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу за відсутності відповідача, який про час та місце судового розгляду належним чином не повідомлявся. Суд не повно встановив обставини справи та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме судом не враховано що матеріали справи містять докази на підтвердження того, що протягом періоду тимчасової окупації з лютого по жовтень 2022, орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Зазначив, що не проведення польових робіт у визначені терміни унеможливлює подальше використання земельної ділянки за цільовим призначенням до наступної посівної кампанії та отримання орендарем доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Отже, не маючи об'єктивної можливості провести весняну чи осінню посівну кампанію у 2022 році, орендар фактично залишився без доходу та не міг використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом всього періоду до наступної посівної кампанії. Відповідачем в 2024 та 2025 роках було виплачено заборгованість по орендній платі за попередні роки. Апелянт наводить свої розрахунки відповідно до яких зазначає що станом на подачу апеляційної скарги у відповідача повністю відсутня заборгованість перед позивачем за Договорами оренди 1, 2. Крім того подає до суду докази сплати таких коштів та зазначає що через руйнування офісної будівлі СТОВ «Грозянське» яке знаходилось в с. Гроза, відповідач фактично втратив всю паперову документацію та не мав можливості подати докази на підтвердження фактичних виплат орендної плати. Просить суд взяти до уваги нові докази з урахуванням причин їх неподання до суду першої інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо не належного повідомлення її про дату та місце розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до частин 1 - 5, 8 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачу було направлено судову повістку про розгляд справи призначеної на 11.06.2025 року, зокрема в матеріалах справи немає рекомендованого поштового повідомлення із відміткою про вручення поштового повідомлення або повернення такого за відсутністю адресата, що свідчить про неналежне повідомлення про розгляд справи призначеної на 11.06.2025.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене судова колегія уважає, що наявні передбачені п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що є власником земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:04:002:0017, площею 5,8617 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петропільської сільської ради Куп'янського району Харківської області та земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:02:002:0019, площею 5,8613 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петропільської сільської ради Куп'янського району Харківської області.
04.12.2014 між позивачем та СТОВ «Грозянське» було укладено договір оренди б/н земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:04:002:0017 площею 5,8617 га строком на 7 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.01.2015 р., номер запису про право оренди 8583401. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 04.12.2020 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 04.12.2027 з правом автоматичної пролонгації. Пунктом 4.1 Додаткової угоди №1 від 04.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:04:002:0017) встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16149,07 грн. за один календарний рік оренди земельної ділянки.
04.12.2014 між позивачем та СТОВ «Грозянське» було укладено договір оренди б/н земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:02:002:0019, площею 5, 8613 га строком на 7 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.01.2015 р., номер запису про право оренди 8583580. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 04.12.2020 року, якою продовжено строк дії вказаного договору до 04.12.2027 з правом автоматичної пролонгації. Пунктом 4.1 Додаткової угоди №1 від 04.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325785800:02:002:0019) встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16 149,07 грн за один календарний рік оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 11 вищевказаних договорів, орендар вносить орендну плату один раз на рік до 25 грудня поточного року.
Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, позивачем у 2022 році було отримано від СТОВ «Грозянське» 12422,36 грн за надання земельної частки в оренду.
Листом Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області 25.03.2024 № 02-20/774, СТОВ «Грозянське», код ЄДРПОУ 30755444, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації господарської діяльності не припиняло, продовжує здійснювати обробіток земельних ділянок та отримувати з цього прибуток.
За інформацією, наданою Харківською обласною прокуратурою листом від 05.04.2024 № 10-2858-24, у провадженні СВ Управління СБ України в області перебуває кримінальне провадження № 22023220000001516 від 14.11.2023 за фактом вчинення протиправних дій посадовими особами СТОВ «Грозянське» (код ЄДРПОУ 30755444), за ч.1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 та постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 (провадження № 61-3633св25).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із позовом, серед іншого, ОСОБА_1 , просив суд розірвати Договори оренди 1, 2 посилаючись на те, що відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати за договором за 2022 та за 2023 роки.
В свою чергу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське» зазначило, що в період з лютого по жовтень 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією та в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Оскільки сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства, не провівши посівну компанію в 2022 році, орендар фактично залишився без доходу, на весь період до збору врожаю після наступної посівної компанії.
статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
В зв'язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 28 лютого 2025 року № 376, згідно з якою с. Петропілля Шевченківської селищної територіальної громади, на території якої розташовані спірні земельні ділянки, з 26.02.2022 по 07.09.2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, а наразі належить до територій можливих бойових дій, с. Гроза Шевченківської селищної територіальної громади, на території якого розташовано СТОВ «Грозянське» з 26.02.2022 по 07.09.2022 перебувало під тимчасовою окупацією рф, а наразі належить до територій можливих бойових дій. Ця обставина не заперечувалась сторонами.
Тому судова колегія вважає встановленою обставиною, що протягом вказаного періоду існували форс - мажорні обставини, які об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань за спірним договором оренди.
Існування таких обставин перешкоджало виконати передбачений договором обов'язок із виплати орендної плати за 2022 рік. Орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, він не провів у 2022 році посівну кампанію, не здійснив збір урожаю тощо.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договорами сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Петропільської сільської ради Куп'янського району Харківської області, в період з 26.02.2022 по 07.09.2022 перебувало під тимчасовою окупацією, Тому 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірні земельні ділянки для отримання доходів, не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за Договорами оренди земельних ділянок 1, 2 є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 роки, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договорів з підстав систематичної несплати орендної плати за 2022, 2023 роки.
За умовами Договорів оренди 1,2 орендна плата становить 16149,07 грн за один календарний рік оренди та повинна бути сплачена до 31 грудня року, за який здійснюється орендна плата.
Звертаючись з позовом ОСОБА_1 просив стягнути заборгованість по орендній платі за 2022-2023 роки за обома договорами у загальному розмірі 64596,28 грн.
Натомість відповідач не погоджуючись із сумою заборгованості, разом з апеляційною скаргою подає докази на підтвердження факту здійснення платежів на оплату оренди земельних ділянок, а саме податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за періоди з 2014 по 2025 роки.(а.с.89-213) та платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №225 від 25.08.2025 року (а.с.214). В якості причини не подання таких доказів зазначає що внаслідок тимчасової окупації та руйнування офісу СТОВ «Грозянське» що розташоване у с. Гроза, фактично втратив всю паперову документацію.
Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази позивач має надавати вчасно до суду першої інстанції. У скарзі відвідач зазначає як підставу не подання доказів до суду першої інстанції руйнування будівлі офісу СТОВ «Грозянське» та зазначає що вся паперова документація була втрачена а саме: видаткові касові ордера на підтвердження фактичних виплат орендної плати.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Положеннями ст.ст. 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи те що село с. Гроза Шевченківської селищної територіальної громади, на території якої розташовані розташовано СТОВ «Грозянське», з 26.02.2022 по 07.09.2022 року перебувало під тимчасовою окупацією російської федерації, а наразі належить до територій можливих бойових дій, та враховуючи руйнацію офісу СТОВ «Грозянське», судова колегія приходить до обґрунтованого висновку про наявність об'єктивних підстав, що позбавили відповідача надати суду першої інстанції такі докази вчасно.
Тому колегія судді враховує надані апелянтом податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за періоди з 2014 по 2025 роки, з аналізу якого вбачається, що з 2014 по 2025 роки СТОВ «Грозянське» в рахунок сплати орендної плати сплатило позивачу 239 376,02 грн, в тому числі за 1 квартал 2022 року - 12422,36, за 4 квартал 2024 року - 33540,37 грн, за 1 місяць 2025 року - 12 987,01 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 25.08.2025 відповідачем в рахунок сплати оренди сплачено 37329,19 грн (а.с.89-214).
Зазначені дані частково підтверджується позивачем, а саме згідно наданих ним відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 1 квартал 2022 року відповідач сплатив позивачу 12422,36 грн.
Отже, з СТОВ «Грозянське» у період з 2022 по 2025 рік в рахунок сплати орендної плати сплатило позивачу кошти на загальну суму 96278,93 грн. Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду про наявність у відповідача заборгованості за Договорами оренди 1,2 за 2022 - 2023 роки у зазначеному у позові розмірі.
Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 , відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниі з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скаргиу розмірі 5450,40 грн.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське» - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозянське» (ЄДРПОУ 30755444)5450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн 40 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Ю.М. Мальований