05 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 638/11790/23
провадження № 22-ц/818/68/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Тичкової О.Ю.
Суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року в складі судді Штих Т.В.,-
У вересні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 09.09.2019 у розмірі 102 581,42 грн, а також судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 09.09.2019 року. Відповідач, при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами, надання, банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, а також підтверджується копією паспорту споживчого кредиту. Станом на 04.04.2023 року, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором кредиту утворилась заборгованість в розмірі 102 581,42 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 88 877,93 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 13 703,49 грн. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутися до суду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.09.2019 року у загальному розмірі 102 581,42 грн та 2684,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. Підписана відповідачем 09.09.2019 анкета - заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про щодо обрання відповідачем виду банківських послуг. Долучені до матеріалів справи Умови та правилами надання банківських послуг відповідачем особисто не підписані, тому суд необґрунтовано взяв їх до уваги їх зміст. Підписаний сторонами року паспорт споживчого кредиту, с тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та не свідчить що між сторонами у справі укладений договір кредиту на зазначених у позові умовах.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приват Банк» просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.2019 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (т.1 а.с.25).
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 було видано кредитні картки 28.11.2017 терміном дії до 12/20 та 03.12.2020 терміном дії 12/23 (т. 1 а.с. 24).
Також, представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки 5221….2074 оформленої на ОСОБА_1 28.12.2017 з терміном дії до 12/20, з якої вбачається, що кредитний ліміт то збільшувався та зменшувався, 15.11.2021 та становив 85 170,00 грн., 19.05.2022 він зменшився до 0,00 грн (т. 1 а.с. 23).
Крім того, до кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості(т.1 а.с.9-12), виписку за договором № б/н за період 28.12.2017 - 06.04.2023, (т.1 а.с.13-22), паспорт споживчого кредиту(т.1 а.с.34-35),Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток(т.1 а.с.36-40) Умови та правила надання банківських послуг (т.1 а.с.41-59) заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 03.12.2020(т.1 а.с.26-33).
19.11.2019 банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 87000,00 грн по картці 5221….2074, виданої 28.12.2017.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.
Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНКУ», суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 09.09.2019 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.
Анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 09.09.2019 року, хоча і підписана відповідачем не містить істотних умов договору кредиту, а долучений Банком Витяг з Умови та Правила надання банківських послуг банку підписаний позичальником лише 03.12.2020, тому в супереч вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України позивач не надав суду доказів видачі відповідачу кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, узгодження умов договору по анкеті - заяві від 09.09.2019 по якій просить стягнути заборгованість позивач.
З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Оскільки до матеріалів справи долучені Умов та Правил надання банківських послуг у банку, які підписані 03.12.2020, тому саме з цього часу банк мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
Даними виписки із банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1 підтверджується, що відповідач користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти та з власної ініціативи, частково здійснював погашення заборгованості по кредитному договору. За період з 28.12.2017 по 06.04.2023 загальна сума витрат 792 314,78 грн, загальна сума надходжень 689 733,36 грн, баланс на кінець періоду 102 581,42 грн що складає загальну заборгованість перед банком.
За змістом виписки, відповідач неодноразово вносив кошти в рахунок погашення заборгованості, проте внесені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів в період з 03.01.2018 по 01.12.2020 що передбачені умовами і правилами надання банківських послуг, які не підписані відповідачем відповідно до анкети-заяви від 09.09.2019, та на їх погашення списано 87 189,98 грн які судова колегія зараховує в рахунок погашення тіла кредиту.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості зі змісту якого вбачається що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість що станом на 04.04.2023 складає 88 877.93 грн - тіло кредиту та 13703,49 грн - проценти за користування кредитом. Через те, що суд достовірно не може встановити, на які саме умови кредитування погоджувався ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву від 09.09.2019 року, колегія суддів зазначає, що наданий розрахунок заборгованості та виписку по рахунку не можна вважати беззаперечними доказами правильності нарахування суми заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що банком щомісячно нараховувалась комісія за обслуговування картки в розмірі 400 грн, та за період з 28.12.2017 по 06.04.2023 на її погашення списано 19 600 грн.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
З огляду на викладене, колегія суддів також вважає за необхідне зарахувати в 19 600 грн списаних на погашення комісії в тіло кредиту.
З огляду на зазначене, враховуючи, що Банк безпідставно отримав від відповідача 106 789.99 грн, заборгованість за кредитним договором від 09.09.2019 року у нього відсутня.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 4026,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 4026,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований