279/17/25
1-кп/279/234/26
05 лютого 2026 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)., обвинувачених ОСОБА_4 (дистанційно), ОСОБА_5 (дистанційно), захисників ОСОБА_6 (дистанційно), ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 (дистанційно), у відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню №12024060000000550 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.189 ч.4, ст.263 ч.1 КК України та ОСОБА_5 за ст.189 ч.4 КК України, розглянувши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Любомль Волинської області, громадянина України, несудимого, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м.Сарни Рівненської області, громадянку України, несудиму, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ст.189 ч.4, ст.263 ч.1 КК України та ОСОБА_5 за ст.189 ч.4 КК України.
У даному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строк дії якого закінчується 08.02.2026 року, до вказаного часу завершення судового розгляду не є можливим, у зв'язку з чим прокурором подано клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу.
У зв'язку з внесенням обвинуваченою ОСОБА_5 визначеної їй при обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою застави, на неї покладено обов'язки, визначені ст.194 ч.5 КПК України, строк дії яких закінчується 11.02.2026 року, у зв'язку з чим прокурором подано клопотання про продовження покладених на обвинувачену обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 прокурором обгрунтовується тим, що процесуальні ризики, які стали підставою для обрання йому такого запобіжного заходу не зменшились.
Такими ризиками прокурор вважає можливість переховування від суду, оскільки обвинувачений має право безперешкодного виїзду за кордон, де проживав і працював; впливу на потерпілу, і таким ризикам не може запобігти інший запобіжний захід.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснив, що обгрунтованість обрання обвинуваченому ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу викликано тим, що до цього часу заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати.
Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_4 може бути обрано менш суворий запобіжний захід або зменшено розмір застави, оскільки він є надмірним.
ОСОБА_4 зазначив, що нічого не порушує, наміру переховуватись чи зникати не мав та має, умови перебування в СІЗО є складними, стан здоров'я погіршується, належного лікування не отримує, про що свідчать неодноразові звернення за наданням медичної допомоги.
Захисник обвинуваченого доводи прокурора заперечив, посилаючись на те, що заявлені ризики відсутні. Вважає, що належна поведінка обвинуваченого, враховуючи стан його здоров'я, може бути забезпечена більш м'яким запобіжним заходом, тому достатнім запобіжним заходом може бути цілодобовий домашній арешт, розмір застави може бути зменшеним.
Потерпіла подане клопотання підтримала, проти застосування більш м'якого запобіжного заходу заперечила посилаючись на те, що ОСОБА_4 , навіть перебуваючи під вартою, висловлює їй погрози, вона відчуває страх, він не позбавлений можливості внести заставу, оскільки має численних родичів, у тому числі і закордоном, можливості проживати по місцю реєстарції не має, оскількі на йе відсутня згода іншого власника.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу та у вимозі передачі чужого майна з погрозою потерпілому та його близькому родичу в обмеженні прав, свобод або законних інтересів, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна (ст.189 ч.4 КК України) та у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років (ст.263 ч.1 КК України), що відповідно до ст.183,ч.2,п.4 дає можливість застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ризики того, що він може переховуватись від суду та змінювати місце проживання, не припинили існувати та не зменшились, оскільки має право безперешкодного виїзду за кордон, де він неодноразово перебував, вчиняти реальні спроби впливу на потерпілу, утримання під вартою не є тривалим та не перевищує визначені законом строки.
Існування підстав для утримання ОСОБА_9 під вартою неодноразово переглядалось апеляційним судом, яким оцінювались доводи обвинуваченого і щодо стану здоров'я, і щодо визначеного розміру застави. Подана інформація щодо стані здоров'я ОСОБА_4 та його звернень за медичною допомогою не свідчить про неможливість його утримання під вартою або погіршення стану здоров'я у зв'язку з таким.
Ураховуючи вище зазначене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 доцільним є продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі і цілодобовий домашній арешт, не зможуть запобігти вказаним ризикам, враховуючи і ту обставину, що вплив на потерпілу може здійснюватись не лише безпосередньо, а й з використанням електронних технологій, що буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таку позицію суд грунтує на позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно якої тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, тому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Урахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства («W проти Швейцарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої особи переховуватися від суду, слід взяти до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання (призначеного в разі визнання її винуватою), передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається ( «Амбрушкевич проти Польщі»).
При розгляді клопотання не встановлено, що ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, зменшились або припинили існувати, розгляд кримінального провадження триває, тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оцінюючи тяжкість порушення суспільних цінностей та викликаний злочином суспільний резонанс, доцільним є продовження обраного запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.
Доказів про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі і щодо погіршення стану його здоров'я, яке викликано саме умовами утримання під вартою, та неможливості отримання належної медичної допомоги суду не подано.
Доводи про те, що ОСОБА_4 може перебувати під цілодобовим домашнім арештом і це забезпечить його належну поведінку, є непідтвердженими, оскільки доказів можливості проживання обвинуваченого по місцю реєстрації або в іншому житловому приміщенні на передбачених законом підставах суду не подано, судом не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не наведено.
Клопотання про продовження застосування обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_5 у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у виді застави, мотивовано тим, що відсутність обов'язку виконувати покладені обов'язки буде нівелювати мету застосування запобіжного заходу, застосування обов'язків є необхідним заходом забезпечення дієвості обраного запобіжного заходу, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 п.1,3,4 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Такими ризиками прокурор вважає можливість переховування від суду, оскільки обвинувачена, будучи обвинуваченою у вчиненні особливо тяжкого злочину може ухилятися від суду, оскільки має право безперешкодного виїзду за кордон, де проживала і працювала; впливу на потерпілу і таким ризикам не може запобігти інший запобіжний захід.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснив, що обгрунтованість покладення на ОСОБА_5 зазначених у клопотанні обов'язків буде гарантувати її належну поведінку.
Потерпіла клопотання підтримала.
Сторона захисту проти задоволення клопотання не заперечила, ОСОБА_5 пояснила, що покладених обов'язків не порушувала, і наміру порушувати не має, тому ризиків не існує. Просила дозволити їй пересування в межах області, оскільки її діти та онуки проживають в іншому місті, в обласному центрі вона отримує медичну допомогу.
По даному кримінальному провадженню ОСОБА_5 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна з погрозою потерпілому та його близькому родичу в обмеженні прав, свобод або законних інтересів, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна (ст.189 ч.4 КК України), до неї було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави, яку вона внесла. У зв'язку з внесенням застави відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 11.02.2025 року на ОСОБА_5 було покладено обов'язки прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або роботи; не відлучатись за межі населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває (Рівненська область, місто Сарни), утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України її підрозділу) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (за наявності) .
Ураховуючи той факт, що обвинувачена має право безперешкодного виїзду за кордон, де вона неодноразово перебувала та працювала, може вчиняти реальні спроби впливу на потерпілу, такі ризики не припинили існувати та не зменшились, тому доцільним та процесуально обгрунтовним є продовження застосування до ОСОБА_5 обов'язків, які були на неї покладені ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11.02.2025 року.
За таких обставин, подані клопотання підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.131, 140-142, 159-164, 183, 196, 197, 331 КПК України,
Клопотання про продовження дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеним розміром застави сто п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатний осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, продовжити до 05 квітня 2026 року включно.
Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 05.04.2026 року.
Клопотання про продовження дії покладених на обвинувачену ОСОБА_5 обов'язків задовольнити
Покладені на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки продовжити до 05 квітня 2026 року включно та зобов'язати прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або роботи; не відлучатись за межі Рівненської області, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України її підрозділу) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (за наявності).
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У решті ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1