04 лютого 2026 року справа № 320/36307/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії,
04.10.2023 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 від 14.05.2019 на суму 21030,90 гривень з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сформовану Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності у неї недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (похідна позовна вимога згідно п. 23 ч. 1 ст. 4 КАСУ та постанови ВСУ від 14.03.2017 у справі №/800/559/16);
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС м. Києві витрати на сплату судового збору у розмірі 1 073,60 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, разом 8 073,60 гривень.
До позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач зазначає, що про оскаржувану вимогу остання дізналась з відповіді на адвокатський запит її представника.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у сумі 2147,20 грн., або уточнити позовні вимоги.
15.01.2024 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, подані представником позивача через підсистему «Електронний Суд» 21.12.2023, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 11.12.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача.
В ухвалі суду про відкриття провадження у справі було зазначено, що питання дотримання строків звернення до суду у даній справі буде вирішено судом після отримання від відповідача доказів у справі, зокрема доказів направлення позивачу оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 від 14.05.2019.
12.03.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив відповідача на позовну заяву, до якого додано докази направлення позивачу оскаржуваної вимоги, з якої вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 від 14.05.2019 направлялась рекомендованим поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_1 , проте повернулась відправнику без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22.09.2001 (а.с.6-8).
Позивач зазначає, що була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа у 2001 році за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, видане Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит судді від 27.01.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 20.11.2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 від 14.05.2019 позивачка не отримувала, а про оскаржувану вимогу остання дізналась з відповіді на адвокатський запит її представника.
Судом встановлено, що представником позивача адвокатом Гуркіним Є.В. було направлено адвокатський запит від 29.08.2023 на адресу відповідача, в якому адвокат просив надати інформацію стосовно нарахувань ЄСВ ФОП ОСОБА_1 та надати копії вимог про сплату боргу по ЄСВ.
У відповідь на вказаний адвокатський запит отримано лист відповідача від 04.09.2023, до якого додано копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 від 14.05.2019, копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 «У» від 14.05.2019 та копію заяви про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2019.
У позові позивач вказує, що 10 серпня 2023 року позивач звернулась до приватного нотаріуса з приводу оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Нотаріус повідомив про наявність відкритого виконавчого провадження щодо позивача. З відповіді ГУ ДПС у місті Києві №74796/6/26-15-24-01-07 від 04.09.2023 на адвокатський запит представника позивача адвоката Гуркіна Євгена Валентиновича було надано інформацію про перебування позивача на обліку в ГУ ДПС у м. Києві платником єдиного внеску з 05.11.2003 року по теперішній час як ФОП на загальній системі. Окрім того починаючи з 01.01.2017 року відповідачем автоматично проводилось нарахування єдиного внеску, станом на дату надання відповіді в інтегрованій картці платника позивача рахується заборгованість з ЄСВ в сумі 37788,74 гривні. Також 14.05.2019 року було направлено на адресу АДРЕСА_1 , за якою позивач не проживав на той час, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14194-17 на суму 21030,90 гривень. Документ не було отримано позивачем та повернуто відповідачу по закінченню строку зберігання. Враховуючи вищезазначені обставини позивач жодним чином не мав можливості дізнатись про надіслану їй вимогу та реалізувати своє право гарантоване статтею 55 Конституції України.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ від 27.06.2000 у справі «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06)); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99); рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13)); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95).
Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду або строку на подання апеляційної чи касаційної скарг за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 299 та частиною 5 статті 333 КАС України. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Дослідивши матеріали позовної заяви, а також оцінивши надані позивачем докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про те, що вказані у заяві про поновлення строку обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем процесуального строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки зазначені обставини є невідворотними та такими, що об'єктивно унеможливлювали своєчасну реалізацію учасника процесу на відновлення свого порушеного права шляхом звернення з даною позовною заявою.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги викладені позивачем у заяві обставини та долучені до неї докази, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити подану заяву та поновити позивачу відповідний пропущений строк.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Керуючись статтями 171, 243, 248, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) сторонам (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.