06 лютого 2026 року м. Київ справа №320/11970/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області
третя особа - Служба безпеки України,
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, як громадянину Республіки Таджикистан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області скасувати рішення від 09.01.2025 № 80114500000005/02 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 14.12.2022 громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Службу безпеки України (код ЄДРПОУ: 00034074; місцезнаходження : 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33) та запропоновано третій особі подати до суду протягом п'яти днів з дня отримання від позивача примірника позовної заяви письмові пояснення з приводу заявленого позову.
26.12.2025 року представником третьої особи Служби безпеки України до суду направлено письмову заяву про продовження строку на подачу пояснень та доказів через підсистему ЄСІТС, яку отримано Київським окружним адміністративним судом 01.01.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. В обґрунтування вказаної заяви вказано, що для обґрунтування позиції СБУ та підтвердження її відповідними доказами виникла необхідність у надісланні відповідного інформаційного запиту до функціонального підрозділу СБУ (документи, які підтверджують правомірність дій СБУ знаходяться в Головному управлінні СБУ у м. Києві та Київській області; запит від 26.12.2025 №16/5- 14466). На час подачі вказаної заяви, з огляду на обмежені строки, відповіді на запит до Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області ще не отримано, що унеможливлює виконання ухвали суду від 16.12.2025 в частині подання СБУ в установлений строк доказів та пояснень та просить надати додатковий час для подачі пояснень на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.01.2026 відповідне клопотання третьої особи задоволено.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не вчиняв жодних протиправних дій на території України, громадський порядок не порушував. Зазначив, що законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну у відповідача не було. За наведених обставин вважає, що відповідачем прийнято протиправно рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну без законних на те підстав, за відсутності будь-якої додаткової інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області отримало інформацію від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Відповідно до змісту подання, у ході здійснення заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, протидію розвідувально-підривній діяльності, отримано інформацію щодо громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Таджикистану, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Наявні дані свідчили, що дії ОСОБА_2 становлять загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства, Управління у межах наданих йому повноважень, у спосіб і в порядку визначеному законом прийняло оскаржуване рішення, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на виконання вимог ухвали суду надано пояснення, в яких зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, доступ до якої обмежений, встановлено підстави для направлення подання про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Таджикістан до ЦМУ ДМС. Інформація, що вказана в листах ґрунтується на результатах проведення уповноваженим функціональним підрозділом ГУ СБУ, зокрема до 10.12.2024, згідно із Законом України «Про Службу безпеки України» заходів, спрямованих на усунення й нейтралізацію загроз національній безпеці в умовах правового режиму воєнного стану, що засвідчується листом УЗНД ГУ СБУ № 51/9/2-50мп від 07.01.2026. Виявлена ГУ СБУ загроза (дії позивача, спрямовані на взаємодію на території України з іншими особами з метою збирання відомостей військового характеру для спецслужб російської федерації) у своєму розвитку не встигла набути складу кримінального або адміністративного правопорушення з боку позивача. Стверджує, що завдяки вчасному реагуванню шляхом подання ГУ СБУ згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» у листі № 51/9/2-51028 від 10.12.2024 пропозиції з питань національної безпеки на розгляд уповноваженим міграційним органом та відкликання останнім дозволу на імміграцію позивача в Україну попереджено на підставі ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» протиправне використання позивача у розвідувально-підривній діяльності проти України за обставин, що також може мати профілактичний вплив. У позові просить відмовити.
Позивач подав відповідь на письмові пояснення Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, в кій вказує, що подання Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області не містить жодних конкретних обставин або доказів, які б свідчили про вчинення ним протиправних дій, наявність загрози національній безпеці, що в своєму розвитку може завдавати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, порушення вимог закону при отриманні дозволу на імміграцію. У поданні не зазначено жодних фактів (лише несе попереджувальний характер), з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян. Вказує, що подання Служби безпеки України має відповідати вимогам обґрунтованості, конкретності, а також супроводжуватись належними та допустимими доказами, які підтверджують існування реальних, а не гіпотетичних загроз державній безпеці або іншим охоронюваним законом інтересам. Інакше, подання не може вважатися належною підставою для втручання в право особи на проживання в Україні, гарантоване ст. 8 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 33 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 08.12.2022 Головним управлінням Державної міграційної служби в м. Києві було оформлено дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_2 , як іноземцю, а саме - громадянину Республіки Таджикистан, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491, як особі, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки (дружина - громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 19.06.2019).
У січні 2025 року позивачу стало відомо, що Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну.
В інтересах позивача, адвокатом було подано адвокатський запит від 12.02.2025 № 665-02/2025 щодо надання Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області належним чином завірених копій документів на основі яких було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, завіреної копії рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, а також завірених копій документів, які стали підставою для скасування рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та копії даного рішення.
Відповідач листом від 21.02.2025 № 8010.6.1-8188/80.2-25 повідомив, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 09.01.2025 на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію» прийнято рішення № 80114500000005/02 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зазначив, що надати в повному обсязі запитувані копії матеріалів справи не надається за можливе, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про третіх осіб, або ж такі, які отримані від інших суб'єктів владних повноважень (державних органів, установ), розпорядником яких є вони.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся з позов до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491) іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні
За визначенням Закону № 2491 імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частиною першою та п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 12 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:
1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
3) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється);
6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;
7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;
8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту;
9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;
10) в інших випадках, передбачених законами України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Згідно положень статті 13 Закону № 2491, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Відповідно до п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983), дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав.
Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію» або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України “Про імміграцію».
У разі відкликання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію» підставою для відкликання дозволу на імміграцію є заява іммігранта про відкликання дозволу на імміграцію, яка подається іммігрантом особисто або через законного представника до територіальних органів ДМС або територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іммігранта, або до дипломатичних представництв і консульських установ України - у разі перебування іммігранта за кордоном.
До такої заяви додаються документи, передбачені абзацами другим і четвертим пункту 11 цього Порядку, а також оригінал (після пред'явлення повертається) та копія посвідки на постійне проживання.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Закону України “Про імміграцію» підставою для відкликання дозволу на імміграцію є повідомлення структурного підрозділу з питань громадянства України територіального органу ДМС про прийняття рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України.
Для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України “Про імміграцію», яке разом з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.
ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.
У разі коли ініціатором відкликання дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється.
Рішення про відкликання дозволу на імміграцію згідно з додатком 3 або визнання недійсним дозволу на імміграцію згідно з додатком 4 формується за допомогою відомчої інформаційної системи ДМС та підписується Головою ДМС або його заступником, керівником/заступником керівника територіального органу ДМС, керівником/заступником керівника територіального підрозділу ДМС шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про надання дозволу на імміграцію.
Про прийняте рішення протягом п'яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію. У разі коли ініціатором відкликання є іммігрант, копія рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом іммігранту на адресу, зазначену в його заяві про відкликання дозволу на імміграцію.
Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання або на останню відому ДМС, територіальному органу ДМС або територіальному підрозділу ДМС адресу або вручаються їй.
З аналізу наведених норм вбачається, що подання органу, що ініціює питання скасування дозволу, має містити підстави для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491.
Разом з тим, з подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 10.12.2024 №51/9/2-51028 вбачається, що під час здійснення заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності отримано інформацію стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Таджикистану, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений Законом спосіб, встановлено, що ОСОБА_4 є активним прихильником політики одно-демократичної партії Таджикистану - провладної партії країни, ром якої є Президент ОСОБА_5 . Вищевказана партія на чолі з ОСОБА_6 не засуджує дії російської федерації в Україні, а саме захоплення, тимчасову окупацію торії Донецької та Луганської областей, анексію Криму, повномасштабне вторгнення 24.02.2022. Крім того, відповідно до наявних відомостей, Таджикистан неофіційно працює з російською федерацією в сфері постачання озброєння, яке в подальшому використовується на фронті та надає змогу російській федерації здійснювати вербування власних громадян для їх подальшого задіяння у бойових діях в Україні в лавах збройних сил російської федерації. Згідно з наявними даними ОСОБА_4 прибув до м. Києва за вказівки служб російської федерації, які планують використати вищевказаного іноземця для встановлення позаслужбових довірчих відносин з посадовими особами органів - державної влади, правоохоронних органів, військовослужбовців Збройних сил України, з метою отримання інформації про розташування військових частин на території м. Києва та Київської області, їх складу та чисельності, з метою подальшої передачі вищевказаних відомостей зазначеним спецслужбам.
Вказаним поданням від 10.12.2024 №51/9/2-51028 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області інформувало відповідача про зазначені обставини та ініціювало питання про: відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відкликання, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне оживання № НОМЕР_1 від 14.12.2022.
На підставі зазначеного подання, відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 09.01.2025 № 80114500000005/02 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" та №80112500105336/02/1 від 09.01.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до положень ст. 12 Закону № 2491 підставами для скасування дозволу на імміграцію є, зокрема, загроза дій іммігранта національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
У свою чергу, Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що ст. 12 Закону № 2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій.
У поданні від 10.12.2024 №51/9/2-51028 зазначено, що дії ОСОБА_2 становлять загрозу національній безпеці України, проте жодної конкретизації джерел походження інформації щодо позивача та доказів необхідності скасування дозволу на імміграцію відповідачем не було надано.
З огляду на викладене, необхідність скасування дозволу на імміграцію, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте посилання на можливість протиправної поведінки мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
У поданні не зазначено жодних фактів (лише несе попереджувальний характер), з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян.
Подання Служби безпеки України має відповідати вимогам обґрунтованості, конкретності, а також супроводжуватись належними та допустимими доказами, які підтверджують існування реальних, а не гіпотетичних, загроз державній безпеці або іншим охоронюваним законом інтересам. Інакше, подання не може вважатися належною підставою для втручання в право особи на проживання в Україні, гарантоване ст. 8 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 33 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 9 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У справах про скасування посвідки на постійне проживання орган міграційної служби має підтвердити обґрунтованість свого рішення, а отже - подання Служби безпеки України, на яке посилається відповідач, повинне бути наповнене фактичним змістом та доказами, що можуть бути перевірені судом.
У разі відсутності доказів, подання Служби безпеки України перетворюється на формальне, необґрунтоване звернення, яке не створює достатніх правових підстав для позбавлення особи її права на постійне проживання в Україні.
Слід також врахувати, що скасування посвідки є формою втручання в особисте та сімейне життя особи. Відповідно до практики ЄСПЛ (справи “Moustaquim v. Belgium», “Boultif v. Switzerland», “Uner v. the Netherlands»), держава повинна забезпечити баланс між інтересами суспільства та особистими правами іноземця. Будь-яке втручання має бути необхідним у демократичному суспільстві, а отже - підтвердженим доказами, які дозволяють суду здійснити оцінку пропорційності.
Таким чином, якщо орган ДМС у своєму рішенні спирається виключно на подання Служби безпеки України без надання супровідних доказів, це означає відсутність належної доказової бази.
У свою чергу, це порушує принцип законності (ст. 2 КАС України), презумпцію доброчесності іноземця, а також принцип юридичної визначеності. У випадках, коли подання Служби безпеки України не містить доказів про участь особи у підготовці або вчиненні злочину, загрозу громадському порядку чи державній безпеці, відсутні будь-які підстави для обмеження її законно набутих прав на проживання в Україні.
Отже, подання Служби безпеки України, що не містить жодного посилання на кримінальні провадження, судові рішення, оперативну інформацію чи докази протиправної поведінки особи, не може розцінюватися як належна підстава для скасування посвідки.
До того ж, при розгляді подання Служби безпеки України, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області не виконало всіх необхідних дій, зокрема, не запросило іммігранта для пояснень та не запитало додаткову інформацію у ініціатора подання.
Подання Служби безпеки України не містило доказів, а рішення про відкликання дозволу було прийнято формально, без належного обґрунтування.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.042020 справа № 495/5105/17, від 13.03.2020 справа № 805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування ст. 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
В постанові від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
Також Верховний Суд в своїй постанові від 04.09.2020 у справі №120/1859/19-а вказав, що відповідно до п. 23 Порядку № 1983, територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання. Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Верховний Суд наголошує, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
На думку суду, відповідачем в порушення наведених норм не було запрошено позивача для надання пояснень.
Крім того, на фізичну особу не може бути покладено тягар доведення правомірності свого перебування в Україні внаслідок різної оцінки уповноваженими державними органами інформації. У даному конкретному випадку, такими органами є ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
Також слід звернути увагу, що у висновку про відкликання дозволу на імміграцію в Україну відсутні чіткі, належні та допустимі докази винуватості в будь яких правопорушеннях позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відкликання дозволу на імміграцію в Україну здійснено за відсутності підстав, визначених ст. 12 Закону № 2491, що є правовою підставою для визнання протиправним та скасування рішення № 80114500000005/02 від 09.01.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення відповідачем також була відкликана посвідка на постійне проживання від 14.12.2022 № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 64 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до ст. 12 Закону № 2491.
Відповідно до п. 67 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
При цьому, п. 68, 72 Порядку № 321 передбачено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в п.п. 1 п. 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується, зокрема, у разі скасування посвідки.
Згідно з п. 74, 75 Порядку № 321 недійсна посвідка, виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів повертається для знищення до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем її видачі.
Посвідки знищуються територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який їх видав.
Посвідки, визнані недійсними відповідно до наказу ДМС, знищуються територіальним органом, визначеним у наказі.
Пунктами 78, 79 Порядку № 321 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов'язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.
Таким чином, оскільки відкликання посвідки на постійне проживання є наслідком прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію, яке визнано судом протиправним та скасовано, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання.
При цьому, задоволення позову у такий спосіб направлено на ефективний та остаточний захист порушеного права позивача та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Натомість, відповідачем не було доведено наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1211.20 грн.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211.20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, як громадянину Республіки Таджикистан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області скасувати рішення від 09.01.2025 № 80114500000005/02 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 14.12.2022 громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.