печерський районний суд міста києва
Справа № 757/61401/24-к
16 січня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання експерта ЛНДІСЕ МЮ України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- два тримачі для сім карт мобільного оператора «Київстар» за наступними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «Iphone14 PRO», ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 в корпусі фіолетового кольору.
Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.
Явка сторін кримінального провадження
Прокурор подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Правове обґрунтування
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384 КК України.
В ході досудового розслідування досліджуються обставини можливого вчинення кримінального правопорушення службовими особами Державної митної служби України, за попередньою змовою з службовими особами суб'єктів господарської діяльності, умисного, протиправного привласнення та розтрати коштів державного бюджету в особливо великих розмірах при виконанні укладених договорів з реконструкції міжнародних пунктів пропуску.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №757/57297/24-к надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання експерта ЛНДІСЕ МЮ України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.12.2024, в ході проведеного обшуку у будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання експерта ЛНДІСЕ МЮ України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено:
- два тримачі для сім карт мобільного оператора «Київстар» за наступними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «Iphone14 PRO», ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 в корпусі фіолетового кольору.
13.12.2024 вилучені у ході обшуків речі та документи, відповідно до ст. 98 КПК України, на підставі винесеної постанови, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Клопотання про арешт майна направлено до суду 14.12.2024 рекомендованим листом за № 0411639554970 АТ «Укрпошта».
24.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна повернуто прокурору на доопрацювання, строк для усунення недоліків установлено тривалістю 72 години.
27.12.2024 клопотання про арешт майна подано до Печерського районного суду м. Києва.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Отже, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Органом досудового розслідування здійснюється перевірка можливого привласнення бюджетних коштів службовими особами ТОВ «ГАРАНБУД» та ТОВ «Закарпатреконструкція» шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, під час виконання будівельних робіт по проекту «Реконструкція автомобільного пункту «Дяківці» Чернівецька митниця».
Щодо мобільного телефону, дозвіл на його виявлення та відшукання шляхом зняття копії інформації був наданий ухвалою слідчого судді про обшук.
Однак, як вбачається з протоколу обшуку до проведення слідчої дії, обшуку - для зняття копій з техніки спеціаліст не був залучений, що унеможливило виконання слідчими вимог, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України. Крім того, оглядом встановлено, що мобільний телефон може містити переписку, яка є предметом досудового розслідування.
Наведене у сукупності свідчить про наявність у вилученого майна ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, оскільки може містить на собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слід зауважити, що на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння, а тому дослідження вмісту блокноту потребує додаткового часу.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Слідчий суддя вважає, що за неможливості копіювання інформації з телефону на місці проведення слідчої дії, його вилучення для подальшого дослідження інформації, що міститься на ньому, та перевірки номерів телефонів, виправдовують на даному етапі потреби досудового розслідування та таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.
При цьому, власник майна не позбавлений у подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42023260000000021 від 01.02.2023 на майно, яке виявлене та вилучене в ході проведення обшуку від 13.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа № 757/57297/24-к від 06.12.2024, за місцем фактичного проживання експерта ЛНДІСЕ МЮ України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- два тримачі для сім карт мобільного оператора «Київстар» за наступними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «Iphone14 PRO», ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 в корпусі фіолетового кольору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1