28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6610/25 пров. № А/857/51897/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря Гепфель А.А.,
представниці апелянта Карпюк Л.В.,
представниці позивача Сакарінєн Л.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Волдінер Ф.А. о 12 год. 00 хв. у м. Луцьк, повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року) у справі № 140/6610/25 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату боргу,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати, винесені ГУ ДПС у Волинській області, вимогу про сплату боргу № 0-0076222407 від 04.03.2025 та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0076112407 від 04.03.2025, № 0076122407 від 04.03.2025, № 0076132407 від 04.03.2025, № 0076172407 від 04.03.2025, № 0076192407 від 04.03.2025, № 0170862407 від 02.06.2025, № 0170872407 від 02.06.2025, № 0170882407 від 02.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що вважає спірні рішення відповідача прийнятими з порушенням норм податкового законодавства та такими, що порушують його законні права та інтереси платника податків.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано винесені ГУ ДПС у Волинській області вимогу про сплату боргу № 0-0076222407 від 04.03.2025 та податкові повідомлення-рішення: № 0076112407 від 04.03.2025, № 0076122407 від 04.03.2025, № 0076132407 від 04.03.2025, № 0076172407 від 04.03.2025, № 0076192407 від 04.03.2025, № 0170862407 від 02.06.2025, № 0170872407 від 02.06.2025, № 0170882407 від 02.06.2025.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що сам факт знаходження та використання кавомашини в офісі суб'єкта підприємницької діяльності свідчить про використання цього засобу саме у підприємницькій діяльності. Відтак висновки відповідача про незаконність віднесення до складу валових витрат амортизаційних відрахувань на кавомашину не відповідають фактичним обставинам та законодавчому регулюванню цього питання.
Також, суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про непідтвердженість використання паркану в господарській діяльності суперечать здоровому глузду, адже будівництво виробничих потужностей очевидно є господарською діяльністю, що має на меті отримання прибутку від використання такого об'єкту в майбутньому. А тому, віднесення позивачем до складу валових витрат за 2021-2022 роки амортизаційних відрахувань на паркан, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повністю відповідають вимогам приписів ПК України, якими регламентовано це питання.
Крім того, суд вказав, що відповідачем встановлено, що згідно наданої позивачем структури валових доходів та витрат за 2023 рік та в Додатку Ф-2 декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларований дохід в сумі 2 262 332,21 грн. До складу валових витрат 2023 року віднесено вартість ТМЦ в сумі 2 178 068,63 грн, інших витрат в сумі 92 817,92 грн та задекларовано чистий оподатковуваний дохід в сумі -8554,34 грн. Однак, перевіркою встановлено, що діяльність у 2023 році підприємцем не здійснювалася, а задекларований дохід в сумі 2 262 332,21 грн є погашенням дебіторської заборгованості, тому ФОП ОСОБА_1 завищено статтю витрат як інші витрати за 2023 рік на 39817,92 грн, чим порушено пункт 177.2, підпункт177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України. З цього приводу суд наголосив, що погашення дебіторської заборгованості це і є дохід від здійснення господарської діяльності, а отже висновки податкового органу про нездійснення ФОП ОСОБА_1 в 2023 році господарської діяльності не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції, також виснував, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного формування ФОП ОСОБА_1 валових витрат та, як наслідок, заниження сум чистого оподаткованого доходу на загальну суму 128 336,08 грн, що потягнуло за собою винесення податкових-повідомлень рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.
Щодо нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість то суд дійшов висновку про те, що висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи, а тому грошове зобов'язання з податку на додану вартість збільшено позивачу протиправно. Відтак, у позивача відсутній обов'язок нарахування податкових зобов'язань та складання податкових накладних в порядку визначеному приписами пункту 198.5 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а отже відсутні юридичні підстави для відповідальності за порушення такого порядку.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за неподання Повідомлення 20-ОПП щодо 11 об'єктів рухомого майна та 15 об'єктів нерухомого майна, то суд вказав норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно пункту 117.1 статті 117 ПК України. При цьому санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно цим кодексом.
Строки повідомлення платником податків про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП встановлено виключно Порядком № 1588, однак повідомлення про об'єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно пункту 117.1 статті 117 ПК України.
Отже, притягнення позивача за пунктом 117.1 статті 117 ПК України за неподання повідомлень за формою №20-ОПП є необґрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0076132407 від 04.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що викладений підхід щодо можливості віднесення до господарських витрат побутової техніки без доведення її виробничої необхідності, відкриває шлях для підприємців, щодо можливості амортизації будь - яких побутових приладів, що прямо суперечить нормам чинного законодавства про необхідний зв'язок із господарською діяльністю та отриманням доходу.
Також зазначає, що підприємцем неправомірно включено до складу амортизаційних відрахувань амортизацію основних засобів, використання яких документально не підтверджено в господарській діяльності платника та не пов'язано з отриманням доходів, що призвело до завищення валові витрати за 2021 на 43 043,83 грн. та за 2022 на 45 474,33 грн.
Крім цього вважає, що встановлені порушення норм містобудівного законодавства впливають на господарську операцію, економічну обґрунтованість витрат і правомірність формування показників податкового обліку.
Встановлений факт неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представниця апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представниця позивача, заперечила проти задоволення апеляційної скарги та надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області згідно наказу №4120-п від 09.12.2024 та направлень про проведення перевірки від 20.12.2024 №6908 та від 23.12.2014 №6938, відповідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023, із врахуванням вимог п.102.1, п.102.3 ст.102 ПК України.
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 :
п.44.1 ст.44, п.177.2, п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 21560,71 грн, в т.ч. за за 2021 рік на 7747,89 грн, за 2022 рік на 8185,38 грн та за 2023 рік на 5627,44 грн;
пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 1796,75 грн, в т.ч за 2021 рік на 645,66 грн, за 2022 рік на 682,11 грн та за 2023 рік на 468,95 грн;
п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2,3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено єдиний соціального внесок за за 2022 рік на суму 32818,57 грн;
п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.199.1 с.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 ПК України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 781042 грн, в тому числі за серпень 2020 року - 50000 грн, вересень 2020 року - 1599 грн, жовтень 2020 року - 36051 грн, за червень 2021 року - 5833 грн, за жовтень 2021 року - 50000 грн, за грудень 2021 року - 25000 грн, за вересень 2022 року - 190000 грн, за жовтень 2022 року - 49180 грн, за листопад 2022 року - 257500 грн та за грудень 2022 року - 115879 грн;
п.120.2. ст.120, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України (із змінами та доповненнями), а саме нереєстрація 10 податкових накладних;
п.22.1 статті 22, п.63.3 ст. 63, п.117.1 ст.117 ПК України (із змінами та доповненнями) та п.8.4 розділу VIII Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014р. за №503/25280, а саме неподання Повідомлення за формою №20-ОПП на 11 об'єктів рухомого майна та 15 об'єктів нерухомого майна.
На основі визначених порушень було винесено Акт документальної планової виїзної перевірки № 1552/03-20-24-07/2800504051 від 17.01.2025.
ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт, яке було частково задоволено в частині зменшення ЄСВ, що підлягає сплаті до 29 318,24 грн., в решті - залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення від 04.03.2025 № 0076112407, № 0076122407 № 0076132407, № 0076172407, № 0076192407 та вимогу про сплату боргу № Ф-0076222407 від 04.03.2025 року, рішення № 0076232407 від 04.03.2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем подано скаргу до ДПС України. За результатами розгляду даної скарги, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги за вих. № 15566/6/99-00-06-01-02-06 від 29.05.2025 та № 15602/6/99-00-06- 02-01-06 від 30.05.2025.
Згідно рішення ДПС України про результати розгляду скарги за №15602/6/99-00-06-02-01-06 від 30.05.2025 вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2025 № Ф-0076222407 ГУ ДПС у Волинській області залишити без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.03.2025 № 0076232407 ГУ ДПС у Волинській області скасувати та відкликати з дня прийняття даного рішення. Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.03.2025 № 0076232407 ГУ ДПС у Волинській області скасовано, оскільки штрафна санкція застосована без врахування пункту 921 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464. Відповідно до пункту 921 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 встановлено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.
Згідно рішення ДПС України про результати розгляду скарги за №15566/6/99-00-06-01-02-06 від 29.05.2025 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 04.03.2025:
№ 0076112407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 21560,71 грн;
№ 0076122407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 1796,72 грн;
№0076172407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на суму 612 559 грн та штрафними санкціями на суму 61255,90 грн;
№0076192407, яким до позивача застосовано штраф за нереєстрацію податкових накладних на суму 9600 грн;
№ 0076132407, яким до позивача застосовано штраф за неподання повідомлення за формою 20-ОПП щодо 11 об'єктів рухомого майна та 15 об'єктів нерухомого майна, які використовуються позивачем в господарській діяльності, на суму 8840 грн;
та вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску № Ф-0076222407 від 04.03.2025 в сумі 3500 грн.
Також збільшено грошове зобов'язання у частині штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та в частині перереєстрації податкових накладних. ГУ ДПС у Волинській області на збільшену суму грошового зобов'язання, винесло до ФОП ОСОБА_1 окремі податкові повідомлення-рішення.
ГУ ДПС у Волинській області 02.06.2025 винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0170862407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1381,28 грн;
№ 0170872407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 115,11 грн;
№ 0170882407 яким до позивача застосовано штраф за нереєстрацію податкових накладних на суму 4000 грн.
Позивач вважаючи протиправними рішеннями відповідача звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Стаття 177 Податкового кодексу України визначає особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно- правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2);
суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (пп. 177.4.3);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).
Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Таким чином, зміст наведених вище норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв'язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням такого доходу.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17.
Колегія суддів зазначає, що жодним документом СПД Русіновим не підтверджено облік витрат на експлуатацію кавомашини, а саме каву (витратний матеріал), воду та технічне обслуговування.
Якщо кавомашина використовується виключно в межах господарської діяльності для досягнення продуктивності працівників, залучення нових клієнтів та зміцнення ділових відносин з партнерами, вищезазначені відомості мають підтвердити систематичне використання кавомашини в роботі.
Суд поділяє доводи апелянта, що кавомашина не має безпосереднього зв'язку із отриманням доходу ФОП ОСОБА_1 , адже використання та амортизація побутової техніки у господарській діяльності можлива лише тоді, коли є підтвердження, що така є невід'ємною частиною отримання доходів. Кухонна техніка та її утримання є витратами особистого/загальногосподарського комфорту, а не джерелом отримання доходу.
Також, платником не доведено, що є наявна виробнича необхідність у використанні кавоварки. А тому, можна зробити висновок, що використання кавомашини ніяк не пов'язано із здійсненням господарської діяльності у вигляді реалізації олії рафінованої соняшникової підприємцем.
Щодо твердження суду першої інстанції, що використання кавомашини має позитивне значення для проведення ділових переговорів суб'єкта господарської діяльності з його контрагентами, адже вживання кавових напоїв глибоко вкорінене в культуру комунікації між людьми, вважаємо за необхідне зазначити, що такий підхід суперечить нормам чинного законодавства та виходить за межі правового регулювання, адже в даному випадку були застосовані виключно соціологічні категорії.
Так, норми законодавства не встановлюють передумов для суб'єкта господарської діяльності забезпечувати взаємодію з контрагентами шляхом використання побутової техніки (кавомашини), придбання кавових напоїв та іншої техніки побутового вжитку.
Податкове законодавство містить критерії допустимості витрат, і це виключно ті витрати, які мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю.
Також, судом першої інстанції визначено, що кавовмашина не використовується у виробничій діяльності підприємця, хоча контролюючий орган прямо вказував, на те, що амортизація побутового обладнання може визнаватися витратами лише тоді, коли його використання є невід'ємною складовою господарської діяльності.
Законодавство вказує на необхідність встановлення безпосереднього зв'язку використання основного засобу (в даному випадку кавомашини) у господарській діяльності, що в свою чергу пов'язано із виробничою необхідністю (виробленням товару) та отриманням доходу фізичною особою - підприємцем.
Сам факт культури вживання кавових напоїв не створює для підприємця підстав для включення амортизаційних відрахувань до складу витрат пов'язаних з господарською діяльністю.
Контролюючий орган правильно зазначає, що викладений підхід щодо можливості віднесення до господарських витрат побутової техніки без доведення її виробничої необхідності, відкриває шлях для підприємців, щодо можливості амортизації будь - яких побутових приладів, що прямо суперечить нормам чинного законодавства про необхідний зв'язок із господарською діяльністю та отриманням доходу.
Щодо використання в господарській діяльності паркану, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то слід зазначити наступне.
Під час перевіряємого періоду СПД Русінов здійснював господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом перевірки, поясненнями наданими суб'єктом господарювання, первинними документами та змістом позовної заяви.
В свою чергу ФОП ОСОБА_1 укладено договір підряду №03/08/20 від 03.08.2020 із ФОП ОСОБА_2 , з предметом: встановлення паркану - облаштуванню огородження земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробною, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно Договору підряду №01/11/21 від 01.11.2021 вищезазначеними суб'єктами господарювання досягнуто договірних відносин, що стосуються реконструкції об'єкта - будівлі конюшні під виробничу-складську будівлю, за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, жодними документами не підтверджено фактичного здійснення господарської діяльності та отримання доходу ФОП ОСОБА_3 за даною адресою в перевіряємий період.
Відповідно, згідно аналізу даних відомостей встановлено, що підприємцем неправомірно включено до складу амортизаційних відрахувань амортизацію основних засобів, використання яких документально не підтверджено в господарській діяльності платника та не пов'язано з отриманням доходів, що призвело до завищення валові витрати за 2021 на 43 043,83 грн. та за 2022 на 45 474,33 грн.
Щодо реконструкції об'єкту та списання будівельних матеріалів фізичною особою - підприємцем на об'єкт без дозвільних документів відповідно умов містобудівного законодавства.
Згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11.06.2020 громадянином ОСОБА_1 придбано будівлю конюшні, загальною площею 513,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1683524407228. Будівля конюшні розташована на земельній ділянці, площею 1,0813 га. Продаж майна за домовленістю сторін вчинюється за 198 400,00 грн. Термін сплати згідно даного Договору становить 11.07.2020.
Однак, згідно наданих для перевірки платіжних документів, оплата за нерухоме майно з підприємницьких рахунків платника станом на 31.12.2023 відсутня.
ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки, та на розгляд заперечення не було надано повідомлення про початок будівництва і дозволу на початок будівельних робіт виданих Державною архітектурно - будівельною інспекцією, та не подано повідомлення 20-ОПП до ГУ ДПС у Волинській області про даний об'єкт оподаткування, пов'язаний з оподаткуванням або через які проводиться господарська діяльність.
Приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,6428 га, цільове призначення ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості.
На облаштування приміщення та прилеглої території (згідно письмового пояснення ОСОБА_1 ) підприємцем протягом 2018-2023рр. було придбано будівельні матеріали, які були включені до складу податкового кредиту (перелік яких описаний в Акті) на суму ПДВ 781 042 грн.
ФОП ОСОБА_1 08.01.2025 було надано вимогу про надання дозвільних документів на будівництво (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, договір з генеральним підрядником на будівництво, проєктна документація об'єктів будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, тощо) із зазначенням місця проведення будівельних робіт (документи на право власності), графіки виконання робіт, журнали виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, детальна калькуляція виконаних робіт та використаних матеріалів (товару), акти списання, договірні ціни, кошторис тощо.
ФОП ОСОБА_1 було надано пояснення, що будівельні матеріали придбані для будівництва комерційного виробничо - складського приміщення. Станом на 07.01.2025 року будівництво приміщення триває. Будівельні роботи виконуються будівельною компанією, з якою укладено договір. Однак, підтверджуючі документи надані не були.
Містобудівельні умови та обмеження для проектування вищезазначеного об'єкта будівництва затверджено відділом архітектури та містобудування виконавчого комітету Боратинської сільської ради були видані Позивачу лише 06.01.2025, тобто в момент проведення перевірки контролюючим органом.
Містобудівні умови та обмеження забудови - це офіційний документ, закріплений на законодавчому рівні, який має сукупність вимог до проектування і забудови земельної ділянки (поверховість і щільність забудови), відступу будинків і споруд від червоних ліній, благоустрою та озеленення ділянки, його меж та інших вимог до об'єктів забудови. Отримання містобудівних умов в Україні потрібно при будівництві або реконструкції житлових будинків, що перевищують за розміром 500 квадратних метрів, нежитлових комерційних об'єктів будь-якої площі, а також будівель і споруд СС1, СС2 і СС3 класу відповідальності. Тільки при наявності зареєстрованого в реєстрі містобудівного документа можливо отримати дозвіл на будівництво.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва;
Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно- будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.6 ст. 34 Закону, інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об'єкта, ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта), замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).
Згідно п. 7 ст. 34 Закону виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 9 статті 36 Закону повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення в паперовій формі або настання обставин, визначених частиною сьомою цієї статті, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт, які подані в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.
У повідомленні про початок виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація:
1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності) або відмітка про випадок, визначений частиною четвертою статті 34 цього Закону та/або частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень або будівельного паспорта, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності;
3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об'єкта (у разі її проведення) у Реєстрі будівельної діяльності;
4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката у Реєстрі будівельної діяльності (у разі проведення енергетичної сертифікації);
5) ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) до подання повідомлення);
6) реєстраційний номер проектної документації в Реєстрі будівельної діяльності - у разі якщо будівництво об'єкта здійснюється на підставі проектної документації на будівництво;
7) відомості про те, що об'єкт будівництва є подільним або неподільним об'єктом незавершеного будівництва;
8) відомості про черги будівництва/пускові комплекси.
У день включення до Реєстру будівельної діяльності інформації про початок виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до Державного реєстру прав на нерухоме майно інформації, визначеної абзацами першим - третім цієї частини, для автоматичної реєстрації спеціального майнового права та обтяження гарантійної частки (за наявності) на відповідні об'єкти будівництва, майбутні об'єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Так, позивач стверджує, що придбавав будівельні матеріали з метою здійснення господарської операції для реконструкції будівлі під господарсько - виробниче приміщення, яке після завершення робіт буде використовуватися для обробки та зберігання продукції, пов'язаної з підприємницькою діяльністю.
Однак, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, можна зробити висновок, що реконструкція об'єкту та списання будівельних матеріалів фізичною особою - підприємцем впродовж перевіряємого періоду відбулося на майно, на яке відсутні будь-які законодавчо визначені дозвільні документи, які б свою чергу підтверджували цільове використання даного майна, право на початок цього будівництва, замовника будівництва тощо.
Також, варто зазначити, що ФОП ОСОБА_1 не надано жодних документів, які б підтверджували те, що він звертався до компетентних органів для отримання відповідних дозвільних документів. Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва були надані Позивачу Відділом архітектури та містобудування виконавчого комітету Боратинської сільської ради лише 06.01.2025.
Відтак, контролюючим органом під час проведення перевірки був викладений обґрунтований висновок, про відсутність ознак щодо використання підприємцем даного майна в господарській діяльності, та відповідно неправомірне списання закуплених будівельних матеріалів на дану реконструкцію.
Позиція суду першої інстанції, що порушення містобудівного законодавства не може свідчити про порушення законодавства податкового є помилковою, оскільки податкове правопорушення насамперед визначається фактичними обставинами справи, які впливають на податковий облік підприємця.
Податкове законодавство передбачає, що господарська діяльність має бути законною, та здійсненою відповідно до норм чинного законодавства. Тому встановлені під час перевірки порушення у сфері містобудування є кваліфікуючими ознаками про неправомірність включення витрат до податкового кредиту. Встановлення контролюючим органом порушення вимог містобудівного законодавства не позбавляє права використовувати встановлені факти як докази порушення норм податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Колегія суддів поділяє твердження апелянта, що встановлені порушення норм містобудівного законодавства впливають на господарську операцію, економічну обґрунтованість витрат і правомірність формування показників податкового обліку.
Щодо договорів підряду ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 , то дані договори не вбачають факту реального здійснення господарських операцій, так як у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, договори субпідряду, основні засоби, будівельне, транспортне та інше обладнання, для здійснення будівельних робіт такого обсягу.
СПД ОСОБА_1 було надано пояснення, що будівельні матеріали придбані для будівництва комерційного виробничо - складського приміщення. Станом на 07.01.2025 будівництво приміщення триває. Будівельні роботи виконуються будівельною компанією, з якою укладено договір. Однак, підтверджуючі документи для перевірки надані не були.
Згідно наданих СПД ОСОБА_1 копій договорів підряду №03/08/20 від 03.08.2020 та №01/11/21 від 01.11.2021 з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо виконання робіт по встановленню паркану - облаштуванню огородження земельної ділянки, здійснення реконструкції об'єкта - будівлі конюшні під виробничо - складську будівлю з переліком матеріалів, що передані підприємцем для проведення робіт. Однак, документи що підтверджують використання будівельних матеріалів (актів виконаних робіт, актів списання тощо) до перевірки не надано.
Згідно аналізу руху коштів по розрахунковим рахункам підприємця, відсутні фінансові розрахунки за виконання будь яких будівельних робіт чи послуг, в тому числі по ФОП ОСОБА_2 . Дебіторсько-кредиторська заборгованість станом на 31.12.2023 по даному контрагенту також відсутня.
Також СПД-ФО ОСОБА_2 за 2020-2023 не подавав податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та не декларував виплату доходів контрагентам.
Контролюючий орган, провівши аналіз усіх наданих платником документів та податкової звітності контрагента не зміг встановити фактичного надання послуг підрядником, що й не підтверджено в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №200/14551/19-а якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Колегія суддів у Постанові висновує, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно- матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємець повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
У ході проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт надання послуг не підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, вважаємо їх не достовірними та не достатніми доказами, що підтверджують операції.
У Постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №120/3875/20-а зазначено, що відсутність у платника податку (покупця та його контрагента) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу фактичної відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, може свідчити на користь неможливості поставити відповідний товар та фактичного нездійснення операцій, за умови підтвердження таких обставин відповідними доказами.
Як наслідок, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Також судом у Постанові обґрунтовано зазначено, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має діяти з належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ.
Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та інших документів сама по собі не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Відтак, первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання договору підряду за наявності у справі обставин, які виключають можливість обміну такими послугами між суб'єктами господарювання.
Також, суд погоджується з доводами апелянта, що посилання у рішенні суду першої інстанції на платіжне доручення №66 від 28.03.2025, що підтверджує оплату позивачем згiдно договору №03/08/20 вiд 03.08.2020, акту вик. роб. №2901 вiд 29.01.2021, укладеного з ФОП ОСОБА_2 за підрядні роботи по встановленню паркану; та платіжне доручення №86 від 19.08.2025, що нібито підтверджує оплату позивачем згiдно договору №01/11/21 від 01.11.2021, укладеного з ФОП ОСОБА_2 за підрядні роботи по реконструкції об'єкта - будівлі конюшні під виробничо-складську будівлю, є необґрунтоване, у зв'язку з тим, що ні під час перевірки, ні до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ні в порядку адміністративного оскарження, не були надані до ГУ ДПС у Волинській області.
Варто зазначити, що перевірка контролюючим органом проводилася з 23.12.2024 по 10.01.2025, тобто зазначені проплати (згідно платіжних інструкції №66 від 28.03.2025 та №86 від 19.08.2025) здійснювалися опісля її проведення, відповідно надані Позивачем платіжні документи братися до уваги не можуть, адже не аналізувалися контролюючим органом під час контрольних заходів.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України, встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У Постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 колегія суддів висновує, що з врахуванням положень ст.85 ПК України саме платник податків зобов'язаний надати податковому органу всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Щодо неподання ФОП ОСОБА_1 повідомлення за формою 20 - ОПП.
Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України.
Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 63.3 статті 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Об'єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Відповідно до п.8.2 розд. VІІІ Порядку №1588 об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття - до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Форма 20 - ОПП - це офіційний документ, який подається платником податкудо контролюючого органу у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані із оподаткуванням чи через які провадиться діяльність.
Повідомлення за формою 20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об'єктів оподаткування та/або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
За приписами пунктів 8.4, 8.5 розділу VІІІ Порядку №1588 у повідомленні за формою 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Відповідно до п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а встановлений факт неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.
Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 (справа №826/14197/17), від 11.04.2023 (справа №260/2584/21) дійшов висновку, що платник податків зобов'язаний подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
За встановленими обставинами в Акті перевірки, СПД ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду не було подано Повідомлення форми №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця рухомого майна, яке використовується у підприємницькій діяльності в кількості 11 шт. та щодо наявності у підприємця нерухомого майна в кількості 15 шт.
Позивачем не заперечується, що на вказані об'єкти останній взагалі не подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.
Так, основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 ПК України у всіх без виключення платників податків виник обов'язок із надання контролюючому органу повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Відповідно до пункту 111.5 статті 111 ПК України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.
Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
Отже, порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов'язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об'єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.
Враховуючи те, що вищевказане порушення є триваючим, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи усі доводи Контролюючого органу щодо правомірності застосування штрафних санкцій за неподання повідомлення форми 20 - ОПП Позивачем.
Суд звертає увагу на Постанову Касаційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №560/17705/25, у якій в частині застосування до платника штрафних санкцій за несвоєчасне подання та неподання повідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20 -ОПП Верховний Суд підтримав позицію податкового органу та застосував уже попередньо сформовані Верховним судом висновки про те, що несвоєчасне подання та неподання повідомлення про об'єкти оподаткування є триваючим порушенням за яке має бути застосована відповідальність незалежно від виникнення об'єктів оподаткування (поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України, у тому числі при виникнення об'єкта оподаткування до набрання чинності ПК України та Порядку 1588).
Окрім того Верховний суд зробив висновок, що для визначення строку подання повідомлення про об'єкти оподаткування не є визначальним первинне виникнення права на об'єкти, а визначальним є факт реєстрації права на ці об'єкти у реєстрі.
При вирішенні справи у кожному конкретному випадку необхідно вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановлювати та надавати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді визначення податкового зобов'язання.
Відповідно до зазначеного вище, контролюючий орган правомірно застосував штрафні санкції за неподання повідомлення форми 20 - ОПП Позивачем. Також, вважаємо за необхідне наголосити, що на момент судового розгляду ФОП ОСОБА_1 не вчинив відповідних дій, які передбачені нормами законодавства, щодо повідомлення про об'єкти, які використовуються ним у господарській діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд висновує, що такі відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 140/6610/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року