05 лютого 2026 року місто Київ
справа № 756/10141//25
апеляційне провадження № 22-ц/824/4075/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шевчука А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача, у якому просив:
визнати дії АТ «Універсал Банк» щодо блокування рахунку, обмеження доступу до грошових коштів, а також розірвання договору банківського обслуговування незаконними;
визнати недійсним правочин про одностороннє розірвання договору банківського обслуговування;
зобов'язати АТ «Універсал Банк» відновити банківське обслуговування клієнта, у тому числі забезпечити доступ до системи дистанційного банкінгу (застосунок Мonobank);
стягнути з АТ «Універсал Банк» на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. завдану незаконними діями відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є клієнтом АТ «Універсал Банк» (Мonobank) з яким мав укладений договір банківського обслуговування. У рамках цього договору позивачу відкрито картковий рахунок, яким він користувався до моменту виникнення спірних питань.
22.06.2025 року о 18:11 ОСОБА_1 було надіслано push -повідомлення у мобільний застосунок Мonobank з вимогою надати документи. За твердженням позивача, саме з цього моменту було фактично заблоковано доступ до рахунку, оскільки здійснення будь-яких фінансових операцій стало неможливим.
У відповідь на запит банку ОСОБА_1 надав пояснення та документи які, на його думку, підтверджували походження коштів, при цьому блокування рахунку знято не було.
Вказував, що жодна з проведених транзакцій не виходила за межі звичайного споживчого обігу, не містила ознак незвичності чи високого ризику в розумінні законодавства про фінансовий моніторинг. Загальний обіг коштів за місяць, що передував блокуванню не перевищував 36 000 грн., а окремі перекази були незначними за сумою. Крім того, на підтвердження законності походження коштів, які надходили на рахунок позивача та його фінансової спроможності здійснювати операції, ним додано довідку про доходи з пенсійного фонду України із підтвердженням стабільного щомісячного отримання пенсії у розмірі 9 674 грн.
Позивач стверджує, що банк не надав жодних доказів того, що його фінансові операції мали протиправну мету або були пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму чи іншими злочинами, передбаченими законодавством.
За таких обставин вважає, що не існувало об'єктивних та достатніх підстав для вжиття таких жорстких заходів з боку банку, а обраний банком спосіб реагування є дискримінаційним, непропорційним та економічно не обґрунтованим.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд надав перевагу договірним і внутрішнім актам банку над імперативними нормами законів; не застосував спеціальний Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» до правовідносин, які прямо випливають із посилання відповідача на фінмоніторинг; не правильно витлумачив ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги»; не застосував норми ЦК України щодо обмеження права клієнта на розпорядження коштами; безпідставно визнав за відповідачем повноваження державного органу з оцінки законності операцій; не перевірив відповідність умов договору вимогам закону та не надав правової оцінки неспівмірності втручання у право власності.
Вказує, що у цій справі саме банк стверджував про наявність підозри у шахрайських діях позивача, що стало підставою для блокування рахунку та припинення обслуговування. Отже, саме на відповідача поклався обов'язок довести наявність фактичних і правових підстав для таких дій. Натомість, суд переклав тягар доказування на позивача, зазначивши, що позивач не довів відсутність підозри у шахрайстві, чим повністю нівелював вимоги ст. 81 ЦПК України та принцип належного розподілу доказового обов'язку.
Посилається на те, що суд не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, обмежившись лише переліком поданих сторонами доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» - Клочко О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника відповідача
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.06.2025 року ОСОБА_1 власноручно, а також за допомогою електронного цифрового підпису (ЕПЦ) було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття рахунку.
У відповідності до вступної частини Анкети-заяви, Позивач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами i правилами обслуговування АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають Договір про надання банківських послуг (далі Договір). Укладанням якого позивач підтвердив і зобов?язувався виконувати його умови.
Пунктом 1 Анкети-заяви позивач просив відкрити поточний рахунок АТ «Універсал Банк» у гривні на своє ім?я НОМЕР_1 .
Пунктом 2 Анкети-заяви позивач просив встановити кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку та погодився, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Пунктом 4 Анкети-заяви засвідчено генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі-УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_2, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій.
При цьому заявник визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладається на Клієнта.
Пунктом 5 Анкети-заяви позивач погодився з тим, що невід?ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг, з підписанням якого в Мобільному додатку Договір набуває чинність.
Пунктом 3 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank Позивачем підтверджено, що умови, передбачені ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в Договорі та Тарифах. Клієнт, беззастережно погоджується із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується із тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє мене шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Відповідно до пункту 8 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, згідно із Законом України «Про організацію формування та обліку кредитних історій» Клієнт надає Банку згоду на опрацювання, передачу та отримання Банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб із метою встановлення кредитного ліміту) інформацію про себе, а саме - надаю доступ до своєї кредитної історії як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії.
Відповідно до Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» - при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank) (надалі-Договір). Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг "Monobank" (Анкета-заява) - письмове або електронне звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та / або надання йому інших банківських послуг на умовах. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.
Відповідно до п. 2.5. Глави 2. Розділу І Умов: «Укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов?язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору».
Договір про надання банківських послуг, укладений Позивачем є публічним, змішаним, договором приєднання у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
ОСОБА_1 за змістом позову наголошує, що він користувався послугами АТ «Універсал Банк» та взагалі банківськими послугами в межах Договору про надання банківських послуг. Банк також підтверджує ці обставини.
Відмова банку в обслуговуванні клієнту - ОСОБА_1 відбулась на підставі скарги клієнта Monobank про шахрайство після проведеної перевірки обставин за скаргою.
При цьому, судом встановлено, що приводом для перевірки було повідомлення клієнта Monobank про злам месенджеру «Телеграм» у його батьків та спробу шахраїв перевести кошти на картку Monobank із зазначенням номеру клієнта ОСОБА_1 .
Після отриманої скарги на Клієнта співробітники банку зв'язалися з ОСОБА_1 і запропонували надати квитанції щодо платежів надходження коштів і пояснень щодо платежів:
Від: ОСОБА_2 2025-06-21 14:36:18 5000 UAH
Від: ОСОБА_3 2025-06-20 17:54:43 7000 UAH
Від: ОСОБА_4 2025-06-22 16:05:53 9500 UAH
На прохання банку ОСОБА_1 повідомив:
-«квитанції по переказам від Павла надати не може, оскільки він військовослужбовець та зараз з ним відсутній зв'язок (на бойовому завданні), при переказі чек в нього не просив так як це не обов'язково, коли з ним з'явиться зв'язок невідомо»;
-«переказ від Анастасії, також не можу надати квитанцію так як вона виїхала за кордон на 3-6 місяців і поки немає можливості з нею зв'язатися»;
-«переказ від Ігоря це повернення боргу, спілкувалися по телефону, текстової переписки немає, кошти надавалися готівкою та при особистій зустрічі, договір не укладався через незначну суму».
На вимогу Банківської установи надати достовірну інформацію та підтвердження правомірності зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , останнім надано не було.
Банк самостійно намагався з'ясувати у відправників коштів чи відправляли вони кошти і з якою метою, але зв'язок із ними був відсутній.
Після проведеного аналізу відповідно до Технологічної карти процесу проведення моніторингу та розслідувань шахрайських операцій з використанням платіжних карток АТ «Універсал Банк», Банком 05.07.2025 року було прийнято рішення про закриття карткового рахунку позивача та відмову в подальшому обслуговуванні і повідомлено позивача шляхом надсилання в застосунок Монобанк пуш-повідомлення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності походження отриманих ним на свою картку зарахувань та, відповідно, порушень зі сторони банку. Оскільки АТ «Універсал Банк» самостійно визначено, що дії клієнта пов'язані та/або є підозра, що вони пов'язані із здійсненням діяльності, що має ознаки шахрайства і, вказані висновки не спростовано у судовому засіданні, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частинами першою та третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; за наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Згідно із пунктом 39 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.
За частиною шостою статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:
- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
- подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Тобто банк зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Водночас вказана стаття не свідчить про те, що наявність однієї з підстав розірвання ділових відносин - ненадання документів, виключає існування іншої - встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року в справі № 757/35987/20-ц (провадження № 61-1659св22).
Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» чітко передбачено випадки, коли факт ненадання документів зумовлює обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу встановити клієнту неприйнятно високий рівень ризику, зокрема, за приписами частини шостої статті 7 Закону, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Водночас, право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №910/3245/19, від 20 січня 2022 року у справі №910/18504/20,
Отже, приписи статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами за наявності умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зокрема шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов'язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України. При цьому суд вважає, що банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав, для застосування положень частини першої статті 15 вказаного Закону.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач АТ «Універсал Банк» не надав доказів на підтвердження обґрунтованості підстав вважати, що дії позивача, пов'язані та/або є підозра, що вони пов'язані із здійсненням діяльності, що має ознаки шахрайства, не довів наявності у банківських операціях позивача ознак шахрайства.
Заперечення відповідача фактично грунтуються на твердженні АТ «Універсал Банк» про реалізацію ним свого права на припинення договірних відносин з позивачем на підставі Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк».
При цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження своїх доводів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність банком існування правових підстав для відмови від підтримання ділових відносин з позивачем, а відтак позов в частині визнання дій банку щодо блокування рахунку, розірвання договору банківського обслуговування незаконними; визнання недійсним правочину про одностороннє розірвання договору банківського обслуговування; та зобов'язання відповідача відновити банківське обслуговування позивача підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
З огляду на наведене, враховуючи, встановлення законності дій відповідача відносно позивача, які полягають у безпідставному односторонньому розірванні договору банківського обслуговування, колегія суддів дійшла висновку, що розмір грошової компенсації за моральну шкоду становить 5 000 грн., що буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивача, і не призведе до його безпідставного збагачення.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частко, рішення суду скасуванню та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача - задовольнити частково.
Визнати дії Акціонерного товариства «Універсал Банк» щодо блокування рахунку ОСОБА_1 , обмеження доступу до грошових коштів, розірвання договору банківського обслуговування - незаконними.
Визнати недійсним правочин про одностороннє розірвання договору банківського обслуговування, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Універсал Банк».
Зобов'язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» відновити банківське обслуговування ОСОБА_1 , у тому числі забезпечити доступ до системи дистанційного банкінгу (застосунок monobank).
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: