05 лютого 2026 року місто Київ
справа № 758/1398/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/3573/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцола Руслана Івановича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди № 01/12-23, що 01 грудня 2023 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і застосувати наслідки недійсності вказаного договору оренди, стягнувши з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 97 746,82 грн.
Позов мотивовано тим, що 01 грудня 2023 року між орендодавцем ФОП ОСОБА_2 та орендарем ОСОБА_1 укладено договір оренди № 01/12-23, за яким орендодавець передав у строкове платне користування орендареві житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Строк дії вказаного договору оренди - до 01 травня 2024 року, орендна плата за місяць користування об'єктом оренди становить 23 000 грн.
Між ФОП ОСОБА_2 (користувачем) та ОСОБА_3 (позикодавець) 01 грудня 2023 року було укладено договір позички, відповідно до якого позикодавець передала користувачеві у безоплатне користування вказану вище квартиру.
На переконання позивача у ФОП ОСОБА_2 відсутній письмовий дозвіл ОСОБА_3 на передачу об'єкта позички (квартири АДРЕСА_1 ) третім особам, а відтак ФОП ОСОБА_2 не мав повноважень і прав на укладення з позивачем оспорюваного договору.
Крім того, на початку 2024 року позивачу стало відомо, що на момент укладення оспорюваного договору оренди від 01 грудня 2023 року № 01/12-23, а також на момент укладення договору позички, ні ФОП ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не були власниками квартири АДРЕСА_1 та не мали права на її відчуження на правах оренди на користь позивача. Зокрема, вказану квартиру 08 лютого 2012 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 , яка в подальшому передала за Актом приймання-передачі нерухомого майна вказану квартиру в статутний капітал ТОВ «Рент Турівська».
14 лютого 2024 року між позивачем та ТОВ «Рент Турівська» було укладено договір купівлі-продажу квартири.
Враховуючи, що станом на 01 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_2 не мав повноважень і прав, притаманних орендодавцеві, на укладення з позивачем оспорюваного договору, то в силу приписів ст.ст. 203,215 ЦК України, це є підставою для визнання договору оренди від 01 грудня 2023 року № 01/12-23 недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 97 746,82 грн., що сплачені на виконання такого договору.
У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцол Р.І. звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку для подання доказів, долучення доказів, витребування оригіналів документів та призначення судової експертизи.
Клопотання мотивовано тим, що після закриття підготовчого провадження з'явилися нові докази та обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, обгрунтовують необхідність повторного звернення з клопотанням про призначення експертизи та які не могли бути відомі раніше з об'єктивних причин.
Щодо поновлення строку на подання доказів вказує, щ під час судового засідання 28 серпня 2025 року у пов'язаній справі № 758/10092/24 представник ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_3 не перебувала на території України з початку повномаштабного вторгнення. Позивач не міг подати протокол судового засідання раніше, оскільки саме судове засідання у справі № 758/10092/24 відбулося 28 серпня 2025 року. З огляду на зазначене, вважає, що строк на подання доказів пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Щодо поновлення строку на заявлення клопотання про призначення експертизи зазначає, що факт відсутності ОСОБА_3 в Україні станом на 01 грудня 2023 року дає підстави вважати, що або договір позички та письмова згода від 01 грудня 2023 року на момент укладення оспорюваного договору оренди не існували, або їх замість ОСОБА_3 підписала інша особа, або ці документи були виготовлені значно пізніше, а потім підписані ОСОБА_3 заднім числом. Важливість встановлення цих обставин судом є беззаперечною, адже вони є одними з основних підстав позову, які позивач фізично не може довести іншими засобами доказування, відмінними від експертного висновку. Самостійно провести експертизу позивач також не може, оскільки у нього оригінали договору позички та відповідної письмової згоди відсутні. Оскільки, обставини, що підтверджують необхідність почеркознавчої експертизи виникла лише 28 серпня 2025 року, позивач має право на поновлення строку для повторного звернення з відповідним клопотанням.
Щодо витребування документів у клопотанні зазначав, що виявлені обставини ставлять під обгрунтований сумнів відповідність поданих відповідачем та третьою особою копій договору позички від 01 грудня 2023 року та письмової згоди ОСОБА_3 від 01 грудня 2023 року їх оригіналам, а також саму дійсність цих документів. З огляду на те, що позивач ставить піжд сумнім автентичність наданих копій, а оригінали докумениів знаходяться у відповідача та/або у третьої особи, вважає за необхідне витребувати у них оригінали для огляду в судовому засіданні.
Посилаючись на наведене, представник позивача просив поновити строк на подання доказів; прийняти та долучити до матеріалів справи як доказ, належним чином завірену копію протоколу судового засідання від 28 серпня 2025 року; поновити строк для звернення з клопотанням про призначення судової експертизи; призначити у справі комплексну почеркознавчу експертизу та експертизу давності створення документів; витребувати у відповідача ФОП ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 для огляду в судовому засіданні та передачі експертам оригінали документів.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року клопотання про поновлення процесуального строку - залишено без задоволення. Клопотання позивача про призначення комплексної почеркознавчої експертизи - залишено без розгляду. Клопотання позивача про витребування доказів - зилишено без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцол Р.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та поновити позивачу строк для звернення з клопотанням про призначення судової експертизи та призначити у справі комплексну почеркознавчу експертизу та експертизу давності створення документів, на вирішення якої поставити питання:
1. Договір позички, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що укладавсяф у місті Києві 01.12.2023, підписано ОСОБА_3 , чи іншою особою?
2. Коли саме виготовлений (написаний та підписаний) Договір позички від 01.12.2023, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .?
3. Письмова згода ОСОБА_3 від 01.12.2023 написана і підписана ОСОБА_3 , чи іншою особою?
4. Коли саме виготовлена (написана та підписана) письмова згода ОСОБА_3 від 01.12.2023?
Призначити для проведення експертизи експертну установу - Київське відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».
Витребувати у відповідача ФОП ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 для огляду в судовому засіданні та передачі експертам оригінали таких документів: договору позички, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 01.12.2023; письмової згоди ОСОБА_3 від 01.12.2023 на передачу квартири в оренду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд формально підійшов до розгляду клопотання про поновлення строку, не надавши належної оцінки поважності причин його пропуску, чим порушив вимоги ст. 127 ЦПК України.
Суд неправомірно відмовив у розгляді клопотання, посилаючись на те, що воно вже було предметом судового дослідження, неврахувавши, що клопотання від 11 вересня 2025 року мало нову підставу.
Вважає, що відмова у поновленні строку та залишення клопотання без розгляду є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципам верховенства права, доступу до правосуддя та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України», «Станьо проти Бельгії» тощо).
Зазначав, що без призначення почеркознавчої експертизи він позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на доведення обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Суд не дотримався принципу забезпечення реалізації прав учасників судового процесу та принципу доступу до правосуддя.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. Жодних нових доказів та обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, обгрунтовують необхідність повторного звернення з клопотанням про призначення експертизи та які не могли бути відомі раніше з об'єктивних причин, не з'явилося. Ані відповідач, ані третя особа не приховували той факт, що станом на день підписання договору оренди № 01/12-23 від 01.12.2023 року та надання письмової згоди ОСОБА_3 перебувала за кордоном, а підписаний договір був переданий засобами поштового зв'язку.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцол Р.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена, тому з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, відповідача перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у поновленні процесуального строку на подання доказів, заявлення клопотання про призначення експертизи та витребування доказів, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені представником позивача причини пропуску строку є неповажними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, у січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
13 лютого 2025 року відповідач подав відзив на позов.
24 лютого 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зокрема містилося клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та експертизи давності створення документів. Клопотання було мотивовано тим, що у позивача наявні сумніви щодо підписання саме ОСОБА_3 та у визначену дату письмової згоди від 01 грудня 2023 року, договору позички від 01 грудня 2023 року, з огляду на можливість її перебування 01 грудня 2023 року поза межами України.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року у задоволенні клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
11 вересня 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку на подання доказів, витребування документів та призначення експертизи.
Як на підставу пропуску строку щодо заявлення вказаних клопотань, представник позивача вказав про наявність нових обставин (відсутність ОСОБА_3 в Україні 01 грудня 2023 року) та доказів (протокол судового засідання від 28 серпня 2025 року у справі № 758/10092/24), про які стало відомо лише 28 серпня 2025 року, що унеможливлювало подати клопотання під час підготовчого провадження.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненям чи невчиненням нею процесуальних дій ( ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.ч.1,2,8 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки у цій справі було проведено підготовче засідання всі докази мали бути надані сторонами у підготовчому судовому засіданні.
За загальним правилом процесуальні дії повинні вчинятися у строки, встановлені законом або судом ( ст.120 ЦПК України).
Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
Особа, яка просить поновити строк, зобов'язана обґрунтувати та підтвердити докази поважності причин його пропуску.
Установлено, що судове рішення суду першої інстанції про відмову стороні позивача у поновленні строку на подання доказів та призначення експертизи ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд формально підійшов до розгляду клопотання про поновлення строку, не надавши належної оцінки поважності причин його пропуску, чим порушив вимоги ст. 127 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються мотивами суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі.
Доводи про неврахування судом, що клопотання від 11 вересня 2025 року мало нову підставу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки нових підстав для заявлення клопотання про призначення експертизи представником позивача у клопотанні від 11 вересня 2025 року не було зазначено. Єдиною підставою для проведення експертизи, представник позивача у клопотаннях зазначав відсутність ОСОБА_3 01 грудня 2023 року на території України, що ставить під сумнів підписання нею договору позички та письмової згоди на території України у вказану дату. При цьому, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечував той факт, що ОСОБА_3 перебувала 01 грудня 2023 року за межами України. Відтак, твердження представника ОСОБА_3 під час судового засідання 28 серпня 2025 року під час розгляду справи № 758/10092/24 не є новою обставиною, оскільки була відома як позивачу у даній справі, так і відповідачу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відмова у поновленні строку та залишення клопотання без розгляду є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципам верховенства права, доступу до правосуддя та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України», «Станьо проти Бельгії» тощо), колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони зобов'язані подати всі докази до або під час підготовчого судового засідання.
Метою підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин, які мають значення для справи, та забезпечення повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи (ст. 189 ЦПК України).
Подання ж заяви про призначення експертизи, подання доказів чи їх витребування після закриття підготовчого провадження без належного обґрунтування причин пропуску строку є порушенням принципу змагальності та розумності строків розгляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні процесуальних норм та не містять нових доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а протокольну ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцола Руслана Івановича залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: