2 лютого 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2025,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2025 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.2 ст.127 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 12.02.2026 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризик переховування від суду продовжує існувати та є високим, оскільки ОСОБА_6 впродовж 6 років переховувався від органів досудового розслідування, в тому числі під вигаданим прізвищем, оголошувався у міжнародний розшук. Також існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню, про що свідчить процесуальна поведінка сторони захисту, направлена на безпідставне затягування розгляду справи. Крім того існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.4 ст.189 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу суду, клопотання прокурора залишити без задоволення, клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог, захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що підставою для скасування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що останній утримується під вартою понад 5 років, а у разі визнання його винуватим, йому буде зараховано понад 11 років позбавлення волі на підставі Закону № 838-VIII від 26.11.2015, що перевищує максимальну санкцію ч.3 ст.146, ч.2 ст.127 КК України. Вказує на відсутність ризику впливу на свідків та знищення доказів, оскільки прокурор відмовився від допиту свідків, а всі докази вже досліджені.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки наведені в ній доводи є необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів, процесуальну поведінку, наявність іншого кримінального провадження.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2025, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 12.02.2026 включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3