06 лютого 2026 року справа № 580/10841/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
26.09.2025 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.05.2025 року № 231150007231 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених рішенні за позовом.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення №231150007231 від 28.05.2025 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним.
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
21.05.2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши відповідні документи.
У подальшому Позивачеві у призначенні пенсії відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.05.2025 року № 231150007231 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з «відсутність необхідного пільгового стажу».
У спірному рішенні зазначається: Страховий стаж особи становить 39 років 3 місяці 22 дні
Пільговий стаж особи становить 17 років 7 місяців 27 днів 8 за доданими документами до страхового та пільгового стажу, зараховано всі періоди.
Відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" у зв?язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста - 20 років.
Наведене спонукало позивача через свого представника звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.
Згідно з відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 на сторінках 2-3 та 6-7 містить чіткі записи про прийняття до членів колгоспу, направлення на навчання та строкову службу в армії.
Крім того, наведені вище обставини підтверджуються: дипломом НОМЕР_2 з випискою довідками ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» (колишнього СПТУ-40); військовим квитком Позивача, архівним витягом з протоколу №9 засідання правління Колгоспу від 20.12.88, відповідно до якого Колгосп вирішив зарахувати Позивача в члени Колгоспу під час перебування на військовій службі та в період такої служби перераховувати щомісячні кошти йому; грамотою, якою Позивача нагороджено як тракториста колгоспу за збирання урожаю 1988 року; довідкою ПСП «Плешкані» правонаступник Колгоспу від 20.03.25 №81, відповідно до якої Позивач дійсно працював у Колгоспі з січня 1991 року по 02.12.2008 року саме трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві; довідкою ПСП «Плешкані» (правонаступник Колгоспу) від 11.03.25№60, відповідно до якої Позивач дійсно у 1988 році відпрацював 131 вихододень з 270 (через призов на строкову службу) та в 1991 році відпрацював з 270 вихододнів 272 дні; довідкою ПСП «Плешкані» (правонаступник Колгоспу) від 17.03.25 №76, відповідно до якої Позивач працював саме трактористом у Колгоспі з грудня 1990 року (безпосередньо після завершення строкової служби) по січень 1993 року; довідкою ПСП «Плешкані» (правонаступник Колгоспу) від 11.03.25 №61, відповідно до якої Колгосп 30.01.1993 переіменовано в КСП «Плешканівське», а 30.01.1998 року реорганізовано в ПОП «Плешкані».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що е основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і покавників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Страховий стаж-період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше; крім випадків, передбачених цим Законом.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. п. 2 Інструкції №162 передбалалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пп. 2.10 та 2.11. п. 2 Інструкці №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім?я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.).
Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок і після того ставиться підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за нас роботи на даному підприемстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до п. 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприемства, установи, організації.
Зауважуємо, що трудова книжка колгоспника Позивача в розділах «Членство в колгоспі» та «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача.
Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки чи помилок у їх оформленні відповідачем не зазначено.
В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками відділу кадрів та скріплені печатками.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та сощальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових клижок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства остиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п?ять днів, у тому, числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприемств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, вправлення виконуеться власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов?язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абз. 2 п. 6, 1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неі, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб?єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на його особисті права.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відновідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприемстві неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки и іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому неакуратне внесення дати про призначення на роботу до трудової книжки позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним е підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім того, відповідно до пл. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об?єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Тобто, реалізовуючи обов?язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності -роз?яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоілків.
Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійонення їхньої діяльності, а також зобов?язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Крім цього, відповідач не скористався правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримував.
Спірні періоди роботи позивача підтверджуються довідками ПСП «Плешкані» яке є правонаступником усіх майнових прав та обов?язків реорганізованого Колгоспу), у якій також наведені відомості щодо реорганізації та перейменування підприєметва.
Окрім цього, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періоди роботи до пільгового стажу.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані вими для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача, звернення розглянуте формально, крім того, у спірнму рішенні відповідача не міститься достатньо даних навіть про зазначення конкретних періодів роботи Позивача, які ним не враховані до пільгового стажу.
Отже, з огляду на зазначене, Відповідачем не дотримано вимог Порядку № 637 та прийшов до передчасного висновку про незарахування до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності позивача згідно з записами трудової книжки та решти доданих документів.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на посаді тракториста-машиніста згідно з довідкою № 81 від 20.03.2025, виданою ПСП «Плешкані», суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, за приписами ст. 62 Закону №1788-ХII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украни від 12.08.1993 N? 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих видадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників,
Трудова діяльність членів колгоспів під верджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж, або довідкою правонаступника. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію росливництва і тваринництва.
Тобто, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2022 у справі № 620/1178/19.
Згідно із Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016, затвердженим постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 № 016, введеним в дію з 01.01.1987 та класифікатором професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженим та введеним в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинним на теперішній час, наявна узагальнююча професійна назва роботи - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.
Єдина назва професії тракторист - машиніст запроваджена в 1961 році та охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, роз?яснений листом Міністерства соціального забезпечення №7 від 20.01.1992.
Так, відповідно до вказаного роз'яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або між сезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та aгpeгaтаx по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До і сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист скреперист грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора, машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення певного віку, а також наявність пільгового спеціального стажу. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 08.05.2018 у справі №672/455/17.
Як слідує з вищенаведених документів, що додаються, Позивач працював у Колгосі саме тракторнистом, причому у спірний період навіть був нагороджений грамотою як тракторист колгоспу за збирання урожаю 1988 року.
Робота саме трактористом неодноразово підтверджена і довідками правонаступника колгоспу - ПСП «Плешкані», з чого слідує, що позивач працював трактористом та трактористом-машиністом, а також був безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, " так "як працював У сільськогосподарських підприємствах. Верховний Суд у постанові від 06.04.2022 у справі №682/51/17 дійшов таких висновків: « ... судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у спірні періоди працював на посаді тракториста-машиніста на підприємствах сільського господарства, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому суди обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії».
Так саме Відповідачем не ставиться під сумнів що позивач, працюючи у зазначених підприємствах трактористом, не буд безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції. Позивач має підтверджену кваліфікацію та професію тракториста-машиніста і відповідачем не здобуто жодних доказів того, що він не працював за не вказаною спеціальністю у спірний період або виконував роботу, яка мала інший характер, що не дає права на пільгове пенсійне забезпечення.
Щодо періоду навчання позивача Позива та в СПТУ-40.
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України « Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України №715 від 07 вересня 1993 року «Про затвердження положення про професійний навчально виховний заклад» у професійному навчально-виховному закладі організується ступінчасте навчання учнів. Кожний ступінь має професійну завершеність і підтверджується видачею диплома встановленого зразка. Заверщення навчання у вищому професійному училищі за вищим ступенем надає вилускникові високу робітничу кваліфікацію та кваліфікацію молодшого спешаліста.
Теоретичне навчання учнів здійснюється з обладнаннях для цього навчальних кабінетах, лабораторіях, аудиторіях, інших приміщеннях; виробниче - у навчально-виробничих майстернях, дільницях, на полігонах, у навчальних господарствах, на навчально-виробничих підприємствах, а також на робочих місцях підприємств, на будівельних об?ектах тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України №715 від 07 вересня 1993 року «Про затвердження положення про професійний навчально виховний заклад» час навчання у професійному навчально-виховному закладі зараховується до загального трудового стажу, а також до стажу роботи, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва без поважних причин між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує одного місяця.
Згідно ст. 38 Закону України «Прої професійно, технічну освіту» за час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Враховуючи вищевикладене, до пільгового стажу період навчання позивача підлягає зарахуванню.
Щодо проходження військової служби Позивачем.
З 01 січня 2006 року умови зарахуванням до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах часу проходження строкової служби та навчання у професійно-технічному навчальному закладі встановлені положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та Законом України «Про військовий обов?язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232ХІI із змінами внесеними до них Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» від 02 червня 2005 року №2636-IV.
Законом № 2636 внесено наступні зміни до вищевказаних законів:
- абзац другий пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнити двома реченнями такого змісту:
«Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне отрахування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
- частину першу статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов?язок і військову службу» доповнити абзацом другим такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа началася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» передбачено розширення прав громадян при визначенні права на пенсію та проведення перерахунку раніше призначених пенсій у разі, якщо час навчання та час проходження військової служби не було враховано при призначенні пенсії.
Відтак, період служби в Радянській армії з 18 листопада 1988 року по 26 листопада 1990 року має бути зарахований до пільгового стажу, оскільки, як до, так і після служби Позивач працював на «пільговій» посаді тракториста, тому такі періоди навчання та строкової служби в Радянській армії мають бути зараховані відповідачем при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.05.2025 року № 231150007231.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 06.02.2026.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО