Справа № 560/1437/26
06 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
1. Визнати протиправним і скасувати наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 02.02.2026 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху. Надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду:
- документа про сплату судового збору в сумі 120,00 грн за реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду;
- заяви про поновлення строків звернення з позовом до суду та доказів поважності причин їх пропуску.
05.02.2026 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків з квитанцією про доплату судового збору в розмірі 120,00 грн та заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В цій заяві представник позивача зазначає, що 08.12.2025 року йому, як адвокату, стало відомо про затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК без будь - яких правових підстав коли він рухався до місця його роботи. Приблизно біля 13 години 08.12.2025 року адвокат ОСОБА_2 прибув на прохідну ІНФОРМАЦІЯ_3 та надав документи посвідчення адвоката, ордер адвоката, адвокатський запит №55 від 08.12.2025 року з вимогою надати можливість надати правову допомогу ОСОБА_1 , надати наказ на мобілізацію чи інший документ і попросив пропустити його до затриманого ОСОБА_1 для надання правової допомоги як адвокат. Однак адвоката до приміщення ТЦК та СП де, був затриманий його клієнт ОСОБА_1 не пропустили.
09.12.2025 року адвокатом Машук В.В. направлена скарга до Міністерства оборони України.
19.12.2025 року на скаргу адресовану МО України представником позивача поштою отримано відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що документи, які б давали право на відстрочку для ОСОБА_1 , не надходили до ТЦК, тому позивач призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
На адвокатський запит від 08.12.2025 року щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла відповідь за №1/8835 від 12.12.2025 року про те, що він призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Однак наказу на призов не надано і не повідомлено причину відмови. Відповідь отримана адвокатом 20 грудня 2025 року.
Представник позивача також направляв 15.12.2025 року адвокатське звернення за адресою для листування: АДРЕСА_1 (начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 (для командира в/ч НОМЕР_1 ) з проханням надати:
1. Витяг з наказу про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 до складу Вашої військової частини.
2. Витяг з наказу про зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду/визначення до підрозділу ОСОБА_1 .
3. Копію обліково-послужної картки до військово-облікового документу ОСОБА_1 .
4. 3азначені документи необхідні для захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 "оскарження неправомірних дій", "визначення статусу військовослужбовця".
Поштове відправлення із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 повернулося з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, яке представник позивача отримав 20 січня 2026 року.
28.01.2026 року представник позивача направив позовну заяву до суду.
З огляду на вказане, вважає, що строк звернення до суду в інтересах позивача пропущений з поважних причин.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту заяви про поновлення строку вбачається, що вже 08.12.2025 року представнику позивача було достеменно відомо про факт доставлення позивача до ТЦК та вчинення щодо нього дій, пов'язаних із призовом на військову службу, а не пізніше 12.12.2025 року, коли на адвокатський запит було надано відповідь про призов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, 19.12.2025 року представник позивача отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої вбачається, що позивач призваний на військову службу у зв'язку з відсутністю документів для відстрочки.
Отже, не пізніше грудня 2025 року позивач та його представник мали об'єктивну та достатню інформацію про оскаржувані дії та рішення, які, на їхню думку, порушують права позивача.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що перебіг строку звернення до суду починається не з моменту отримання всіх документів чи їх копій, а з моменту, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від: 24.04.2019 у справі №826/12123/18, від 18.11.2020 у справі №640/18094/19, від 21.09.2023 у справі №380/14610/22, в яких наголошено, що відсутність у позивача копії оскаржуваного рішення або очікування відповіді на запити не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, якщо особі відомо про сам факт прийняття такого рішення чи вчинення дії.
Суд також враховує, що можливість звернення до суду не ставиться у залежність від отримання відповіді на адвокатські запити або від завершення листування з органами державної влади, що неодноразово підкреслював Верховний Суд, зокрема у постанові від 09.02.2021 у справі №640/3153/20.
Посилання представника позивача на недопуск адвоката до приміщення ТЦК, направлення скарг та запитів не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення до суду, оскільки сам факт призову та перебування позивача на військовій службі був відомий позивачу та його представнику, а позовна заява могла бути подана без додаткових документів із подальшим витребуванням доказів у порядку статті 80 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі №420/11942/21 зазначив, що процесуальна пасивність сторони та очікування відповідей від суб'єктів владних повноважень не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені у заяві представника позивача обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а тому підстави для його поновлення відсутні.
Суд також враховує, що відмова у поновленні строку звернення до суду у цій справі не є проявом надмірного формалізму та не порушує право позивача на доступ до суду.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №826/12123/18 наголосив, що застосування процесуальних строків є складовою принципу правової визначеності та не може розцінюватися як надмірний формалізм, якщо особа мала реальну можливість звернутися до суду у встановлений законом строк.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №640/18094/19, від 09.02.2021 у справі №640/3153/20, в яких зазначено, що дотримання процесуальних строків спрямоване на забезпечення стабільності публічно-правових відносин та не порушує право на справедливий суд за умови, що обмеження є передбачуваним і пропорційним.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також виходить з того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо строків звернення, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету та не звужують саму сутність цього права (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
У цьому випадку судом встановлено, що позивач та його представник були обізнані про факт призову на військову службу та про підстави такого призову, а відтак мали достатню інформацію для звернення до суду у межах установленого законом строку. Застосування наслідків пропуску строку звернення до суду ґрунтується не на формальному підході, а на оцінці фактичних обставин справи та поведінки сторони, яка не скористалася наданим їй процесуальним правом своєчасно.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, суддя вважає за необхідне надати позивачу додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надання відповідних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надання відповідних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя В.К. Блонський