Справа № 560/15350/25
06 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До суду представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову 05 лютого 2026 року відповідно до якої, просить: "Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим ТЦК та СП вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , до набранням законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі" .
Обґрунтовуючи вказану вище заяву, представник ОСОБА_1 посилається на те, що позивач не являється військовозобов'язаним та виключений з військового обліку по стану здоров'я ще у 2021 році. Разом з тим на адресу роботодавця позивача направлено розпорядження про забезпечення явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та вручено повістку про явку до відповідача.
Вказує, що у позивача є ризик бути мобілізованим, допоки рішення суду у даній справі не набере законної сили.
Зазначає, що, якщо позивач змінить статус з «військовозобов'язаний» на «військовослужбовець» то підстав у нього для звільнення з служби передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не буде.
Стверджує, що, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить відновленню права позивача на внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення за станом здоров'я у відповідності до паперового ВОД 2021 року.
Посилається на те, що в разі призову на військову службу поданий адміністративний позов, та відповідно рішення суду по даній втратить свою актуальність для Позивача, при зміні статусу на військовослужбовця Позивач не зможе бути вже виключеним, так само як і відповідач не зможе виконати рішення Суду.
Отже, на думку представника заявника, невжиття заходів забезпечення позову унеможливлює ефективний захист прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин і правових підстав, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1- 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
З огляду на викладене вище, із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_1 відповідач у справі розцінює як військовозобов'язаного, в той час, як зазначає представник заявника, позивач не являється таким, він перестав перебувати на обліку, оскільки у відповідності до його паперового ВОД він не є військовозобов'язаним та виключений з військового обліку по стану здоров'я ще у 2021 році.
Підтвердженням цих обставин, як вказує представник заявника, є те, що на адресу роботодавця Позивача було направлено розпорядження про забезпечення явки Позивача до Відповідача, більше того Позивачу було вручено повіску про явку до Відповідача.
На думку представника заявника, у позивача є ризик бути мобілізованим, допоки рішення суду у даній справі не набере законної сили.
Надаючи оцінку аргументам заявника, суд виходить з таких міркувань.
Так, представник заявника як на докази вчинення відповідачем мобілізаційних заходів щодо заявника посилається на те, що на адресу роботодавця позивача було направлено розпорядження про забезпечення явки позивача до підповідача та вручення позивачу повістки про явку до відповідача.
У той же час, із змісту доданої до заяви про забезпечення позову копії вказаного вище розпорядження вбачається, що роботодавцю приписується здійснити оповіщення призовиків, військовозобов'язаних та резирвістів, які перебувають на військовому обліку в ВП "ХАЕС" АТ "Енергоатом", серед них і заявника, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим ТЦК та СП.
Із доданої до заяви про забезпечення позову копії повістки № 121/4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим ТЦК та СП від 04.02.2026 про виклик заявника до вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 04.02.2026 о 12.00 год. "для уточнення даних".
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим ТЦК та СП будь-яких дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, зокрема, в матеріалах справи відсутні повістки про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів щодо вірогідності призову його на військову службу та набуття ним статусу військовослужбовця.
З долучених до заяви про забезпечення позову матеріалів не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.
Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Посилання позивача на те, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, або захист цих прав буде неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
При цьому, сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленомузакономпорядку.
Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову
Позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 560/15350/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повне судове рішення складене 06 лютого 2026 року о 09.13 год.
Головуючий суддя Є.В. Печений