про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/534/26
06 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Богомола Олександра Миколайовича звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 21 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року 1928-ІХ, станом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік) за період 21 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ, станом 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ, станом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення) з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ, станом 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 09 серпня 2025 року, включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, станом на 01 січня 2025 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік та інші виплати зазначені в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2025 №238 (по стройовій частині), які обчислюються в залежності від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням) з 18 червня 2025 року по 09 серпня 2025 року, включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, станом на 01 січня 2025, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом та звільнена зі служби за сімейними обставинами;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомогу при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом та звільнена зі служби за сімейними обставинами.
Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, з порушенням строку звернення до суду, а тому її належить залишити без руху з огляду на таке.
Як слідує зі змісту позовної заяви, спір стосується виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 21 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 18 червня 2025 року по 09 серпня 2025 року та виплати грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Отже, позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби та сум, що належать йому при звільненні. Позов про стягнення належного грошового забезпечення подано після звільнення позивача з військової служби.
Позивач звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 серпня 2025 року №52-РС (по особовому складу) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» у відставку за підпунктом «г» (через сімейні обставини). Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2025 року №238 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, всіх видів в забезпечення, з 09 серпня 2025 року.
Наказ містить перелік усіх виплат, на які набув право позивач при звільненні з військової служби, зокрема на виплату вихідної допомоги відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (якою відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби).
За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2025 року №238 виплата ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не передбачена. Зміст наказу чіткий та однозначно вказує на відсутність права позивача на виплату спірної грошової допомоги на підставі частини другої статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», бо вказівка на виплату такої допомоги в наказі відсутня.
Отже, після звільнення та отримання наказу про звільнення позивач був обізнаний про ненарахування та невиплату йому грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Грошовий атестат позивач до матеріалів позовної заяви не долучив, проте надав відповідь на адвокатський запит Військової частини НОМЕР_1 від 23 жовтня 2025 року №893/13/1718 з довідкою про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та інформацією про те, що розрахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 проводився саме з тих показників, які визначені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року), а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762, 00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отож, з відповіді від 23 жовтня 2025 року на адвокатський запит та долучених до неї довідок позивач набув достовірної інформації про розрахункову величину, на підставі якої нараховувалося та виплачувалося йому грошове забезпечення.
З адвокатом Богомолом Олександром Миколайовичем договір про надання правничої допомоги ОСОБА_1 уклав 22 серпня 2025 року.
Проте до суду позивач через представника звернувся з цим позовом лише 05 лютого 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів, а наведені приписи частини першої статті 122 КАС України дозволяють встановлення строків звернення до адміністративного суду й іншими законами.
Спір щодо виплати грошового забезпечення охоплюється визначенням “законодавство про оплату праці», яке міститься в частині другій статті 233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до суду в цій категорії спорів.
Питання порядку обчислення строків звернення до суду у справах про стягнення грошового забезпечення було предметом розгляду Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину», встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, правовідносини у яких виникли після 19 липня 2022 року, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).
В названій постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
У розглядуваному випадку до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 21 червня 2022 року по 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року у редакції норми частини другої статті 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.
Верховний Суд у постанові від 29 грудня 2025 року у справі №580/9034/24 звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов'язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об'єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об'єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
У постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 400/9559/25 Верховний Суд зауважив, що початок перебігу строку звернення до суду з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум та сум, що належать працівникові при звільненні. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми, грошового атестата тощо.
Матеріали позовної заяви містять відповідь відповідача від 23 жовтня 2025 року №893/13/1718 на адвокатський запит ОСОБА_2 з відомостями про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача у спірний період та інформацію про розрахункову величину. Фактично така відповідь є документом, з якого позивач (представник) об'єктивно встановив розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат, і з дня отримання цієї відповіді обчислюється строк звернення до суду.
Відтак, тримісячний строк звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення, яке виплачувалося ОСОБА_1 за період після 19 липня 2022 року і до дня звільнення 09 серпня 2025 року, сплинув 23 січня 2026 року.
До вимоги, яка стосуються виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, застосовуються тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася про порушення свого права, тобто з наказу про звільнення від 09 серпня 2025 року, у якому відсутній вказаний вид допомоги до виплати при звільненні ОСОБА_1 .
Додатковим підтвердженням того, що позивач був обізнаний про невиплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є долучена до позову копія заяви представника позивача адвоката Богомола О.М. командиру Військової частини НОМЕР_2 від 29.09.2025 з поясненнями щодо права позивача на виплату такої допомоги та з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом, звільнена зі служби за сімейними обставинами та має вислугу більше 10 років. На цю заяву відповідачем надано відмову від 14 жовтня 2025 року №893/13/1665.
Позивач звільнений з військової служби 09 серпня 2025 року. З урахуванням наведеного вище про відсутність у наказі про звільнення такого види виплати як одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», саме з цього часу обчислюється строк звернення до суду.
Тримісячний строк звернення до суду з цією позовною вимогою сплинув 09 листопада 2026 року.
З цим позовом представник позивача з позовними вимогами про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 18 червня 2025 року по 09 серпня 2025 року та про виплату грошової допомоги при звільненні 09 серпня 2025 року звернувся до суду 05 лютого 2026 року із пропуском тримісячного строку.
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду є лише наявність тих обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об'єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.
Заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку, позивач (його представник) не подав.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Інший недолік позову стосується недотримання пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України та не зазначення у позовній заяві власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовом в частині позовних вимог за періоди з 19 липня 2022 року після закінчення встановленого строку, а заяви про поновлення строку звернення до суду не подав, то відповідно до частини першої статті 123 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк для подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску, а також надати суду грошовий атестат, а також заяву-підтвердження, передбачену пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чепенюк О.В.