Справа № 420/38830/25
06 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони), у якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), протиправною;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що в період з 31.05.2016 по 14.07.2025 року позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони (в/ч НОМЕР_2 ) від 08.07.2025 №504-ОС позивач звільнений з військової служби та наказом від 14.07.2025 №520-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Отже, останнім місцем військової служби позивача була військова частина НОМЕР_2 , яка проводила із ним остаточний розрахунок при звільненні, у т.ч. в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, невиплаченої за час проходження служби. У липні 2025 року позивачу була виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки у сумі 1389,04 гривень, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2025 року. Позивач отримав копію довідки - розрахунку від 23.07.2025 р. №71, виданої в/ч НОМЕР_2 , щодо сум недоотриманої індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 року, відповідно до якої нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось з урахуванням базових місяців травень 2016 грудень 2016 рр.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_2 при нарахуванні та визначенні розміру індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік невірно були визначені місяця, з яких починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (базові місяця), а саме травень та грудень 2016 рр., позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року, як наступний за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, до наступного підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. При цьому, у позові зазначено, що звернення позивача до відповідача щодо розрахунку та виплати індексації з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця, не було задоволено.
Враховуючи, що останній місцем військової служби позивача була військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, то відповідачем у даній справі позивач визначив саме військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 21.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05.12.2025 року за допомогою системи “Електронний суд» відповідачем поданий відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
У відзиві зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 05.06.2020 по 14.07.2025 та у спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 не перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 . У вказаний період позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання, відповідач вказує, що нарахування та виплата індексації проводиться за місцем проходження військової служби та відповідна військова частина самостійно здійснює розрахунок розміру індексації, тому належним відповідачем мало б бути ІНФОРМАЦІЯ_1 , де позивач проходив службу у спірний період.
Водночас, відповідач у відзиві підтвердив, що на день виключення із списків особового складу в/ч НОМЕР_2 позивач був розрахований за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі було виплачено і індексацію за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 у сумі 1389,04 грн.
По суті позовних вимог відповідач зазначив, що у період з 31.05.2016 по 28.02.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач, відбулась в минулому - до 31.05.2016, тому підстави для застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року відсутні.
08.12.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив сторона позивача наполягає на тому, що військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем по справі, оскільки виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби.
Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги та відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема у військовій частині НОМЕР_2 ; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_6 від 13.02.2024 року.
Згідно з Витягом з наказу командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 14.07.2025 року №520-ОС, майстер-старшину ОСОБА_3 (П-025061), старшого техніка групи кіберзахисту відділення зв'язку та інформаційних систем, звільненого з військової служби наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08 липня 2025 року № 504-ОС за підпунктом «д» (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України, з 14.07.2025 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при звільненні з військової служби за період проходження служби з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. йому не виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку.
При цьому, як посилається позивач, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби, тому з позовом він звернувся до НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
З матеріалів справи судом встановлено, що при звільненні з військової служби відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 у сумі 1389,04 грн. з урахуванням базових місяців травень та грудень 2016 року, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2025 року (а.с. 15).
Також у матеріалах справи наявна Довідка-розрахунок щодо сум недотриманої ОСОБА_1 за період проходження військової служби індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базових місяців травень та грудень 2016 року, видана військовою частиною НОМЕР_2 .
Тобто, при звільненні позивача з військової служби військова частина НОМЕР_2 дійсно здійснювала із ним розрахунок, у т.ч. з індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр.
Спірним між сторонами стало питання щодо застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018, а також стосовно того, чи є військова частина НОМЕР_2 належним відповідачем щодо перерахунку та виплати спірної індексації.
Відповідач листом від 05.11.2025 року відмовив у перерахунку індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. у урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст.18 Закону України» Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 чинній з 11.10.2017 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції чинній станом на дату прийняття позивача на військову службу встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Текст статті 6 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри 101 замінено цифрами 103.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та цифри 101 замінено цифрами 103.
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України 77 від 11.02.2016, - застосовується з 01.01.2016 року.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 р. №379 та визнання такими, що втратили чинність указів Президента України набрав чинності з 01.01.2008.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.
Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
В контексті спірного періоду ключовим є те, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
При цьому обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Тобто, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.
Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
При цьому доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, яка набрала чинності 01.03.2018 року, було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано.
Оскільки доказів підвищення, у період проходження позивачем служби тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що за вказаний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, базовим місяцем повинен бути саме січень 2008 року.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд також зазначає, що відповідно до п.3 Постанови №1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
В той же час, з вказаних положень вбачається, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови №1013 і установлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), однак, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 1 грудня 2015 року не відбулось.
При цьому суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень постанови Постанови №1013.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, то саме вказана постанова і підлягає застосуванню.
Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах Кечко проти України, Ромашов проти України, Шевченко проти України.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Суд звертає увагу, що позивачу індексація за час проходження військової служби з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року не виплачувалась.
Разом з цим суд зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації не є передчасним, оскільки відповідно до положень чинного законодавства зазначених вище, таким місяцем, починаючи з 01.12.2015 року безальтернативно є січень 2008 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року.
Щодо належного відповідача у справі, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, у період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Водночас, позивач посилається на те, що остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби, тому з позовом він звернувся до НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
У відповідності з пунктом 3 розд. І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Згідно пунктів 6-7 розд. І Інструкції, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби, у свою чергу особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, що має наслідком виникнення обов'язку роботодавця на день виключення із списків особового складу розрахуватись за всіма видами належного військовослужбовцю грошового забезпечення.
Згідно з Витягом з наказу командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 14.07.2025 року №520-ОС, з 14.07.2025 року позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Відтак, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні здійснювався НОМЕР_3 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ).
При цьому, судом встановлено, що при звільненні з військової служби відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 у сумі 1389,04 грн. з урахуванням базових місяців травень та грудень 2016 року, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2025 року (а.с. 15).
Також у матеріалах справи наявна Довідка-розрахунок щодо сум недотриманої ОСОБА_1 за період проходження військової служби індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018, видана військовою частиною НОМЕР_2 , де базовими місяцями визначені травень та грудень 2016 року.
Тобто, при звільненні позивача з військової служби військова частина НОМЕР_2 дійсно здійснювала із ним розрахунок, у т.ч. з індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр.
У матеріалах справи наявний лист Адміністрації Держприкордонслужби України від 02.06.2020 року вих. №0.11-5760/0/6-20-Вих. «Про окремі питання індексації грошового забезпечення», адресований начальникам регіональних управлінь та командирам військових частин, яким роз'яснено, що, враховуючи розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 року № Т/116-1743, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.
З огляду на вищевикладене суд висновує, що оскільки останнім місцем військової служби позивача була військова частина НОМЕР_2 , з якої позивач був звільнений та яка проводила із ним розрахунок при звільненні, то належним відповідачем в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 28.02.2018 рр. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року є саме військова частина НОМЕР_2 .
Крім того, з матеріалів справи слідує, що питання щодо застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 28.02.2018 є спірним між сторонами, оскільки відповідно до Довідки-розрахунок щодо сум недотриманої ОСОБА_1 за період проходження військової служби індексації грошового забезпечення за спірний період з 31.05.2016 по 28.02.2018, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , базовими місяцями визначені травень та грудень 2016 року.
Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.
Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297, 382 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук