справа № 813/2558/13-а
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами
05 лютого 2026 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Коморний О.І., одержав заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (правонаступник - Головне управління Національної поліції у Львівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов'язання вчинити певні дії,
30 січня 2026 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 813/2558/13-а за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 29 січня 2026 року він отримав лист Сокальського районного суду Львівської області з копією постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2012 року по справі № К-44801/12. Заявник стверджує, що вказана постанова містить встановлені обставини щодо незаконності дій відповідача, які є істотними для справи № 813/2558/13-а, не були враховані судом при ухваленні рішення від 13 травня 2019 року та не були йому відомі на час розгляду справи.
05 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - надійшли заперечення на заяву про перегляд судового рішення. У поданих запереченнях представник ПФУ вказує на безпідставність заяви, зазначаючи, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України, а є лише намаганням переоцінити докази та обставини, що вже були встановлені судом.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 813/2558/13-а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Зазначене рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку у 2019 році.
Порядок та строки звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами регламентовані статтею 363 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, частиною першою статті 363 КАС України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Водночас, частиною другою статті 363 КАС України законодавець встановив імперативне часове обмеження (преклюзивний строк) для реалізації права на перегляд судового рішення. Відповідно до приписів цієї норми, з урахуванням положень частини першої цієї статті, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана, якщо така заява подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Зазначений трирічний строк є присічним (абсолютним) і його сплив має наслідком втрату права на звернення до суду. Особливість цього строку полягає в тому, що він не підлягає поновленню, незалежно від поважності причин його пропуску та часу, коли особі стало відомо про нововиявлені обставини. Єдиним законодавчо встановленим винятком з цього правила є перегляд судового рішення з підстав визнання неконституційним (конституційність) закону (пункт 1 частини другої статті 361 КАС України), що у даному випадку не є предметом заяви.
Встановлення граничного строку на перегляд судових рішень обумовлено необхідністю дотримання принципу правової визначеності (res judicata), який є невід'ємною складовою верховенства права (стаття 8 Конституції України). Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що відхід від принципу остаточності судового рішення можливий лише за виняткових обставин, проте національне законодавство має право встановлювати часові межі, після закінчення яких перегляд стає неможливим задля забезпечення стабільності правовідносин (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України»).
Аналізуючи дотримання заявником строків звернення та наявність правових підстав для відкриття провадження, суд виходить з наступного:
Судом встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду, про перегляд якого подано заяву, було ухвалено 13 травня 2019 року. Вказане рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку у 2019 році.
Отже, граничний (преклюзивний) строк, протягом якого процесуальний закон допускав можливість перегляду рішення суду від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами, сплив у травні 2022 року.
Заявник звернувся до суду із цією заявою 30 січня 2026 року. Тобто, звернення відбулося зі спливом майже семи років з моменту набрання рішенням законної сили та майже через чотири роки після закінчення граничного трирічного строку на подання такої заяви.
Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Брумареску проти Румунії») неодноразово вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише з метою проведення нового слухання та отримання нового судового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за обставин суттєвого і непереборного характеру, проте національне законодавство має право встановлювати часові межі (строки давності), після закінчення яких перегляд стає неможливим задля забезпечення стабільності правовідносин.
Таким чином, незалежно від доводів заявника про те, коли саме він отримав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 2012 року, сам факт звернення до суду у 2026 році (поза межами трирічного строку) є безумовною та самостійною підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки право на перегляд рішення від 2019 року припинилося у 2022 році і не може бути реалізоване.
Процесуальні наслідки пропуску цього строку визначені частиною п'ятою статті 366 КАС України, яка носить імперативний характер.
Згідно з частиною п'ятою статті 366 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 363 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, оскільки заяву подано поза межами визначеного законом трирічного преклюзивного строку, це є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 363, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 813/2558/13-а.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику, а заяву про перегляд за нововиявленими обставинами разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення відповідно до статей 293-295, 297 КАС України.
Суддя Коморний О.І.