ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/5441/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Космірак Н.М.,
представника відповідача - Медицької С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування п. 78.3 рішення від 27.06.2025 №146-53 та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати пункт 78.3 рішення Івано-Франківської міської ради, 53 сесії, восьмого демократичного скликання від 27.06.2025 за № 146-53, яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2580 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення; зобов'язати надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2580 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення на найближчій сесії міської ради.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для формування нової земельної ділянки орієнтовною площею 0,2580 га у АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування належного йому нежитлового приміщення. Однак рішенням від 27.06.2025 №146-53 відповідач протиправно відмовив у наданні такого дозволу. Стверджує, що він є власником нежитлової будівлі (заправки) загальною площею 21,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час оформлення права власності на будівлю земельна ділянка під нею не була сформована, а тому не перейшла у користування позивача. Звертає увагу на те, що рішення відповідача від 27.06.2025 №146-53 у спірній частині (пункт 78.3) ухвалене з порушенням встановленого ч. 3 ст. 123 ЗК України строку, розгляд клопотання тривав понад 4 місяці. Крім того, відповідач не зазначив причину відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Також зазначає, що під час надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою питання визначення меж земельної ділянки, щодо якої надається такий дозвіл, не вирішується, оскільки для виготовлення такого проєкту зазначається лише орієнтовна площа, яка в подальшому коригується залежно від конкретних замірів та визначення площі вільної земельної ділянки під час виготовлення проєкту землеустрою, його погодження та затвердження. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, у якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що земельні ділянки під об'єктами дорожнього сервісу можуть бути передані в оренду виключно на конкурентних засадах. У своїй заяві про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач зазначив орієнтовну площу 0,2580 га, що більш ніж у 100 разів перевищує площу нежитлової будівлі, для обслуговування якої необхідна земельна ділянка. При цьому позивач не надав жодних документів, які б обґрунтовували необхідність земельної ділянки саме такої площі для обслуговування будівлі. Відповідач також зазначає, що позивач звернувся до міської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, яке за своєю правовою природою є об'єктом дорожнього сервісу, а отже відповідна земельна ділянка належить до земель автомобільного транспорту. Стверджує, що на чергову сесію Івано-Франківської міської ради 30 квітня 2025 року земельні питання не виносилися, що підтверджується розпорядженням міського голови від 14.04.2025 №131-р. Заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було включено до проєкту рішення «Про земельні питання», а саме до Додатка 1, пункту 32. Проєкт рішення «Про земельні питання» був внесений на розгляд ради виконавчим комітетом, що підтверджується рішенням виконавчого комітету від 24.06.2025 №756 «Про внесення на розгляд міської ради проєкту рішення “Про земельні питання»», та відповідає Регламенту. Крім того, проєкт рішення розглядався на засіданні депутатської постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин, оренди та приватизації майна 26.06.2025. Після подання позивачем заяви до Івано-Франківської міської ради найближчою сесією, на якій вона могла бути розглянута, була саме сесія 27.06.2025, на якій і було прийнято спірне рішення. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.37).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Також зазначає, що відповідно до даних містобудівного кадастру означена земельна ділянка належить до територій виробничих, складських та комунальних об'єктів, а також до територій зелених насаджень загального користування. Жодних відомостей про розміщення автозаправної станції чи заправки вона не містить. Згідно з фотографіями, наявними в матеріалах справи, об'єкт є нежитловою будівлею прямокутної форми, що складається з однієї кімнати. Позивач стверджує, що у 2015 році ним було придбано нежитлову будівлю загальною площею 21,9 кв. м - одну з невеликих частин колишнього колгоспу в с. Узин Тисменицького району, який було розформовано у 1970-1980 роках, а його будівлі продавалися частинами. Будівля не має жодних ознак автозаправної станції (а.с. 52).
У запереченні відповідач не погоджується із доводами позивача з підстав, аналогічних відзиву на позов. Також зазначає, що правовстановлюючими документами та іншими офіційними документами, які стосуються належної позивачу нежитлової будівлі, визначено, що позивачу належить об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (заправка) (а.с.65).
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином, подав суду клопотання про розгляд заяви без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.
20.02.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі (заправки) (для будівництва і обслуговування будівель торгівлі - 03.07), орієнтовною площею 0,2580 га (а.с.45).
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.06.2025 №146-53 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2580 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення (а.с.7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (надалі також - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Частинами 1, 2 статті 20 ЗК України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Частиною 3 статті 20 ЗК України передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Згідно із змістом пункту 23 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо: земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2028 року, визначається відповідно до:
плану зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, на які не затверджений детальний план території);
генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території);
детального плану території;
містобудівної документації регіонального рівня (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів, на які не розроблено детальний план території).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
За змістом частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.
У частинах 2, 3 статті 55 Закону України "Про землеустрій" зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу положень частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі також - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Частиною 2 статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Отже, особа набуває право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування. У разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом, розробляються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У силу вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Зі змісту спірного пункту 78.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 27.06.2025 №146-53 судом не встановлено жодної підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої ч. 3 ст. 123 ЗК України. Тобто, таке рішення відповідача є необґрунтованим та невмотивованим, що є істотним порушенням вимог законодавства і як наслідок, самостійною підставою для його скасування.
Причини для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наведені тільки у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.
Так, відповідач зазначає, що правовстановлюючими документами та іншими офіційними документами, що стосуються нежитлової будівлі, належної позивачу, визначено що ОСОБА_1 належить об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (заправка). Позивач звертався до міської ради для надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі (заправки) (для будівництва і обслуговування будівель торгівлі - 03.07), хоча таке майно по своїй правовій природі є об'єктом дорожнього сервісу, а отже земельна ділянка відноситься до земель автомобільного транспорту. Стверджує, що земельні ділянки під об'єктами дорожнього сервісу, можуть бути передані в оренду виключно на конкурентних засадах.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статі 71 ЗК України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно частин 1, 3 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Відповідно до додатку №59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (розділ 12) належать, зокрема, земельні ділянки транспорту (земельні ділянки, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту). До цих земель, зокрема віднесено земельні ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (підрозділ 12.11).
До земельних ділянок громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) (розділ 03, підрозділ 03.07) належать зокрема, земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до змісту пунктів 1, 2 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», Класифікатор призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.
Об'єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.
Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.
Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.
Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.
Під час формування земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
За змістом пункту 3 вказаного Класифікатора під час зміни цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови. За змістом пункту 4 частини першої, частини другої статті 2 цього ж Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, окрім іншого, передбачає взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
Судом встановлено, що відповідно до фрагменту Генерального плану села Узин Івано-Франківської міської територіальної громади, затвердженого сесією Узинської сільської ради, довідки з містобудівного кадастру за №39148 земельна ділянка за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Узин, вул. І. Франка, 2е, не має кадастрового номера та розташована на території, із функціональним призначенням - території виробничі, складські та комунальні, території зелених насаджень загального користування. Земельна ділянка (частина ділянки) в червоних лініях проектної вулиці (а.с.45 зворот, а.с.99 зворот).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» об'єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.
Відповідно до пункту 3.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд та технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).
Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40540511, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, яке складається з нежитлової будівлі (заправки) загальною площею 21,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12, 13).
Суд зауважує, що згідно з технічним паспортом на громадський будинок нежитлову будівлю (заправку) та з наявного в матеріалах справи фото видно, що це нежитлове приміщення (площею 21,9 кв. м, прямокутної форми, складається із однієї кімнати, матеріал стін - цегла), не є об'єктом дорожнього сервісу (автозаправною станцією) у розумінні наведених вище визначень.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у 2015 році придбав вказану нежитлову будівлю, яка є однією з невеликих частин колишнього колгоспу в с. Узин, який було розформовано у 1970-1980-х роках, а його будівлі продавалися по частинах. Зазначена будівля слугувала для обслуговування та ремонту техніки колгоспу, а також для зберігання запчастин до техніки. Саме тому, ймовірно, у технічному паспорті й було зазначено - «нежитлова будівля (заправка)».
Варто вказати, що за змістом Класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», до виробничих територій належать, зокрема території транспортно-складської забудови. При цьому у графі «Код згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок» зазначеного Класифікатора вказано співвідношення функціонального призначення цих територій з таким видом цільового призначення земельних ділянок, як земельні ділянки для розміщення і експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Суд зауважує, що розглядувана земельна ділянка є несформованою, у зв'язку з чим вона не віднесена, зокрема, і до категорії земель автомобільного транспорту.
Також слід зазначити, що у Івано-Франківської міської ради ще не настали підстави посилатись на можливість/неможливість забудови позивачем земельної ділянки чи обмеження в забудові через червоні лінії, адже таких прав відповідача не порушено.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема, не підлягають передачі в користування на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Як встановлено судом, нежитлова будівля (заправка) загальною площею 21,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 .
Відтак, твердження відповідача у спірному випадку про необхідність проведення земельних торгів є безпідставними.
Стосовно аргументів відповідача про те, що у заяві про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачем була зазначена орієнтовна площа 0,2580 га, що більш ніж у 100 разів перевищує площу об'єкта нерухомості, для обслуговування якого необхідна ділянка, суд зауважує, що згідно вимог статті 123 ЗК України в заяві зазначається саме орієнтовний розмір земельної ділянки. Відтак відповідач, при розгляді такої заяви, має право застосувати у разі потреби розумний розсуд щодо розміру земельної ділянки, достатньої для обслуговування об'єкта нерухомості.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків розгляду його заяви суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 123 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, цим правом позивач не скористався.
За встановлених обставин суд констатує, що у спірному рішенні не конкретизовано, у чому саме бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, cпірне рішення відповідача (п. 78.3) є таким, що не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. Відтак, пункт 78.3 рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №146-53 від 27.06.2025 “Про земельні питання» є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Суд висновує, що у цій справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2580 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення на найближчій сесії міської ради, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 17.06.2020 в справі №813/2107/18, від 05.10.2022 в справі №813/1813/18, від 18.05.2023 у справі 823/619/17.
За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки, та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 847,84 грн (70% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 78.3 рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №146-53 від 27.06.2025 “Про земельні питання».
Зобов'язати Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки, та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень 84 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ),
відповідач - Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Рішення складене в повному обсязі 06.02.2026.