Справа №:755/25138/25
Провадження №: 2-з/755/20/26
"06" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
10.12.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрите провадження у справі і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
29.12.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій представник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення №590, загальною площею 160,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 392193680000).
Вказана заява передана судді Марфіній Н.В. 06.02.2026 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
Вимоги заяви мотивовано тим, що 22.08.2023 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого позивач надав у борг відповідачу 83250,00 доларів США, а відповідач зобов'язався їх повернути не пізніше 22.08.2025. Сплата процентів договором позики не передбачена. Вказаний договір позики був оформлений розпискою від 22.08.2023, яку відповідач власноруч написав та підписав у присутності позивача, після чого передав її йому в момент одержання грошових коштів у вищезазначеній сумі. В обумовлений договором строк відповідач позичені грошові кошти не повернув, а останній час перестав відповідати на дзвінки позивача, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в судовому порядку. Фінансове становище відповідача позивачу наразі невідомо, проте, судячи з того, що відповідач на момент настання строку повернення позики борг не повернув і перестав виходити на контакт з позивачем, можна припустити, що грошові кошти у останнього відсутні, принаймні у кількості, достатній для повернення боргу позивачу. Водночас, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належать наступні об'єкти нерухомого майна: Садовий будинок, загальною площею 154,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1288188780000); Земельна ділянка (на якій розташований вищевказаний садовий будинок), кадастровий номер 8000000000:62:184:0005, загальною площею 0,06 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1285776280000); Нежиле приміщення № 590, загальною площею 160,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 392193680000). У разі задоволення позову, рішення суду про стягнення боргу могло б бути виконане за рахунок примусової реалізації одного зі згаданих об'єктів нерухомості. Водночас, як вбачається з довідки з ДРРП, на садовий будинок загальною площею 154,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , 03.09.2025 вже накладено арешт Дніпровським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). Відтак, на даний момент накладення арешту в порядку забезпечення позову на садовий будинок або земельну ділянку, на якій він розташований, не має жодного сенсу, адже на вказане обтяжене майно неможливо буде звернути стягнення. Натомість після подання позову позивачу стало відомо, що відповідач виставив на продаж інший об'єкт нерухомості, а саме - нежиле приміщення №590, загальною площею 160,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 392193680000). Вказана інформація підтверджується скріншотами оголошень з сайтів продажу нерухомості. Тобто відповідач має намір позбутися необтяженого об'єкту нерухомого майна. За таких обставин, існує обґрунтоване припущення ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду про стягнення боргу, адже у разі відсутності у відповідача на момент набрання рішенням законної сили майна, на яке може бути звернено стягнення, і за рахунок якого можна було б виконати рішення суду примусово, зважаючи на чималу суму боргу, реально стягнути грошові кошти буде вкрай складно або взагалі неможливо. Приймаючи до уваги відсутність у заявника інформації щодо наявності у відповідача грошових коштів на рахунках, водночас наявність у власності останнього декількох об'єктів нерухомого майна, а також приймаючи до уваги те, що Садовий будинок вже обтяжений арештом, заявник вважає доцільним застосування судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на один з об'єктів нерухомого майна відповідача, зокрема, на Нежиле приміщення № 590, загальною площею 160,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 392193680000). На думку заявника, арешту одного об'єкту нерухомого майна відповідача буде цілком достатньо для того, щоб нівелювати ризик неможливості виконання рішення суду про стягнення боргу в сумі 83250 дол. США, адже його вартість покриває вказану суму боргу. При цьому у накладенні арешту на все майно відповідача немає необхідності, адже це буде надмірним тягарем для відповідача та неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Вжиття судом запропонованого виду забезпечення позову не спричинить відповідачу збитків, тому у застосуванні зустрічного забезпечення немає необхідності.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, оформленим у вигляді розписки від 22.08.2023 року, в сумі 83250,00 доларів США.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У цій справі АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58389,66 доларів США, оскільки ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити належну йому нерухомість. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши такі доводи заявника, з'ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно.
При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову, з відповідача на користь позивача може бути стягнуто 83250,00 доларів США, а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
За наявними в матеріалах справи письмовими доказами, відповідачу на праві власності належить наступне нерухоме майно: будинок АДРЕСА_3 ; земельна ділянка по АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення АДРЕСА_4 ; частина будинку АДРЕСА_5 .
За наявними в матеріалах справи даними будинок АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 перебувають під арештом за рішення державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві від 03.09.2025 року.
Разом з цим, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, стосовно відповідача ОСОБА_2 відсутні відкриті виконавчі провадження, а виконавче провадження №79006445 від 03.09.2025 року значиться у стані «Завершено».
Відтак суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 не порушить прав інших осіб, які не є учасниками справи.
Сторона позивача має обґрунтовані припущення щодо можливості відчуження відповідачем зазначеного нежитлового приміщення за рахунок якого може бути виконане рішення суду у разі повного або часткового задоволення позовних вимог і суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на майно може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог.
Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.
Між тим, у випадку незабезпечення позову та відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів з відповідача.
Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.
У даному випадку ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже відповідач на теперішній час має необмежену можливість відчужити майно і намагається це зробити, що підтверджується поданою стороною позивача роздруківкою оголошення з інтернет-сайту з продажу нерухомості, тож у такому випадку за рахунок цього майна рішення суду виконати буде неможливо.
Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, не перешкоджає відповідачу як власнику приміщення володіти і користуватися ним, а лише обмежує у розпорядженні ним, зокрема щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для накладення арешту на цілу частку нежитлового приміщення, оскільки сума стягнення за позовом становить 83250,00 дол. США, а дійсної вартість нежитлового приміщення з матеріалів справи не вбачається, тож арешт на нерухоме майно має бути накладений саме в межах суми позову.
Стосовно наявності у відповідача й іншого нерухомого майна, на яке міг би бути накладений арешт з метою забезпечення позову про стягнення боргу, суд зазначає, що не має право забезпечувати позов в іншій спосіб ніж це заявлено у заяві про забезпечення позову. Накладення арешту на інше майно відповідача позивач не просить.
Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
В межах суми у розмірі 83250 (вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят) доларів США (еквівалент станом на час вирішення заяви про забезпечення позову 3591405,00 грн.) накласти арешт на належне ОСОБА_2 нежиле приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 160,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 392193680000).
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 06.02.2026 року.
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -