Номер провадження: 11-кп/813/1106/26
Справа № 522/22814/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2025 у к/п № 12023163520000516 від 29.09.2023 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з 29.09.2023.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 29.09.2023 до 12.06.2025 із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Залишено міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ - диск із камер відеоспостереження вирішено зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, 28.09.2023 приблизно о 17:30 год між ОСОБА_7 та його знайомим ОСОБА_9 , які перебували у дворі буд. АДРЕСА_2 , на ґрунті раніше виниклих на побутовому ґрунті конфліктних ситуацій, виник черговий конфлікт, який супроводжувався з'ясуванням стосунків між ними, та взаємними образами.
Після указаного конфлікту ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розійшлися по своїм справам, а приблизно через пів години, тобто о 18 год зазначеного дня, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 знов зустрілися на перехресті вул. 10 Квітня, та Дідріхсона, у м. Одесі, а саме біля рогу буд. 36 по вул. Мечнікова, розташованому на перехресті указаних вулиць.
При цьому ОСОБА_10 зняв із фасаду будинку АДРЕСА_3 , прапор на дерев'яному держаку і разом з ним йшов у напрямку до ОСОБА_7 . Після чого він вважаючи, що ОСОБА_9 під час чергового з'ясування стосунків буде намагатись завдавати йому тілесних ушкоджень за допомогою дерев'яного держаку від указаного прапора, вирішив випередити ОСОБА_11 , та першим нанести йому сильний удар кулаком в обличчя, розуміючи, що зазначені його навмисні дії можуть призвести до втрати ОСОБА_9 свідомості, що призведе до його падіння з висоти власного зросту на асфальтоване покриття і, як наслідок, призведе до отримання ним ще більш тяжких тілесних ушкоджень.
Діючи з указаною метою, на ґрунті тривалих, неприязних відносин, із мотивів особистої неприязні, ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, раптово скоротив дистанцію із цим потерпілим, та наніс ОСОБА_9 кулаком лівої руки, стиснутої в кулак, сильний удар в обличчя.
Від отриманого сильного удару ОСОБА_9 втратив свідомість, та із висоти власного зросту з прискоренням впав спиною на асфальтоване покриття, вдарившись об нього головою.
В результаті зазначених навмисних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді:
- закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку важкого ступеня, яка супроводжувалася крововиливом між твердою і павутинною мозковими оболонками правої гемісфери головного мозку, крововиливом між м?якою та павутинною оболонками в потиличній ділянці зліва, що ускладнилась здавленням головного мозку, комою 2-го ступеня, переломи кісток лицевого та основи черепа, перелом кісток носу, перелом виличної кістки справа, уламковий перелом виличної дуги справа зі зміщенням уламків, перелом зовнішньої передньо-нижньої стінки та медіальної стінки правої верхньощелепної пазухи, уламковий перелом передньої та зовнішньої стінки лівої верхньощелепної пазухи зі зміщенням, перелом медіальної стінки та дна орбіти з обох сторін із зміщенням уламків, перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи справа без зміщення, перелом вінцевого відростку нижньої щелепи із зміщенням, забій м?яких тканин волосистої частини голови.
Указана черепно-мозкова травма складає єдиний морфологічний комплекс ушкоджень головного мозку, переломів черепа, пошкоджень м?яких тканин, що в сукупності відповідно до п. 2.1.3 «б», «в» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодилася з вироком суду 1-ої інстанції та вважає його незаконним і необґрунтованим з таких підстав:
- суд 1-ої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки за обставинами справи подія носила характер конфлікту, що виник спонтанно, без попереднього умислу та повинен бути кваліфікований як перевищення меж необхідної оборони за ст. 124 КК України;
- потерпілий ОСОБА_9 зняв із фасаду буд. АДРЕСА_3 прапор на дерев'яному держаку і разом з ним йшов в напрямку до ОСОБА_7 , виявляючи агресію, замахувався держаком на ОСОБА_7 , намагаючись його вдарити. З метою уникнення тілесних ушкоджень від дерев'яного держаку ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_9 в результаті чого останній впав на асфальтобетонне покриття та отримав тяжкі тілесні ушкодження;
- суд 1-ої інстанції не врахував, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_9 ;
- відеозапис, досліджений в судовому засіданні не містить доказів, які б указували на нанесення удару ОСОБА_7 в область голови ОСОБА_9 , не фіксує намір нанесення тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому, а містить лише падіння потерпілого, яке могло статися у результаті його хиткої ходьби через нетверезий стан;
- потерпілий ОСОБА_9 під час допиту пояснив, що не пам'ятає чи вдарив його ОСОБА_7 кулаком або тілесні ушкодження отримані у результаті неправомірних дій обвинуваченого. Також він не заперечував щодо наявного між ними конфлікту, а також, щодо вживання алкогольних напоїв 28.09.2023, проте з незрозумілих причин просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі;
- свідок ОСОБА_12 , яка допитана судом 10.04.2025 зазначила, що між обвинуваченим та потерпілим був конфлікт, ОСОБА_9 пред'являв претензії, а ОСОБА_7 виправдовувався. При цьому свідок не бачила як обвинувачений наніс удар потерпілому, але вказала, що ОСОБА_9 був у шаленому та неконтрольованому стані, а ОСОБА_7 його заспокоював та відштовхував від себе, а в руках ОСОБА_9 був прапор з держаком;
- свідок ОСОБА_13 під час допиту пояснив, що не бачив як особи наносили один одному удари, а бачив лише штовхання цих осіб через виниклий конфлікт;
- інші свідки не були безпосередньо допитані в судовому засіданні, а тому не можуть братися до уваги в якості доказів;
- незважаючи на наявність тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого, медична документація не встановлює прямого причинного зв'язку між ударом, завданим обвинуваченим і тяжкими наслідками. Наявні травми, зокрема перелом основи черепа та субдуральна гематома могли бути спричинені падінням головою на тверду поверхню (що підтверджується експертами та характером ушкоджень). Крім того, один удар кулаком не може спричинити велику кількість ушкоджень, які ймовірно виникли через падіння;
- висновок експерта опосередковано підтверджує самозахист ОСОБА_7 від посягань ОСОБА_9 , який мав у руках палицю від прапора і замахувався нею на обвинуваченого. Отже, дії обвинуваченого є реакцією на реальну загрозу.
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати дії ОСОБА_7 такими, що підлягають кваліфікації за ст. 124 КК України - умисне тілесне ушкодження, заподіяне при перевищенні меж необхідної оборони; призначити ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі або визнати відбутим призначене покарання з урахуванням попереднього тримання під вартою; звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі суду, якщо фактичний строк перебування під вартою перевищує розмір можливого покарання, передбаченого ст. 124 КК України.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти її задоволення. При цьому потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, водночас, інші учасники провадження, які з'явились, не заперечували щодо розгляду справи за його відсутності, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку провести судове засідання за встановленою явкою.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції свідчить, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає в повній мірі з огляду на такі обставини.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, допитаний у судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він проживає у потерпілого ОСОБА_9 у підвалі, а саме у дворі будинку АДРЕСА_2 та 28.09.2023 приблизно о 17:30 год, коли він піднімався із підвалу, до нього підбіг потерпілий та 2 рази вдарив його палкою від прапору по голові. Після чого указаний прапор обвинувачений повернув на місце та вони розійшлися, так як нічого страшного не відбулось, й він пішов в аптеку купити ліків, так як дуже сильно розболілась голова. В подальшому, він побачив потерпілого на підлозі та йому стало цікаво, що із ним відбулось, так як у нього не було намірів битися із потерпілим ОСОБА_9 . Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що внаслідок удару потерпілого палкою у нього була розбита голова, він почав захищався від потерпілого, вдаривши потерпілого ОСОБА_9 зліва направо кулаком лівої руки у праву сторону обличчя потерпілого, а саме у щелепу, а потім вихопив указану палку із рук потерпілого, після чого потерпілий, внаслідок його удару кулаком, впав на асфальт, та він його підняв. На місці указаної події зібрались люди, та якась жінка викликала швидку медичну допомогу. Також обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що він готовий понести покарання за вище указане кримінальне правопорушення за ст. 124 КК України, а не за ч.1 ст.121 КК України.
При цьому, мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд 1-ої інстанції послався у вироку на досліджені ним докази, а саме на:
- показання потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив про те, що він проживав у притулку для безхатьків на АДРЕСА_4 та на теперішній час проживає у підвалі. В той день 28.09.2023 його викликали на роботу прибрати двір за адресою: вул. Мечнікова, буд. 36 у м. Одесі, де він випив кави та почав прибирати, але потім він нічого не пам'ятає, та 29.09.2023 приблизно о 04:30 год ранку він прокинувся вже у лікарні, та йому вище указані події кримінального правопорушення були показані на відеозаписі, зокрема те, що 28.09.2023 у нього відбувся конфлікт із ОСОБА_7 , якого він впізнав у залі судового засідання, але на той момент цей обвинувачений був без бороди. Під час цього конфлікту він зняв із фасаду будинку № 36 по вул. Мечнікова у м. Одесі прапор України на дерев'яному держаку і разом з ним йшов у напрямку до ОСОБА_7 , щоб захиститись від нього, але обвинувачений першим вдарив його кулаком в обличчя, від якого він впав на землю та втратив свідомість. Крім того, потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він в той день випив 100 гр алкоголю, та вм'ятину на голові йому зробив ОСОБА_7 , про що йому сказала продавець, яка бачила указані події. При цьому потерпілий зазначив, що з обвинуваченим вони були знайомі приблизно із травня місяця 2023 року, так як обвинувачений ОСОБА_7 , із його дозволу, жив у підвалі, де він зберігає інструменти для прибирання. ОСОБА_7 є адекватною людиною коли тверезий, та коли він вживає алкоголь із ним у них постійно виникали суперечки, як відповідно і в той день 28.09.2023, коли у них відбувся конфлікт, тому що ОСОБА_7 таємно викрав із його кишені гроші. Окрім того, ОСОБА_9 пояснив, що внаслідок вище указаних подій він перебував у комі та 3 дні перебував у реанімації, майже місяць пролежав у лікарні, та йому була зроблена операція, просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі;
- показання свідка ОСОБА_14 , яка пояснила про те, що 28.09.2023 приблизно о 18 год біля хлібного кіоску на вул. 10 квітня у м. Одесі, вона йшла із роботи в наушниках, тому нічого не чула та на відстані 15-20 метрів побачила хлопців, а саме обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 , які штовхалися та сперечались між собою, та в той момент обвинувачений ОСОБА_7 сильним одним ударом вдарив потерпілого ОСОБА_9 , який без свідомості впав на землю, та у нього почались судоми. Крім того, свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона почала розмовляти із обвинуваченим ОСОБА_7 , який почав її заспокоювати та казати: «Заспокойся він дихає!», на що вона сказала: «Так підніми його, якщо він дихає!», після чого указаний обвинувачений підняв зазначеного потерпілого, а вона викликала на місце події швидку медичну допомогу. Обвинувачений ОСОБА_7 на місці події поводив себе спокійно та відразу почепив на флагшток указаний прапор, куди саме обвинувачений вдарив цього потерпілого вона не бачила, але бачила також саме той момент, як зазначений потерпілий летів та впав на землю від цього удару, як мішок, та на її думку, так як удар був дуже сильний, обвинувачений ОСОБА_7 вдарив цього потерпілого саме кулаком. Також свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона дуже добре бачила вище указані події, так як у неї добрий зір, та вона не носить окуляри, потерпілий ОСОБА_9 нічого не тримав в руках, та не наносив удари обвинуваченому ОСОБА_7 , так як він просто штовхався, та рядом валявся прапор із флагштоку;
- показання свідка ОСОБА_15 , яка пояснила про те, що точну дату вона не пам'ятає, а саме у вересні 2023 року вона перебувала на робочу місці у кіоску на вул. 10 квітня у м. Одесі та почула, що на вулиці відбувається конфлікт, а саме між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 . Сам момент коли указаний обвинувачений замахнувся та наніс удар вона не бачила, але бачила, що внаслідок цього відбулось, а саме у потерпілого ОСОБА_9 була розбита голова та він перебував без свідомості, лежачи напівсидячи під стінкою із закривавленою головою, а поряд лежав прапор на дерев'яному держаку. При цьому, в момент суперечки поряд із ними нікого не було, та завданий цим обвинуваченим удар потерпілому був такої сили, що ОСОБА_9 робили операцію на голові. Швидку медичну допомогу потерпілому викликав хтось із двору. Крім того, свідок ОСОБА_15 пояснила, що на відстані 3-5 метрів вона бачила суперечку між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 , у якого в руках був прапор на дерев'яному держаку, та коли вона повернулась назад у кіоск, то покупці повідомили її, що потерпілий ОСОБА_9 вже лежить із пробитою головою. Після вище указаних подій вона спілкувалась із потерпілим ОСОБА_9 вже після операції, так як на той момент він перебував без свідомості;
- показання свідка ОСОБА_16 , який пояснив про те, що він особисто не є знайомим із потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_7 , та 28.09.2023 потерпілий поступив до нього у лікарню, де у потерпілого були виявлені наступні травми, а саме забій головного мозку, після чого потерпілий був доставлений до операційної та прооперований, потім був направлений до реанімаційного відділення, та в подальшому переведений до нього у відділення. На момент надходження до лікарні потерпілий ОСОБА_9 розмовляв, але вже нічого не пам'ятав, так як у нього на голові із лівого боку були ушкодження, який він, як лікар, детально описав у медичній документації, точний час перебування потерпілого у лікарні він не пам'ятає;
- показання свідка ОСОБА_13 , який пояснив про те, що він особисто не є знайомим із потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_7 . Приблизно у вересні 2023 року о 17 год у дворі буд. АДРЕСА_5 , а саме біля підвалу він побачив, як обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 спілкувались між собою на підвищених тонах, та штовхались між собою, на що він обвинуваченому та потерпілому зробив зауваження, щоб вони розходились. Також свідок пояснив, що він не бачив, щоб хтось із них наносив одне одному удари кулаком по обличчю, так як були звичайні ляпаси по обличчю один одному, але хто кому конкретно їх наносив він не бачив, та ні якого прапору із флагштоку він також не бачив;
- відеозапис події, згідно до якого при відкритті відеофайла, згідно часу в лівому верхньому куті цього відеозапису 28.09.2023 о 17:55:04 видно проїжджу частину вулиці, по якій їздять автомобілі, на узбіччі припаркований автомобіль, також розташований сміттєвий бак синього кольору, тротуар, на якому припарковані велосипеди. По тротуарі ходять люди. В крайньому правому куті видно хлібний кіоск перед яким розташований бетонний стовп, й кут вул. 10 Квітня та вул. Дідріхсона. Взявши мобільний телефон та наблизивши до екрану монітору, в крайньому правому куті о 17:56:21 год видно, як ОСОБА_9 , який одягнений в шорти червоного кольору, та кофту чорного кольору ходить біля хлібного кіоска. Згодом, о 17:58:31 ОСОБА_10 виходить із-за кута будинку, який розташований по вул.10-го квітня та йде вздовж нього, в напрямку вул. Мечнікова, а в цей час видно, як ОСОБА_7 стоїть на куті указаного будинку. Далі ОСОБА_9 пройшов декілька метрів та зняв із будинку прапор України, далі пішов у напрямку вул. 10-го квітня, а саме до хлібного кіоска, де знаходився ОСОБА_7 . Після чого ОСОБА_9 дійшовши до кута будинку, став навпроти кута цього будинку, на відстані приблизно 2-3 метри, біля бетонного стовпу. В цей час ОСОБА_7 О 18:00:13 год підходить та зненацька своєю лівою рукою наносить удар ОСОБА_9 , від якого останній падає на асфальтоване покриття, після чого він більше не рухається. Вище указаний запис фіксувався за допомогою мобільного телефону (приближена версія), що записано на диск;
- заява ОСОБА_17 про те, що вона добровільно надала відеозапис із камер відеоспостереження піцерії «Домінас» за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, буд. 34/1 від 28.09.2023 для долучення до матеріалів к/п;
- висновок експерта за №1603 від 20.11.2023, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , 1984 р.н., за медичною документацією, зроблено наступні висновки:
у громадянина ОСОБА_9 було наступне тілесне ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку важкого ступеню, яка супроводжувалась крововиливом між твердою і павутинною мозковими оболонками правої гемісфери головного мозку, крововиливом між м?якою та павутинною оболонками в потиличній ділянці зліва, ускладнилась здавленням головного мозку, комою 2-го ступеня, переломи кісток лицевого, та основи черепа, перелом кісток носу, перелом виличної кістки справа, уламковий перелом виличної дуги справа із зміщенням уламків, перелом зовнішньої передньо-нижньої стінки, та медіальної стінки правої верхньо щелепної пазухи, уламковий перелом передньої, та зовнішньої стінки лівої верхньощелепної пазухи із зміщенням, перелом медіальної стінки, та дна орбіти із обох сторін із зміщенням уламків, перелом альвеолярного відростку верхньої щелепи справа без зміщення, перелом вінцевого відростку нижньої щелепи справа із зміщенням, забій мяких тканин волосистої частини голови;
дане ушкодження виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості яких в ушкодженні не відобразились;
вказане ушкодження утворилося незадовго до звернення громадянина ОСОБА_11 у лікувальний заклад (КНП «МКЛ № 1» ОМР) таким чином, могло бути заподіяне 28.09.2023;
вище указане ушкодження, згідно з п.2.1.3 «б», «в» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом за № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;
оскільки черепно-мозкова травма складає єдиний морфологічний комплекс ушкоджень головного мозку, переломів черепа, пошкоджень м?яких тканин, тому розмежування утворення компонентів черепно-мозкової травми, внаслідок удару кулаком чи внаслідок падіння з положення стоячи на площині неможливо, оскільки черепно-мозкова травма може виникнути від кожного окремого удару, а кожний наступний удар посилює дію попереднього;
- протокол огляду місця події від 28.09.2023 за фактом нанесення тілесних ушкоджень за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, буд. № 36, яким зафіксовано, що біля магазину на стіні знаходяться потерті плями бурого кольору, та таблицею ілюстрації до нього;
- довідка, видана КНП «Міською клінічною лікарнею» за № 15105 від 28.09.2023, за якою невідомий був госпіталізований до нейрохірургічного відділення із діагнозом: ЗЧМТ, субтуральна гематома, перелом кісток лицьового черепу;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 , у присутності 2 понятих, впізнала особу під № 2, а саме потерпілого ОСОБА_9 , який 28.09.2023 приблизно о 18 год за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, кут вул. 10 Квітня зняв прапор, та указаному потерпілому раніше невідомий їй чоловік наніс йому один удар в область обличчя, внаслідок якого він впав, та втратив свідомість;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2023, згідно з яким свідок ОСОБА_14 , у присутності 2 понятих, впізнала особу під № 2, а саме обвинуваченого ОСОБА_7 , який 28.09.2023 приблизно о 18 год за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, кут вул. 10 Квітня наніс один удар в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок якого він впав, та втратив свідомість;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 , у присутності 2 понятих, впізнала особу під № 2, а саме потерпілого ОСОБА_9 , який 28.09.2023 приблизно о 18 год за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, кут вул. 10 Квітня зняв прапор України, та указаному потерпілому раніше невідомий їй чоловік наніс йому один удар в область обличчя, внаслідок якого він впав, та втратив свідомість;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2023, згідно до якого свідок ОСОБА_15 , у присутності 2 понятих, впізнала особу під № 2, а саме обвинуваченого ОСОБА_7 , який 28.09.2023 приблизно о 18 год за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, кут вул. 10 Квітня наніс один удар в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок якого він впав, та втратив свідомість.
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Логічний аналіз ч. 1 ст. 94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв'язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.
Внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб'єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, у справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого.
За обставинами цієї справи вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами, які є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою та логічно й послідовно продовжують один одного, складаючи єдиний масив доказової бази, яка прямо підтверджує винуватість ОСОБА_7 .
Так, в першу чергу, події того дня висвітлює відеозапис, який чітко демонструє як потерпілий ОСОБА_9 зняв зі стіни будинку державний прапор на дерев'яному держаку та попрямував до кута будинку, де в цей час знаходився ОСОБА_7 та який до моменту нанесення удару декілька разів виходив з-за кута, однак заходив за нього знову. Підійшовши до кута будинку, ОСОБА_9 зупинився, став поодаль від кута поряд із стовпом та дивився в бік ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_9 не замахувався на обвинуваченого прапором з держаком, а стояв рівно, зберігаючи відстань між собою та кутом будинку, за яким знаходився ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_9 стояв нерухомо декілька секунд, після чого відео демонструє, що ОСОБА_7 зненацька вийшов з-за кута будинку, наніс ОСОБА_9 удар в район голови, після чого останній впав на асфальт, а ОСОБА_7 знову зайшов за кут. Пізніше обвинувачений вийшов з-за кута, відтяг ОСОБА_9 , який явно перебував без свідомості, до стіни, а потім за кут будинку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ст. 124 КК України встановлює кримінальну відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
За ч. 3 цієї статті перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст.ст. 118 та 124 цього Кодексу.
На відміну від заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 121 КК, визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК є відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони. Крім того, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Вказане твердження колегії суддів узгоджується з правовою позицією ККС у складі ВС в постанові від 10.09.2019 в справі № 332/3757/17.
Тобто, право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього відповідних умов, а саме вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну (ухвала ККС ВС від 07.11.2023 в справі № 643/1384/22).
Водночас, не може бути визнана такою, що перебуває у стані необхідної оборони, особа, яка сама вчинює протиправні дії.
Апеляційний суд зауважує, що відеозапис не містить фрагментів, в які б ОСОБА_9 демонстрував явну нестримну агресію в бік ОСОБА_7 , замахувався на нього, нападав чи наносив йому удари. При цьому, відеозапис демонструє, що ОСОБА_9 рухався достатньо впевнено, рівно стояв, не хитався, не зашпортувався, не падав в процесі ходьби, став поодаль кута, за яким знаходився обвинувачений та не йшов в його бік, натомість ОСОБА_7 зненацька вийшов із-за кута та наніс потерпілому удар, від якого той одразу впав, а не просто відштовхнув його з метою самозахисту. Вказане спростовує відповідні доводи захисника.
Окрім того, свідок ОСОБА_13 спостерігав конфлікт між потерпілим та обвинуваченим у дворі буд. АДРЕСА_5 , а саме біля підвалу приблизно о 17 год, тобто до того, як сталася подія. При цьому, потерпілий та обвинувачений штовхалися, спілкувалися на підвищених тонах. Тобто, конфлікт між потерпілим та обвинуваченим виник не раптово, а продовжувався деякий період в часі до події, що так само спростовує доводи захисника щодо спонтанності конфлікту, внаслідок чого обвинувачений мав потребу захищатися. При цьому, захисник не вказав на будь-які докази, які б свідчили, що ініціатором події був саме потерпілий ОСОБА_9 .
Доводи захисника щодо самозахисту ОСОБА_7 не підтверджуються ані висновком експерта, ані поясненнями свідків, ані відеозаписом події, тому відхиляються апеляційним судом.
Обставина того, що потерпілий ОСОБА_9 не пам'ятає чи наносив обвинувачений йому тілесні ушкодження не спростовує зібраної доказової бази (відеозапис події, показання свідків) та вище встановлених обставин, які прямо вказують на винуватість ОСОБА_7 .
Апеляційний суд погоджується з твердженням захисника, що свідок ОСОБА_12 не бачила момент нанесення удару, однак звертає увагу, що свідок ОСОБА_14 , яка була допитана в судовому засіданні, надала показання та підтвердила нанесення потерпілому удару обвинуваченим. При цьому, апеляційний суд зауважує, що всі показання свідків, на які посилався суд 1-ої інстанції, були отримані під час їх допиту в судовому засіданні, тобто отримані безпосередньо судом, що спростовує доводи захисника.
Відповідно до висновку експерта, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження голови (черепа, щелепи, носа), що виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості яких в ушкодженні не відобразились, вказане могло бути заподіяне 28.09.2023, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та оскільки черепно-мозкова травма складає єдиний морфологічний комплекс ушкоджень головного мозку, переломів черепа, пошкоджень м?яких тканин, тому розмежування утворення компонентів черепно-мозкової травми, внаслідок удару кулаком чи внаслідок падіння з положення стоячи на площині неможливо, оскільки черепно-мозкова травма може виникнути від кожного окремого удару, а кожний наступний удар посилює дію попереднього.
Тобто, виходячи із висновку експерта тілесне ушкодження могло бути завдане внаслідок удару та в подальшому в результаті падіння.
При цьому, посилання захисника на те, що кількість ушкоджень, які отримав ОСОБА_9 не могла бути отримана внаслідок одного удару, а ймовірніше була спричинена падінням є обґрунтованими, оскільки підтверджуються вище викладеними висновками експерта, що водночас не спростовує факт завдання ОСОБА_7 удару ОСОБА_9 , внаслідок чого останній впав та отримав інші ушкодження, тобто саме внаслідок удару обвинуваченого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, що кваліфікується за ч. 1 ст. 121 КК України.
На підставі логічного тлумачення ч. 1 ст. 85 КПК України вбачається, що докази в кримінальному провадженні стосовно факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою поділяють на прямі та непрямі.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.
Так, прямим є доказ, який прямо та безпосередньо встановлює наявність чи відсутність обставин, що доказується.
Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього - наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.
Враховуючи вищезазначене, норми чинного КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує усталена судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Отже, враховуючи вище наведене, висновки експерта, у системному взаємозв'язку із наявним відеозаписом події та поясненнями свідків, обставина заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок удару, завданого ОСОБА_7 є підтвердженою.
Крім іншого, апеляційний суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_7 , який не перебував в стані необхідної самооборони, завдаючи потерпілому удар, міг керувати своїми діями та усвідомлювати результат їх вчинення, мав можливість адекватно оцінити обстановку та мав змогу уникнути вчинення злочину, що однак не вчинив.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження, а судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства.
Водночас, з врахуванням обставини цього к/п, характеристик особи обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутність пом'якшуючих обставин, на переконання колегії суддів, суд 1-ої інстанції дотримався приписів ст.ст. 50, 65 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 відсутні, тому вирок суду 1-ої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим ОСОБА_7 , який утримується під вартою - у той же строк з моменту вручення її копії.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4