Справа № 357/3156/25
1-кп/357/31/26
05.02.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши під час проведення відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 42013100030000085, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2013, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,
клопотання захисника обвинуваченого, адвоката - ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 , представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 ,
У провадження Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, у якому було призначено підготовче судове засідання.
Захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання подано письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що в обвинувальному акті невірно зазначені рік народження обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме вказано 1974 р.н. замість 1970 рн., що вказує на те, що обвинувальний акт містить недостовірні персональні дані обвинуваченого, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, як того вимагає закон. Обвинувальний акт містить лише загальний, неконкретизований опис обставин інкримінованого правопорушення. Фактичні обставини викладено розпливчасто, без чіткого зазначення мотиву, способу вчинення діяння, форми вини та виду умислу обвинуваченого, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення, що порушує право обвинуваченого знати суть пред'явленого обвинувачення і суттєво утруднює йому реалізацію права на захист. З обвинувального акта неможливо чітко зрозуміти, зі скількох окремих епізодів (дій) складається пред'явлене обвинувачення та яким чином вони між собою пов'язані. Опис діянь обвинуваченого поданий злитно, без розподілу на окремі епізоди чи злочинні дії, хоча зі змісту матеріалів провадження вбачається наявність кількох самостійних епізодів. Через це формулювання обвинувачення набуває подвійного тлумачення щодо обсягу пред'явленого обвинувачення - не ясно, чи інкримінуються обвинуваченому декілька окремих злочинних діянь, чи одне триваюче правопорушення. Нечітка структура обвинувального акта не зволяє визначити межі судового розгляду по суті обвинувачення, що неприпустимо, оскільки судовий розгляд здійснюється в межах пред'явленого обвинувального акта. Більше того, якщо обвинувальним актом охоплено кілька епізодів, у ньому має бути надано окремо правову кваліфікацію кожного епізоду. Обвинувальний акт має містити правову кваліфікацію інкримінованого діяння (діянь) з посиланням на статті закону. У даному випадку правова кваліфікація виписана узагальнено і не дає розуміння, які саме дії підведено під які саме частини статей кримінального закону. Така неповнота та узагальненість може призвести до ситуації, коли окремі епізоди залишаться юридично неоціненими, або навпаки - обвинувачення виглядатиме ширшим, ніж дозволяють фактичні обставини.
У тексті обвинувального акта відсутній опис того, яким чином дії ОСОБА_3 призвели до настання тяжких наслідків (значної майнової шкоди), хоча встановлення такого причинного зв'язку є необхідним елементом обвинувачення при інкримінуванні злочинів з тяжкими наслідками.
В обвинувальному акті зазначено відомості про потерпілих, однак відсутні посилання на процесуальні документи, які підтверджують, що цих осіб було належним чином визнано потерпілими під час досудового розслідування.
Отже обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає встановленим КПК України вимогам щодо змісту та форми. Кожен з виявлених недоліків є істотним порушенням приписів ст. 291 КПК України. Зокрема, неправильне зазначення анкетних даних обвинуваченого порушує вимоги п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК; розпливчастий виклад обставин та відсутність чіткого формулювання обвинувачення, відсутність структурування епізодів та належної правової оцінки кожного з них - вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК щодо викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення; відсутність підтвердження статусу потерпілого - вимоги п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК щодо внесення відомостей про потерпілих.
У даному випадку сукупність допущених порушень не є суто формальною чи дрібною неточністю - вони істотно впливають на зміст обвинувачення та права обвинуваченого. Такий обвинувальний акт не забезпечує реалізацію завдань кримінального провадження та принципів справедливого судового розгляду. Залишення його без змін призведе до розгляду обвинувального акту, який не дає чіткого розуміння пред'явленого обвинувачення ні обвинуваченому, ні суду, а отже, порушує право на захист і може стати підставою для скасування будь-якого рішення, ухваленого на його основі.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 підтримали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на його необгрунтованість, зазначивши, що вказані захисником обставини не перешкоджають призначенню його до судового розгляду. Вказала на те, що під час встановлення анкетних даних у підготовчому судовому засіданні суд може усунути невідповідність інформації, зазначеної в обвинувальному акті. Визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати публічне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання публічного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг. При цьому, питання про відповідність викладення обвинувального акту фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, не може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Доведеність обвинувачення, яке досліджується під час судового розгляду, оцінюються судом вже в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення, тобто не може бути оцінена під час підготовчого судового провадження. Аналіз судом у підготовчому судовому засіданні формулювання обвинувачення та оцінка обставин, які підлягають доказуванню, по суті, є виходом суду за межі предмету судового розгляду, оскільки відповідно до положень ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні не вправі давати оцінку обставинам, наведеним в обвинувальному акті, та здійснювати аналіз процесуальних дій проведених органом досудового розслідування.
Безпідставними є також твердження сторони захисту про наявність підстав для повернення обвинувального акта у зв'язку з відсутністю в ньому посилання на процесуальні документи, які підтверджують, що певних осіб було належним чином визнано потерпілими під час досудового розслідування, оскільки положення ст. 291 КПК України такі вимоги не передбачають. Відтак, кримінальне процесуальне законодавство України взагалі не містить вимог щодо прийняття слідчим чи прокурором рішень про визнання певних осіб потерпілими, а перевірка вказаних обставин судом на стадії підготовчого судового засідання призведе до порушень, оскільки здійснення аналізу прийнятих процесуальних рішень та вчинених органом досудового розслідування процесуальних дій на даному етапі не передбачена законом.
Таким чином, викладені в поданому клопотанні доводи не знаходять свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України. Крім того, стороною захисту не наведено суттєвих порушень, за яких суд може повернути обвинувальний акт прокурору, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 підтримав свою позицію викладену у письмових запереченнях на клопотання та просив у задоволенні клопотання сторони захисту відмовити. Зазначив, що у даному провадженні обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію діяння та формулювання обвинувачення, що дає можливість зрозуміти суть обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364-1 КК України. Технічна помилка в році народження не впливає на ідентифікацію особи обвинуваченого та не перешкоджає проведенню судового розгляду. Інші зауваження стосуються питань, які мають вирішуватися під час судового розгляду шляхом дослідження та оцінки доказів, а не шляхом повернення обвинувального акта
Ознайомившись зі змістом обвинувального акту, вивчивши клопотання до додані на його обгрунтування письмові документи, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно зазначеної норми, суд може повернути обвинувальний акт прокурору, виключно у випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.
Вимоги, які висуваються до обвинувального акта, визначені у ст. 291 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, серед іншого, має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Суд зазначає, що зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42013100030000085, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2013 щодо ОСОБА_3 вбачається, що в ньому містяться виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке відповідає диспозиції ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Тобто, обвинувальний акт містить саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення у відповідності з вимогами ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час судового розгляду.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення під час направлення обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Невірне зазначення в обвинувальному акті дати народження обвинуваченого суд вважає технічною помилкою, яка не впливає на суть та зміст обвинувального акту та не може бути підставою для визнання його таким, що не відповідає вимогам КПК України. Така невідповідність не є перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки не перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та може бути уточнена під час судового розгляду. Крім того, помилка у написанні дати народження обвинуваченого жодним чином не порушує його прави чи права інших учасників судового розгляду.
У відповідності до положень п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено відомості про потерпілих, а відтак доводи сторони захисту в тому, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутнісь посилання на процесуальні документи, які підтверджують визнання цих осіб потерпілими під час досудового розслідування, не грунтуються на вимогах закону.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 06.02.2026 о 09-30 год.
Суддя ОСОБА_8