Справа № 523/10270/25
Провадження № 2/357/2282/26
іменем України
05 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М. В.
представника позивача - Кричевського В.В.,
представника відповідача - Григор'єва В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів,
В травні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання договорів, обґрунтовуючи наступним.
Відносини, пов'язані з розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VIII (надалі - Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.
Позивач у відповідності до Закону виконує функції постачальника універсальних послуг, тобто постачальника електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам на території Київської області.
Частина 2 статті 58-1 Закону передбачає, що побутовий споживач має право встановлювати генеруючі установки у своєму приватному домогосподарстві, призначені для виробництва електричної енергії, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру та її продажу за "зеленим" тарифом відповідно до статті 91 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-IV. Приватні домогосподарства, яким встановлено "зелений" тариф, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг.
Особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, а також розрахунків за неї визначені Главою 11.3. ПРРЕЕ.
Пунктом 11.3.1. ПРРЕЕ передбачено, що індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного домогосподарствагенеруючу установку, призначену для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного домогосподарства, які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного домогосподарства відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
Постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства за умови, що її приєднання здійснено у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, Кодексом системи передачі, а також Кодексом комерційного обліку, та у разі дотримання споживачем вимог цих Правил.
На підставі поданих відповідачем заяв-повідомлень, між сторонами укладено договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством: № № 419011013, 419011011, 419011012, 419010609, 419010610, 419010611 та 419010612 від 29.12.2021.
Дані Договори є Додатком № 2 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Предметом вказаних Договорів є купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .
Договорами визначено, що під час виконання умов цих договорів сторони зобов'язуються діяти відповідно до чинного законодавства, Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку, Кодексу систем розподілу, Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до п.1. Договору ( вищезазначених Договорів ), Споживач має право продавати Постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства, а Постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у Споживача електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені Договором.
Підставами для виникнення підстав для розірвання Договорів, є звернення Бюро економічної безпеки України до ТОВ «Київська Обласна ЕК» із листами про надання інформації, зі змісту яких вбачається інформація про здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024000000000781 від 11.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Позивачу також стало відомо, що в ході проведення виїзних позапланових перевірок за участі представників НКРЕКП у м. Києві та Київській області та Держенергонагляду у Київській області, комісією встановлено факт відсутності житлових будинків за місцем розташування генеруючих установок, на потреби яких могло б здійснюватися споживання електричної енергії.
Відповідно до матеріалів справи зазначеного кримінального провадження, громадяни України, в тому числі відповідач, маючи у володінні земельні ділянки умисно роздробили їх на менші земельні ділянки та присвоїли окремі юридичні адреси.
Згідно протоколу огляду від 23.10.2024 встановлено, що за об'єктами відповідача за якими укладено з позивачем Договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватного домогосподарства, не встановлено електрифікованих домоволодінь у достатній кількості відносно до земельних ділянок та кількості сонячних панелей, які виробляють енергію за зеленим тарифом.
Пунктом 11.3.1. ПРРЕЕ передбачено, що генеруюча установка, призначена для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю подальшого її відпуску та здійснення продажу за «зеленим» тарифом, повинна бути встановлена виключно в межах власного приватного домогосподарства споживача.
Позивач повідомляє про те, що на запит Бюро економічної безпеки України Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації було надано відповідь, в якій зазначено про відсутність будь-яких будівельна земельних ділянках, в тому числі, належних відповідачу.
Позивачем 31.03.2025 на адресу Відповідача було направлено лист з пропозицією здійснити розірвання вказаного договору в досудовому порядку за згодою обох Сторін, шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до Договору. Два екземпляри підписаної зі сторони Позивача Додаткової угоди про розірвання Договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством було додано до вказаного листа. Докази направлення цінного листа з описом вкладення, а також підписаних проектів додаткових угод, додаються до позовної заяви.
Однак, на адресу Позивача надійшла відповідь від відповідача, у якій остання повідомила про відмову у розірванні укладених договорів.
Тому, просили розірвати укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія'та ОСОБА_1 договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством: №№ 419011013, 419011011, 419011012, 419010609, 419010610, 419010611 та 419010612 від 29.12.2021 ( т. 1 а. с. 1-6 ).
Ухвалою судді від 09.06.2025 Пересипського районного суду м. Одеси матеріали даної справи були направлені до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за підсудністю ( т. 1 а. с. 65-68 ).
09.09.2025 матеріали надійшли до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 ( т. 1а. с. 78-79), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів ( т.1 а. с. 83-84 ).
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року закрито підготовче засідання у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» ОСОБА_2 про розірвання договорів та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 грудня 2025 року ( т. 1 а. с. 97-98 ).
02.12.2025 за вх. № 70448 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Григор'єва В.В. відзив на позовну заяву ( т. 1 а. с. 106-111 ).
Ухвалою від 05.12.2025 заяву адвоката Григор'єва В.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( т. 1 а. с. 114-115 ).
В судовому засіданні 08.12.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, зазначав про те, що позов є безпідставним, оскільки жодну умову договору не було порушено.
За клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2026 ( т. 1 а. с. 119-124 ).
26.01.2026 за вх. № 5003 судом отримано від представника відповідача клопотання про долучення доказів ( т. 1 а. с. 129-130 ) та відповідно докази ( т. 1 а. с. 132-254, т. 2 а. с. 1-80 ), таких як Витяги з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, кадастрові плани земельних ділянок, Витяги з Державних земельних кадастрів про земельні ділянки, експлікації приміщень, фото, постанова про закриття кримінального провадження від 31.12.2025.
Вказані документи, які просив долучити до справи представник відповідача, при цьому поновити строк для подання вказаних доказів, проти чого не заперечував представник позивача, судом протокольною ухвалою від 28.01.2026 було поновлено пропущений строк для подання доказів та долучено вищевказані документи до справи.
В судовому засіданні 28.01.2026 учасники підтримала свої позиції, зазначені в попередньому судовому засіданні та представник позивача просив задовольнити вимоги, а представник відповідача відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом було вислухано пояснення представника позивача, представника відповідача, досліджено матеріали справи, керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 05 лютого 2026 року о 17 годині 00 хвилин ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, враховуючи позиції учасників справи стосовно позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 за № 429, ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» отримала ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Так, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено ряд Договорів № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_7 від 29.12.2021 ( т. 1 а. с. 8-9, 12-13, 16-17, 20-21, 24-25, 28-29, 32-33 ) про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком до Договору про постачання електричної енергії Постачальником універсальних послуг за місцезнаходженням приватного домогосподарства Споживача, на якому електрична енергія використовується для задоволення побутових потреб та/або потреб особистого селянського господарства.
Дані Договори є Додатком № 2 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Предметом Договорів№ № 419011013, 419011011, 419011012, 419010609, 419010610, 419010611 та 419010612 від 29.12.2021 є купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 1 указаних договорів, які є ідентичними за змістом, за цими Договорами Споживач має право продавати Постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру ( необхідне підкреслити ) об'єктами електроенергетики генеруючими установками ) приватного домогосподарства, а Постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у Споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором. Постачальник універсальних послуг урегульовує взаємовідносини з побутовим споживачем щодо купівлі-продажу енергетичної енергії з дати улаштування засобу обліку, придатного до проведення розрахунків за "зеленим" тарифом, та внесення інформації про приєднану генеруючу установку до паспорта точки розподілу (передачі) електричної енергії, який є невід'ємною частиною Договору.
Отже, предметом указаних договорів, які є ідентичними за змістом, є зобов'язання споживача продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цими договорами. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.1. указаних договорів, які є ідентичними за змістом, Договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом дії договору про постачання електричної енергії Постачальником універсальних послуг, укладеного між ТОВ «Київська Обласна ЕК» та ОСОБА_3 .
Згідно з п. 6.2. указаних договорів, які є ідентичними за змістом,фінансові зобов'язання щодо взаєморозрахунків за цим Договором виникають починаючи з дативідповідними показниками засобу обліку електричної енергії на цю дату.
Договори укладені належним чином, підписані сторонами, а отже є обов'язковими для сторін.
Тобто, наявні підстави вважати, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договорів.
Підставою для укладення договорів стали заяви-повідомлення ОСОБА_3 до ТОВ «Київська обласна ЕК» про встановлення генеруючої установки за вищевказаними адресами ( т. 1 а. с. 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34 ).
Встановлено в судовому засіданні, що вказані договори мали бути укладеними сторонами лише після складення з боку позивача Паспорту точки/точок розподілу електричної енергії.
Так, в матеріалах справи містяться Паспорти точки/точок розподілу електричної енергії, що є Додатком 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, складені фахівцем - оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» за вищевказаними адресами ( об'єктами ), які належать споживачу ОСОБА_1 ( т. 1 а. с. 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35 ).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав про те, що підставами для розірвання Договорів, є звернення Бюро економічної безпеки України до ТОВ «Київська Обласна ЕК» із листами про надання інформації, зі змісту яких вбачається інформація про здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024000000000781 від 11.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, де позивачу стало відомо, що в ході проведення виїзних позапланових перевірок за участі представників НКРЕКП у м. Києві та Київській області та Держенергонагляду у Київській області, комісією встановлено факт відсутності житлових будинків за місцем розташування генеруючих установок, на потреби яких могло б здійснюватися споживання електричної енергії.
Відповідно до матеріалів справи зазначеного кримінального провадження, громадяни України, в тому числі відповідач, маючи у володінні земельні ділянки умисно роздробили їх на менші земельні ділянки та присвоїли окремі юридичні адреси.
Згідно протоколу огляду від 23.10.2024 встановлено, що за об'єктами відповідача за якими укладено з позивачем Договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватного домогосподарства, не встановлено електрифікованих домоволодінь у достатній кількості відносно до земельних ділянок та кількості сонячних панелей, які виробляють енергію за зеленим тарифом.
З урахуванням зазначеного, позивач просив суд розірвати вищевказані договори, які були укладені з відповідачем.
Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України, так і нормами спеціального Закону України «Про ринок електричної енергії» та низкою підзаконних нормативних актів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Взаємовідносини між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, пов'язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (надалі за текстом - ПРРЕЕ) та договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Цивільним та Господарським кодексами України.
За змістом абзацу 10 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ, договір про купівлю- продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов'язків під час купівлі-продажу за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства.
Згідно із абзацом 49 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Побутовий споживач має право на: 1) встановлення згідно з Кодексом систем розподілу, Кодексом системи передачі, а також Кодексом комерційного обліку у своєму (-їх) приватному(-их) домогосподарстві(-ах) генеруючої(-их) установки(-ок) з можливістю відпуску виробленої електричної енергії в мережі, що належать іншим власникам, сумарна встановлена потужність якої(-их) не перевищує встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом, та дозволену до споживання потужність відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (згідно з паспортом точки розподілу/передачі електричної енергії), та на виробництво електричної енергії з такої установки без відповідної ліцензії; 2) продаж за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного(-их) домогосподарства(-), сумарна потужність якої(-их) не перевищує встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством. Така(-і) генеруюча(-і) установка(-и) має(-ють) бути встановлена(-і) із можливістю відпуску електричної енергії в мережі ОСР відповідно до вимог Кодексу систем розподілу (пункт 5.5.2 глави 5.5 розділу VПРРЕЕ).
У пункті 11.3.1. глави 11.3 розділу XI ПРРЕЕ встановлено, що постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) за умови, якщо її (їх) приєднання здійснено у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, та виконані вимоги цих Правил.
Так, згідно із пунктом 11.3.4. глави 11.3 розділу XI ПРРЕЕ, з метою продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, побутовий споживач звертається до постачальника універсальних послуг із заявою-повідомленням про встановлення генеруючої установки за формою, наведеною в додатку 13 до цих Правил, до якої додає копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об'єкт (житлову нерухомість), та копію паспорта точки розподілу (передачі) електричної енергії. У разі розміщення генеруючих установок у межах земельної ділянки приватного господарства споживач надає документ, яким визначено межі земельної ділянки (паспорт забудови земельної ділянки, технічний паспорт БТІ, правоустановчий документ тощо). У заяві-повідомленні побутовий споживач обов'язково зазначає банківські реквізити рахунка для перерахування коштів постачальником універсальних послуг за вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства за "зеленим" тарифом електричну енергію. Побутовий споживач може подати заяву-повідомлення про встановлення генеруючої установки та паспорт точки розподілу (передачі) електричної енергії до постачальника універсальних послуг особисто або через уповноваженого представника чи надіслати його поштою рекомендованим листом з описом вкладення.
У відповідності до пункту 11.3.5. глави 11.3 розділу XI ПРРЕЕ, постачальник універсальних послуг під час отримання заяви-повідомлення про встановлення генеруючої установки зобов'язанийперевірити повноту інформації, зазначеної в документах, та зареєструвати її в день отримання за умови надання повного пакета документів. У разі ненадання побутовим споживачем повної інформації та/або всіх документів, передбачених цими Правилами, постачальник універсальних послуг протягом З робочих днів з дня отримання заяви-повідомлення надає такому споживачу обґрунтовану відмову в її реєстрації.
Згідно п. 11.3.6. ПРРЕЕ, взаємовідносини між побутовим споживачем та постачальником універсальної послуги, пов'язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються цими Правилами та договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, який є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Цивільним та Господарським кодексами України.
Сторонами оспорюваних договорів не заперечується, що договорикупівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, які є предметом спору, укладені на підставі раніше укладених договорівпро постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Встановлено та не спростовано сторонами, що під час укладення оспорюваних договорів, відповідач надала позивачу заяву-повідомлення про встановлення генеруючої установки до якої додала копії документів якими визначено право власності на об'єкт житлової нерухомості та земельну ділянку у межах якої розміщена генеруюча установка, а також копію паспортів точки/точок розподілу електричної енергії, які є додатком № 2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Так, відповідач, у розумінні ПРРЕЕ, є побутовим споживачем електричної енергії та відповідно до умов оспорюваних договорів встановила у своєму приватному домогосподарстві генеруючу установку, загальна величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, що підтверджується відповідними паспортами точки/точок розподілу електричної енергії, які є додатком № 2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Отже, оспорювані договори укладені на підставі договору про постачання електричної енергії, відповідач є індивідуальним побутовим споживачем електричної енергії та встановила у своєму власному приватному домогосподарстві генеруючу установку, загальна величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, та надала позивачу повний пакет документів, передбачений вимогами чинного на момент укладення оспорюваних договорів законодавства.
Відповідно до доданих паспортів точки/точок розподілу електричної енергії, які є додатками № 2 до договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в них зазначено вид об'єкту: житловий будинок, адреси об'єктів: АДРЕСА_1 .
Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось з боку представника позивача, відповідач для укладення вищевказаних договорів надала повний пакет документів та підстав для відмови не було, зазначені вище договори діють до сьогодні, виконуються в повному обсязі з обох сторін.
Таким чином, оспорювані договори були укладені з дотриманням вимог ПРРЕЕ, та у відповідності до норм цивільного законодавства України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати КЦС від 23.01.2019 року №355/385/19.
Відповідно до частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина 2 статті 631 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки зміни або розірвання договору.
Так, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту ч.1 ст. 654 ЦК України.
Проте, позивач жодним чином не обґрунтував у чому полягає істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні оспорюваних договорів та не навів жодних аргументів щодо наявності одночасно чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які б свідчили про розірвання оспорюваних договорів з цих підстав.
До того ж, позивач не надав жодних належних, допустимих, достовірних та/або достатніх доказів на підтвердження того, що з боку відповідача були істотні порушення умов оспорюваних договорів.
Крім того позивачем, як встановлено в судовому засіданні, жодного разу не заявлялося претензій до відповідача щодо порушення останньою умов оспорюваних договорів, зокрема, про завдання цим будь-якої шкоди позивачу.
Відповідно до спірних договорів сторони беруть на себе взаємні зобов'язання, які регулюються правовими нормами. Договір купівлі-продажу електричної енергії - це договір між виробником або постачальником електроенергії (продавцем) та споживачем (покупцем), що передбачає постачання та споживання електроенергії згідно з умовами, визначеними у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК країни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч. 1 ст. 5 ЦПК України ).
Водночас, з боку представника позивача не було зазначено в судовому засіданні, які ж права позивача порушуються, за захистом яких останній звернувся до суду.
Відповідно до частин ст.ст. 2,10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В свою чергу, як підстава для розірвання вищевказаних договорів, позивач посилався на звернення Бюро економічної безпеки України до ТОВ «Київська Обласна ЕК» із листами про надання інформації, зі змісту яких вбачається інформація про здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024000000000781 від 11.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, де позивачу стало відомо, що в ході проведення виїзних позапланових перевірок за участі представників НКРЕКП у м. Києві та Київській області та Держенергонагляду у Київській області, комісією встановлено факт відсутності житлових будинків за місцем розташування генеруючих установок, на потреби яких могло б здійснюватися споживання електричної енергії, про що свідчить протокол огляду від 23.10.2024, яким встановлено, що за об'єктами відповідача за якими укладено з позивачем Договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватного домогосподарства, не встановлено електрифікованих домоволодінь у достатній кількості відносно до земельних ділянок та кількості сонячних панелей, які виробляють енергію за зеленим тарифом.
Водночас, додані до матеріалів справи документи з боку відповідача спростовують доводи позивача.
Так, з доданих Витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що за адресами: АДРЕСА_1 , здійснюється реконструкція зблокованих житлових будинків садибного типу за вказаними адресами, додано Схеми розташування об'єктів будівництва на картографічній основі.
Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження від 31 грудня 2025 року ( т. 2 а. с. 67-80 ) зазначено, що за результатами проведених оглядів встановлено і підтверджено документально, що ОСОБА_1 належать на праві власності і фактично знаходяться житлові будинки за наступними адресами: АДРЕСА_2 Красне, вул. Центральна, буд. 34-Д, с. Красне, вул. Центральна, буд. 34-Е. Відтак, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що перелічені особи, в тому числі ОСОБА_1 , є належними власниками земельних ділянок та об'єктів нерухомості за вказаними адресами, таке право власності ніким під сумнів не ставиться, приналежність ( належність на праві власності ) підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Окрім цього суд звертає увагу, що в Податковому кодексі України (пп. 14.1.129) зазначено, що об'єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.
Судова практика своєю чергою свідчить, що відмінність будівельних норм щодо вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються при будівництві житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, що властиві житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.
Зазначене міститься в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі №2340/4673/18.
Інших належних та допустимих доказів, в спростування доводів відповідача, стороною позивача не було надано та відповідно не спростовано відсутність об'єктів нерухомого майна ( житлових будинків ) за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування генеруючих установок.
Водночас додані з боку сторони відповідача докази, спростовують доводи позивача про відсутність об'єктів нерухомого майна ( житлових будинків ) за вищевказаними адресами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися назасадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів №№419011013, 419011011, 419011012, 419010609, 419010610, 419010611 та 419010612 від 29.12.2021про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, укладені міжТовариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
Приймаючи до уваги те, що судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд покладає на позивача судові витрати по оплаті судового збору за подання до суду позовних заяв до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 14, 15, 16, 202, 203, 207, 626, 627, 628, 629, 630, 651, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 131, 141, 187, 244, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» ( адреса місцезнаходження: 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В, ЄДРПОУ: 42094646 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 01.12.2010, РНОКПП: НОМЕР_9 ).
Повне судове рішення складено 05лютого 2026 року.
Суддя О. І. Орєхов