Номер провадження: 22-з/813/101/26
Справа № 519/1717/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Лозко Ю. П.
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив виселити ОСОБА_2 з належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №339021 від 08.11.2024 року. Відмовлено у задоволенні клопотань про стягнення витрат на правничу допомогу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. У іншій частині оскаржувану ухвалу залишено без змін.
02 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єгоров О.О., звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у якій просить стягнути зі
ОСОБА_2 на його користь судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 484,64 грн та на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.
Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення рішення у справі, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про вказані вище судові витрати.
Вказану вище заяву разом з додатками представниця ОСОБА_2 , адвокат Сластнікова Г.О. отримала у електронний кабінет 02 січня 2026 року о 15:58 год, що підтверджується квитанцією №5535214 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІСТ.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст. 270 ЦПК України).
Зважаючи на те, що судом вирішується питання лише (виключно) про судові справи, тому з огляду на положення ч.3 ст. 270 ЦПК України, тому додаткове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі N 910/12876/19).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19 (провадження N 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19 (провадження N 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі N 554/2586/16-ц (провадження N 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі N 753/1203/18 (провадження N 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі N 159/5837/19 (провадження N 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі N 178/1522/18 (провадження N 61-3157св21).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (COLIC v. Croatia), заява N 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі N 910/615/14 (N 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі N 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 у Одеському апеляційному суді здійснювало адвокатське бюро «Єгоров та партнери» в особі адвоката Єгорова О.О., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії ВН №1535230 від 25 червня 2025 року у якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1-25 від 06 січня 2025 року.
06 січня 2025 року між адвокатським бюро «Єгоров та партнери» в особі його керівника Єгорова О.О., та ОСОБА_1 укладено договір №1-25 про надання правової допомоги, за умовами якої адвокатське бюро зобов'язується надавати правову допомогу клієнту, направлену на представництво та захист інтересів в Южному міському суді Одеської області у цивільній справі №519/1717/24 за позовом клієнта до ОСОБА_2 про виселення з квартири.
19 червня 2025 року між адвокатським бюро «Єгоров та партнери» в особі його керівника Єгорова О.О., та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до вказаного вище договору, на таких умовах.
Під наданням правової допомоги розуміється: представництво інтересів в суді апеляційної інстанції, складання та подання апеляційної скарги на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року №519/1717/24, здійснення будь-яких інших процесуальний дій в інтересах клієнта у суді апеляційної інстанції. З боку адвокатського бюро, вище перелічені послуги буде здійснювати адвокат на підставі ордеру.
Розмір гонорару за складання та подання апеляційної скарги на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року №519/1717/24 складає 16000 грн.
Клієнт і адвокатське бюро підписують акт прийому-передачі наданих послуг за даною додатковою угодою.
Клієнт зобов'язується здійснити оплату гонорару передбаченого п.3 цієї угоди не пізніше десяти календарних днів з дня складання та підписання цієї додаткової угоди.
Ця угода укладена на строк з 19 червня 2025 року до дати прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року №519/1717/24 (Одеським апеляційним судом) включно.
Ця угода набирає чинності з моменту її підписання та до повного виконання сторонами.
З матеріалів справи убачається, що адвокатом Єгоровим О.О. в інтересах
ОСОБА_1 , складено та подано апеляційну скаргу на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року, загальним обсягом 7 сторінок.
Крім цього, представник приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 11 листопада 2025 року тривалістю 16 хвилин та 18 листопада 2025 року тривалістю 14 хвилин, тобто загалом 30 хвилин.
З акту №2 приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року убачається, що відповідно до умов договору №1-25 від 06 січня 2025 року та додаткової угоди №2 від 19 червня 2025 року, адвокатське бюро «Єгоров та Партнери» надало, а Харьков Є.Ю. отримав такі послуги: складання та подання апеляційної скарги на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 18 червня 2025 року, представництво інтересів в суді апеляційної інстанції, у розмірі фіксованого гонорару 16000 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Єгоровим О.О. задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано лише в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині ухвалу залишено без змін.
Отже, за результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів частково погодилася з доводами скаржника, про що зазначено у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
Крім цього, заявлені витрати стосовно складання та подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, (є складовою) підготовкою та поданням апеляційної скарги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Водночас, подання процесуальних документів не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», такі дії не потребують спеціальних професійних навиків. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу (див. ухвалу Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19 (адміністративне провадження №П/9901/264/19)).
При цьому, колегія суддів зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.
Вимога скаржника щодо стягнення на його користь з відповідачки судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню, зважаючи на те, що за результатами апеляційного перегляду, ухвала суду першої інстанції в частині підстав закриття провадження у справі залишена без змін, тоді як судове рішення в частині вирішення питання про судові витрати не стосується справляння судового збору, тому понесені позивачем витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 484,64 грн покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України
постановив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи у розмірі 2000 грн.
Додаткова постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький