05 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/5024/22
провадження № 61-779ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, до якої включені скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, треті особи: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, відповідно до якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправною поведінку держави Україна у правовідносинах із ОСОБА_1 в частині, що стосується забезпечення доступу до ефективного засобу захисту від кримінальних правопорушень та стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 399 696 грн відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вовка С. В..
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року залишено без задоволення.
09 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 09 травня 2025 року, до якої включено заперечення на вищевказані ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року та
від 03 червня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Левенця В. В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Левенця Б. Б.,
Євграфової Є. П., Саліхова В. В.
Також заявник стверджує, що ухвалою Київського апеляційного суду
від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви громадської організації «Товариство ветеранів - однодумців» про вступ у справу на стороні позивача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, шляхом приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 16 квітня 2025 року, ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 03 червня 2025 року залишено без змін.
18 січня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у справі № 757/5024/22 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, до якої включені скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Левенця В. В. та ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В. та відмову у задоволенні заяви громадської організації «Товариство ветеранів - однодумців» про вступ у справу на стороні позивача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, шляхом приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Щодо касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 18 грудня 2025 року
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
У розглядуваній справі заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 399 696 грн.
Таким чином ціна позову у справі № 757/5024/22 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року), тому ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявник посилається на наявність випадів, передбачених підпунктами а), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для позивача виняткове значення, а, крім того, суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявником не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Колегією суддів не встановлено, що розглядувана справа має для позивача виняткове значення.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, в цьому випадку не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів враховує, що апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду справи у відкритому судовому засіданні скасував рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року та ухвалив нове судове рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Щодо оскарження ухвал Київського апеляційного суду від 22 вересня
2025 року та від 18 грудня 2025 року
Відповідно до частин першої, другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже ухвали Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Левенця В. В. та від 18 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В. та відмову у задоволенні заяви громадської організації «Товариство ветеранів - однодумців» про вступ у справу на стороні позивача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, шляхом приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , не підлягають оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
Оскільки у відкритті касаційного провадження на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року відмовлено, не може бути відкрито касаційне провадження з перегляду вказаних ухвал апеляційного суду
від 22 вересня 2025 року та від 18 грудня 2025 року, які не підлягають оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
Поза межами відкритого касаційного провадження не підлягає вирішенню клопотання ОСОБА_1 про встановлення апеляційному суду строку для розгляду звернень позивача про внесення виправлень до судового рішення, видачу копій ухвал, роз'яснення судового рішення та ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, до якої включені скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 рокуу справі № 757/5024/22.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников