Справа №567/1172/25
Провадження №2/567/30/26
03 лютого 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
з участю
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Чернова В.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Божко Т.Ю.
представника органу опіки та піклування Баталової Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 10.10.2009 перебувала з відповідачем в шлюбі і від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22.06.2020 шлюб між сторонами було розірвано.
Вказує, що під час перебування в шлюбі відповідач зловживав алкогольними напоями, вчиняв насильницькі дії відносно неї та своїх малолітніх дітей.
В зв'язку з ухиленням відповідача від матеріального утримання дітей, судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області від 22.10.2019 з нього вирішено стягувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Дане рішення нею було звернено до примусового виконання і станом на червень 2024 існувала заборгованість зі сплати аліментів в сумі 72000 грн., яку відповідач погасив в липні 2024 року.
Стверджує, що відповідач не приймав та не приймає участі у вихованні дітей та зазначає, що на початку 2023 року він звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області з заявою щодо встановлення його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Зазначає, що 08.03.2023 ГО «Центр психологічного розвитку « ОСОБА_5 » надав висновок психодіагностичного обстеження, за яким встановлено, що у їх дітей наявна психологічна травма, яка спричинена насильницькими діями відповідача щодо неї та до них під час спільного проживання, у зв'язку з чим рекомендовано максимально обмежити спілкування дітей з батьком, а 09.03.2023 на засіданні комісії з питань захисту прав дитинства було вирішено рекомендувати ОСОБА_2 знайти шляхи налагодження стосунків з дітьми, а Службі у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області було рекомендовано в червні 2023 року повторно винести на розгляд питання встановлення порядку участі ОСОБА_2 в вихованні та спілкуванні з дітьми, але в подальшому зазначене питання не розглядалось, оскільки ОСОБА_2 на цьому не наполягав.
Зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей, не бере ніякої участі в їх вихованні, не цікавиться їх життям, навчанням, розвитком та здоров'ям, у зв'язку з чим просить позбавити його батьківських прав щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 08.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, зазначивши, що після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою, а він бачився та спілкувався з дітьми в період відпусток під час несення військової служби, утримував дітей, а після звільнення з військової служби в 2023 році неодноразово намагався бачитись та спілкуватися з дітьми, однак позивачка не дозволяла цього робити, налаштовувала дітей проти нього, а коли він приїздив до місця проживання дітей, то виганяла його, у зв'язку з чим він звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області для вирішення питання його участі у вихованні дітей.
Зазначаючи про те, що категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки бажає брати участь у вихованні своїх дітей, просить відмовити в задоволенні позову.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.
Пояснила, що протягом 8 років шлюбу відповідач поводив себе добре, а в останні два роки шлюбу він часто вживав спиртні напої, влаштовував скандали при дітях, у зв'язку з чим вони не хотіли йти додому. У зв'язку з такими діями відповідача вона до правоохоронних органів не зверталась.
Зазначила, що відповідач під час спільного проживання не піклувався про дітей та був випадок, коли менший їх син зламав руку, а відповідач в той час спав, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Пояснила, що в лютому 2023 відповідач звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області для вирішення питання його участі у вихованні дітей, в той час, коли вона жодних перешкод для участі відповідача в вихованні дітей не чинила. В червні 2023 відповідач відізвав свою заяву зі Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради, а влітку 2025 року знову звертався туди.
Зазначила, що обоє дітей мають телефони і відповідач може з ними спілкуватися, однак намірів таких не має.
Пояснила, що відповідач в грубій формі відмовив в наданні дозволу для виїзду дитини за кордон, вимагав від неї письмове визнання того, що він опікується дітьми, а також пропонував відмовитись від дітей.
Також зазначила, що за останні 5 років відповідач 1-2 рази зустрічався з дітьми та 1-2 рази передавав їм подарунки.
Запевняє, що не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з дітьми, вони самі не хочуть з ним спілкуватися та при наявності бажання відповідач міг би спілкуватися з дітьми.
Пояснила, що зазначеним позовом переслідує мету створити безпечне середовище для дітей, яких часто викликають в опікунську раду за заявами відповідача.
Зазначила, що на даний час перебуває в шлюбі і діти називають її нового чоловіка батьком. Запевняє, що позов не переслідує мети усиновлення дітей її новим чоловіком, пояснивши, що діти виявляють бажання бути усиновленими її чоловіком.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав, з підстав та доводів, викладених у відзиві на позов.
Додатково пояснив, що намагався брати участь у вихованні дітей, але позивачка цьому перешкоджає, налаштовуючи дітей проти нього. Заперечуючи пояснення позивачки про неналежну його поведінку в той час, коли їх син зламав руку, зазначив, що саме він відвозив сина до медичного закладу в м.Рівне для надання йому медичної допомоги.
Зазначив, що матеріально утримує дітей, через дружину передавав для них подарунки, намагався спілкуватися з ними по телефону, але не може дотелефонуватись, оскільки заблокований, та при цьому позивачка пояснює йому, що діти не хочуть з ним спілкуватися.
Визнав, що не надав дозволу на виїзд дитини за кордон, коли про це до нього зверталась позивачка, оскільки був злий на неї через те, що вона не давала можливості спілкуватися з дітьми, хоча на даний час про це шкодує.
Пояснив, що в червні 2023 року відмовився від підтримання заяви щодо його участі в спілкуванні з дітьми, вирішивши, що час розставить все по своїх місцях.
Зазначає, що бажає брати участь у вихованні своїх дітей та просить відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримала, зазначаючи, що в 2023 році відповідач звертався до органу опіки та піклування з приводу визначення його участі в вихованні дітей, але в подальшому від заяви відмовився.
На аналогічне його звернення, в вересні 2025 року орган опіки та піклування відмовив у встановленні порядку участі відповідача в вихованні дітей, при цьому була заслухана думка дітей.
Зазначила, що відповідач при вирішенні цього питання звинувачував всіх, а не себе та при цьому нею йому було роз'яснено, які дії необхідно вчинити для налагодження стосунків з дітьми.
Пояснила, що позивачка жодного разу не зверталась до органу опіки та піклування з приводу тиску на дітей зі сторони батька.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.
Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22.06.2020 встановлено, що сторони у справі з 10.10.2009 перебували у шлюбі та під час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.04.2010 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис №11) і його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2014 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №08) і його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22.06.2020 шлюб між сторонами було розірвано. З зазначеного рішення не вбачається, що причиною звернення ОСОБА_1 , як позивачки, у цій справі була неналежна поведінка ОСОБА_2 в сімейних відносинах.
04.02.2025 позивачка уклала новий шлюб з ОСОБА_9 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ).
З акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 26.05.2025 встановлено, що на даний час позивачка разом з дітьми і чоловіком ОСОБА_9 проживає в АДРЕСА_1 .
Також в судовому засіданні з рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20.11.2024 по цивільній справі №567/1244/24 встановлено, що за судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області від 22.10.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.10.2019 до досягнення дітьми повноліття і ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, посилаючись на зміну його сімейного стану і народження дитини та в позові йому було відмовлено.
В судовому засіданні встановлено, що судовий наказ Острозького районного суду Рівненської області від 22.10.2019 у справі про стягнення з ОСОБА_2 аліментів було звернено до примусового виконання до Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області і за зазначеним судовим наказом проводиться стягнення на утримання дітей (довідка про отримання аліментів №11686 від 13.05.2025).
Згідно характеристики №56 від 19.05.2025 Острозької дитячо-юнацької спортивної школи Острозької міської ради Рівненської області, характеристики №01-28/95 Острозького ліцею №1 Острозької міської ради Рівненської області, характеристики від 15.05.2025 КЗ «Острозька школа мистецтв» Острозької міської ради вбачається, що ОСОБА_4 є учнем зазначених навчальних закладів і ОСОБА_2 участі в навчальному процесі не бере.
Згідно характеристики від 19.05.2025 КЗ «Острозький будинок школяра» Острозької міської ради Рівненської області, характеристики №01-28/96 Острозького ліцею №1 Острозької міської ради Рівненської області, характеристики від 15.05.2025 КЗ «Острозька школа мистецтв» Острозької міської ради вбачається, що ОСОБА_3 є учнем зазначених навчальних закладів і ОСОБА_2 участі в навчальному процесі не бере.
З акту оцінки потреб сім'ї та висновку до нього встановлено, що на даний час позивачка разом з дітьми і чоловіком ОСОБА_9 проживає в АДРЕСА_1 і зі слів ОСОБА_1 діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не бажають бачитись з батьком.
Водночас, з повідомлення Острозької міської ради Рівненської області від 21.03.2023 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно звертався до зазначеного органу місцевого самоврядування з приводу встановлення йому порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми та, серед іншого, йому було рекомендовано знайти шляхи налагодження стосунків з дітьми, а ОСОБА_8 не чинити перешкод у цьому.
З рішення виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області №323 від 21.08.2024 встановлено, що ОСОБА_2 було відмовлено у визначенні способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Оцінюючи як доказ висновок психодіагностичного обстеження №30 від 08.03.2023, виконаний ГО «Центр психологічного розвитку «АНІМА», суд виходить з того, що під час дослідження зазначеного висновку не вбачається, що до процедури психодіагностичного обстеження не залучався ОСОБА_2 та встановлено, що анамнез життя сім'ї ОСОБА_13 , який міститься в ньому, в тому числі щодо фактів домашнього насильства, викладено зі слів матері. На думку суду такий підхід до дослідження є однобоким, враховуючи також і те, що суду не надано жодного доказу вчинення ОСОБА_2 в період шлюбу домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , в тому числі постанови чи вироку суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за ст.173-2 КУпАП чи ст.126-1 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Отже одним з доказів у справі може бути висновок експерта.
Відповідно до ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, оскільки висновок психодіагностичного обстеження №30 від 08.03.2023 виконаний не у формі експертизи, то відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України, суд не бере його до уваги при вирішенні справи, як такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
З цієї ж підстави, суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи письмові пояснення від імені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , оскільки клопотань про допит даних осіб в судовому засіданні не надходило, та відповідно зазначені особи в порядку, встановленому ст.90-91 ЦПК України в судовому засіданні не допитувались.
Під час з'ясування судом думки дітей щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо них, діти зазначили, що вважають таке необхідним, оскільки батько не приділяв їм належної уваги, вважають своїм батьком ОСОБА_9 , який займається їх вихованням та бажають, щоб він їх усиновив.
При цьому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не заперечили того, що відповідач намагався брати участь у їхньому житті, зустрічався з ними, телефонував для ОСОБА_18 .
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
При ухвалені даного висновку орган опіки та піклування виходив з того, що ОСОБА_2 не турбується про здоров'я, фізичний і духовний розвиток дітей, та при цьому виходив, в тому числі з письмових пояснень сусідів ОСОБА_1 - ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , клопотання щодо допиту яких в судовому засіданні не заявлялось.
Водночас, з зазначеного висновку не вбачається, що органом опіки та піклування під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з'ясовувалась думка самого ОСОБА_2 . При цьому, зазначений висновок не містить мотивування спростування його позиції з цього питання.
З цих підстав суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо необхідності позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей.
Водночас, при вирішенні цього питання суд виходить з того, що з довідки №18742 від 14.08.2025 Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області вбачається, що відповідач займається утриманням своїх дітей, оскільки заборгованість по сплаті аліментів відсутня, а з характеристики Острозької міської ради Рівненської області від 15.08.2025 встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно.
Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, чітко закріплено обов'язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини приділити належну увагу думкам висловленим дитиною. Так, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння судовий орган упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.16 постанови №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 у справі №645/731/18, від 29.01.2020 у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 у справі №640/15049/17, від 13.03.2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі №331/5427/17.
Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
При вирішенні спору, суд виходить і з того, що відповідач намагається брати участь у житті дітей та визнає, що дії відповідача в цьому питанні на даний час є недостатніми, оскільки він має приймати більшу участь в вихованні дітей.
При цьому суд зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов'язку щодо виховання дітей, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про його свідоме ухилення від виховання дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідача ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Доказів систематичності невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків та притягнення його у зв'язку з цим до адміністративної відповідальності суду не надано, а прояв відповідачем ініціативи та бажання спілкуватися із дітьми, брати участь у їхньому вихованні та утриманні вказують на те, що позбавлення його батьківських прав є передчасним.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 07.12.2006).
Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. На думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема стосовно участі у вихованні дітей.
Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.
Суду не було надано доказів того, що відповідач жорстоко поводився з дітьми, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм. Водночас, суд враховує, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки з належного утримання та виховання своїх дітей.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, з урахуванням обставин справи та ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, для виховання яких необхідна участь батька, суд дійшов висновку про відсутність на даний час виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та вважає необхідним попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_19 і ОСОБА_20 та покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
третя особа - орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, код ЄДРПОУ 05391005).
Повне рішення складено 06.02.2026.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.