Рішення від 29.01.2026 по справі 916/2642/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2642/22

Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Сопільняк В.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2642/22

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛ КАР" (вул. Мала Арнаутська, буд. 88, м. Одеса, 65007)

до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 1 895 502, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 в інтересах ТОВ "МОБІЛ КАР", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства завдані збитки у розмірі 1 895 502,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 , як заступник директора товариства, діючи всупереч інтересів ТОВ "МОБІЛ КАР", уклав з ОСОБА_4 9 (дев'ять) договорів купівлі-продажу, за якими продав останньому транспортні засоби товариства за балансовою вартістю.

Позивач вважає, що відчуження зазначеного майна відбулося незаконно, оскільки відповідач не мав права укладати такі договори без рішення загальних зборів учасників ТОВ "МОБІЛ КАР, діяв недобросовісно, всупереч інтересам товариства, а тому своїми діями завдав товариству збитків у розмірі ринкової вартості відчуженого майна. Отже позивач вважає, що з відповідача слід стягнути 1 895 502, 96 грн завданих збитків.

2. Аргументи учасників справи.

2.1. Аргументи позивача.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено наступне.

Як зазначає позивач, з ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України вбачається, що особливістю діяльності представника юридичної особи (органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені), є те, що він зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Із посиланням на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" позивач стверджує, що Статутом ТОВ "МОБІЛ КАР" (в редакції 2019 року) зазначено, що вищим органом товариства є Загальні збори Учасників, які складаються з учасників або їх представників (п.11.2.1. Статуту). Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (п.11.2.2. Статуту).

Згідно з підпунктом 11.2.5.11. Статуту товариства до компетенції Загальних зборів Учасників товариства належить прийняття рішення щодо вчинення правочину. якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину. перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн. суми договору одноразово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

При цьому позивач зауважує, що відповідно до п. 11.2.5. Статуту товариства питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу цього товариства.

Отже, позивач стверджує, що виходячи з положень вище наведеного законодавства, Статуту товариства та враховуючи те, що вартість кожного з відчуженого 18.12.2021 автомобіля становила більше ніж 100 000.00 грн., рішення про вчинення будь-якого з укладених в цей день правочинів могло бути прийняти лише та виключно Загальними зборами Учасників товариства.

Проте, як зазначає позивач, вищий орган ТОВ "МОБІЛ КАР" ніколи не приймав рішення про продаж транспортних засобів, які були продані відповідачем 18.12.2021, у зв'язку з чим, на переконання позивача, відчуження ОСОБА_2 майна товариства порушило права ОСОБА_1 на управління цим товариством.

Також позивач стверджує про відсутність компетенції у відповідача на укладення договорів купівлі-продажу автомобілів, здійснених ним 18.12.2021. В обґрунтування цього позивач зазначає, що основною метою, задля якої було створено ТОВ "МОБІЛ КАР", є отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Із посиланням на приписи ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ч.1 ст.92 ЦК України позивач визначає, що відповідно до статуту виконавчий орган у товаристві може бути або одноосібним - тоді він називається "директор" або колегіальним - назва якого "дирекція", який очолює генеральний директор, а головною умовою, якій має підпорядковуватися діяльність виконавчого органу товариства та яка передбачена у наведеному законодавстві, полягає в тому, що члени цього органу повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.

Позивач вказує, що відповідно до п.11.1. Статуту товариства, до виконавчих органів віднесені директор та заступник директора товариства, які обираються Загальними зборами Учасників (п.11.4. статуту).

При цьому в пункті 11.4.2. Статуту товариства, який визначає компетенцію директора товариства щодо вчинення правочинів, зазначено, що директор укладає (підписує) від імені товариства будь-які правочини (договору, контракти), розпоряджається майном та коштами товариства, видає доручення (довіреності), гарантії, має право першого підпису фінансово-господарчих (банківських), звітних та облікових документів.

Поряд з цим, позивач звертає увагу на п. 11.4.3. Статуту товариства який містить обмеження можливості директора в укладенні певних правочинів. Так відповідно до цього обмеження директор товариства без рішення Загальних зборів Учасників не має права вчиняти правочини, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн суми договору одноразово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

Таким чином, за ствердженням позивача, положення п. 11.4.3. Статуту товариства узгоджуються зі змістом п.п. 11.2.5.11. Статуту товариства, які разом визначають компетенцію органу управління товариства, який наділений правом приймати рішення про укладення значних правочинів, а саме, Загальні збори Учасників.

Отже, позивач звертає увагу на те, що положення п. 11.4.3. Статуту товариства є спеціальними по відношенню до загальних, які містяться в п.11.4.2. Статуту.

Окрім того, позивач зауважує, що виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ЦК України та Статуту товариства, вбачається, що виконавчий орган товариства є одноосібним, оскільки у Статуті товариства відсутні положення про особливості передбачені для діяльності колегіального виконавчого органу.

Цей висновок, на переконання позивача, є принциповим для того аби встановити в чому полягає функціональне призначення заступника директора товариства обсяг його компетенції.

Як вказує позивач, проектування правил ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на положення Статуту товариства в тому, що стосується виконавчого органу, на його переконання дозволяє зробити висновок, що виконавчий органу у ТОВ "МОБІЛ КАР" не є колегіальним (дирекцією), оскільки його відмінність від одноосібного (директора) полягає у наступному: по-перше, у колегіальному виконавчому органі має бути призначений (обраний) його голова; по-друге, для прийняття певних рішень, передбачених в статуті, голова колегіального виконавчого органу зобов'язаний скликати засідання виконавчого органу; по-третє, що видається головною відмінністю, у колегіальному виконавчому органі рішення, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, приймаються колегіально більшістю голосів від членів такого виконавчого органу.

Як зазначає позивач, відповідно до табелю обліку використання робочого часу за грудень 2021 року директор ТОВ "МОБІЛ КАР" Кольцова В.В. виконувала свої обов'язки протягом всього місяця, отже, укладаючи 18.12.2021 договори купівлі-продажу транспортних засобів, ОСОБА_2 не мав ні фактичних, ні юридичних підстав виконувати обов'язки директора, а тому не мав права вчиняти ці правочини.

У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що укладення заступником директора товариства ОСОБА_2 договорів відчуження транспортних засобів ТОВ "МОБІЛ КАР" є протиправним.

Позивач зауважує, що між товариством та його виконавчим органом існують зобов'язальні відносини, відповідно до яких директор (дирекція) зобов'язана діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства, а останнє має право вимагати від виконавчого органу саме такої поведінки.

Так, позивач зазначає, що відповідно до ч.5 ст.44 України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Отже, з наведеного положення законодавства випливає, що необхідними умовами притягнення до відповідальності посадової особи за порушення правил вчинення значних правочинів. є: 1) вина; 2) протиправна поведінка; 3) збитки; 4) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою.

Позивач вважає, що в поведінці ОСОБА_2 присутня кожна з цих умов.

Так обґрунтовуючи наявність в діях відповідача вини, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах вина відповідача полягає у невжитті ним всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.

Як зауважує позивач, у ч.2 ст.614 ЦК України закріплено презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання. Сторона, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежними чином, вважається винною. Тягар спростування цієї презумпції та доведення відсутності вини покладається на порушника.

Разом з тим, позивач стверджує, що відповідач не тільки не вчинив всіх залежних від нього дій для того, щоб товариству не було завдано збитків, а навпаки, створив всі умови та вчинив всі необхідні дії з метою завдання таких збитків товариству, а саме, з метою відчуження майна товариства відповідач прийняв рішення про продаж транспортних засобів, отримав необхідні для цього документи і, найголовніше, підписав 9 (дев'ять) договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Таким чином, за ствердженням позивача, вина відповідача у завданні товариству збитків виступає у формі умислу.

Обґрунтовуючи заподіяні відповідачем товариству збитки, позивач стверджує, що правовідносини між товариством та його посадовою особою мають довірчий характер, тому протиправна поведінка посадової особи може полягати у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Окрім того, позивач зауважує, що як вбачається з Витягу з державного реєстру юридичних осіб до видів економічної діяльності, яку здійснює ТОВ "МОБІЛ КАР", відносяться, зокрема, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (основний), надання послуг таксі, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як вказано в статуті товариства, воно було створено для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Зазначеної мети позивач досягав завдяки надання власних та залучених транспортних засобів у користування третім особам за плату.

За ствердженням позивача, виручені від цієї діяльності грошові кошти були основним джерелом отримання прибутку та подальшого його розподілу серед учасників ТОВ "МОБІЛ КАР", отже, за ствердженням позивача, належні товариству транспортні засоби були безпосередньо задіяні у його підприємницькій діяльності та виступали знаряддям отримання доходів. Від їх кількості та стану залежала й ефективність та якість здійснюваної діяльності.

Питання про відчуження транспортних засобів мало надзвичайну важливість для позивача і потребувало уваги та участі всіх учасників товариства у прийнятті рішень, від яких залежали наслідки проваджуваної роботи, а тому відчуження відповідачем належних товариству транспортних засобів, не відповідало цілям та меті, заради яких створювалось ТОВ "МОБІЛ КАР".

Причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача, на переконання позивача, полягає в тому, що завдання відповідачем збитків товариству безпосередньо пов'язано з його поведінкою прямим причинним зв'язком. Тобто, саме дії ОСОБА_2 , які полягали у вчиненні ним правочину з продажу майна товариства, призвели до того, що товариство втратило право власності на своє майно, а економічним наслідком таких дій стало те, що вартість належного товариству майна зменшилась, що за ствердженням позивача, призвело до економічних втрат (збитків) товариства.

Отже, відносини між товариством та особою, яка відповідно до статуту чи закону виступає від її мені, носять зобов'язальний характер, за яким така особа (боржник) зобов'язана добросовісно та розумно реалізовувати свої повноваження на користь юридичної особи (кредитора), натомість останній має право вимагати від боржника саме такої поведінки. У випадку порушення боржником свого обов'язку, він несе відповідальність перед кредитором, в тому числі шляхом відшкодування завданих збитків, які мають бути обраховані виходячи з ринкових цін.

В результаті протиправного, на думку позивача, відчуження відповідачем належних товариству транспортних засобів, товариству були спричинені збитки у вигляді вартості втрачених транспортних засобів.

Так позивач вказує, що сукупна вартість проданих відповідачем за 9 (дев'ятьма) договорами транспортних засобів, належних позивачу, становила 1 895 502,96 грн, разом з тим, відповідно до висновку експерта №22-5882/5942?5949 від 01.12.2022 зробленого за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість цих транспортних засобів становить 112 490 доларів США, що, враховуючи офіційний курс валют, встановлений НБУ на час розгляду справи (41,8194 грн./1 долар США), середня ринкова вартість проданих транспортних засобів, а отже розмір завданої шкоди, на переконання позивача, становить 4 704 264 грн. (112 490 дол. США х 41,8194 - курс дол. США до грн).

Окрім наведеного позивач звертає увагу на те, що відповідач не тільки продав майно товариства за вартістю нижче ринкової, але він в подальшому ще уклав з покупцем додаткові договори про відстрочення оплати вартості проданих транспортних засобів на строк до шести років з моменту продажу товару, чим позбавив позивача можливості користуватися належними йому (позивачу) грошовими коштами протягом значного періоду часу.

Позивач зауважує, що якби позивач вирішив продавати своє майно, то з метою отримання фінансових ресурсів такий продаж здійснювався би за ринковими, тобто найбільш реальними, цінами, які б максимально задовольнили би потреби продавця. А враховуючи вплив інфляційних процесів на вартість національної валюти, такий продаж здійснювався би за умови повної оплати, здійсненої у момент передання майна покупцю. Саме так, на переконання позивача, мав би вчинити розсудливий та дбайливий господар. А тому така поведінка відповідача, на думку позивача, є нерозумною, необачною, марнотратною, а отже недобросовісною.

Позивач також зауважує, що з метою продажу майна відповідач прийняв рішення заступника директора №21/12 "Про продаж автомобілів" від 14.12.2021 та наказ №21/12 "Про продаж автомобілів" від 14.12.2021, в яких він зазначив, що продаж вчиняється з метою покращення результатів діяльності.

При цьому позивач вказує на те, що відповідач не надав належного та допустимого обґрунтування того, що спонукало його продати майно товариства за балансовою, а не за ринковою ціною, чому такий продаж вчинено з відстроченням платежу та чому строк відстрочення було продовжено. Відповідач також не пояснив того, як продаж майна позивача за такими умовами покращило становище ТОВ "МОБІЛ КАР".

Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушених прав позивач зауважує, що недобросовісність або навіть протиправність діяльності посадової особи у товаристві можуть призвести до порушення інтересів останнього, а в більш важких випадках - до завдання останньому шкоди. В такому випадку, порушене право підлягає ефективному захисту.

Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 вважає, що рішення про відчуження майна вартістю більше ніж зазначено в Статуті товариства, має прийматись на загальних зборах учасників, а оскільки ОСОБА_2 продав транспортні засоби товариства без такого рішення, то це призвело до порушення корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника товариства, оскільки майно незаконно вибуло з власності товариства.

З огляду на положення наведених правових норм та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) позивач вважає, що протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Підсумовуючи наведене, позивач вважає, що продаючи належні ТОВ "МОБІЛ КАР" транспортні засоби, відповідач діяв недобросовісно та всупереч інтересам позивача.

2.2. Аргументи відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню. виходячи з наступного.

Щодо помилкового доводу позивача, в частині того, що ОСОБА_2 не мав права укладати договори на відчуження майна товариства без рішення учасників ТОВ "Мобіл Кар", враховуючи що вартість кожного з відчуженого 18.12.2021 автомобіля становила більше 100 000,00 грн., а рішення про вчинення будь-якого з укладених в цей день правочинів могло бути прийняте лише виключно Загальними Зборами Учасників ТОВ, відповідач звертає увагу на те, що на підставі рішення учасників товариства, оформлених протоколом від 29.10.2019 ОСОБА_2 було включено до складу учасників ТОВ "Мобіл Кар" з внеском до статутного капіталу товариства частки у сумі 3 000 000,00 грн., на яку збільшується статутний капітал і яку ОСОБА_2 мав внести на розрахунковий рахунок товариства не пізніше одного року з моменту прийняття цього рішення, а також був збільшений статутний капітал ТОВ "Мобіл Кар" за рахунок внеску ОСОБА_1 у розмірі 3 000 000,00 грн., який остання мала внести на розрахунковий рахунок не пізніше одного року з моменту прийняття цього рішення.

Тобто, як зазначає відповідач, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали повноправними учасниками ТОВ "Мобіл Кар" із рівними частками у статутному капіталі, по 50% у кожного.

Відповідач вказує, що відповідно до нової редакції Статуту (2019 року), а саме, п.11.4, виконавчий орган товариства складається з директора та заступника директора, які обираються Загальними зборами Учасників (п.11.4.1. Статуту).

Також відповідач зауважує, що п.11.4.2- 11.4.3 Статуту товариства визначені повноваження його директора, зокрема, п. 11.4.3 Статуту встановлені обмеження для директора, а саме, заборона без рішення Загальних зборів Учасників на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн. суми договору одноразово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

В свою чергу, відповідач звертає увагу на те, що заступник директора у відповідності до п.11.5 Статуту має свій обсяг повноважень, в яких відсутні обмеження передбачені Статутом товариства для його директора, зокрема, щодо укладання правочинів.

Щодо положення ч.3 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на який посилається позивач та в якому вказано, що рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства, відповідач зазначає, що відповідно до положень нової редакції Статуту товариства вочевидь вбачається відсутність обмежень щодо вчинення значних правочинів у заступника директора товариства, а відтак положення ч.3 ст.44 наведеного Закону в даному спорі застосовуються в частині "якщо інше не встановлено статутом товариства".

Відповідач зазначає, що вартість кожного з відчуженого автомобіля була визначена у відповідності до балансової вартості майна, інформацію про яку було подано ОСОБА_2 до Сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області при укладанні 18.12.2021 договорів купівлі-продажу.

Як зауважує відповідач, визначення розміру шкоди має здійснюватися за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Виходячи із вказаного, відповідач стверджує, що ОСОБА_2 діяв у відповідності до своїх повноважень, визначених у Статуті товариства, при цьому не занижуючи вартість транспортних засобів.

Підсумовуючи вищевказане та зважаючи на те, що положеннями Статуту товариства не передбачено обмежень заступнику директора товариства у вчиненні значних правочинів, відповідач зазначає, що дії ОСОБА_2 не порушують ані Закон, ані Статут, а тому, відповідно, не призвели до завдання збитків товариству.

Щодо стверджень позивача, що у відповідача відсутня компетенція на вчинення правочинів відповідно до положень п. 11.4.6 Статуту, відповідач вказує на те, що відповідно до зазначеного пункту Статуту товариства, на час відсутності директора право першого підпису усіх фінансових та банківських документів, в тому числі фінансової звітності, а також право виконання усіх його обов'язків покладаються на заступника директора, при цьому, директор несе солідарну відповідальність перед товариством разом із призначеною особою.

При цьому відповідач звертає увагу на те, що заступник директора також може мати власні обов'язки та відповідальності, які не обов'язково пов'язані із заміщенням директора. Тобто, у кожного: як у директора, так і у його заступника є свій функціонал, який вони виконують незалежно один від одного, що і передбачено положеннями Статуту.

Відповідач зазначає, що він як заступник директора може замінювати директора в разі його відпустки, хвороби або інших обставин, коли директор не може виконувати свої обов'язки, але в той же час він має власні обов'язки та несе відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, незалежно від того, чи він замінює директора, чи ні.

А відтак відповідач вважає, що посилання позивача в якості доказів, якими він обґрунтовує свої вимоги на протокол №1 ТОВ "МОБІЛ КАР" від 23.04.2021 та табель обліку використання робочого часу за період з 01.12.2021-31.12.2021 на переконання відповідача, є неналежними, оскільки ці докази не спростовують того факту, що ОСОБА_2 діяв як самостійна посадова особа товариства в якості заступника директора та мав повноваження на укладення таких договорів незалежно від того перебував директор на роботі, чи був він у відпустці.

Також відповідач, заперечуючи проти того, що ОСОБА_2 не мав права продавати майно товариства загальною вартістю 1 895 502,96 грн, в той час як на рахунок товариства від покупця цього майна надійшло 9 000,00 грн. за вказаними договорами купівлі-продажу транспортних засобів, зазначає що на виконання прийнятого 14.12.2021 рішення про продаж автомобілів за ціною не меншої балансової вартості та виданого на виконання цього рішення наказу №21/12 "Про продаж автомобілів" ним 18.12.2021 були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів між ТОВ "МОБІЛ КАР" та ОСОБА_4 на загальну суму 1 895 502,96 грн і відповідно до умов, визначених у п.5.1. цих договорів покупець зобов'язався у порядку та на умовах визначених у цих договорах, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п.3.1 договорів.

При цьому, відповідач зазначає, що сторони узгодили окремий порядок оплати за придбані транспортні засоби згідно умов договорів, а саме, 20.12.2021 були укладені додаткові угоди до договорів купівлі-продажу транспортних засобів між ТОВ "МОБІЛ КАР" та покупцем, відповідно до яких сторони узгодили порядок виплати коштів покупцем протягом 3 (трьох) років з моменту укладання цих договорів, а в наступному додатковими угодами, укладеними 10.12.2024 сторони продовжили строк виконання такої оплати до шести років з моменту укладання договорів купівлі-продажу від 18.12.2021.

Із посиланням на приписи ЦК України, відповідач вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а їх дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, відповідач зазначає, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.

Зважаючи на вказане та посилаючись на висновки ВП ВС, викладені у постанові від 14.12.2021 по справі № 147/66/17 відповідач зазначає, що саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Водночас, відповідач із посиланням на приписи ст.ст. 628-629 ЦК України, зауважує що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що доводи позивача з приводу завдання збитків ТОВ "МОБІЛ КАР" через ненадходження коштів за договорами купівлі-продажу від 18.12.2021 на рахунок товариства, є помилковими, оскільки на думку відповідача, позивач передчасно дійшов до таких висновків.

Щодо стверджень позивача про те, що ОСОБА_2 є винним у порушенні порядку вчинення значних правочинів згідно ч.5 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідач зазначив, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, відповідно до приписів ЦК України, предметом доказування у спорі є встановлення наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду; вину заподіювача шкоди, а за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відповідач вказує, що при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, саме на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Однак, як вказує відповідач, положеннями нової редакції Статуту товариства обмеження у вчиненні значних правочинів передбачені лише для директора товариства, а для заступника директора такі обмеження Статутом не передбачені.

За таких обставин, на переконання відповідача, ним, як заступником директора та учасником товариства при укладанні договорів купівлі- продажу від 18.12.2021 не були порушені вимоги ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що, відповідно, унеможливлює застосування ч.5 ст.44 Закону.

Окрім наведеного, заперечуючи проти Висновка експерта № 22-5882/5942ч5949 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF від 01.12.2022 відповідач стверджує, що цей Висновок не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 № 22-5882/5942-5949, з огляду на те, що експертиза проведена без об'єктивних даних огляду експертом транспортних засобів, під час проведення експертизи експертом були порушені ключові положення Методики оцінки ТЗ, не обґрунтовані джерела даних, використаних експертом під час встановлення ринкової ціни, не застосовані коректні поправки на стан, пробіг, АКБ, комплектацію ТЗ.

Отже, відповідач вважає, що всі умови, про які зазначає Позивач для притягнення до відповідальності посадової особи за порушення правил вчинення значних правочинів, а саме: вина, протиправна поведінка, збитки, їх розмір та причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою в його діях відсутні.

Відповідач також зазначає, що позивач має право звернутись до суду із позовом, однак реалізація цього права призводить до виникнення у позивача обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та надати суду такі докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, на переконання відповідача, вказані вимоги процесуального закону позивачем виконанні не були, оскільки ним не було доведено обґрунтованість своїх вимог та наявність факту порушення його прав відповідачем, що виключає можливість задоволення позову.

Все вищезазначене, на переконання відповідача, свідчить про недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається у позові, про необґрунтованість його вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

27.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову (вх. № 4-50/22), в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2 , згідно наведеного переліку, а також заборони органам державної реєстрації (перереєстрації) прав на транспортні засоби вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку цих транспортних засобів у разі зміни їх власника.

29.09.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Петренко Н.Д.) задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 4-50/22 від 27.09.2022) у справі № 916/2519/22, вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2 : ТESLA MODEL S, 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 ; NISSAN LEAL, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 ; NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 : NISSAN LEAF 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 : NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 : NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_6 : NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_7 ; NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_8 ; NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_9 ; NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_10 ; NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_11 ; NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_12 : NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_13 : NISSAN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_14 ; NISSАN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_15 ; заборонено органам державної реєстрації (перереєстрації) прав на транспортні засоби вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку вказаних вище транспортних засобів у разі зміни їх власника.

07.10.2022 до канцелярії Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. № 2733/22), яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

12.10.2022 ухвалою Господарського суду позовна заява (вх.№ 2733/22) прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 916/2642/2, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2022 об 11:20 год.

02.11.2022 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача - ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх. № 2463/22), в якому він просить суд зупинити провадження у справі у зв'язку із його перебуванням у складі Збройних Сил України.

03.11.2022 у підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача (вх. № 2463/22 від 02.11.2022) та після виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини ухвали, якою провадження у справі № 916/2642/22 зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

26.12.2022 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛ КАР", ОСОБА_2 про відшкодування збитків та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову (вх. № 4-50/22 від 27.09.2022) відмовлено.

05.05.2025 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" було подано клопотання (вх. № 14301/25), в якому вона просить суд поновити провадження у справі № 916/2642/22 із наданням доказів усунення обставин, які стали підставою для його зупинення.

15.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження у справі № 916/2642/22 поновлено та підготовче засідання у справі призначено на 12:40 год. 03.06.2025.

30.05.2025 через канцелярію Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 17312/25) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване потребою укласти з адвокатом договір про надання йому правової допомоги.

03.06.2025 до канцелярії Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 17654/25), в якому вона просить суд витребувати від відповідача належним чином посвідчені копії документів на підтвердження його перебування на службі у Збройних Силах України та зобов'язати відповідача надати в судове засідання їх оригінали для огляду.

Того ж дня у підготовчому засіданні, судом було розглянуто клопотання відповідача (вх. № 17654/25 від 30.05.2025) та, у зв'язку із його неявкою. була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11:00 год. 17.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідач був повідомлений про дату та час наступного підготовчого засідання.

16.06.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подала клопотання про залучення доказів (вх. № 18853/25), разом із яким надала до суду висновок експерта № 22-5882/5942ч5949 від 01.12.2022 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF.

17.06.2025 відповідач через канцелярію Господарського суду подав клопотання про неналежність позивача (вх. № 19170/25), в якому просив залишити позовну заяву у справі № 916/2642/22 без розгляду.

Того ж дня у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МОБІЛ КАР", а також після розгляду клопотання позивача (вх. № 19170/25 від 16.06.2025) про залучення доказів, суд постановив протокольну ухвалу про залишення цього клопотання без розгляду та роз'яснив представнику позивача норми ГПК України щодо порядку подання доказів. Окрім того, з метою надання можливості представнику позивача ознайомитись із клопотанням відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 19170/25 від 17.06.2025), судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 12:40 год. 01.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про дату та час наступного підготовчого засідання.

24.06.2025 від адвоката Жуковської О.Г. через систему "Електронний суд" надійшли клопотання (вх. № 19897/25), в якому він просить суд поновити строк та долучити до матеріалів справи висновок експерта № 22-5882/5942ч5949 від 01.12.2022 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF, та заперечення проти клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду (вх. № 20019/25).

27.06.2025 від адвоката Жуковської О.Г. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 20433/25), в якому він просить суд залучити ТОВ "МОБІЛ КАР" до участі у справі в якості позивача та припинити його участь у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

01.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 20744/25) про відкладення розгляду справи у зв'язку зі станом здоров'я його представника.

Того ж дня у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала, якою строк підготовчого провадження за ініціативою суду був продовжений на 30 днів, а також, після розгляду клопотань позивача (вх. № 19897/25 від 24.06.2025 та № 20433/25 від 27.06.2025), судом були постановлені протокольні ухвали про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи висновку експерта № 22-5882/5942ч5949 від 01.12.2022 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF та про виключення зі складу учасників справи ТОВ "МОБІЛ КАР" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, та залучення ТОВ "МОБІЛ КАР" в якості позивача в інтересах якого ОСОБА_1 поданий позов. Також судом було розглянуто клопотання відповідача (вх. № 20744/25 від 01.07.2025) про відкладення розгляду справи та постановлена протокольна ухвала про оголошення у підготовчому засіданні перерву до 11:00 год. 10.07.2025.

02.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідач був повідомлений про дату та час наступного підготовчого засідання.

02.07.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 21058/25 від 03.07.2025), в якому просив суд провести судове засідання, призначене на 10.07.2025 року об 11:00 год. та наступні судові засідання за участю представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

04.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області клопотання відповідача (вх. № 21058/25 від 002.07.2025) було задоволено.

08.07.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх. № 27578/25), в якому просив суд зобов'язати відповідача надати вичерпні відповіді на додані до позову письмові питання позивача.

09.07.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав заперечення (вх. № 27578/25), на висновок № 22-5882/5942ч5949 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF, які судом долучені до матеріалів справи, а також клопотання (вх. № 21701/25) про визнання поважною причиною пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів, де просив поновити процесуальний строк та витребувати у позивача письмові докази, а також заперечення (вх. № 21778/25 від 10.07.2025) на клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 17654/25 від 03.06.2025).

Також 09.07.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" був поданий відзив на позов (вх. № 27578/25), у якому він також просив визнати поважною причиною пропуску строку на подання відзиву та поновити процесуальний строк на його подання.

10.07.2025 у підготовчому засіданні судом було розглянуті клопотання позивача (вх. № 27578/25 від 08.07.2025 та вх. № 17654/25 від 03.06.2025), запропоновано відповідачу надати суду письмові відповіді на питання позивача, додані до позовної заяви, а також докази звільнення з ЗСУ, у зв'язку із чим судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення у підготовчому засіданні перерви до 15:20 год. 15.07.2025.

Того ж дня відповідач до канцелярії Господарського суду подав заяву свідка (вх. № 21914/25), та через систему "Електронний суд" клопотання (вх. № 21946/25 від 11.07.2025) про визнання поважною причиною пропуску строку на подання відповідей на питання у формі заяви свідка в порядку ст. 90 ГПК України та поновлення пропущеного процесуального строку на їх подання і залучення до матеріалів справи заяви свідка.

14.07.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення (вх. № 22212/25) до клопотання позивача про витребування доказів від 03.06.2025 разом із додатковими доказами та заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву та доказів (вх. № 22223/25).

Того ж дня через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання (вх. № 22269/25) про надання згоди відповідачем на допит в якості свідка.

15.07.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "МОБІЛ КАР" подало додаткові пояснення (вх. № 223942/25) щодо витребування доказів на підтвердження проходження служби відповідачем у складі ЗСУ та клопотання (вх. № 22416/25) про виклик відповідача в якості свідка.

15.07.2025 у підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача (вх. № 22223/25 від 14.07.2025) про поновлення строків на подання відзиву та протокольною ухвалою задоволено, відзив на позов долучений до матеріалів справи, клопотання позивача (вх. № 22269/25 від 14.07.2025) про надання згоди на допит в якості свідка протокольною ухвалою залишено без задоволення, оскільки воно адресоване не суду, а відповідачу, також судом був встановлений відповідачу строк для надання відповідей на питання позивача, оформлених відповідно до ст. 90 ГПК України, судом також було розглянуто клопотання позивача про витребування у відповідача доказів знаходження у складі ЗСУ та вислухавши позиції учасників справи, судом була постановлена протокольна ухвала про відмову в його задоволені, оскільки витребувана позивачем інформація не відноситься до предмету розгляду справи. Також, судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів у позивача та, після обговорення клопотання із учасниками справи, судом була постановлена протокольна ухвала про відмову у його задоволені, оскільки ці докази не стосуються предмету розгляду справи, а також оскільки ці докази наявні у відповідача.

У зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні у межах розумних строків до 14:30 год. 31.07.2025.

21.07.2025 відповідачем до канцелярії Господарського суду Одеської області була подана заява свідка (вх. № 23085/25).

22.07.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив (вх. № 23230/25), яка судом була долучена до матеріалів справи.

08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі було призначено на 11:40 год. 19.08.2025.

18.08.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав клопотання (вх. № 25812/25 від 19.08.2025) про відкладення розгляду справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю його представника, пов'язаною із пологами.

19.08.2025 у підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача, заслухана думка представника позивача і, з метою надання відповідачу часу для заміни його представника, постановлена протокольна ухвала про оголошення у підготовчому засіданні перерви у межах розумних строків з урахуванням приписів ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини до 11:00 год. 09.09.2025.

Того ж дня, ухвалою Господарського суду Одеської області, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідача було повідомлено про дату та час наступного підготовчого засідання.

09.09.2025 у підготовче засідання представники сторін не з'явилися і судом було розглянуто клопотання позивача (вх. № 22416/25 від 15.07.2025) про виклик відповідача у якості свідка, постановлена протокольна ухвала про його задоволення та визнана явка відповідача у судове засідання обов'язковою, після чого судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи № 916/2642/22 до судового розгляду по суті на 15:00 год 09.10.2025, про що сторони були повідомлені через електронні кабінети їх представників у системі "Електронний суд".

08.10.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення (вх. № 31445/25).

09.10.2025 в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про допит відповідача в якості свідка в режимі відеоконференції, з урахуванням приписів п. 6 ст. 197 ГПК України судом у задоволені клопотання було відмовлено, у зв'язку із чим представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви для забезпечення явки відповідача в судове засідання для допиту у якості свідка. З'ясувавши думку представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 14:40 год. 21.10.2025.

21.10.2025 в судовому засіданні судом відповідач був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, йому були роз'яснені його права та відповідач був допитаний в якості свідка. Оскільки з об'єктивних підстав завершити розгляд справи по суті було неможливо, судом була постановлена протокольна ухвала про розгляд справи по суті у межах розумних строків з урахуванням приписів ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини проголошена перерва у судовому засіданні до 15:20 год. 18.11.2025.

18.11.2025 у судовому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про перерву до 14:20 год. 04.12.2025.

04.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із позаплановими технічними роботами на об'єктах інформаційної інфраструктури судової влади України і відсутністю доступу до підсистеми ВКЗ.

Того ж дня ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі було призначено на 10:00 год. 16.12.2025 про що учасники справи були повідомлені через електронні кабінети їх представників у системі "Електронний суд".

16.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цісельського О.В. у відпустці, у період з 15.12.2025 по 17.12.2025 включно, пов'язаної з участю судді в засіданні ВРП.

18.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі було призначено на 10:00 год. 06.01.2026, про що сторони були повідомлені через електронні кабінети їх представників у системі "Електронний суд".

06.01.2026 у судовому засіданні судом, з метою надання можливості учасникам справи підготуватися до судових дебатів, була постановлена протокольна ухвала про перерву до 10:20 год. 13.01.2026.

13.01.2025 в судовому засіданні судом був завершений розгляд справи по суті, учасників справи повідомлено про перехід до стадії ухвалення судового рішення і повідомлено про дату та час його проголошення.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у своїй вступній промові та судових дебатах проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив у його задоволенні відмовити.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Оскільки Господарським судом під час розгляду цієї справи були створені всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу судом не визнавалась обов'язковою, строк розгляду справи закінчився, а безпідставне затягування строку розгляду справи в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи (позивача).

Під час розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

У зв'язку із розгерметизацією системи опалення та низкою температурою в адміністративній будівлі суду всі судові засідання, призначенні Господарським судом Одеської області на 22-23.01.2026 не відбулися, а тому сторони телефонограмою були повідомлені, що оголошення рішення відбудеться о 14:30 год. 04.02.2026.

04.02.2026 після завершення стадії ухвалення судового рішення, судом, відповідно до приписів ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочене судове рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

31.08.2017 рішенням загальних зборів засновників, оформлених протоколом № 1 було створено ТОВ "МОБІЛ КАР", затверджений його статут та призначений директор товариства (т.с. 1, а.с.12).

Відповідно до п.3.2. Статуту пріоритетним предметом діяльності товариства зокрема є: надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; торгівля автомобілями і легковими автотранспортними засобами; надання послуг таксі, тощо (т.с.1, а.с. 13-21).

29.10.2019 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МОБІЛ КАР", оформлених протоколом б/н (т.с.1, а.с. 22, 23) було вирішено включити до складу учасників товариства ОСОБА_2 із часткою у статутному капіталі товариства у сумі 3 000 000 грн; збільшити розмір статутного капіталу товариства до 6 000 000 грн за рахунок залучення додаткового вкладу ОСОБА_1 у сумі 3 000 000 грн та за рахунок внеску ОСОБА_2 як учасника товариства до статутного капіталу товариства у сумі 3 000 000 грн, та визначити частки учасників товариства у розмірі 50% статутного капіталу у кожного, а також затверджена нова редакція Статуту товариства (т.с.1, а.с. 24 -31).

Відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ "МОБІЛ КАР" (у нової редакції від 2019 року) до предмету діяльності товариства віднесено, зокрема, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; діяльність таксі, тощо.

Згідно із п.11.1. Статуту органами товариства є: Загальні збори учасників товариства, директор товариства та заступник директора товариства.

Підпунктом 11.2.1. Статуту встановлено, що вищим органом товариства є Загальні збори його учасників, які складаються з учасників або їх представників. Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (п.п.11.2.2. Статуту).

До компетенції загальних зборів учасників товариства, відповідно до положень його Статуту належить, зокрема: обрання та відкликання виконавчого органу товариства (п.п. 11.2.5.6. Статуту); прийняття рішення щодо вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн суми договору разово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.) (п.п.11.2.5.1. Статуту); питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (абз. другий п.п.11.2.5.19. Статуту).

Відповідно до п.11.4. Статуту виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства та складається з директора та заступника директора.

Підпунктом 11.4.2. Статуту визначені повноваження директора товариства, зокрема, відповідно до п.п. 11.4.2.2. Статуту укладає (підписує) від імені товариства будь-які правочини (договори, контракти), розпоряджається майном та коштами товариства, видає доручення (довіреності), гарантії, має право підпису фінансово-розпорядчих (банківських), звітних та облікових документів.

У п.п. 11.4.2.1. Статуту визначено, що директор товариства діє від імені товариства без довіреності, представляє його у всіх підприємствах, установах та організаціях.

Абзацом другим п.п. 11.4.3. Статуту встановлено, що директор без рішення Загальних зборів учасників не має права вчиняти правочин, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн суми договору разово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

Підпунктом 11.4.6. Статуту встановлено, що на час відсутності директора право першого підпису усіх фінансових та банківських документів, в тому числі фінансової звітності, а також виконання його обов'язків покладається на заступника директора.

Підпунктом 11.5. Статуту визначені повноваження заступника директора товариства.

Так відповідно до п.п. 11.5.1. Статуту заступник директора укладає (підписує) від імені товариства будь-які правочини (договори, контракти), розпоряджається майном та коштами товариства, видає доручення (довіреності), гарантії, має право підпису фінансово-розпорядчих (банківських), звітних та облікових документів.

У п.п.11.5.5. Статуту вказано, що заступник директора виконує будь-які інші передбачені законодавством функції щодо поточного керівництва діяльністю товариства, за винятком віднесених до компетенції інших органів товариства.

Без рішення Загальних зборів учасників директор не має права вчиняти правочин, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн суми договору разово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

23.04.2021 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МОБІЛ КАР", оформлених протоколом № 1 (т.с.1, а.с. 32) було вирішено призначити на посаду директора товариства ОСОБА_5 та затверджені повноваження заступника директора товариства ОСОБА_2 згідно Статуту товариства.

Відповідно до довідки ТОВ "МОБІЛ КАР" (т.с. 1, а.с 36) станом на 01.12.2021 на балансі товариства знаходилось 16 (шістнадцять) легкових автомобілів марки NISSAN LIAF.

14.12.2021 заступником директора ТОВ "МОБІЛ КАР" Колесніковим К.Г. було прийняте рішення № 21/12 "Про продаж автомобілів" (т.с. 1, а.с 33) та виданий наказ № 21/12 (т.с. 1, а.с 34), відповідно до яких, з метою покращення результатів діяльності товариства, ним було вирішено продати за ціною не менш балансової вартості наступні транспортні засоби:

1. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2013 року випуску, VIN НОМЕР_16 , колір чорний, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_17 , дата реєстрації: 06.10.2020, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_18 ;

2. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2017 року випуску, VIN НОМЕР_19 , колір синій, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_20 , дата реєстрації: 21.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_21 ;

3. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_22 , колір чорний, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_23 , дата реєстрації: 20.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_24 ;

4. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_25 , колір білий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_26 , дата реєстрації: 22.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_27 ;

5. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_28 , колір сірий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_29 , дата реєстрації: 21.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_30 ;

6. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_31 , колір сірий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_32 , дата реєстрації: 21.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_33 ;

7. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2013 року випуску, VIN НОМЕР_34 , колір білий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_35 , дата реєстрації: 27.08.2020, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_36 ;

8. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_37 , колір сірий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_38 , дата реєстрації: 21.11.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_39 ;

9. автомобіль NISSAN LIAF, легковий хетчбек-В; 2015 року випуску, VIN НОМЕР_40 , колір сірий, тип пального: Е, державний номер НОМЕР_41 , дата реєстрації: 02.10.2018, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_42 .

18.12.2021 між ТОВ "МОБІЛ КАР" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) у територіальному сервісному центрі 5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області були оформлені та підписані договори купівлі-продажу транспортного засобу №№ 5142/2021/2993894, 5142/2021/2993699, 5142/2021/2993748, 5142/2021/2993626, 5142/2021/2993941, 5142/2021/2993865, 5142/2021/2993678, 5142/2021/2993431, 5142/2021/2993495 (т.с. 1, а.с 37-46), відповідно до п.1.1 яких продавець на умовах цих договорів зобов'язався передати у власність покупця 9 (дев'ять) транспортних засобів - автомобілей, за ціною визначеною за згодою сторін у п.3.1 договору, а саме:

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2013 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_16 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_18 державний номер НОМЕР_17 , зареєстрований за продавцем 06.10.2020 підрозділом МВС ТСЦ 5142, за ціною 224 999,98 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_25 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_27 , державний номер НОМЕР_26 , зареєстрований за продавцем 22.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 196 919,94 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_40 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_42 , державний номер НОМЕР_41 , зареєстрований за продавцем 02.10.2018, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 190 662,58 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, колір синій, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_21 ; державний номер НОМЕР_20 , зареєстрований за продавцем 21.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5142, за ціною 304 524,08 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_28 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_30 , державний номер НОМЕР_29 , зареєстрований за продавцем 21.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 190 669,88 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_22 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_24 , державний номер НОМЕР_23 , зареєстрований за продавцем 20.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 178 840,93 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_31 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_33 , державний номер НОМЕР_32 , зареєстрований за продавцем 21.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 193 223,01 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2013 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_34 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_36 , державний номер НОМЕР_35 , зареєстрований за продавцем 27.08.2020, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 224 999,98 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_37 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_39 , державний номер НОМЕР_38 , зареєстрований за продавцем 21.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 190 662,58 грн на загальну суму 1 895 502,96 грн.

Пунктом 2.1. зазначених договорів передбачено, що передача транспортних засобів продавцем і прийняття їх покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Умовами п. 2.2. договорів встановлено, що право власності на транспортні засоби переходить до покупця з моменту підписання зазначених договорів.

Відповідно до п.5.1. договорів покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цих договорах, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. цих договорів; в порядку та на умовах, визначених цими договорами, прийняти транспортні засоби.

Пунктом 9.1 договорів передбачено, що вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання.

Того ж дня, ОСОБА_4 здійснив реєстрацію придбаних транспортних засобів у ТСЦ 5142, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області № 31/15-1198аз від 23.09.2022 (т.с. 1, а.с. 49,50).

20.12.2021 між ТОВ "МОБІЛ КАР" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) були укладені додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993626, додаткова угода №2 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993431, додаткова угода №3 до договору купівлі-продажу транспортного засобу 5142/2021/2993748, додаткова угода №4 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993495, додаткова угода №5 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993678, додаткова угода №6 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993699, додаткова угода №7 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993941, додаткова угода №8 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993865, додаткова угода № 9 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2993894 від 18.12.2021 (т.с. 2, а.с. 21-25), якими сторони погодили, що покупець виконує зобов'язання із розстроченням платежів за укладеними договорами купівлі-продажу, тобто має сплатити повну суму продавцю в строк до 3 (трьох) років з моменту укладення договорів купівлі-продажу, покупець має право виконувати зобов'язання по оплаті суми за договором частинами до повної оплати, а також має право на дострокову оплату.

30.12.2021 ОСОБА_4 в рахунок часткової оплати за придбані транспортні засоби за 9 (дев'ятьма) договорами купівлі-продажу від 18.12.2021 перерахував на рахунок ТОВ "МОБІЛ КАР" 9000 грн (т.с.1, а.с 47).

02.11.2022 адвокат ОСОБА_1 - Сопільняк В.Ю. звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) з заявою, в якій просив провести судову транспортно-товарознавчу експертизу для визначення середньої ринкової ціни 9 (дев'яти) колісних транспортних засобів NISSAN LIAF, які були предметом договорів купівлі-продажу від 18.12.2021, для подання її до суду у справі № 916/2642/22. На вирішення експертизи адвокатом були поставлені наступні питання: 1) Яка середня ринкова ціна вказаних колісних транспортних засобів станом на 18 грудня 2021 року?; 2) Яка середня ринкова ціна вказаних колісних транспортних засобів станом на день виготовлення висновку?

01.12.2022 судовим експертом ОНДІСЕ Шпак О.В. була проведена транспортно-товарознавча експертиза з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LIAF та підготовлений висновок експерта № 22-5882/5942ч5949 (т.с. 1, а.с 118-148).

За наслідками проведення експертизи судовий експерт дійшов до наступних висновків:

1. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_16 , станом на 18.12.2021, становить 300755 (триста тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 11060 (одинадцять тисяч шістдесят) доларів США.

2. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_16 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 361119 (триста шістдесят одна тисяча сто дев'ятнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 9875 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) доларів США.

3. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_34 , станом на 18.12.2021, становить 300755 (триста тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 11060 (одинадцять тисяч шістдесят) доларів США.

4. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_34 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 361119 (триста шістдесят одна тисяча сто дев'ятнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 9875 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) доларів США.

5. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_25 , станом на 18.12.2021, становить 333114 (триста тридцять три тисячі сто чотирнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США.

6. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_25 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 399882 (триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 10935 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) доларів США.

7. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_40 , станом на 18.12.2021, становить 368465 (триста шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 13550 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) доларів США.

8. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_40 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 442485 (чотириста сорок дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12100 (дванадцять тисяч сто) доларів США.

9. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_28 , станом на 18.12.2021, становить 333114 (триста тридцять три тисячі сто чотирнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США.

10. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_28 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 399882 (триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 10935 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) доларів США.

11. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_22 , станом на 18.12.2021, становить 340184 (триста сорок тисяч сто вісімдесят чотири) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12510 (дванадцять тисяч п'ятсот десять) доларів США.

12. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_22 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 408476 (чотириста вісім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 11170 (одинадцять тисяч сто сімдесят) доларів США.

13. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_31 , станом на 18.12.2021, становить 333114 (триста тридцять три тисячі сто чотирнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США.

14. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_31 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 399882 (триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 10935 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) доларів США.

15. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_37 , станом на 18.12.2021, становить 333114 (триста тридцять три тисячі сто чотирнадцять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 12250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США.

16. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_37 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 399882 (триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 10935 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) доларів США.

17. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_19 , станом на 18.12.2021, становить 416325 (чотириста шістнадцять тисяч триста двадцять п'ять) гривень, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 15310 (п'ятнадцять тисяч триста десять) доларів США.

18. Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу NISSAN LEAF ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_19 , станом на період (час) виготовлення даного висновку, становить 499898 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) гривні, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 13670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) доларів США.

10.12.2024 між ТОВ "МОБІЛ КАР" (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) були укладені додаткові угоди до договорів купівлі-продажу транспортного засобу від 18.12.2021 №№ 5142/2021/2993626, 5142/2021/2993431, 5142/2021/2993748, 5142/2021/2993495, 5142/2021/2993678, 5142/2021/2993699, 5142/2021/2993941, 5142/2021/2993865, 5142/2021/2993894 (т.с. 2, а.с. 16-20) , якими сторони досягли згоди щодо продовження строку сплати грошових коштів за вище зазначеними договорами купівлі-продажу транспортного засобу до 6 (шести) років з моменту їх укладення.

Позивач вважає, що відчуження транспортних засобів відбулося незаконно, оскільки відповідач не мав права укладати такі договори без рішення загальних зборів учасників товариства, діяв недобросовісно та всупереч інтересам товариства, а тому своїми діями завдав збитків товариству у розмірі ринкової вартості відчуженого майна на загальну суму 1 895 502, 96 грн, які слід стягнути с відповідача на користь товариства.

5. Висновки суду за результатами розгляду справи.

Як зазначено в Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частина 1 ст. 6. "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 6 п.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Саме Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої Позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов'язана із спірними правовідносинами та суб'єктивним правом і обов'язком Відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "МОБІЛ КАР", зареєстроване 01.09.2017, запис: 15561020000063586, є юридичною особою приватного права, утворене в порядку, визначеному положеннями чинного на момент його створення законодавства України.

Товариство створене виключно як господарське товариство і здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, основним предметом діяльності якого є, зокрема, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Згідно з відомостями внесеними до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.с. 1, а.с. 61-64), на момент подачі позову до суду, (27.09.2022), учасниками Товариства є: ОСОБА_1 , розмір частки у статутному капіталі товариства складає 3 000 000,00 грн (або 50%); ОСОБА_2 , розмір частки якого складає 3 000 000,00 грн (або 50%).

Також судом встановлено, що керівником товариства з 23.04.2021 є ОСОБА_5 (протокол № 1 ТОВ "МОБІЛ КАР" від 23.04.2021) (т.с.1, а.с. 32), а ОСОБА_2 - представником товариства з 29.10.2019 (відповідь № 1487271 від 17.04.2025 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) (т.с. 1, а.с. 61-64).

Статутом ТОВ "МОБІЛ КАР" у нової редакції визначені повноваження директора товариства (п. 11.4.2. Статуту) та заступника директора товариства (п.11.5. Статуту).

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи в спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України (в редакції діючій на момент подання позову до суду), власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Керуючись наведеною нормою, ОСОБА_1 , як учасник товариства, яка володіє часткою 50% його статутного капіталу, звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах товариства про стягнення з ОСОБА_2 (який з 29.10.2019 приступив до виконання обов'язків заступника директора товариства), збитків у розмірі 1 895 502,96 грн за фактом протиправного відчуження належних товариству 9 (дев'яти) легкових автомобілів NISSAN LIAF за ціною нижче ринкової, без отримання згоди загальних зборів учасників товариства на укладання договорів купівлі-продажу цих автомобілів.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Приписами п.6 ч 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи заступником директора) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Отже позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При цьому, відповідно до статей 13, 74 ГПК України саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

З огляду на наведене, суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення у діях відповідача.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті протиправності поведінки заподіювача збитків, наявності збитків та їх розміру, існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками та вини заподіювача збитків, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню сторонами цієї справи перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в якості обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач всупереч приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту товариства (у нової редакції), без отримання згоди загальних зборів учасників товариства на укладання значних правочинів, за відсутністю компетенції у нього як заступника директора товариства, уклав 18.12.2021 із гр. ОСОБА_4 9 (дев'ять) договорів купівлі-продажу транспортних засобів, що належали товариству на праві власності, за ціною нижче ринкової, внаслідок чого товариству були заподіяні збитки у розмірі 1 895 802,96 грн, які слід стягнути з відповідача на користь товариства.

Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Щодо протиправної поведінки відповідача.

Так, із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мобіл КАР", оформлених протоколом № 1 від 29.10.2019 ОСОБА_2 був включений до складу учасників товариства та відповідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань був включений до відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори з 29.10.2019, як представник.

Як зазначає у позові позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_2 з 29.10.2019 до моменту розгляду справи в суді, обіймав посаду заступника директора товариства.

14.12.2021 відповідачем, як заступником директора товариства було прийняте рішення № 21/12 "Про продаж автомобілів" та виданий наказ № 21/12, відповідно до яких, з метою покращення результатів діяльності товариства, ним було вирішено продати за ціною не менш балансової вартості 9 (дев'ять) транспортних засобів - автомобілей NISSAN LIAF.

У подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 18.12.2021, укладених між ТОВ "МОБІЛ КАР", як продавцем, та гр. ОСОБА_4 , як покупцем, відбувся продаж 9 (дев'яти) транспортних засобів NISSAN LIAF за сукупною вартістю 1 895 502,96 грн.

Зазначені договори купівлі-продажу з боку ТОВ "МОБІЛ КАР" були підписані відповідачем, як заступником директора товариства.

Так, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників регулюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Стаття 28 наведеного Закону встановлює, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до п.11.1. Статуту ТОВ "МОБІЛ КАР" (в останній редакції) органами товариства є: Загальні збори учасників, Директор товариства та Заступник директора товариства

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст.29 Закону).

Стаття 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Компетенція загальних зборів учасників встановлює що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Частинами 3, 4 ст. 30 наведеного Закону унормовано, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Компетенція Загальних зборів учасників товариства визначена у п. 11.2.5. Статуту, до якої зокрема, віднесено: обрання та відкликання виконавчого органу товариства (п.п.11.2.5.6.).

Частинами 4, 5 ст. 39 наведеного Закону визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Відповідно до п.11.4. Статуту виконавчий орган товариства здійснює управління його поточною діяльністю. Виконавчий орган складається з Директора та заступника директора.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "МОБІЛ КАР", оформлених протоколом № 1 від 23.04.2021 директором товариства обрана ОСОБА_5 , а заступнику директора товариства затверджені повноваження згідно Статуту товариства.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що у ТОВ "МОБІЛ КАР" рішенням його засновників був створений колегіальний виконавчий орган до складу якого увійшли директор та його заступник із повноваженнями, визначеними у Статуті товариства.

Частина 7 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює, статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства.

Частиною 10 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено що статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Як вбачається з п.п. 11.2.5.11. Статуту товариства до компетенції Загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо вчинення правочину. якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину. перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн. суми договору разово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

Відповідно до другого абзацу п.п. 11.2.5.19. Статуту товариства встановлено, що питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Повноваження виконавчого органу товариства визначені Статутом, а саме, повноваження директора у п.п. 11.4.2.-11.4.3. Статуту, а повноваження заступника директора у п.11.5. Статуту.

Порядок укладання значних правочинів директором товариства врегульовані у п.п. 11.4.3. Статуту, відповідно до якого директор без рішення Загальних зборів учасників не має права вчиняти правочин, згода на укладання якого повинна бути надана загальними зборами учасників товариства шляхом прийняття відповідного рішення, як це передбачено п.п. 11.2.5.11. Статуту.

В свою чергу повноваження заступника директора товариства визначені п. 11.5. Статуту.

Так відповідно до п.п. 11.5.1. Статуту заступник директора укладає (підписує) від імені товариства будь-які правочини (договори, контракти), розпоряджається майном та коштами товариства, видає доручення (довіреності), гарантії, має право підпису фінансово-розпорядчих (банківських), звітних та облікових документів.

Заступник директора виконує будь-які інші передбачені законодавством функції щодо поточного керівництва діяльністю товариства, за винятком віднесених до компетенції інших органів товариства (п.п. 11.5.5. Статуту).

Крім того, встановлюючи повноваження заступника директора товариства у п. 11.5.5. Статуту також визначено, що без рішення Загальних зборів учасників директор не має права вчиняти правочин, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 20% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або 100 000,00 грн суми договору разово чи протягом одного календарного місяця незалежно від суми договору (позика, лізинг, оренда, банківський вклад, операції з цінними паперами та ін.).

Здійснивши аналіз положень Статуту, які встановлюють повноваження як директора товариства (п.п. 11.4.2.-11.4.3.) так і заступника директора товариства (п.11.5.), в тому числі щодо повноважень на укладання значних правочинів (п.п. 11.4.3.) суд дійшов висновку, що заступник директора без рішення Загальних зборів учасників як і директор товариства не має права вчиняти значний правочин, згода на укладання якого шляхом прийняття рішення учасниками товариства, передбачена у п.п. 11.2.5.11. Статуту.

При цьому, на переконання суду, встановлення у п.п. 11.5.5. Статуту обмежень щодо укладення значного правочину директору товариства є опискою, оскільки даний підпункт входить до складу пункту 11.5. Статуту, яким визначаються повноваження саме заступника директора, а тому він суперечить послідовності та логіці визначення повноважень виконавчого органу товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Як встановлено судом, заступником директора товариства ОСОБА_2 , без отримання згоди Загальних зборів учасників, 14.12.2021 було прийнято рішення про продаж майна товариства дев'яти транспортних засобів "NISSAN LIAF", за балансовою вартістю кожного, яка відповідно до довідки про вартість основних засобів ТОВ "МОБІЛ КАР" станом на 01.12.2021 перевищувала 100 000 грн і в подальшому, 18.12.2021, були укладені договори купівлі-продажу 9 (дев'яти) транспортних засобів, які належали товариству, а саме:

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2013 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_16 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_18 державний номер НОМЕР_17 за ціною 224 999,98 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_25 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_27 , державний номер НОМЕР_26 за ціною 196 919, 94 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_40 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_42 , державний номер НОМЕР_41 за ціною 190 662,58 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, колір синій, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_21 ; державний номер НОМЕР_20 за ціною 304 524,08 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_28 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_30 , державний номер НОМЕР_29 , зареєстрований за продавцем 21.11.2019, підрозділом МВС ТСЦ 5141, за ціною 190 669,88 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_22 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_24 , державний номер НОМЕР_23 за ціною 178 840,93 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_31 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_33 , державний номер НОМЕР_32 за ціною 193 223,01 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2013 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_34 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_36 , державний номер НОМЕР_35 за ціною 224 999,98 грн;

транспортний засіб NISSAN LIAF, 2015 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_37 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_39 , державний номер НОМЕР_38 за ціною 190 662, 58 грн на загальну суму 1 895 502,96 грн, кожний з яких, відповідно до положень Статуту товариства є значним правочином.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Загальними зборами учасників товариства рішення про надання згоди заступнику директора товариства на укладання вище зазначених договорів, а відповідач у встановленому процесуальним законом порядку доказів на спростування зазначеного суду не надав.

Отже, виходячи з вище зазначеного, суд дійшов висновку, що посадова особа ТОВ "МОБІЛ КАР" - заступник директора товариства ОСОБА_2 , одноособово приймаючи рішення про продаж майна товариства та укладаючи договори купівлі-продажу транспортних засобів від 18.12.2021 діяв всупереч приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту товариства, з перевищенням своїх повноважень, а тому його дії були протиправними.

Щодо наявності в діях відповідача вини.

Надаючи правову оцінку діям відповідача з урахуванням принципів добросовісності, розумності, а також послідовності поведінки суд зазначає наступне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Матеріалами справи підтверджується, що на час прийняття рішення про відчуження транспортних засобів товариства, укладання договорів купівлі-продажу та додаткових угод до них ОСОБА_2 перебував на посаді заступника директора ТОВ "МОБІЛ КАР" та мав повноваження на укладання (підпис) від імені товариства будь-які правочинів (договорів, контрактів), а також розпоряджається майном та коштами товариства без довіреності, про що свідчать положення Статуту товариства та відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що мають статус офіційних (витяги наявні в матеріалах справи).

Згідно з рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "МОБІЛ КАР", оформлених протоколом № 1 від 23.04.2021 були затверджені повноваження ОСОБА_2 , як заступника директора товариства згідно Статуту товариства.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Верховний Суд у Постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов'язання їх відшкодувати.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту Статуту товариства, саме до компетенції Загальних зборів учасників товариства віднесено надання згоди на вчинення виконавчим органом товариства значних правочинів, в тому числі, щодо відчуження належного товариству майна, вартість якого перевищує 100 000 грн, відповідач за відсутності відповідної згоди Загальних зборів учасників товариства 14.12.2021 прийняв рішення про продаж та здійснив продаж належного товариству майна, уклавши 18.12.2021 договори купівлі-продажу 9 (дев'яти) транспортних засобів, які є значними правочинами, оскільки ціна продажу за кожним договором перевищувала 100 000 грн., виходячи з чого суд дійшов до висновку щодо протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень Статуту товариства (п.2.1.) воно створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, а основним видом діяльності товариства згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що мають статус офіційних, є надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що приймаючи рішення про продаж автомобілів № 21/12 від 14.12.2021 та видаючи наказ про продаж автомобілів № 21/12 від 14.12.2021 відповідач в якості обґрунтування зазначив, що вони приймаються з метою покращення результатів діяльності товариства.

Окрім того, відповідачем 20.12.2021 та 10.12.2024 з покупцем транспортних засобів були укладені додаткові угоди до договорів купівлі-продажу від 18.12.2021, якими ним було погоджено, що покупець виконує зобов'язання із розстроченням платежів за укладеними договорами купівлі-продажу, тобто має сплатити повну суму продавцю спочатку в строк до 3 (трьох), а потім у строк до 6 (шести) років з моменту укладення договорів купівлі-продажу, а також те, що покупець має право виконувати зобов'язання по оплаті суми за договором частинами до повної оплати, а також має право на дострокову оплату.

При цьому, укладаючи зазначені додаткові угоди відповідачу було відомо, що гр. ОСОБА_4 (покупець) під час укладання договорів купівлі-продажу від 18.12.2021, всупереч п.2.1. цих договорів не здійснив повну оплату вартості придбаних транспортних засобів.

Під протиправними, шкідливими, винними діяннями завдавача шкоди (цивільним правопорушенням) розуміють усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження), що порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до положень ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в даному випадку вина - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.

В ч.2 ст.614 ЦК України закріплено презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання. Сторона, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежними чином, вважається винною. Тягар спростування цієї презумпції та доведення відсутності вини покладається на порушника.

Так аналізуючи поведінку відповідача під час прийняття та обґрунтування ним рішення про продаж належних товариству транспортних засобів, укладання від імені товариства договорів купівлі-продажу та додаткових угод до них, суд дійшов висновку, що відповідач не тільки не вчинив всіх залежних від нього дій для того, щоб товариству не було завдано збитків, а навпаки, діючи свідомо, з розумінням наслідків своїх дій, створив всі умови та вчинив всі дії поза межами його компетенції зі зловживанням своїм посадовим становищем, за наслідками яких товариство було позбавлено власного майна, яке використовувалося у повсякденній господарській діяльності, а також можливості на протязі тривалого часу отримати у повному обсязі грошові кошти за продані автомобілі, що беззаперечно свідчить про наявність в діях відповідача вини у вигляді прямого умислу на позбавлення товариства транспортних засобів та необґрунтованого, нерозумного відтермінування строків оплати за відчужене майно на 6 (шість) років, що знайшло підтвердження в ході вирішення цього спору, виходячи з установлених судом обставин справи, а відповідач в ході розгляду справи належними та допустимими доказами не спростував висновків, до яких дійшов суд.

Щодо наявності причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача.

Для покладення відповідальності на відповідача в результаті порушення ним правил вчинення значних правочинів, необхідно щоб між протиправною поведінкою правопорушника та збитками товариства існував причинно-наслідковий зв'язок.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем протиправних дій під час перебування на посаді заступника директора ТОВ "МОБІЛ КАР", направлених на позбавлення товариства належних йому транспортних засобів, які використовувались у господарській діяльності товариства, передбаченої його Статутом та досягнення мети своїх протиправних дій - відчуження гр. ОСОБА_4 9 (дев'яти) транспортних засобів за їх балансовою вартістю, що призвело до економічних втрат (збитків) товариства, суд дійшов також до висновку що існує причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача, як посадової особи ТОВ "МОБІЛ КАР", та наявністю збитків у товариства, у зв'язку з зменшенням активів товариства внаслідок необґрунтованого продажу 9 (дев'яти) автомобілів NISSAN LIAF.

Щодо наявності збитків (підтвердження їх розміру).

Стаття 22 ЦК України поділяє збитки на реальні збитки та упущену вигоду. До першої відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. До другої - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене;

Частиною другою ст.224 Господарського кодексу України дещо по іншому визначено втрати, які є збитками. Так, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Частиною 3 ст.623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Близьке за змістом положення міститься також в ч.ч. 3, 4 ст.225 ГК України.

Як встановлено судом, позивач у позові зазначає, що оскільки відповідач продав транспортні засоби за їх балансовою вартістю, яка є нижчою за ринкову, отже, розмір завданих ТОВ "МОБІЛ КАР" збитків має бути визначений виходячи з ринкової вартості транспортних засобів, визначеної за результатами товарознавчої експертизи.

На підтвердження розміру завданих товариству збитків позивач надав суду висновок експерта №22-5882/5942ч5949 від 01.12.2022, зроблений за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого загальна ринкова вартість відчужених транспортних засобів становить 112 490 доларів США, що враховуючи офіційний курс валют, встановлений НБУ на час проведення експертизи (41,8194 грн./1 долар США), а отже і розмір завданої шкоди становить 4 704 264 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що визначаючи розмір заподіяних товариству збитків позивач визначив їх у вигляді вартості втрачених транспортних засобів, а саме, в розмірі загальної вартості проданого майна яка становить 1 895 502,96 грн, проте виходячи з обставин справи, суд вважає що збитками у цій справі є різниця між ринковою вартістю проданих транспортних засобів та ціною їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена позивачем сума збитків у розмірі 1 895 502,96 грн є загальною договірною ціною відчужених 9 (дев'яти) транспортних засобів, з яких покупцем цих транспортних засобів було сплачено 9000 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух коштів по рахунку ТОВ "МОБІЛ КАР" за період з 18.12.2021 по 12.02.2022 (т.с.1, а.с. 47).

Окрім наведеного, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо невідповідності Висновка експерта № 22-5882/5942ч5949 транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової ціни колісних транспортних засобів NISSAN LEAF від 01.12.2022 Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 № 22-5882/5942-5949, з огляду на те, що експертиза проведена без об'єктивних даних огляду експертом транспортних засобів, під час проведення експертизи експертом були порушені ключові положення Методики оцінки ТЗ, не обґрунтовані джерела даних, використаних експертом під час встановлення ринкової ціни, не застосовані коректні поправки на стан, пробіг, АКБ, комплектацію ТЗ, а тому суд не приймає цей висновок як належний та допустимий доказ.

За розрахунком суду, заборгованість покупця транспортних засобів за 9 (дев'ятьма) договорами купівлі-продажу, укладеними 18.12.2021 на час розгляду справи, складає 1 886 502,96 грн, яку покупець, з урахуванням укладених додаткових угод, повинен сплатити товариству в строк до 18.12.2027.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку належними та допустимими доказами не доведений розмір збитків, визначений ним у позові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom).

Судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною.

Суд, враховуючи правові висновки, викладені у постанові ВП ВС у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, у постановах Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №904/982/19 від 24.02.2021, зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (розміру збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; наявності вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що призвело до завдання ТОВ "МОБІЛ КАР" збитків у розмірі 1 895 502,96 грн, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

За умовами п.п. 2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи та аргументи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору і які проаналізовані під час розгляду цієї справи, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків зроблених судом з урахуванням всіх обставин справи і не впливають на правильність їх оцінки при вирішення спору по суті.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Жуковською Оленою Григорівною в інтересах ТОВ "МОБІЛ КАР" позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати у цій справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову - відмовити.

2. Судові витрати по справі № 916/2642/22 покласти на ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський